Чи датський закон суперечить свободі сумління?
Від „Пробудись!” кореспондента в Данії
ЧИ ДАТСЬКИЙ закон є в суперечності до міжнародно признаного принципу свободи? Здається, що вирок Верховного Суду Данії кілька місяців тому назад, відповідає, Так.
Цей принцип поміщається у Міжнародній Угоді Цивільних та Політичних Прав, з яким Данія погодилася у 1971 р. Принцип є, що особу не можна карати кілька разів за одно порушення закону.
Проте, Верховний Суд Данії вирішив, що особу можна засуджувати два рази за те саме порушення. Вирок стосується до тих, що через сумління відмовляються служити при війську або переміжній (іншій) службі.
Судова справа
Справа почалася в нижчому суді. Там судили молодого інженера, Свідка Єгови. Через його тверду віру в Божі закони, він сумлінно відмовлявся служити при війську або при переміжній службі.
Цього молодого чоловіка засудили до тюрми. Після закінчення вирокового терміну його знову покликали до обов’язкової служби при війську. Він стояв непохитно у своїх переконаннях про Божі закони і відмовився йти. Суд знову засудив його до тюрми, але цей раз на довший термін, вісім місяців.
Проте, цю справу взяли до Вищого Суду на підставі, що це є неправильно судити особу два рази за те саме порушення. Суд не зробив рішення в одну чи другу сторону відносно цього спірного принципа. Але він вкоротив засуд на три місяці.
Справу тоді взяли до найвищого суду, Верховного Суду Данії на підставі, що цей засуд не був у силі, тому що перша кара повинна була бути достатня. Другим засудом нарушується принцип, якого Данія погодилася охороняти, коли підписала Міжнародну Угоду Цивільних і Політичних Прав.
Що робили інші
Обороняючи цього молодого чоловіка перед Верховним Судом, звертали увагу, що кілька країн уже змінили свої погляди у таких справах. Роки тому назад багато країн засуджували тих, що відмовлялися служити при війську, Свідків Єгови, на довгий час до тюрми.
Часами Свідків повторно брали на суд і засуджували до тюрми. Цей процес повторявся багато разів. Через це багато відбували від 10 до 20 років тюрми.
Але поступово, по інших країнах, а особливо країнах Західного Світу, багато авторитетів відчували огиду до таких тяжких засудів. Вони бачили, як нерозсудливо це було засилати молодих чоловіків до тюрми, тому що вони виступали проти закону лише у справах віри та сумління.
Отже, відтоді багато країн змінили кару для тих, що відмовлялися служити при війську. Наприклад, у Нідерландах, посвячених Свідків Єгови, які не хочуть служити при війську не засуджують. У Швеції, влади спеціально досліджують кожного Свідка, коли він не хоче служити при війську. На підставі цього дослідження, уряд тоді робить рішення не брати такого Свідка на суд. Цей процес уже на протязі одинадцяти років наслідується, і тепер пропонують, щоб Свідків Єгови таки не брати до війська.
Також зауважили вироки Конституційного Суду Німецької Федеральної Республіки. Кілька років тому там вирішили, щоб Свідків Єгови не судити більше, як один раз. Цей вирок спочивав на принципі ne bis in idem, тобто, подвійний риск. Це є принцип згідно якого особу не можна судити і карати більше, як один раз за те саме порушення.
Греція також недавно зменшила кару тим, що відмовляються служити при війську, і закон тепер вимагає, щоб таких, що відмовляються йти до війська через релігійне переконання засуджували до тюрми, але також, щоб коли закінчуть термін засуду, їх тоді звільняли від такої служби.
Тому оборонний адвокат запитав Датського Верховного Суду: „Як це, що у Німеччині відпускають Свідків Єгови на підставі цього принципа, але не в Данії?
Закон неправильно складений
Перед судом висловили думку, що члени датського парламенту можливо не були свідомі того, що цей законний принцип проти подвійного риску поміщався у Міжнародній Угоді, яку Данія підписала. Коли б вони були свідомі, то правдоподібно у 1975 р. не змінювали б військовий закон, щоб повторно засуджувати тих, що не хочуть служити при війську. Закон був би складений інакше поміщаючи цей гарний принцип Міжнародної Угоди проти подвійного риску.
Правда, ця зміна датського військового закону може дозволити повторно засуджувати тих, що відмовляються служити при війську. Але, адвокат сказав перед судом, що згідно з Угодою закон не повинен бути тлумачений так.
Він також запитав, чи це не була відповідальність Міністра Внутрішніх Справ (який два рази кликав таких на суд) і відповідальність Міністра Справедливости (який два рази засуджував їх) доглянути, щоб закон не був тлумачений неправильно.
Пошана до людських прав
Перед судом звернули увагу, що вимагання пошани до людських прав є інтернаціональне. Воно сталася важною спірною справою по цілому світі. Маючи цей факт на увазі, чи ж така країна, як Данія не повинна наслідувати принципи, якими охороняється людські права тим, що відмовляються служити при війську на релігійних підставах, так як роблять у Швеції, Нідерландах і Німецькій Федеральній Республіці?
Також було зауважено, що спірна справа людських прав включає погане ставлення до Свідків Єгови. Наприклад, у судовому вироку, професор Ерік Сієсбі з університету Копенгагену висказав свою опінію: „Поводження з тими, що відмовляються служити при війську, а головно зі Свідками Єгови, які противляться службі при війську на підставі сумління, тепер сталося предметом міжнародного дослідження і дебатування”.
Професор Сієсбі сказав, що справа перед Датським Верховним Судом „захопить міжнародну увагу, і вирок заложить значну основу на тлумачення, між іншими речами, у спорідненню з Міжнародною Угодою Цивільних і Політичних Прав”.
Так, інші країни будуть бачити, як Данія поводиться з тими, що відмовляються служити при війську. Навіть ті, що підписали угоду про цивільні та політичні права можуть дивитися на даний вирок і вживати його за приклад, дуже поганий приклад на поводження з тими, що відмовляються служити при війську.
Чому карають два рази?
Але чому у Данії карають Свідків два рази за те саме порушення? Перед Верховним Судом оборонний адвокат Свідків Єгови висловив свою власну думку про це. Він сказав: „Повторне карання тих, що відмовляються служити при війську, які поводяться за своїм власним релігійним переконанням, може бути тому, що влади не довіряють силі, серйозності та стійкості такого релігійного переконання. Коли знову кличуть Свідка Єгови на суд, який вже закінчив кару і наново погрожують покарати його, то це є у надії, що вироком змусять його змінити його думку або що через відновлену загрозу кари він покине своє переконання і буде суперечно поступати”.
Проте, перед судом було сказано, що Свідки Єгови не покидають свого переконання заснованого на Божому законі. Наприклад, у цій справі, засуджений написав листа до військової ради, коли відбував свій перший вирок у тюрмі. Перед судом прочитали його листа наголос. У листі було сказано: „Навіть коли б ви засудили мене на кілька сот років тюрми, то я ніяк не зміню свою постанову”.
Додатковий негативний чинник у повторній карі є, що це приносить більше втручання у житті особи ніж один з’єднаний засуд. Коли особа закінчить один засуд, то відтоді може продовжувати своє нормальне життя. Але повторне засилання до тюрми залишає особу у постійній непевності, страшно розриваючи його нормальне життя.
Тому то голландський адвокат, Гайн Ван Вік, який кажуть є найкраще ознайомлений з справами тих, що відмовляються служити при війську в Європі, порівняв цю практику повторного засудження таких до тюрми до кота, що бавиться з мишею.
Видають вирок
Ні розсудок, ні прохання не помогли. Своїм вироком Верховний Суд Данії підтвердив рішення нижчого суду. Засудження не є змінені.
Суд також додав, що будуть збільшати засуд від трьох до вісім місяців! І засуджений мусить понести всі кошти суду.
Чи такий вирок Датського Верховного Суду показує, що цим законом нарушується принципи Міжнародної Угоди Цивільних і Політичних Прав? Чи ж вирок також нарушує загальну пристойність? Безсторонні спостерігачі погоджуються, що це так.
[Вставка на сторінці 15]
„Справу тоді взяли до найвищого Суду Данії, Верховного Суду, на підставі, що цей засуд не був у силі, тому що перша кара повинна була бути достатня”.
[Вставка на сторінці 15]
„Поводження з тими, що відмовляються служити при війську, а головно зі Свідками Єгови, які противляться службі при війську на підставі сумління, тепер сталося предметом міжнародного дослідження й дебатування”.
[Вставка на сторінці 16]
„Перед судом прочитали його листа наголос. У листі було сказано: „Навіть коли б ви засудили мене на кілька сот років тюрми, то я ніяк не зміню свою постанову”.