Чи забруднення є Божа вина?
ГАЙ високих червоних дерев. Сумний дощовий ліс. Величезний синій океан, який шпурляє об скелястий берег. Пустиня покрита кольоровим килимом весною. Ряд блискучих скелястих вершків, що зносяться верх темно-зелених лісів і мерехтячі сині озера. Це є сцени, які колись викликали шановні вислови, “Божа країна!”
Але тепер новий рід людей дивиться на брудне, засмагле повітря, річки, які задихаються індустріальним брудом, завмерлі озера і затруєну землю, на гетто по великих містах, що є подібні до смітників і каже, “Божа країна”.
Забруднення, вони кажуть, є Божа вина. Вони показують на Біблійний вислів у першій книзі Мойсея 1:28, щоб засновувати своє обвинувачення, де є сказано: “І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: ‘Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі’”.
Та Божа заява була початком забруднення, каже британський історик Арнолд Й. Тойнбі, у статті журнала Horizon, Літо ’73 р., яка пізніше була передрукована в Reader’s Digest. Заголовок статті був “Буття Забруднення”. Але Тойнбі є лише один із багатьох подібних обвинувачувачів.
У журналі Science, з 10-го березня 1967 р., Лин Вайт, сказав у статті “Історичний Корінь Нашої Екологічної Кризи: “Через знищення поганського упередження, Християнство могло байдужо використовувати природу”. Він твердить, що “Християнство несе великий тягар вини” за “погіршаючу екологічну кризу”.
Цю статтю Вайта помістили в The Environmental Handbook, яку Товариство Друзів Землі приготовило в 1970 р. У тому самому році Сієра Клуб видав свого підручника Ecotactics, і на сторінках 82 і 83, сказав: “Бог творення досі провадив людське прагнення. У більшій частині, ми дуже гордилися своїм покоренням планети. Тепер ми знаходимо, що наше прагнення було введене в обману і руїну”.
Ян МекГарґ з університету Пенсільвенія, в своїй книжці Design with Nature, видана в 1971 р., сказав: “Певно, що коли хтось шукає дозволу збільшати радіоактивність, творити канали та гавані з атомними бомбами, вживати отрути без стримання, або руйнувати розумові здібності то не може бути кращого наказу від цього вірша (1 Мойсея 1:28). Тут можна знайти дозвіл і наказ поборювати природу — ворог, загроза Єгові”. Багато інших, між якими є деякі священики, пристають до цього обвинувачування, що забруднення є Божа вина.
Але критичне питання є, Коли Бог дав першій парі наказ оволодіти землею і панувати над нею, то чи Він, так як Тойнбі каже, “дав Адамові й Єві дозвіл робити з нею те, що їм захочеться?” Чи це був намір Єгови? Або чи Його намір був, щоб людина, створена на Божий образ і подобу, доглядала землю, була опікуном добробуту, не лише людини, але також рослин і тварин? Замість накидати нерозсудливе обвинувачування, щоб лише звертати увагу на себе, то мудра особа перше взнає факти. Так як Біблія перестерігає, “Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому”.— Прип. 18:13.
Божественна повага до рослин і тварин
Коли людину було поставлено в Едені, то їй не було дано дозволу робити з землею те, що вона хотіла. Її вживання Едену було обмежене. Так як Біблія говорить, вона “порала його та його доглядала”. Рослини не були тільки для вживання людини. Вони також були дані на їжу “усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива”.— 1 Мойс. 2:15—17; 1:30.
Закон, якого Бог пізніше дав ізраїльському народові показав як людина мала ‘порати’ землю. Вона не мала цілком використовувати її, але кожний сьомий рік мала бути “субота повного відпочинку для землі”. Те, що того року росло само з себе не мали збирати. Це все лишалося убогим людям, як і “для скотини твоєї, і для звірини, що в краї твоїм”.— 3 Мойс. 25:3—7.
Сьогодні кажуть, що вже більше, як вісімсот видів життя майже зникає. Чи такий був Божий намір, коли Він наказав людині порати? Інші Богом-дані закони ізраїльському народові показують як Творець турбувався тваринним життям. Наприклад, вони не мали надівати намордник волові, коли він потоптав кукурудзу, бо він мав право їсти трохи того зерна. Вони не мали орати волом і ослом разом — це не було справедливо для меншої і слабшої скотини. Вони мали рятувати сусідню худобу коли вона попадалася в нещастя, навіть коли б власник її був ворогом, а навіть у суботу.— 5 Мойс. 25:4; 22:10; 2 Мойс. 23:4, 5; Луки 14:5.
І коли ми читаємо, що Бог вдягнув польові лілії красою і славою навіть багато більшою від царя Соломона, то невже ж ми бачимо в цьому божественний дозвіл нищителям? Штучне позбавлення листя з дерев і політика сучасного воювання з природою, щоб “спалювати землю” не мають божественного схвалення.— Мат. 6:28, 29.
Отже факти показують, що критики Біблії не мають жодної основи обвинувачувати Бога за забруднення землі. А що сказати про розв’язання проблем, яке ці самі критики пропонують? Яке здорове воно дійсно є?
Многобожжя і забруднення
Ті особи, що винують Бога за забруднення всі б’ють на одну тему, кажучи, тому що джерело екологічної кризи є релігійне, то розв’язання також мусить бути релігійне. Вони кажуть, що однобожжя Юдаїзму і Християнства, а саме, віра в одного Бога, треба замінити многобожжям або анімізмом (свідоме життя природи), віра, що багато богів замешкають пагорки, річки, дерева, пташки і тварини, і що треба поклонятися цим різним богам.
Лин Вайт каже, що перед тим як аніміст зрубує дерево, добуває руду з гори, загачує струмок, то він перше умилостивлює відповідальних духів. МекГарґ розказує про одного індійського мисливця, який довго перепрошував ведмедя перед тим ніж забив його, пояснюючи йому, що він потребував мати його шкіру і м’ясо. Але незважаючи на все те побожне відношення анімістів, то в кінці дерево таки було зрубане, гора розкопана, струмок загачений, а ведмідь забитий — як чекав на закінчення просьби.— Порівняйте Римлян 1:20—23.
Сьогодні буддисти, індуси і шінтоїсти поклоняються міріадам богам, шануючи тварини, рослини, сонце, грім, вітер, скелі, і так далі. Чи ж їхнє многобожне поклоніння помогло очистити землю? Застановіться над прикладом. Стаття про Індуїзм у виданні Енциклопедія Британіка (в анг. мові) на 1971 р. каже: “Усі річки і пагорки є більш-менш божественні, і про великосвятість ріки Ґанґес . . . не треба підкреслювати”. Чи така “великосвятість” ріки Ґанґос втримала її від забруднення?
Ні. Один індійський журналіст сказав гостеві відвідуючи “Святе Місто” Бенарес, на берегах ріки Ґанґес: “Містові Бенарес треба лише сильного живота і відкритого розума”. Недавня стаття в часописі Нью-Йорк Таймс показує як деякі індійці “хотіли б, щоб люди понад берегами ріки Ґанґес звертали більшої уваги на поліпшення санітарних умов ніж на складні побожності”. Справді, що та ріка є дуже забруднена.
Ні Шінтоїзм, ані інші анімістські релігії не охоронили сучасної Японії від страшного забруднення. Каже депеша Міжнародної Об’єднаної Преси: “Японський уряд сьогодні змагається з тим, що може бути життя-чи-смерть боротьбою вичищувати своє оточення”. Многобожжя не відвернуло забруднення. Справді, що воно не є відповідь на проблеми.
Причина на забруднення і розв’язання
Істотно, є дві причини на забруднення землі: неосвіченість і пожадливість людства.
Багато людей не забруднили землю добровільно. Наприклад, океани сталися дійсними смітниками просто, тому що кілька століть люди неправильно думали, що завжди зможуть скидати сміття в море. Каже спеціаліст морів, капітан Жак-Івс Костю: “Кожного місяця ми зливаємо багато мільйонів тонн отрутного сміття в живе море, яке можливо за двадцять років, а може і скорше, океани дістануть свою смертну рану і зачнуть вмирати”. Несвідомість людини вже починає доганяти її.
Певна річ, що пожадливість є головною причиною на забруднення. Люди вимагали багато непотрібних речей, а технологія була рада задовольняти їхній попит. Цим чином фабрики були в русі, зливаючи відпадки у річки і викидали їх з димом в атмосферу. Дуже багато автомобілів тепер переповнюють дороги забруднюючи повітря, яке людина мусить вдихати. Теперішній стан людського життя перемінив багато речей, яких колись вважали за вигоду і “потреби”. Отже забруднення, яке ці спричиняють правдоподібно буде тривати так довго як цей зіпсутий лад.
Наводити з Першої Книги Мойсея 1:28 і обвинувачувати Бога за забруднення виявляє незнання багатьох нагадувань Єгови, щоб людина доглядала землю з її рослинами та тваринами. Порати не є то саме, що гнобити. Володіння не мусить бути руїнницьке. По багатьох околицях бур’яни мають велику цінність, але не в наших городах. Гарно бачити леви і тигри по великих лісах, але не по наших вулицях. Чи ж неможливо викорінювати бур’яни і плекати салату, без вбивання пташок і бджіл? Чи ми не можемо контролювати тварин, щоб цілком не вигубити їх? Чи нам треба обожати річки, щоб мати чисту воду, або поклонятися вітрам, щоб мати чисте повітря, або падати на коліна перед горами, щоб втішатися незабрудненою землею?
Джерело забруднення не є закон Єгови, якого Він дав людині, бути опікуном землі. Навпаки, це мешканці землі стали морально забруднені, перед тим ніж вони почали забруднювати фізичне оточення. Це є моральний занепад, забруднення неосвічених людей пожадливістю. Тут маємо причину і наслідки. Причина є забруднені люди; а наслідок — забруднене оточення. Відповідь до чистого оточення є перше освітити і очистити людей, а тоді прийде чисте оточення. Відберіть причину, то наслідок також зникає.
Як особа сіє, то так і жатиме. Але сьогодні є звичай заперечувати цей принцип і спихати вину на когось іншого, щоб відвертати особисту відповідальність. Кримінальники кажуть, що вони не є винні,— але суспільство. Забруднювачі кажуть, що вони не є винні,— але Бог. І так примха іде.
Крім цього, у наукою-насиченому, безбожницькому суспільстві є популярно винити Бога. І коли в цьому процесі ці безбожники можуть дати своєму обвинуваченню трохи вченого вигляду і щоб ці наруги походили з уст славних осіб, то тим краще. Кілька років тому “славні” священики проголосили, що Бог є мертвий. Тепер, вони воскресають Його, щоб Він ставався їхнім козлом відпущення натякаючи, за їхніми поглядами, що Він (Бог) є винний за людські екологічні проблеми. Чи їм удасться? Чи це правильно так робити? Певно, що ні!
Нетрі і смітники, порох, смердячі ріки, завмираючі озера, затруєні океани, хвора земля, смердяче повітря, і збільшаюче число видів тваринного життя є у небезпеці — усе це відбиває неосвіченість, варварство і пожадливість людини. Зустріньте факт цього всього забруднення, дивіться на нього чим воно є, і вислухайте проголошення його: “Людиною забруднений край!”
Але не тратьте надії, ви любимці Бога і всіх Його творів! Небеса далі проголошують славу Бога, а земні чудеса далі говорять про Його вічну силу і величність. Набирайте відваги з того, що Єгова говорить про наш час: “Гнів Твій прийшов (день відплати). Час настав . . . знищити тих, що нищать землю”. (Об. 11:18) Яка потіха це є знати, що незабаром Бог виконає Свій первісний намір, коли земля буде правильно ‘підкорена’ — на Його славу і на вічне добро всього творення!