Родини в кризі, суспільства розпадаються

БІЛЬШЕ, як половину всього серйозного злочину в Сполучених Штатах чинять діти від десять до вісімнадцять років віку. Душогубство, гвалтовання, напади, грабіжництво, крадіжка з зломом, крадіж автомобілів — усі ці злочини діти вже роблять. Юнацький злочин поширився подвійно від злочину дорослих, і все більше і більше дівчат беруть участь у буйному злочині. Від 1970 до 1975 р., злочинців-дівчат збільшилося на 40 процентів у порівнянні з 24 процентами між хлопцями.

Юнацькі суди та закони, що контролюють юнацькими злочинцями роблять їх привілейованою класою. Суди випускають їх так скоро, як приводять, і вони знову нападають на дуже молодих, дуже старих, калік та сліпих — або, зграями озброєні ножами і револьверами нападають на кого-будь. Нам денно повторюють, що кара не стримує злочин. Однак, брак кари усуває стриманість юнацьких злочинців. Один дванадцятилітній хлопець, який спеціалізувався обкраданням старших жінок, пізніше сказав: „Я був молодий і знав, що мене не будуть дуже карати. То про що ж мені журитися?” Інший хлопець, 15 років віку, пригадує чому він застрілив чоловіка: „Це нічого. Я не думав про те, що вчинив. . . . Я був молодий. „У найбільшому, мене засудили б лише на вісімнадцять місяців тюрми”.

Безперечно, що є кілька чинників, які є відповідальні за сучасне збільшення юнацьких злочинців. Журнал Тайм (в анг. мові), з 11-го липня, 1977 р., помістив головну статтю „Чума Юнацького Злочину”, і сказав: „Найбільше відповідальним є занепад родини”. Один суддя, який щороку вислуховує тисячу юнацьких випадків, сказав: „Ми шукаємо скорих розв’язань, але стійкість родини є довгострокова відповідь до цієї проблеми”.

Багато твердять, що великий чинник у буйному злочині є те, що діти бачать на телевізії. Юнаки дивляться на стать, насильство та душогубство, і певно це має дуже поганий вплив на них. Проте, журнал TV Guide з 28-го січня, 1978 р., помістив цікаву статтю. Між іншими, він сказав слідуюче: „Японська телевізія є дуже подібна до нашої, насильством, тощо”. ,Японці дивляться на телевізію так, як ми”. „Телевізія в Японії поміщає так багато насильства кожного тижня, що може обернути всю молоду генерацію тієї країни в душогубів, наркоманів та садистів (що мають ненормальну пристрасть до жорстокостей) — якби. Проте, цікаво зауважити, що точно так не сталося”. Журнал наводить інших, які кажуть: „Телевізія просто не має такого впливу на японських юнаків”, „Насильство на телебаченні ніяк не можна споріднювати з злочином в Японії, тому що там є так мало злочину”.

А чому це так? На відповідь, стаття наводить д-ра Айвао, який сказав: „Масові засоби передачі не мають такого самого впливу в Японії. Родина ще досі має надто сильні зв’язки, і має великий вплив над життям і поведінкою молоді. В Японії, коли б один член родини, навіть юнак, вчинив злочин, то цей вчинок стягає сором на всіх членів родини. І це є сильний засіб, що стримує погану поведінку”. Родина є дуже сильна. Вона хоронить від зарази насильства на телебаченні. На родину не можна стягати сором. Це пригадує нам біблійну приповістку: „Син, залишений сам, засоромлює матір свою”.— Прип. 29:15, НС.

Родина в історії

У другій частині свого твору Історія Цивілізації (в анг. мові) Вил Дурант показує, як у стародавній Греції, моральне зіпсуття знищило родину. Проституція, мужоложство, танцювання голих жінок — усе було прийнятне. Життя в Афінах було представлене у п’єсах або драмах незначними прогульками, спокусами і перелюбом — пригадуючи нам сьогоднішні „щоденні драми” по телевізії, яких показують дньом. Коли жінки визволяються від обмежень, то бунтуються проти материнських обов’язків. Родини є обмежені абортами (штучне припинення нормального розвитку вагітності) за яку карали лише, коли її практикували без дозволу чоловіка, або під натиском спокусника жінки. Згадавши про всі ці обставини, Дурант продовжує: „Ми старалися показати, що головна причина чому римляни завоювали Грецію був розпад грецької цивілізації зсередини. Жоден великий народ неможливо ніколи перемогти доти, поки він сам себе не знищить”.— Сторінки 567, 568, 659.

У третій частині Дурантової історії, він говорить про силу родини за римського часу, як вона затвердила римський характер і так зміцнила імперію, що римляни могли завоювати світ. Але з переходом століть родинне життя ослабло, зменшаючи могутність імперії. Сторінка 364 говорить про поступове руйнування родини: „Вагітність припиняли штучними способами та хімікалами. Коли такі методи не вдавалися припинити вагітність, то було багато способів штучно припинити нормальне народження дітей абортами. Філософи і закон осуджували їх, але найкращі родини таки практикували його. ,Вбогі жінки’, каже Джювенал, ,терпіли від небезпек народження, . . . але, як часто позолочене ліжко хоронить вагітну жінку? Акушер має таку велику спритність, такі сильні наркотики!’ Одначе, він каже чоловікові: ,Тіштеся! Дайте ліки . . . бо коли народить тобі дитину, то можеш статися батьком етіопця’ ”.

Проте, у розпадаючому римському світі „родинне життя юдеїв було зразкове, і маленькі християнські суспільства турбували розкішний поганський світ своєю побожністю та своєю порядністю”. (Сторінка 366) Ті юдейські суспільства наслідували біблійні принципи для родинного життя, так як робили і християнські родини. Сьогодні є мало такого ,зразкового родинного життя’. Часопис Нью-Йорк Таймс, у рапорті про ,Кризу в Загальноприйнятих Єврейських Родинах’, сказав:

„Загальновизнані єврейські — американські родини, навіть коли дотримують традицію, тепер бачать збільшення безшлюбних статевих зносин, алкоголізму, зловживання наркотиками, занепад родини, бунт молоді, а особливо розводи. Рабін Вурцбурґер сказав, що недавній перегляд релігійного суду для розводу (Beth Din) виявив, що чотири з кожних десятьох єврейського подружжя розпадаються. Хоч ця норма була трошки менша між загальновизнаними родинами, то рабін Вурцбурґер сказав, що цей напрям є ,найбільша загроза єврейському пережитку, якого ми сьогодні зустрічаємо’. . . . Відхилення традиційно розв’язували у межі сильної родини та суспільства — загальним погодженням про те, що було правильно, а що було неправильно. Тепер здається, що та однобічна влада дуже швидко розпадається, і провідники не є певні, що заступить її місце”.

Нічого не заступить її місце, Греція не знайшла нічого чим заступити родину. Рим також нічого не знайшов. Цей теперішній світ зазнає подібний моральний занепад і розпад родинної стійкости. Історія виразно показує: що коли родина розпадається, то сила суспільств та народів також розпадається. The World Book Encyclopedia (1978 р.), під заголовком „Родина” (Том 7, ст. 24), таким чином підсумовує справу в цей спосіб:

„Родина є найдавніша людська установа. У багатьох способах вона також є найважніша. Вона є основна одиниця у громаді. Цілі цивілізації або лишилися або зникли, залежачи від того чи родинне життя було сильне чи слабе. Родини існували від дуже давніх часів, і правдоподібно далі будуть існувати так довго, як люди будуть жити на землі”.

Основно, сьогоднішнє занедбання і розвал родинного життя у нашому суспільстві є корінна причина великого поширення юнацького злочину.