Аргентіна: Оборониця свободи — або релігійної нетерпимости?
„ЗАБОРОНА НАКЛАДЕНА НА СВІДКІВ ЄГОВИ В АРГЕНТІНІ!” Така новина розходилася по газетах, по телевізії, по радіо та по цілій Аргентіні й кругом світу першого тижня у вересні 1976 р.
Свідки Єгови негайно звернулися до аргентінського суду з проханням скасувати заборону. Нарешті, у лютому 1978 р., наслідки цього судового рішення були виголошені через джерела відомостей: „ВЕРХОВНИЙ СУД ПІДТРИМУЄ ВИКОНАВЧИЙ ДЕКРЕТ НАКЛАДАЮЧИ ЗАБОРОНУ НА СВІДКІВ ЄГОВИ”.
По країнах Західного світу, де люди є добре ознайомлені з християнською діяльністю Свідків, така тривожна новина викликала протести — а також питання. Багато запитували: ,Чому в Аргентіні відбувається таке релігійне переслідування, яке ставить Свідків у гірші умовини? Інші питали: ,Чи ж конституція Аргентіни не запевняє свободу поклоніння?’
ОФІЦІАЛЬНИЙ ВІДГУК
А як офіціальні представники військового уряду відповідали на такі питання? Ці начальники, а також багато часописів, дуже швидко відповідали, що в Аргентіні продовжають підтримувати свободу сумління і релігії, як — улюблену традицію — незважаючи на факт, що цілковита заборона на християнську діяльність Свідків Єгови була накинута.
Приклад цього вражаючого офіціального відгуку можна було бачити в листі через аргентінське посольство у Преторії, Південній Африці. Частково у листі було сказано: „Свободу сумління запевнялося і продовжається запевнятися конституцією й аргентінськими законами. ,Свідкам Єгови’, так, як усім іншим релігіям дається . . . цілковиту свободу практикувати їхнє переконання”. Однак, у той час вже було наложено заборону на Свідків Єгови!
Лист від посольства додав: „Уряд Аргентіни ніколи не мав наміру обмежувати або заперечувати особисту свободу сумління, або переслідувати когось через його релігійне переконання”. Але ці самі обмеження, заперечення особистих свобод та переслідування вже були накинені на Свідків Єгови!
СУПЕРЕЧНОСТЕЙ НЕ БРАКУЄ
Головний часопис в Аргентіні La Nation, у редакторській статті з 17-го лютого, 1978 р., твердив: „Аргентіна може показати перед цілим світом, правильно гордячись своєю історією, терпимістю своїх законів та людей щодо практикування релігії”. Часопис додав: „Так, як є у кількох місцях у світі . . . закон охороняє і дозволяє [іншим релігіям] ,свободу практикувати їхню релігію’, згідно з розумним приписом Конституції”.
Цим заявляють ,що релігійну терпимість приписується аргентінською конституцією’. Однак, розгляньмо слідуючі факти:
Заборона, яку наложили у вересні 1976 р., разом з рішенням верховного суду у лютому 1978 р., відібрала від Свідків Єгови їхню свободу поклонятися Богові;
Законом закрили місця по яких Свідки Єгови сходилися на християнське поклоніння та студіювати Біблію;
Заборонили Свідкам Єгови друкувати і доставляти людям Біблії та біблійну літературу;
Сотки дітей Свідків Єгови виключили з початкових та середніх шкіл. Подібно, дорослих Свідків, які працювали в уряді федеральних, провінціальних і муніципальних (міських) відділах, а також тих, що працювали в підприємствах громадського користування та школах, звільнили з праці без платні;
Поліція все більше і більше наскакує на приватні доми Свідків Єгови. Свідків арештують і тримають у тюрмі годинами, днями, а навіть тижнями;
Свідки Єгови сталися жертвами образ, биття та залякування призначеними владами. Часами їм навіть не давали їхніх фізичних потреб.
Отже, чи ж усе це є релігійна терпимість ,приписана конституцією Аргентіни’?
ЩО КОНСТИТУЦІЯ ПОМІЩАЄ?
А що саме конституція Аргентіни заявляє про права своїх горожанів відносно свободи? Зверніть увагу на деякі статті поміщені у законі.
Стаття 14 заявляє: „Усі мешканці країни втішаються слідуючими правами, згідно з законами, які існують; . . . друкувати свої ідеї в пресі без попередньої цензури; . . . сходитися разом для вартісних цілей; вільно згідно правом на таку свободу практикувати їхню релігію; вчити і вчитися”. [Курсив наш]
Стаття 19 заявляє,: „Приватна діяльність осіб, яка не порушує публічний порядок та моралі і не шкодить третій особі, відкладається лише для Бога, й судді не мають влади над нею”.
Тоді 20 стаття проголошує: „Іноземці . . . можуть . . . свобідно практикувати свою релігію”.
А ЩО ВОНИ ЗРОБИЛИ?
В обличчі таких ясно заснованих свобод, то чому на Свідків Єгови наложили заборону? Що вони зробили, щоб заслужити такої урядової опозиції? Що вони вчили людей Аргентіни на протязі минулих 54 років? Ось перегляньмо їхню історію.
На протязі цілого цього часу, Свідки Єгови в Аргентіні, так як і всюди, уважно трималися принципа записаного в Божому Слові у Тита 3:1. Там сказано: „Нагадуй їм, щоб слухали влади верховної та корилися їй”.
Чи це є слова революційного маніфесте з наміром знищити заснований порядок? Навпаки, вони ясно говорять усім, що вірять у Біблію, як-от Свідки Єгови, коритися законам усіх урядів. Вони не повинні вишукувати способів, щоб перевернути засновані уряди людськими способами.
Такі то думки становлять частину науки, яку Свідки Єгови поширяли по Аргентіні ще від 1924 р. Це у тому році Іван Муніз, який тоді прибув з Іспанії, почав проповідувати „добру новину” людям, що молилися і чекали на Боже царство так, як Ісус Христос навчав у Господній Молитві.— Мат. 6:9, 10.
Від того року й пізніше, так як наказав Засновник Християнства, роблення „учнів людей всіх народів” дуже поширялося в Аргентіні. (Мат. 28:19, 20) Люди Аргентіни дуже радо приймали багато Біблій і біблійних підручників. В додаток, Свідки давали багато біблійних промов особисто і по радіо безплатно. І у 1946 р., зорганізували відділ під назвою La Torre del Vigı́a (Вартова Башта, по-іспанськи), яку аргентінський уряд пізніше офіціально признав.
ЗАКОННЕ СХВАЛЕННЯ СКАСОВАНЕ У 1950 Р.
У 1949 р., уряд відкрив відділ обрядів або релігій у межах Міністерства Чужоземного Споріднення. Вимагали, щоб усі релігії зареєструвалися в цій новій установі. Проте, 26-го травня, 1950 р., ця установа відмовилася зареєструвати Свідків Єгови! І 12-го липня того самого року скасували їхнє законне схвалення!
Від того часу, на протязі минулих 28 років Свідки Єгови повторно подавали апеляції до влади. Вони зверталися до міністрів Чужоземного Споріднення, до губернаторів, а навіть президентів. Вони просили, щоб принаймні дали їм нагоду пояснити їхній стан. Однак, ніхто не звертав уваги на їхнє прохання! Свідків Єгови було обвинувачено і суджено навіть без переслухання.
А яку причину влади давали на таке відношення? Свідкам сказали, що їхня організація „противиться святим принципам у Магна Карті (статут) тому, що навчає науку протилежну Збройним Силам і не віддає належної поваги символам нації”.
ПИТАННЯ ВІДНОСНО СУМЛІННЯ
По всіх частинах світу, Свідки Єгови не беруть участи в таких церемоніях, як салютувати до прапора або співати національний гімн. А чому ні? Тому, що для Свідків Єгови це становить вчинок поклоніння, який прямо нарушує першу і другу з Десятьох Заповідей.— 2 Мойс. 20:3—5.
Вони беруть подібну позицію, яку брали три євреї у Вавилоні. (Дивіться до Даниїла, 3-ій розділ.) Під час таких церемоній діти Свідків стоять тихо і шанобливо. І вони ніколи не перешкоджають іншим, що беруть участь у таких церемоніях.
Також часто є сумніви про сумлінне відмовлення чоловічих членів Свідків Єгови від служби при війську. Однак, молодь Свідків не є дезертирами, які втікають від призову на військову службу, ані вони не є анархістами (особи, що не визнають влади, порядку і дисципліни). Вони приходять до військових влад у дні їхнього поклику. Але вони просять, щоб їх звільнили від служби через їхнє Біблійно-засноване переконання. І по багатьох країнах, особливо в Західному світі, їх звільняють від військової служби.
Їхнє відмовлення носити воєнну зброю засновується на кількох біблійних принципах. Один з цих знаходиться у Матвія 22:39, де Ісус наказав Своїм послідовникам: „Люби свого ближнього, як самого себе”. Ісус дав ще один наказ у Матвія 5:21 де сказав: „Не вбивай”. Подібно, у 4-му вірші другого розділу біблійної книги Ісаї, Божі люди мають оцей наказ: „Мусите перекувати мечі на лемеші, і більше не вчитися війни”.
ІСТОРІЯ Й БІБЛІЯ ГОВОРЯТЬ
Історія і Свята Біблія показують, що християни за першого століття вірили в те саме, що Свідки Єгови сьогодні вірять. Вони відмовлялися чинити те, що для них було вчинком поклоніння, імператорові та його державним прапорам. І вони не брали участи ані у військовій службі, ані у війні.
Багато істориків потверджують цей стан перших християнів. Один з цих є Іван Батіста Альберді, який мав участь у складанні Аргентінської Конституції. В його творі El Crimen de la Guerra (Злочин Війни), він сказав: „Теперішнє суспільство складається з двох типів; воюючий або поганський [тип], миролюбний або християнський [тип]”.
Через це „змішання”, християни сподіваються переслідування. Ісус Христос дав дуже ясну пересторогу, що „кесар”, уряди світу, будуть старатися втручатися у поклоніння правдивих християнів. Тому то християнський апостол Петро сказав: „Бога повинно слухатися більш, як людей”.— Дії 5:29.
БЕЗПЕРЕЧНА РІВНОВАГА
Ту малу групу християнів у першому столітті неправильно розуміли, обмовляли та переслідували. Однак, вони лишили людству безперечні користі.
Не вдаючись до насильства і воєнної зброї, правдиве Християнство перемінювало саме життя тих, що приймали його науку. Наслідком цього, люди замінювали шкідливі практики, якими шкодили собі та їхнім ближнім, корисними звичаями найвищого морального та духовного шаблону.
Говорячи про Свідків Єгови в Аргентіні, часопис Буенос-Айрес Herald з 31-го березня, 1978 р., зауважив: „Як би їхні практики не дратували урядових начальників, то Свідки Єгови таки доказалися на протязі років бути працьовитими, помірними, ощадними та бого-боязливими горожанами такого роду, якого країна явно потребує”. Один морський офіцер, високої ранги, ось як висловився: „Нема жодного сумніву про моральність та чесність Свідків”.
Однак, незважаючи на таку гарну історію чесности, моральности, вірности і слухняности до закону, то Свідків Єгови таки вибрали і поводяться з ними жорстоко. Нетерпимість проти них погіршується. Деякі випадки, які відбулися є в слідуючій статті.