Подорож до стародавнього Коринту
“СЛАВЕТНЕ і ласолюбне місто де Східні пороки (хиби) зустрілися з Західними”. Такий був стародавній Коринт. Також кажуть, що багатство того міста було “таке славетне, що аж сталося загальновідоме”.
Яке місто заслужило таких описів? Чи хтось може мати користь від “подорожі” до такого місця? Зараз побачимо.
Коринт стає процвітаюче місто
Стародавній Коринт стояло на вузькій перешийці, що сполучує Пелопонесус з Грецією. На схід лежить Саронік затока і Єгейське море, а на захід Затока Коринт і Іонійське море. Місто було побудоване стратегічно на північнім підніжжі Акрокоринт, стрімка та скеляста гора 1.857 футів (566 метрів) вище морського рівня.
Хоч спочатку Коринт було маленьке містечко, то до сьомого століття перед Нашою Загальною Добою розквітлося в процвітаюче місто. Між його ранніми поселенцями були фінікійці, які правдоподібно принесли зі собою ткацтво, фарбування та інші ремесла. Тоді прибули люди з Атіки, а потім доряни, а нарешті македонці. Римляни визволили місто в 196 р. перед З.Д. Як незалежний міський штат, Коринт приєднався до Акейського Союзу, пішов проти Риму, і тому римський консул Л. Муміюс спалив його у 146 р. перед З.Д. Місто лежало майже цілком спустошене аж поки римський Юліюс Кесар не заснував його, як римську колонію у 44 р. перед З.Д. У першому столітті нашої Загальної Доби, воно було столицею римської провінції Акея, якою володів губернатор.
Maючи коло 200.000 вільних мешканців і можливо більше як подвійно цього невільників при вершку його сили, Коринт справді було метушливе місто. Між його мешканцями були греки, трохи італійців і багато жидів. Але вулиці були повні чужих купців і мандрівників, які відвідували місто ради торгівлі або розваги.
“Міст до моря”
Сухопутні дороги перехрещували Коринт. Також, морські кораблі привозили товари у міські порти, Ценкрей, вісім з половиною миль (13.6 кілометрів) на схід на Саронік затоці, і Лечаюм, на затоці Коринт півтора миль (2.4 кілометрів) на захід. Деякі кораблі ставали на якір у Шонусі, маленькому східному порті.
Якщо товари у кораблях треба було перевозити дальше на схід або на захід, то як вони мали перевозити їх через перешийок? Деякі пропонували збудувати канал. По суті, римський імператор Неро почав копати такий проект коло 66 або 67 р. З.Д., але покинув проект, тому що треба було доглянути інші важні справи. Минуло багато століть поки цей водний шлях закінчили у 1893 р. Цей канал, чотири милі довгий (6.4 кілометрів) сполучав затоку Коринт із Саронік затокою і його уживають ще і тепер.
Але в розквіті Коринту не було каналу на перешийці. Великі кораблі розвантажували в одному порті, тоді перевозили по суші до порта на другому боці перешийки. Тоді товар навантажували в корабель і везли до їхніх місць призначення. Проте, менші кораблі перетягали по суші з їхнім товаром. Корабель перетягали колією з дерев’яних рейків. Греки називали це ді’ол-кос, що значить “перетягати”. Отже, з доброї причини, перешийку Коринт назвали “міст до моря”. Більшість моряків були готові подолати проблеми цієї сухопутної подорожі через перешийку замість подорожувати 200 миль (322 кілометрів) навколо миса півострова де є багато бур.
“Око всієї Греції”
Коринт також було джерелом науки. Коринт сталося таке славне через його науку, так що римський промовець, письменник і державний діяч Сісеро (106 до 43 р. перед З.Д.) назвав те місто totius Grœciœ lumen, тобто, “око всієї Греції”.
Правда, деякі мешканці Коринту були добре освічені. Однак, багато коринтян займалися морально-зіпсутими справами. Тому то “коринтиянізувати” значило ‘практикувати розпусту’, а “коринтянська дівчина” значила розпусниця. Чи ви цікаві знати чому існувала така неморальність у цьому місті, якого називали “око всієї Греції”?
Фальшива релігія була головним чинником. Наприклад, застановіться над поклонінням богині Афродити (римська Венера). Її блискучий храм стояв на вершку гори Акрокоринт, зносячись коло 1.500 футів (457 метрів) вище міста. “Храм Венери”, писав коментатор Біблії Адам Кларк, “не тільки був дуже розкішний, але також дуже багатий, і так як каже Страбо, утримував не менше, як 1000 розпусниць, якими приваблювалося великий наплив чужинців”.
Але, як відвідувач до Коринту міг не зауважити храм Аполлона? Що сказати про святині, яких будували таким божествам, як Юпітер, Гера і Асклепіос, бог зцілення? Таж статуї героїв та богів стояли рядами по вулицях та публічних площах у Коринті! Крім цього, Адам Кларк сказав: “Публічна проституція була велика частина їхньої релігії; і у них був звичай у їхніх публічних молитвах просити, щоб боги розмножували їхні проститутки”.
Християнство робить свій знак
У таке оточення зайшов християнський апостол Павло десь 50 р. З.Д. У Коринті він виробляв намети разом із юдеєм Акилою і його дружиною Прискиллою. Правдоподібно цих троє співпрацювали підкріпляти новий християнський збір у тому місті. Павло “давав промову у синагозі кожної суботи і переконував жидів та греків”. Ті греки правдоподібно були навернені до жидівської релігії. Зустрівши опозицію від жидів і зневагу, апостол тоді зосередив свою увагу на людей так званих поганів і перенісся у дім Тита Юсти, біля синагоги. Павлове проповідування приносило плоди, як то Крисп, предсідник синагоги, з його родиною, і багато інших увірували.— Дії 18:1—8.
Вночі Господь з’явився Павлові у видінні і сказав: “Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей”. Отже апостол залишився у Коринті на півтора року, “навчаючи в них Слова Божого”. Таким чином він посіяв “насіння” на коринтянському полі. Пізніше коли Павло, Акила і Прискилла від’їхали, то Аполлос “підливав” те “насіння” дальшою наукою. Безперечно, це Бог давав плід через Його дієву силу, святого духа.— Дії 18:9—11, 18—28; 19:1; 1 Кор. 3:5—9.
Правдоподібно у 55 до 56 р. З.Д., Павло був три місяці в Греції, відвідуючи Коринт і з того міста написав листа римлянським християнам. (Дії 20:2, 3; Рим. 16:1, 23; 1 Кор. 1:14) Про те, що апостол любив своїх співвіруючих у Коринті можна бачити з двох надхнених листів, яких він написав зборові. У другому листі Павло пояснив, що його серце ‘розширилося’ від любови помістити в ньому християнів того славетного міста. (1 Кор. 1:1, 2; 2 Кор. 1:1; 6:11) Крім цього, ті листи поміщали вислови маючи спеціальне значення для коринтянів.
Наприклад, Коринт кишів розпусниками, ідолопоклонниками, перелюбниками, мужоложниками, злодіями, пожадливими особами, пияками, обмовниками та здирниками. Павло ясно показував, що такі особи не вспадкують Божого царства. Правда, деякі коринтянські християни колись були такими особами. Але, які вдячні вони були, що так як Павло сказав, вони ‘обмились, освятились, виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й духом нашого Бога’. (1 Кор. 6:9—11) Крім цього, апостолова порада бути “в лихому дітьми” також збуджувала здорове думання. Очевидно, це значило, щоб не набирати знання про корупційні, неморальні речі, але, щоб залишитися невинні так, як молоді діти відносно лукавства.— 1 Кор. 14:20.
Прогулянка через Коринт
Стародавній Коринт був побудований на двох насипах, один коло сто футів (30 метрів) вище другого. У центрі міста була Аґора, або ринок, з рядами пам’ятників та колонад. У ньому були ряди крамниць де продавалися різні речі. На порозі одної крамниці була вивіска з надписом “Лусіюс, м’ясник”. На іншій, латинський вислів макеллум. Павло вжив те слово у грецькій мові, що мало те саме значення як ма’кел-лон, кажучи: “Їжте все, що на ятках м’ясних продається”. (1 Кор. 10:25) Коли коринтянські християни почули ті слова, то правдоподібно пригадували собі місцеву макеллум або м’ясну ятку або ринок.
Багато крамниць в Аґорі мали свіжу воду. Вона текла з природного джерела через підземний канал в особисті криниці кожної крамниці. Між іншим, це очевидно дозволило власникам спускати їжу у цю воду, тримати її холодною і помагаючи зберігати швидко-псуючі харчі.
Аґора мав два поверхи, з рядом крамниць розділюючи вищий від нижчого. Посередині цієї торгівлі була Бема або Ростра, підвищена платформа з білого і синього мармуру прикрашена різьбленнями. На нижчому поверсі було дві кімнати з мармуровими лавками і мозаїчними підлогами. Тут прохачі могли чекати своєї черги появлятися перед суддею. Перед Бемою згромаджувався досить великий натовп; отже це було чудове місце давати публічні виклади.
На одній оказії, противні жиди Коринту повстали проти апостола Павла і взяли його “на суд” (грецьке, Бема), який вірять була та підвищена платформа про яку ми вище згадали. Там Павло появився перед проконсулом Галліон, але цей римський провідник розігнав жидів і відмовився мішатися в їхні суперечки. Тоді переслідувачі схопили Состена, тодішній начальник над синагогою, і набили його перед судом. Може бути, що через цей досвід Состен прийняв Християнство, бо Павло, починаючи писати свій перший надхнений лист зборові у Коринті, згадує “брат Состен”.— Дії 18:12—17; 1 Кор. 1:1, 2.
Це зробило велике враження на християн у Коринті, коли Павло писав їм: “Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом [форма грецького слова Бема] Христовим”. (2 Кор. 5:10) Вони могли піти до ринку і побачити Бему або судовий престол, де судилися люди. Яке багато більше значення є стати на суд перед прославленим Ісусом Христом!
Забава i спорт
Між привабливостями стародавнього Коринту були театральні вистави. По суті, у місті було два театри, один великий, який поміщав 18.000 осіб. Отже, Павло дуже зрозуміло висловлювався, коли сказав коринтянським християнам, що апостоли були “театральне дивовище світові, і ангелам, і людям”.— 1 Кор. 4:9, НС.
Між іншим, біля великого театру на північнозахід від Агори є площа виложена вапняними блоками. На одній з цих є латинський надпис, “Ераст, прокуратор (чиновник) і начальник, виложив цю підлогу своїм власним коштом”. Деякі говорять, що цей Ераст був той самий ‘Ераст міський доморядник’, про якого Павло згадував коли писав до римських християнів з Коринту.— Рим. 16:23.
Коринт також приваблював ентузіастів спорту. Кожних два роки відбувалися Істмійські Ігри. Може бути, що їх розпочали на честь Посідону (Нептун), бо на південній стороні перешийки побудували храм цьому фальшивому богові. Змагання могли поміщати музику та поезії. Там також були такі вистави, як перегони колесниць, біги, скакання, кидання стріл, боксування і боротьба. Як спортовці змагалися, щоб виграти! Але, що вони діставали за це? Оплески від людей і можливо тлінний вінець.
Перегони за життям!
У свойому першому канонічному листі до християнів у Коринті, апостол Павло вжив ці стародавні ігри за приклад, якого місцеві мешканці могли легко зрозуміти. “Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один?” запитав Павло, продовжуючи: “Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж, щоб тлінний прийняти вінок [в Істмійських Іграх, цей вінок міг бути з тлінного матеріалу,— плющу, гелери, або петрушки], але ми — щоб нетлінний [безсмертне життя на небі]”. Тоді, для їхнього заохочення, Павло вжив себе за приклад, кажучи: “Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним”.— 1 Кор. 9:24—27.
Так як багато інших стародавніх міст, старий Коринт тепер лежить зруйнований. Сучасний Коринт стоїть три милі (4.8 кілометрів) на північносхід від колишнього. Отже, те “славетне і ласолюбне місто, де Східні пороки зустрілися з Західними”, вже не існує. Однак, ті, що хочуть успішно закінчити християнські перегони за вічним життям знайдуть, що Павлова порада в Першому і Другому листі до Коринтян буде заохочуюча, сучасна і духовно нагороджуюча. Чому не взяти Біблію і не прочитати ці божественно надхнені листи, і так закінчити вашу подорож до стародавного Коринту?