Коли землетрус єднається з припливом

Від “Пробудись!” кореспондента на Філіппінах

“РАПТОМ ми відчули трясіння, і наша кімната почала помало коливатися, і коливання збільшалося кожної секунди аж поки не кидалося скажено.

“Ми не могли промовити ані слова, коли кімната почала крутитися перед нашими перестрашеними очима. Світла раптом загасли, а стіни почали тріскати, скло падати з цілого будинка. . . . Крики мук лунали в темряві”.

Так розповідає переживший землетрус, який тривав дві хвилини, який потряс південний Філіппінський острів Мінданао у вівторок 12:13 рано, 17-го серпня, 1976 р.

Зміряний, як 7.8 на вазі Ріхтера, це був найсильніший, найбільш руїнницький, найстрашніший землетрус, який вдарив Філіппіни за цілої історії острова. Його рушив рух або спотворення земної кори. Американські дослідчі станції землетрусів кажуть, що його епіцентр, був у Моро затоці, рукав Селебес моря, коло 652 миль (1.049 кілометрів) на південь-південносхід від Маніли.

Найбільше розбите було місто Котабато (з 80.000 населення) і берегові містечка Замбоанґи. Багато комерційних будинків у місті Котабато попадали, цілком або частинно. Цілі родини були погреблені під розваленими будинками. Вода з моря затопила сільські господарства. Рибаки втратили свої прилади, якими заробляли на прожиток, як бушаючі води позаносили їхні човни.

Так як сказав часопис “Bulletin Today”, землетрус і послідовні сейсмічні припливи лишили позаді 3.373 забитих, 9.149 поранених, 2.938 зниклих без вісті, а більше як 119.000 лишилися без домів. Перший кошторис ставить шкоду на 100 мільйонів до 135 мільйонів доларів.

Жертва сейсмічних хвиль

За землетрусом прийшли сейсмічні хвилі, часто звані “припливні хвилі”. Деякі з цих були тридцять футів (9 метрів) високі, розпливаючися швидкістю 447 миль (719 кілометрів) на годину. Шкоди було дуже багато. Один рибак, що пережив каже:

“Мій дім стояв недалеко моря. Переважно я ловлю рибу вечерами. Після півночі 16-го серпня, коли я лагодив мої сіти, я побачив як наш дім почав коливатися і дуже скріпіти. Тоді рух землі перестав на хвилину.

“Зненацька я почув інший гуркіт, немов грім, який мчався на нас. Наша родина, тепер вже пробудилася, почала втікати до недалекого пагорка. Пінисті води перемогли нас. Ми плавали, як ніколи раніше. Часто занурюючись в морські води і ковтаючи досить багато води, нам таки вдалося приплисти до безпечного місця”.

З пагорка на якому вони знайшла сховок, ця родина дивилася як вода забрала їхній дім як сірникову коробочку у море. Не всі були такі щасливі. Багато повмирали дивлячись остовпіло на наближення водяної стіни, яка пізніше забрала їх в море.

Недалеко острова Сакол, у сусідстві міста Замбоанґа, один рибак, у човні більше як 325 футів від берега (коло 100 метрів), бачив як коло п’ятдесят будинків повалилися під одним ударом величезних хвиль. Коли води спали, він залишився на вершку кокосового дерева. Жінка з іншої околиці розказує, як вода забрала її батька в море, і наступним припливом викинула його живим назад на берег. Інша особа оповідає про дитину сусіда, що трималася сильно дерев’яної підпори, яку вода забрала в море. Ця дитина також була викинута живою назад на берег.

У деяких випадках люди загубили своє життя, коли старалися рятувати матеріальні речі. Одна особа лишила дитину під опікою служниці, а сама вернулась назад схопити чемодан. Дитина померла. Інший чоловік стратив своє життя, коли вернувся замкнути двері боячись грабіжників. Грабіжники ніколи не прийшли.

Один переживший з острова Олутанґа у Моро затоці пригадує: “Коли землетрус перестав я пішов на пристань і побачив чотири повалених хат. Тоді я зауважив, що хтось показував на море і кричав: ‘⁠Припливна хвиля!’ Я біг так скоро, як тільки міг до пагорка. Величезні хвилі порозбивали на кусочки доми, які не попадали від землетруса. Коли великі вали води били в берег, то кури розліталися високо вгору, собаки вили, свині кувікали, люди голосили та кричали. Багато просили допомоги від різних богів. То був дуже страшний вид, розриваючи серце”.

Наслідки

“Коли перше почало світати через сиве небо”, пригадує собі один переживший, берегова околиця була “повна розбитих домів і плакаючих дітей. Мертві були всюди. Переживші не могли повірити те, що бачили і пережили. Плач людей, що загубили своїх родин, змішувався з тишою, яка настала. Повільно вони повставали на ноги і запаморочені, почали ходити і шукати самі не знаючи чого”.

Скоро після того, як нещастя втихомирилося, цивільні і військові агентури рушили кампанію визволяти, помагати і відбудовувати. Зараз почали привозити технічну і матеріальну допомогу. Один журналіст зауважив, що по розбитих околицях, ті, хто могли працювали “плече в плече викопуючи живих і мертвих з упавших руїн”.

Діяльність Свідків Єгови

На Філіппінах є більше як 76.000 Свідків Єгови. Звичайно всі цікавилися станом їхніх співхристиянів. Коли лише трус і припливи втихомирилися, старші зборів по розбитих околицях почали вишукувати своїх співсвідків. Спеціальний представник Товариства Вартової Башти пише:

“Ми зараз подумали про кілька родин Свідків Єгови, які жили недалеко моря. Ми не чекали на світання, але так скоро, як тільки могли поспішилися до тієї околиці. Прибувши до берега ми не могли повірити своїм очам. Колишнє густо населена, шумлива громада цілком зникла!” Щасливо, ані один Свідок Єгови в тій околиці не був забитий, ані серйозно поранений, хоч вони всі загубили свої доми і меблі.

У Маланґас уламки з руїн були порозкидані всюди. Кілька домів ще стояли цілі, але більшість були цілком розбиті. Деякі особи вживаючи моторові човни, старалися притягати свої доми назад до берега. Один старший збору тієї околиці каже: “Мені вдалося притягнути мій дім; ми загубили лише наш одяг. Але багато загубили своє життя, люди, як і тварини. Одначе, хоч Свідки Єгови тут загубили багато майна і мали пошкодження, то ані один не загинув”.

Коли зняли заборону в місті Котабато о четвертій годині рано після катастрофи, один службовий слуга Свідків Єгови взяв авто і почав відвідувати доми співсвідків. Тут також усі Свідки Єгови залишилися живими і не були серйозно поранені. Проте, тому, що багато загубили своє майно, то вони мусіли перебувати в урядовому евакуаційному центрі. Інші натягали намети або будували халупки недалеко домів, сподіваючись інших трусів.

“Землетруси в одному місці за другим”

Цей землетрус був один із трьох, що потрясли Азію того самого тижня. Комісіонер Ґреґоріо Андал з Комісії Вулканології сказав: “Поверхня землі тепер знаходиться в дуже турботному стані і землетруси можуть відбутися де-небудь і коли-небудь у світі”. Інші науковці вірять, що тепер відбувається якийсь сейсмічний процес, якого вони не можуть цілком зрозуміти.

У цьому відношенні, Ісус передсказав цікаву точку “ознаки” показати, що “кінець” цієї системи вже наближається. Крім війн, переслідування християнів, збільшаюче беззаконня та інше горе, Ісус передсказав: “Землетруси настануть місцями”. (Мат. 24:3⁠—⁠8; Марка 13:4⁠—⁠8, НС) Біблійний історик Лука додає, що Ісус сказав: “Будуть землетруси великі”.⁠— Луки 21:11.

Продовж минулих шістдесят два роки Свідки Єгови показували своїм сусідам, що всі точки ознаки, яку Ісус був дав уже сповнялися ще від 1914 р. Відносно землетрусів, як частина тієї ознаки, більше як 900.000 осіб уже вмерло від того року від землетрусів. Рахуючи від коло 1.000 років тому назад, то пересічне число забитих щороку було 3.000 людей від землетрусів перед 1914 року; але після того року пересічне число зросло на 15.000 щороку. Ісусові пророцтва про землетруси сповняються сьогодні!

Таким чином, Свідки Єгови на Філіппінах є зайняті відвідуючи пережитих після їхнього найбільш спустошливого землетруса. Вони потішають їх веселою вісткою, що нова система, в якій люди ніколи більше не будуть страждати від випадкових смертей через природні нещастя, вже є близько.⁠— 2 Пет. 3:13; Об. 21:3⁠—⁠5.

[Карта на сторінці 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МІНДАНАО ОСТРІВ

СУЛУ МОРЕ

Олутанґа Острів

Котабато

Замбоанґа

Сакол Острів

МОРО ЗАТОКА

ЕПІЦЕНТР

СЕЛЕБЕС МОРЕ

[Ілюстрація на сторінці 14]

‘Берегова околиця перемінилася в поле розбитих домів і плакаючих дітей’