Наша віру-випробовуюча трагедія

ВІН був наш первороджений. Ми назвали його Михей Нафанаїл, не лише через вікодавню красу цих імен, але також через їхнє значення. Михей значить „хто є подібний до Єгови”?, а Нафанаїл значить „даний від Бога”.

Ми чекали на нього з великим сподіванням. А тепер ми дійсно могли тримати його на руках і дивитися в його глибоко сині очі. Вийшовши з лікарні у неділю вечером того дня, як він народився, я міг відчути гордість, яку всі нові батьки мусять відчувати. Я не знав, що саме перед нами була велика проба.

У понеділок пополудні дружина зателефонувала. Чи можеш зараз прийти до лікарні? „Певно, але чи все гаразд?” Вона відповіла: „Так”, але її голос не був дуже переконливий.

Прийшовши до лікарні, я зараз побачив по обличчі моєї дружини, що щось було зле. Стримуючись від плачу, вона сказала, що у Михея було 103 градусів гарячки за термометром Фарангайта (39.4 градусів за термометром Цельсія). Я потішав її кажучи, що все буде гаразд. Однак, вона відчула моє турбування.

Я вийшов з її кімнати і пішов подивитися на Михея. Але що ж сталося? Михей лежав без руху. Він уже не дихав! Лікар працював несамовито, а медсестра бігала та збирала приладдя. Через голосники кликали допомогу від інших.

Медсестра взяла мене за руку і відвела назад до моєї дружини, щоб перечекати кризу. Нарешті, ми довідалися, що Михей ще був живий. Коли його стан поліпшився (приблизно годину пізніше), його перенесли до кімнати інтенсивного або напруженого догляду недалеко університетської лікарні. Михей виглядав такий здоровий. Однак, тепер був такий хворий. Ми питали себе „Чому?”

Перша новина з лікарні не була дуже добра. Він мав крововилив під черепом і через цю кровотечу мав періодичні конвульсії і задихання. Виглядає, що під напругою народження, немовля часами дістає розрив жили під черепом. Хоч це дуже рідко трапляється, то так сталося з Михейом. Нас запевняли, що його лікували і вели дальші тести. Але пізніше прийшло ще більш жахаюча новина.

Десь о дев’ятій годині вечером ми одержали повідомлення, що Михей захворів на менінгіт, хвороба мозку і спинного хребета. Також, у крові було дуже мало червоних клітин. Лікарі хотіли дати йому переливання крови. Бувши Свідками Єгови, моя дружина й я мали глибоку пошану до Божого закону про кров. (Дії 15:19, 20, 28, 29) Раніше ми ще були повідомили лікарів університету про наш стан — щоб не переливати йому крови. Вони запевнили нас, що будуть шанувати наше переконання.

Але тепер хотіли дозволу переливати Михеєві кров. Постійно ми відповідали, щоб не переливати йому крови. На останку, вони згодилися шанувати наше переконання і вживати інше лікування. Однак, вони перестерігали, що коли стан Михеєвої крови погіршиться, то будуть шукати судового наказу перелити йому кров. Так як ми робили цілий день, ми продовжали молитися до Бога Єгови за керівництвом та силою.

У вівторок рано лікар повідомив нас, що норма смертельних випадків між новонародженими немовлятами, зараженими менінгітом є коло 90 процентів. Нам сказали, що навіть коли б Михей і жив, то буде трохи розумово сповільнений. Ми почали пробувати приготовитися до його розумового сповільнення або до смерти.

Від вівторка до четверга ми чекали. Кровотеча перестала, але повторні тести далі показували, що в спинній рідині була бактерія менінгіту. Так довго, як ця бактерія буде там то вона буде нищити клітини мозку.

Хоч лікарі не були дуже оптимістичні про видужання Михея, то зауважили, що кількість червоних тілець вернулася до нормального — і без переливання крови. За це моя дружина і я були дуже вдячні. Але те, що продовжало турбувати нас було „Як Михей дістав менінгіт?”

Нам пояснювали, що у кількох останніх днях вагітности мішечок в якому немовлятко розвивається у матці мусів трошки прорватися. У породильному каналі кожної матері є бактерія так, як є багато бактерії на тілі кожного з нас. У дуже рідких випадках, коли мішечок трошки прорветься, то бактерія тоді входить у нього і заражує немовля. Нас запевняли, що тому що зараження було бактеріальне, а не вірусове (отрутне), то моя дружина не була заражена. Вона буде мати змогу далі родити дітей і правдоподібно такий випадок ніколи не повториться. Але ми продовжали молитися за Михейем.

Пізніше у четвер пополудні лікарі сказали, що через дуже пильний огляд Михея, вони дізналися, що Михей мав сильне пошкодження мозку. Вони запросили нас зустрітися з ними наступного пополудня „переговорити майбутність Михея”. Ми обоє знали, що це значило. Михей помре.

Цей випадок дуже потряс нас психічно. Ми відчували, що переходили „найбільше горе” нашого життя. Все це здавалося недійсне — як щось, що хтось бачить на телевізії. Цілий тиждень ми дуже плакали. Ми також не мали апетиту.

У п’ятницю пополудні ми пішли до лікарні з постановою дозволити Михейові померти з гідністю, якщо смерть була неминуча. Лікарі сказали, що дві EEG (electroencephalogram — метод визначати стан розума) тести показували, що розум нашого немовлятка був цілком знищений. Ми погодилися, щоб Михея вибрати з респіратора (прилад для штучного дихання). Коли зробили це, то він зараз помер. Він прожив лише п’ять днів.

Коли Михей помер, то ми перестали плакати, Ми плакали за його страждання, але тепер він уже не буде більше страждати. Ми також плакали за себе, але наші сльози не привернуть його назад до життя. Смерть була звільненням — для Михея і для нас.

Друзі та родичі говорили, що самі підкріпилися, коли дивилися на тяжке випробовання нашої віри. Однак, нам було тяжко переказати іншим глибину нашого болю і, одночасно, підтримку святого духа Єгови. Кожна унція нашої сили прийшла від Єгови!

Розказуючи людям про Боже царство моя дружина і я часто говорили про надію воскресіння померлих і надію на вічне життя у наближаючій новій системі. Як часто ми наводили Ісусові слова! Він сказав: „Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах — Його голос почують, і повиходять”.— Ів. 5:28, 29; Об. 21:1—4.

На протязі цілої хвороби Михея перед нами стояв вибір; або вірити у ці переконання або відкинути їх всіх. Це цілковита віра у Михейове майбутнє воскресіння, що підкріпляла нас. Через цей люблячий розпорядок від Творця Бога Єгови, маємо надію, що знову побачимо нашого маленького хлопчика — у системі вільна від хвороб, страждання і смерти.— Внесок.