Який є погляд Біблії?
Заграймо в карти!
Є СОТКИ різних ігор. Вони різняться від солітер (англійська гра), яку можна грати одній особі, до покер у якій можуть брати участь десять осіб. Мільйони людей часто витрачують багато часу грати в карти, щоб доказати свою спритність, або, щоб виграти якусь нагороду. Вони є готові брати участь, коли хтось лише скаже: “Заграймо в карти!”
Однак, інші є цікаві знати, чи це властиво грати в карти? Чи є якісь Біблійні принципи над якими варта застановитися, перед тим ніж будемо рішати чи грати чи ні?
Хтось може особливо цікавитися джерелом ігри у карти. Правдоподібно, гра в карти почалася в Індостані коло 800 р. нашої Загальної Доби. Сьогоднішні карти є тоненькі, прямокутні кавалки твердого паперу, на яких є деякі цифри і фіґури. У колоді переважно є п’ятдесят дві карти розділених на чотири масті, по тринадцять карт у кожній. Три карти кожної масті мають короля, даму і валета (шахрай), зображення, які правдоподібно сягають назад до Середніх Віків.
Чи це є небажано грати в карти лише, тому що вони поміщають образки короля або королеви на собі? Ні, бо Біблія згадує про королі та королеви, і побожні особи віддають честь особам, що посідають такі позиції. Але певно, що це не було б в згоді з Писанням для когось робити такий образок предметом свого поклоніння. Апостол Іван писав до співхристиянів: “Дітоньки, бережіться від ідолів”. (1 Ів. 5:21) Проте, звичайно люди не шанують образки на звичайних картах. Певно, що коли хтось має Біблійне сумління, то не буде вживати карти, що мають неморальні зображення на собі. (Мат. 5:27, 28) Звичайно, картярі не вживають таких карт.
Інші особи можуть робити заключення, що всі карточні гри не є добрі, тому що з них виринають суперництва. Апостол Павло писав: “Коли духом живемо, то й духом ходімо! Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному”. (Гал. 5:25, 26) Особи, що піддаються впливові Божого святого духа або дієвої сили, стараються обминати суперницького духа, якого спонукує чванливість, через яку викликається інших на виклик, щоб доказати їм, що ми є кращі від них. Але не всі особи, що грають у карти мають такого духа.
Натурально, коли б у вас розвивався конкуруючий дух у якій-небудь ігрі, то ви повинні сильно старатися, щоб придушити його. Ви можливо вирішите, що через вашу емоційну (хвилюючу) природу вам було б краще не грати в карти або брати участь у якій-небудь іншій грі. Але, безперечно, це не значить, що всі інші, які беруть участь в іграх мають такого конкуруючого духа. Вони можуть лише грати для розваги з чистим сумлінням перед Богом і людиною.
Деякі картярі надіються на щастя, вдаючись до “Дами Долі”. Чи це є властиво? Ні, згідно Писанням, Бог перестеріг Своїх стародавніх людей. “А ви, що Господа [Єгову] кидаєте, забуваєте гору святу Мою, що ставите Ґаду (Даму Долі) трапезу, а для Мене виповнюєте жертву литу, то вас відраховую Я для меча”. (Іс. 65:11, 12) Так робити становить фальшиве поклоніння, але коли хтось хоче Божественного схвалення, то не може вірити в шанс або долю. Але, не всі картярі надіються на шанс або долю.
Деяким гра в карти забирає дуже багато часу. Коли гра в карти забирає забагато часу, то інші важні справи нехтуються. Проте, це саме може статися коли б уживалося забагато часу грати в м’яч або ходити на музичні концерти або вистави. Отже, особи, що посвятили себе Богові будуть розумно стримуватися і не відбирати часу від Біблійної студії та духовних справ для інших подібних активностей. Вони краще будуть ‘використовувати час, дні бо лукаві’. (Ефес. 5:15, 16) Очевидно, коли родина часами грає в карти, а ця активність не панує їхнім життям, то це не значить, що вони роблять щось духовно злого.
Це не значить, проте, що всі ігри в карти сходяться з Біблійними принципами. Деякі картярі беруть участь в азартних іграх. Вони можуть рискувати грішми, в надії, що виграють ще більше грошей. Без різниці чи хтось виграє чи ні, то з часом це може зменшити його здержливість. Він може розвити прагнення грати у карти часто, не для розривки, але, щоб вигравати. В його серці дуже легко розвивається брак люб’язности до інших. Вигравач не дбає, що хтось тяжко працював, щоб заробити гроші, яких він радо відбирає від нього без жодної праці. З часом відверта пожадливість перемагає картяра, і він навіть може шахрувати лише, щоб виграти.
Чи Біблія похвалює таке відношення? Оскільки азартний картяр може загубити свою самоконтролю, остільки слуга Божий повинен розвивати ту рису. Вона є плід святого духа Єгови, так, як любов, що “не шукає тільки свого” самолюбно. (Гал. 5:22, 23; 1 Кор. 13:4, 5) І азартна гра в карти не є Біблійний спосіб набувати якогось майна. Біблія радить, щоб ми працювали нашими власними руками при чесній роботі і апостол Павло нагадував безладним працювати і ‘власний хліб їсти’.— 2 Сол. 3:8—12; Ефес. 4:28.
А що коли через ігри в карти розвивається пожадливість? Тоді картяр стає нечесний. Жодна з цих рис не підходить особі, що шанує Єгову. “Користолюбні” є між неправедними, які “Царства Божого не вспадкують”. (1 Кор. 6:9, 10) Крім цього, побожні особи будуть старатися “добре (чесно) в усьому поводитись”.— Євр. 13:18.
Тепер, припустім, що ви не противитеся деяким іграм в карти, але знаєте, що ваша гра буде турбувати сумління когось іншого. Ви можливо зробите рішення, щоб не грати в таких обставинах. Апостол Павло, який шанував сумління інших, молився, щоб співвіруючі поводилися обачно ‘досліджувати важніші речі і не спотикати інших’.— Фил. 1:9, 10, НС; порівняйте 1 Коринтян 8:13.
Певно, що є важні чинники над якими треба застановитися, коли хтось скаже: “Заграймо в карти!” Недолітні, безперечно, перше повинні обговорити цю справу з їхніми родичами, які можливо не схочуть, щоб вони грали в карти. Якщо ви є дорослі, проте, то було б добре зрозуміти, що брати чи не брати особистої участи, лишається для вашого рішення.