Розвиток освіти в Африці

Від „Пробудись!” кореспондента в Нігерії

ІСТОРІЯ освіти в Африці сягає багато століть назад. Справді, що досягнення стародавньої єгипетської та етіопської цивілізації є всім відоме. Тоді, на початку першого тисячоліття Загальної Доби, мароканці та інші народи північної Африки значно додали до світової освіти та культури. І протягом минулих тисячу років було кілька центрів освіти між людьми, що живуть на пустині Сахара і межуючих околицях — Тімбукту, Аґадез, Ґао, Катсіна та Борно, де був великий попит на книжки в арабській мові.

Більше, як вісімсот років тому у Тімбукту, Малії, в університеті постачали високу освіту. Ще перед початком шістнадцятого століття, Катсіна, північної Нігерії, був центром освіти. Це там коло 200 років тому назад Мугамед ібн Мугамед став славним спеціалістом рахунків.

По вищезгаданих містах панувала мусульманська культура, а мечеті були центрами освіти. Проте, освіта під опікунством маламів була дуже коштовна, отже дуже мало людей могли користати з неї. Освічена меншість мала величезний вплив, і були головними урядниками, адвокатами та конторськими службовцями, а більшість людей залишалися неписьменними.

По немусульманських, поза сахарських культурах, освіта головно була неписьменна, через усну інструкцію замість з писаного матеріалу. Системи освіти різнилися від одного плем’я до другого, і були різні ступні освіти, залежачи від суспільного, і культурного розвитку особистого плем’я. Тренування включало різні ділянки науки, спеціалізовану освіту для різних віків. Кожна система освіти була спеціально пристосована приготовляти осіб для їхньої особистої ролі в суспільстві. Перегляд освіти між Йорубами у передколоніальній Нігерії постачає гарний приклад цього.

Система в Йорубії

Між Йорубами, тренування в покірності, етики, мові та рахунків давалося рано в житті дитини і це через родину. Діти скоро навчалися висловлюватись своєю рідною мовою. Поступово, вони навчалися рідного прислів’я, поезії, народних звичаїв та переказів. Таким чином вони навчалися історії і моральних та філософських поглядів своїх людей. Вони мусіли вчитися різних привітів, віддавати честь старшенству суспільства і також властивої етики зв’язку з ними. У релігійній освіті включалися обряди, святі свята, і ролі різних богів.

За дуже раннього віку, дітей вчили рахувати до двадцять по пальцях рук і ніг і додавати та віднімати при допомозі камінців. Як діти робили поступ в знанні, то їх навчали мір і ваги й при допомозі каурі черепашок (що служили за гроші) і як торгуватися.

Спеціалізоване тренування для хлопців зосереджувалося на господарстві, металевих та дерев’яних виробів, полюванні й вживанні зілля та наркотики в медицині. Майстерності передавалися від батька до сина. Також застановлялися над напрямами та природними здібностями дітей, заохочуючи їх розвивати свої таланти. Отже, багатьох відсилали вчитися ремесла поза родиною.

Дівчат вчили ткати, плести і фарбувати полотно. Вони вчилися ганчарні, плести рогожі та кошики, виробляти косметики, яких вживають в доглядах краси і перукарнях. Їх навчали куховарити, робити пиво та видавлювати олію з пальмових оріхів. Таким чином їх приготовлялося для ролі жінок у родині та громаді.

Племена сільсько господарської, пастушої або лісової культури навчали господарства, пасти худобу або полювати і ловити рибу. Деякі системи освіти обмежували поступ у нові поля знання зберігаючи закрите суспільство. Членство переважно обмежувалося лише до деякого племінного походження або релігійного переконання. Через такі обмеження знання не розквіталося. Одначе, така освіта досить задовольняла потреби тих суспільств.

Колоніальна доба

По приході місіонерського дослідника Давида Ливінґстона, у другій половині дев’ятнадцятого століття, європейські місіонери почали збільшати свої діяльності в Африці. Вони відкрили школи по містечках і селах, і саме у лісі, до яких студенти приходили лише у настегенних пов’язках або цілком нагі.

Ці школи відкривали секти, де католики мали свої, а протестантські релігії свої. Таким чином люди були поділені релігійно, а деякі околиці ставалися общинами якоїсь особливої релігії. У кожних громадах люди були поділені по суспільних рівнях, розвиваючись у письменні та неписьменні, і поступово почали підмивати родинний вплив. Інші рівноваги були розбиті, тому що традиційні зразки освіти були викорінені, а не заступили їх постійним стандартом.

Однак, тут був початок розширення освіти в Африці. Як більше людей починали вчитися читати та писати то навіть найбільш віддалені племена користувалися знанням світу поміщеного в книжках. Письменна історія немусульманської та поза Сахарської Африки почалася відроджуватися.

Хоч люди були здібні до науки, то однак були перепони. Переважно місіонери перше мусіли вчитися місцевої мови. Тоді вони мусіли вчити дітей в їхніх європейських мовах, якими книжки були написані. Деякі складали дуже гарні системи алфавіту і словники, щоб багато місцевих мов могли бути написані. Цим було заложено основу на переклад Біблії на різні африканські мови.

По деяких околицях перепона була представлена звичаєм забороняти дівчатам йти до навчальних інституцій. Коли більше, як сорок років тому, один з емірів (правитель) північної Нігерії відвідав Англію, де побачив велику школу для дівчат, то це зробило велике враження на нього. Він забажав подібного розпорядку для дівчат між його людьми. Тому що в Нігерії був звичай відокремлювати жінок від публічного життя, то він знав, що це спричинить велике спротивлення. Отже, він повідомив свою раду, що відчинить школу в свойому палаці навчати дівчат його дому. До одного року до школи вписалося 30 школярів, і багато славних горожанів просили еміра, щоб він дозволив відсилати їхніх дітей до його школи. Рік пізніше, під виглядом, що вже не міг стерпіти гамору школи в його палаці, він „передав школярів, вчителів, та шкільні приладдя у відкрите село і помістив їх у домі біля школи для хлопців”. (Африканський Виклик ст. 63, в анг. мові) Тепер, в кожній початковій школі тієї країни спільно навчають хлопців та дівчат.

Тому що в кожній родині діти працювали при господарстві, то родичі не дуже хотіли відсилати їх до школи. З часом, проте, коли люди почали бачити цінність книжок і користі, з читання та писання, то більше дітей відсилалися до школи. Отже, по таких школах місіонерів багато славних вчителів Африки і провідників отримали свою початкову освіту.

Колоніальні уряди і пізніше королівські уряди кожного незалежного штату заохочували заснування місійних шкіл, даючи їм грошової та урядової допомоги. Тоді зробили розпорядки на більш постійну шкільну систему, і заснували публічні та середні школи, а навіть університети.

Нові політики освіти

Від 1970 р., дальшим зусиллям запевнити більш постійну освіту, нігерський уряд перебрав контролю приватних місійних шкіл. Через це виринула проблема давати достатньо моральної освіти у цілком світській шкільній системі. Тому, влади почали заохочувати родичів та вчителів давати дітям морального проводу. Також, старалися об’єднати мусульманські та традиційні тубільні системи освіти з сучасними методами. Цим надіються запобігти зростаючий неспокій, неморальність та зловживання наркотиками між молодими.

У 1967 р. відкрили програму всесвітньої початкової освіти, щоб безплатно давати дітям Нігерії всесвітньої освіти. Це дасть дітям нагоду ходити до початкових шкіл шість років, а потім на три роки до середніх шкіл. Тепер будують більше шкіл і роблять плани збільшити число університетів до 13.

Освіта для дорослих

Тому, що більшість дорослих є неписьменні, то різні уряди звертають більшу увагу давати освіту їм. У Нігерії, де 20 процентів з 70 мільйонів населення є неписьменні, то в більшости селах і містечках уряд відкрив центри освіти для дорослих. Багато чоловіків та жінок користають з цієї нагоди вчитися писати і читати.

Програми письменности, яких Свідки Єгови відкрили по своїх Залях Царства, також мають гарний успіх. Через такі класи, лише в Нігерії від 1962 р. до 1976 р., вони навчили 15.156 осіб читати і писати. Багато з цих уже були старші і думали, що вони вже не мали здібності вчитися. Більшість цих людей були з сільських околиць, рільники, мисливці, рибаки, господині. Їхня постанова навчитися Біблії, щоб могли передавати це біблійне знання іншим людям, збудило в них бажання вчитися. Тепер вони вже вміють читати і писати і помагають вчити людей Божого Слова у їхній власній мові, а також часто в англійській.

Наприклад, Езекіїль Овбіаґел ходив до школи під традиційною системою, але його не навчили читати і писати. Коли Свідки Єгови навчили його Біблії усно і він охрестився у 1940 р., то він побачив потребу навчитися читати і писати. Він вписався до класи навчання письменности і незабаром навчився читати Біблію іншим людям. З дальшим спеціалізованим навчанням у 1953 р. він став кваліфікованим бути подорожуючим надзирателем, маючи відповідальність вчити багато зборів в його призначеній околиці. Багато інших зробили подібний поступ.

Коли Джексон Ігеаначо перше почав приходити на зібрання Свідків Єгови, то знав лише свою рідну мову — Ефік. Він побачив потребу навчитися читати по-англійськи, тому що зібрання відбувалися в тій мові. При допомозі класи навчання письменности в зборі, він навчився англійської мови і почав вчити ще інших мов. Тепер він вміє читати і писати в сімох мовах!

Норма письменности між Свідками Єгови тепер є вище 77 процентів. Більшість з тих 23 процентів неписьменних уже ходять до класів навчання і письменности в своїх Залях Царства або по урядових центрах де навчаються читати і писати. Вони оціняють цю програму, яка тепер поширюється до все більше і більше людей.

Цілеспрямована освіта

Цінність та потребу освіти не можна заперечити. Редакторська стаття часопису Daily Times з 29-го грудня, 1976 р., говорила, що освіта є „найкраще вкладання капіталу . . . на швидкий розвиток . . . економічних, політичних, соціологічних та людських ресурсів (засобів)”. Проте, потрібним є не лише сама освіта, але цілеспрямована освіта. Сучасні способи освіти ставили перед людьми матеріалістичні цілі, замість продуктивні. Для багатьох молодих, ціль освіти значить лише одержати посвідку, яка запевнить їм роботу з престижем і велику грошову винагороду. Родичі повинні помагати молодим уважно розсуджувати ціль їхньої освіти. Намір повинен бути набувати дійсних фахових здібностей і здібностей думати, щоб бути продуктивними у дорослому віці.

Також треба пам’ятати, проте, що формальне вишколення не закінчує процесу освіти. Родичі повинні використовувати передшкільний і позашкільний час вчити своїх дітей морально і розвивати в них корисні і добрі особистості. Вживання Біблії є гарний спосіб вкорінювати у дітях порядність, чесність та вірність.

Поза цим, молоді, коли дозволять щоденним досвідам впливати на їхню особистість і збільшати здібності, будуть продовжувати свою освіту після закінчення школи. У такий спосіб вони будуть розвивати мету ставати відповідальними та продуктивними чоловіками та жінками, і їхня освіта докажиться бути дійсно цілеспрямованою.