Подивімся на індуські погляди відносно життя і смерти

МІЙ батько, славний комерсант у Жамнаґар, Індії, був критично хворий. Він уже на протязі років страждав на серце, але тоді виринуло ускладнення.

У лютому 1976 р. мій старший брат, що живе в штаті Нью Йорк, отримав вістку: ‘⁠Приїжджай додому, якнайскорше; не пізніше як за тиждень⁠’. Він зараз повідомив мене, і два дні пізніше ми сіли в літак на Нью Йоркській Кеннеді Повітряній станції.

Кілька речей відбулося від часу коли я останній раз відвідав дім вісім років тому. Отже, сівши в літак в моїй голові перебігало багато думок.

Історія і розмірковування

На початку 1960-их роках батько відіслав мене до університету в Сполучених Штатах. Хоч я був вихований на індуса, то закінчивши університет я почав студіювати Біблію й мої релігійні погляди змінилися. З часом я переписувався з батьком про такі справи. Батько був дуже релігійний; по суті, у нього навіть був особистий релігійний порадник. Коли я ще був хлопчиною, то пам’ятаю, як він відкладав кілька тижнів кожного року відвідувати свого порадника в Гімалайських горах.

Як наш літак гудів вночі, я задумувався над станом мого батька. Я цікавився знати: Що він думав про життя поза цим теперішнім існуванням? Яке сильне буде його переконання в такому критичному стані?

Я задумувався над тим, що батько писав мені. Наприклад, у серпні 1973 р. він написав у листі: ‘⁠Сила, якої набирається з знання Брагмана або Всевишньої Дійсности є вища за всяку іншу силу. . . . Дійсна сила є та, що не тремтить навіть в обличчі смерти, добре знаючи, що смерть є лише зміна фізичної оболонки. Сама особа не вмирає, бо вона ніколи не народилася. . . .

“Особа маючи таке знання приймає муки з усміхом і молиться за своїх мучителів. Коли приходить смерть, то вона буде тверда, як камінь, бо ‘⁠вона дотикнулася ніг Бога⁠’. . . . Тому в індуській мові таку фізичну смерть людини, яка має знання, називається магат-самадгі, або ‘⁠великий порив⁠’ ”.

Батько вірив, так як індуси вірять, в безсмертність ‘⁠внутрішньої особи⁠’, або душі. Він вірив, що ця душа є лише вложена в фізичне тіло, або ‘⁠зовнішню особу⁠’. У часі смерти, ця ‘⁠дійсна особа⁠’ виходить “переселятися” або входити в інше тіло. Батько вірив, що коли особа правильно і добре поводилася, то після смерти перейде до вищого існування, або коли вона провадила погане життя, то ця ‘⁠дійсна особа⁠’ може зайти в нижчу тварину.

Тепер, коли батько вмирав, я цікавився знати як його переконання буде підтримувати і помагати йому. Мої думки також звернулися до інших членів моєї родини, і про домашнє життя.

Мій молодший брат і сестра одружилися відколи я останнього разу бачив їх. Вони вибрали своїх партнерів, відступаючи від індійського звичаю. Я знав, що в суспільних звичаях були зміни, але я цікавився побачити їх сам.

Наприклад, коли я виростав у Жамнаґарі, то чоловік не міг дивитися на обличчя своєї невістки, або жінка говорити до її тестя. Таким чином, мій дідусь, який жив з нами, не міг дивитися на обличчя моєї матері. І коли дідусь говорив до неї, то матір ніколи не відповідала прямо йому, навіть по телефоні, але переказувала вістку через когось іншого. Вони ніколи не були самі разом в одній кімнаті.

Також, неодруженим хлопцям і дівчатам не було вільно триматися за руки або говорити один до одного. Я ніколи не бачив цього по вулицях Жамнаґару. Я ніколи не говорив до неодруженої жінки, крім моєї власної родини, коли виростав вдома. Суспільство не похвалювало таке поводження. Але, що сталося з такими звичаями тепер?

Приїхавши до Жамнаґару

Наш літак сів у Бомбеї, Індії, пополудню 27-го лютого. Тому що через помилку нас не записали до полету до Жамнаґару, то ми взяли літака до Ражкот, місто коло п’ятдесят миль (80 кілометрів) від нашого дому. Звідти ми докінчили подорож таксомотором.

Як ми їхали, я пригадував собі багато речей. Пізно у 1950-их роках мій дідусь був Міністром господарства у штаті Сараштра, який тепер прилучили до штата Ґужарат. Під час моїх шкільних вакацій, він часто брав мене зі собою коли відвідував села, попри яких ми тепер переїжджали. У віддалі я бачив залю в Дгролі в якій дідусь часто промовляв перед хліборобами.

У 1950-их роках більшість людей мешкали по селах в однокімнатних будинках з болота змішане з коров’ячим кізяком. Підлогу вимащували з подібного матеріалу. Це добре засихало. Жінки носили воду з джерела в селі великими глечиками тримаючи рівновагу на головах. З того, що я бачив, то обставини не змінилися так дуже.

У лікарні

Коли ми приїхали, то батько лежав у місцевій лікарні. Він пізнав нас і дуже тішився, що ми могли приїхати, але був такий слабий, що не міг розмовляти. Лікарні в Індії є інші від лікарень у Сполучених Штатах. Родина пацієнта постачає їжу і доглядає хворих. Продовж наступніх дев’ять днів я мав приємність доглядати мого батька в такий спосіб.

Пополудні я йшов до лікарні і перебував цілу ніч із батьком. Його годували через жили, але часами ми давали йому живлення ложкою. Коли йому було невигідно лежати, то ми обертали його в вигіднішу позицію. Я надіявся, що батько стане трохи сильніший, щоб можна було поговорити, але не дістав цієї нагоди.

Сидячи коло батька, я вживав час читати Біблію і підручник Помічник Зрозуміти Біблію. Братова дивилася на це і цікавилася знати, що я читав. Коли вона вийшла заміж за мого молодшого брата коло три роки тому, вони перебралися до мого батькового великого дому, і я міг бачити, що вона дуже любила мого батька.

Було багато непевности відносно того, як допомогти батькові, але без різниці, що ми робили, ми таки сподівалися, що він помре. Одного вечора, коли лише я і братова залишилися в лікарні, вона запитала: “Чи ти також є збентежений, як решта людей?”

Спачатку я думав, що вона говорила про батькову майбутність, отже відповів: “Ні”. Вона хотіла знати чому ні. Я відповів, що ця книга, Біблія, помогла мені зрозуміти наміри нашого Творця. Вона призналася, що коли я вийшов з лікарні, вона заглянула в Біблію і прочитала трохи з Першої Книги Мойсея, але не розуміла, що там читала. Вона запитала: “Хто є цей Творець?”

Ми обоє знали, що так як вчить індуська релігія, є багато богів, деякі є творці, а інші нищителі. Отже я відкрив Біблію до Псальми 83:18, НС, і попросив її прочитати той вірш. Вона досить добре вимовляла англійські слова: “Щоб люди могли знати, що Ти, Якого ім’я є Єгова, лише Ти є Всевишній над всією землею”.

Вона ніколи не чула цього Ім’я Єгова; отже не знала як вимовити його. Але вона відразу зрозуміла, що Бог Біблії має ім’я. Біблійна наука про лише одного Всевишнього Бога, що називається Єгова, Який створив усе, і Який не має ні початку, ні кінця, дуже сподобалася їй.⁠— Об. 4:11; Пс. 89 [90]:1, 2.

Моя родина знала, що я став християнином. Я вже писав їм про моє повночасне проповідування, як один із Свідків Єгови. Отже в цих днях великої турботи в зв’язку з станом мого батька, ми мали багато розмов про смерть і надії на життя після смерти.

Душа і Божа любов

Так як мій батько, інші родичі також вірили, що душа є безсмертна, що та ‘⁠внутрішня особа⁠’, або ‘⁠дійсна особа⁠’, існує в іншій формі після смерти. Але моя братова, яка є медичним лікарем, була винятком, бо не могла зовсім прийняти такий індуський погляд. Отже, часто вона добре слухала те, що Біблія каже.

Я пояснив їй, що, так як Біблія вчить, людська душа є ТИ — ціла особа — і що немає відмінної, невидимої душі, яка живе по смерті. “Душа, що грішить — вона помре”, каже Біблія. І Біблія також учить: “А померлі нічого не знають”. (Єзек. 18:4, 20; Еккл. 9:5) Це були нові думки для неї, але вони були більш підхожі до того, що вона сама бачила, отже здавалося, що вона приймала їх.

Одного дня, я мав нагоду запитати чоловіка моєї сестри, який також є лікар: “Що рішає чи чиясь душа перейде в краще життя чи в гірше? Мусить бути якийсь зовнішній чинник”, я сказав, “що рішає чи душа перейде до вищого чи до нижчого існування”.

Він відповів, що треба дивитися, що “Бог” нібито має величезного лічильника, пояснюючи: “Він тримає записи карм, або діла всіх людей. Якщо її добрі діла перевищають погані, то вона переродиться до кращого стану. Але якщо погані вчинки переважають добрі, то вона переродиться до нижчого стану”.

Отже, так як було пояснено, те, що особа робить на протязі свойого цілого життя рішає, чи вона переродиться до вищого чи нижчого стану. Я запитав: “Як ми можемо сказати тоді, чи батько переродиться до кращого чи гіршого стану?”.

Він відповів, що не міг відповісти на таке питання, тому що ми не знали мого батька на протязі цілого його життя. Тоді я звернув йому увагу на науку Біблії, кажучи: “Єгова не є Богом, що тримає запис всіх вчинків нашого життя. Ми колись могли чинити багато поганих речей, але коли ми покаїмося і направимося, то Він забуває наше минуле життя; і прощає. Те, що ми робимо від того часу є важне для Бога Єгови”.

Ось як Біблія описує про спосіб, яким Єгова відноситься до Своїх людей: “Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини! Як жалує батько дітей, так Господь [Єгова] пожалівся над тими, хто боїться Його”. (Пс. 102 [103]:12, 13) Чоловіку моєї сестри дуже сподобався такий любий спосіб, яким Бог має справу з людьми, тому що він ніколи не думав про Бога в такий спосіб.

Моя братова особливо дуже цікавилася знати, що Біблія вчить. Вона хотіла знати, який Бог мав намір для землі і людства. Я показав їй обітницю Єгови заснувати “нову землю”, яка буде складатися з людей, що чинять Божу волю. (2 Пет. 3:13) Так як Біблія каже: “Покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим”.⁠— Пс. 36 [37]:11.

Обставини між людьми на землі будуть цілком інші, я зауважив, прочитавши їй з Об’явлення 21:3, 4: “Сам Бог буде з ними. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося”. Такі Біблійні обітниці дивували її. Вона дійсно зацікавилася і хотіла більше навчитися.

Зміна в звичаях

Після кількох днів вдома я бачив велику зміну в суспільних звичаях. Наприклад, моя братова поводилася з людьми так, як жінки роблять в Західному світі. Вона розмовляла з батьком і зі мною лицем до лиця. Тому що я був старший свояк, то двадцять років тому назад вона правдоподібно була б відвертала голову або закривала б обличчя сарою, коли б говорила зі мною. І правдоподібно ніколи не залишилася б на самоті зі мною в кімнаті.

Тепер молоді неодружені чоловіки і жінки розмовляли одні з одними, тому що звичай змінився і вони вибирали власних партнерів. По суті, я довідався, що студенти часто ходили на прогулянки разом; чого раніше ніяк не дозволяли, коли я ходив до школи. З другого боку, я бачив, що моя мати та інші старші жінки далі трималися колишніх звичаїв.

Смерть батька

Тимчасом, стан батька дуже швидко погіршував, і його взяли назад до дому вмерти. Вранці 7-го березня виглядало, що кінець уже наблизився. Коли наша родина стояла навколо ліжка, батько глибоко видихнув і помер.

Чоловік моєї сестри попросив мене подати йому стетоскоп (трубка для вислухування хворих). Він притулив його до батькових грудей, і з сумним обличчям закрив його простинею. Це було пів до четвертої рано. Батько помер — і йому було лише п’ятдесят вісім років. Мати разом із іншими жінками зараз почала сильно плакати.

У наступній процедурі, можна було бачити глибокий вплив релігійного переконання. Братова, з заплаканими очима, вийшла з кімнати і вернулася з свіжим коров’ячим гноєм і вимастила просту лінію через цілу підлогу коло п’ять з половиною футів (1.7 метрів) довгу. Тоді вона покропила підлогу водою з Гангіс ріки. Потім це місце вкрили білим простиралом і батькове тіло положили на нього.

Усе, що походить від корови вважають за святе, навіть кізяки. Також, Гангіс ріку вважають святою. Отже, вірили, що гній і вода очищували це місце на підлозі. Перед тілом спалювали пахущий ладан. Вони вірять, що цим витворюють чисту атмосферу, запрошуючи чисті духи до цієї околиці.

Майже зараз почали відспівувати індуську молитву, чоловік моєї сестри взяв провід, а інші з власної волі прилучалися до нього. Вислів “Шрі Рама Джей Рама Джей Джей Рама” постійно повторявся. Рама є ім’я індуського бога, а спів означає “Нехай Рама візьме перемогу”. Кажуть, що такий спів повинен успокоювати тих, що плачуть і помогти їм думати про Бога. Цей спів, принаймні, заступав плакання.

Під час молитви, кілька посланців вийшли поінформувати друзів і родичів про батькову смерть. Друг телефоном розголосив цю вістку. Зробили розпорядки на похоронну процесію пів до восьмої рано, лише чотири години по смерті батька.

Приготовлення тіла

Мій старший брат намастив чоло батька помеленим сандаловим деревом змішаним з водою. Тоді він посипав чоло червоним порошком, що називається канку і покропив обличчя водою з Гангіс ріки. Потім він обійшов п’ять разів навколо тіла, яку то процедуру називають прудікчана. Наостанку, він крикнув три рази в батькове вухо, “Гарі ом Татсат”, що значить “Хваліть Бога”, тому що Гарі є інший індуський бог. Цей вислів значить, що душа мусить виходити з тіла і хвалити Бога. Решта присутніх робили те саме.

Після цього, усі вийшли з кімнати, крім кількох з нас. Тіло було розібране на наго обмите, і посипане канкою. Під час цієї процедури, деякі вимовляли мантрас (молитви) в Санскріт (староіндійська мова). Також молилися в моїй рідній Джуґараті мові, кажучи: “О Господи! Просимо тебе взяти душу цього чоловіка, і нехай його душа спочиває спокійно”. Тоді ціле тіло, крім обличчя, було накрито білим полотном і ясно червоним шовковим матеріалом. Потім його поклали в ліжко з бамбуку.

Це ліжко зробили саме тут в кімнаті два чоловіки, що регулярно займаються цією роботою, і збудували його за пів години. Ліжко було збудоване з двох бамбукових жердин коло десять футів (3 метри) довге, маючи дванадцять поперечок зв’язаних шнуром. Тіло поклали на ліжко і прив’язали шнуром. Тоді батькову шию вкрили багатьма квітами.

Похоронна процесія

Двоє моїх братів, один двоюрідний брат і я винесли батька вкритого квітами з хати. Саме в цей час жінки стали дуже голосити. Вони вже більше не побачать батька, тому що жінкам не вільно брати участи у процесії.

Чоловіки, вбрані в білий або блідий одяг чекали надворі з рушниками навколо їхніх ший. Як батька несли вулицями вони йшли слідом за порядком. Тому що мій батько був славний комерсант, то в процесії було коло 500 чоловіків, включаючи лікарів, адвокатів, інженерів, комерсантів, хліборобів і філософів.

Після сорок п’ятьох хвилин процесія прибула до входу Смашан (місце кремації — спалення тіла). Дотепер мого батька несли головою вперед, натякаючи, що він дивився на всі свої діла в цьому світі. Входячи в Смашан, його обернули головою назад, натякаючи, що він тепер мусить дивитися вперед на майбутність.

Кремація — Спалення

Тут у Смашан є місце коло вісім футів на десять (2.4 на 3 метри) в якому спалюють тіло. Як тіло вносили в це місце, то чотири чоловіки почали приготовляти вогонь. Перше вони вложили верству висушеного коров’ячого гноя, приблизно чотири фути (1.2 метри) широку, а шість (1.8 метрів) довгу і чотири дюйми (10 сантіметрів) високу. (Крім того, що його рахують святим, за їхнім поглядом, коров’ячий гній також дуже горить.) Тепер вони покрили гній дровами на які поклали батькове тіло.

Тіло знову розібрали до нага і намастили його ґійом, жирове мастило з молока. Вони вірять що ґій також є святий і він дуже добре горить. Тепер верх і боки тіла покрили дровами. Наостанку запалили вогонь.

Під час першої години, як ми всі дивилися, вони стало відспівували мантрас у староіндійській мові. При кінці кожної мантрас, чоловіки, що декламували молитву викрикували “Свага”, що значить “Амінь”. Також, щоб показати, що вони погоджувалися з молитвою, то при кожній “Свага”, мій молодший брат поливав ґій на вогонь, а старший брат полив самаґрі, пахуща речовина, що дуже горить. Вони вірять, що душа користає з цих мантрас. Наприклад, одна така молитва говорить: “Нехай душа, яка ніколи не вмирає, далі добивається приступу до Бога”.

За дві години тіло згоріло. Брат узяв трохи попілу в глиняну посудину і пізніше висипить його в Гангіс ріку. Тоді всі присутні скупалися в засобах, яких постачають у Смашані.

Основа на правдиву потіху і надію

У Смашані є багато статуй, які відбивають різні науки індуської релігії. Наприклад, я зауважив одну, що називається “Цикли Життя”. На великому круглому пам’ятнику є сім сцен. Перша показує народження дитини. Друга, дитину, що ходить до школи. Третя, пару, що одружується. Четверта, родинне життя. П’ята, хвороба і старий вік. Шоста, смерть особи. А сьома, як несуть особу на спалення.

В індуській релігії цей цикл життя вважають за нормальний, ніби так має бути. Так як цей цикл показує, то хвороба і смерть будуть вічно існувати. Але, чи така наука дає потіху сумуючим, і чи вона дає їм надію?

Скупавшись, ми вернулися додому. Того вечора, як усі були зайняті, я зауважив, що моя братова потихо плакала. Я запитав: “Що сталося?” Вона відповіла, що дуже жалувала за батьком.

Ми знову почали говорити про Бога Єгову, і я запитав її: “Чи те, що ти навчилася про Єгову розвеселило тебе”? Вона сказала, “Так, коли б усе це сповнилося, то справді маємо причину тішитися”.

Досі, ми ще не говорили про воскресення, отже я запитав: “Як би ти почувалася коли б могла знову побачити мого батька з тою самою особистістю, з якою ти знала його? Чи б ти хотіла, щоб так сталося? Відповідь була, певно, що “Так”.

Тоді я відкрив свою Біблію і ми прочитали Дії 24:15, де є сказано: “І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних”. Це слово “воскресення” було нове для неї; це була нова думка. Я пояснив, що воскресення не значить переродження або перевтілення, але дійсний поворот мертвого назад до життя. Більшість осіб, що вже жили, я сказав їй, встануть до життя на землі під кращими обставинами.

Вона зрозуміла цю Біблійну науку, тому що дійсно цікавилася навчитися, що Біблія вчить, і могла порівняти її з індуським поняттям про перевтілення. Індуська релігія також вчить, що мертві вертаються назад до життя на землі, але як інші особи, тому що кажуть, що душа входить в утробу народжуватися як хтось інший. Тому, вона ніколи не зможе пізнати мого батька коли б він знову народився. Отже вона полюбила Біблійну науку про воскресення, тому що жалувала за батьком і прагнула знову побачити його таким, яким він колись був.

Крім цього, я пояснив, що згідно з наукою про перевтілення, особа вертається назад у цю систему, під обставинами де люди хворіють і вмирають. Але воскресення відбудеться після того, як Бог Єгова, через Свій царський уряд, знищить цю корупційну систему. (Мат. 6:9, 10; Дан. 2:44) Тоді, в Божій новій системі будемо втішатися обставинами про яких читали раніше в Об’явленні 21:3, 4. Слабість, хвороби, смуток, а навіть смерть вже минуть.

Потреба допомоги

Тепер братова перестала плакати і почувалася багато краще. Але за кілька днів я мусів вертатися назад, і вона журилася, ‘⁠Хто буде вчити мене? Як я можу навчитися всі ці речі з Біблії?’

Я дав їй Біблію і кілька Біблійних підручників. Я особливо звернув їй увагу на книжечку Є Багато Більше До Життя! (в анг. мові) І я показав їй як вона може вживати її студіювати Біблію. У недавніх листуваннях ми вживали цю книжечку за основу дискусії про Біблійні точки.

У Жамнаґарі або в цій околиці Індії немає Свідків Єгови. Але я дуже тішився, що головно молоді люди шукають і коли б дати їм потрібної допомоги, то можуть гарно відгукнутися до правди Божого Слова. Якщо це є Божа воля, то моя надія є, що я буду вжитий допомогти деяким з цієї околиці навчитися правди про живого Бога Єгову, яка то правда веде до вічного життя. (Ів. 17:3) — Додана стаття.

[Вставка на сторінці 12]

“Я запитав: ‘⁠Як ми можемо сказати, тоді, чи батько переродиться до кращого чи гіршого стану?’ ”

[Вставка на сторінці 13]

“За дві години труп згорів”.

[Вставка на сторінці 15]

“Вона полюбила Біблійну науку про воскресення”.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Моя сестра і братова

[Ілюстрація на сторінці 13]

“Вірять, що все від корови є святе, навіть її кізяки”

[Ілюстрація на сторінці 14]

Пам’ятник називаючись “Цикли Життя”