Який є ваш погляд відносно мертвих?

ЖІНКА стоїть та плаче над могилою свого чоловіка, який був забитий у нещасливому випадкові. День був 2-го листопада, який у так званому Християнстві є День Усіх Душ. У цей день мільйони осіб по цілому світі відвідують цвинтарі й прикрашують могили квітами та вінками.

А чому вони так роблять? Багато вірять, що „душі” їхніх мертвих користають, коли вони приходять до могил. Римо-католики вірять, що деякі релігійні обряди і вчинки у дні Всіх Душ можуть полегшити стан душ страждаючих у „чистилищі”. За вченням Католицької Церкви, чистилище є місце тимчасової кари, щоб очищувати душі перед тим ніж вони підуть до неба.

Хоч Протестантські Церкви не вірять у чистилище, то також обходять День Усіх Святих. У дійсності, це є останній з трьох послідовних днів, який так зване Християнство вірить, має спеціальне споріднення з мертвими. День перед цим, 1-го листопада є День Усіх Душ, на честь душ „святих”, які вірять, що уже пішли до неба. А день перед цим, 31-го жовтня, називають „Галловін”, тому, що це є вечір перед „Днем Усіх Святих”.

Галловін, також, має споріднення з померлими. На календарі стародавніх кельтів 31-го жовтня припадав їхній Новий Рік. Кельти з їхніми священиками, називаючись друїди, вірили, що вечером перед новим роком душі померлих блукали по землі. Вони вірили, що їжа, напиток та жертви заспокоювали такі блукаючі душі. Також, на Галловін запалюють вогнища відганяти лукавих духів.

Про такі вогнища в тому часі року, читаємо у Curiosities of Popular Customs: „Вогні також розпалювали по різних місцях та часах вночі Всіх Святих, що є вечір Дня Всіх Святих, і на самий День Усіх Святих, 2-го листопада. У цих випадках вірили, що вогні представляли безсмертність, і були мов видимий знак полегшувати душам [тобто помагати звільнити їх] від чистилища”.

Який є ваш погляд відносно померлих? Чи ви вірите, що їхні душі ще живуть в якомусь невидимому світі, переносячи задоволення або біль? Чи померлі, якщо не є заспокоєні деякими релігійними обрядами чи вчинками або жертвами, можуть пошкодити людям на землі? Чи живі можуть якось помагати померлим?

Вас може здивувати довідатися, що Біблія не вчить, що люди мають душу, яка виходить з тіла в часі смерти. Замість цього, читаємо, що „стала людина живою душою”. (1 Мойс. 2:7) Душа — це ціла особа, а не якась невидима частина особи. Це значить, що коли особа вмирає, то душа вмирає. (3 Мойс. 23:30; 4 Мойс. 31:19; Єзек. 18:4, 20; Луки 6:9) А про стан померлих, Біблія показує, що вони є несвідомі, кажучи: „А померлі нічого не знають”.— Еккл. 9:5; Пс. 146:3, 4.

Але хоч померлі нічого не знають, то для них є чудова надія. Слово Боже запевняє, що „Настане воскресення праведних і неправедних”. (Дії 24:15) Чи в це трудно повірити? В дійсності, Біблія згадує про кілька воскресень, які вже відбувалися. Застановімся над трьома, яких Ісус виконав. Про перше з цих, читаємо:

„Він відправився у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: ,Не плач!’ І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: ,Юначе, кажу тобі: встань!’ І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: ,Великий пророк з’явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!’ І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні”.— Луки 7:11—17.

Друге записане воскресення відбулося, коли Ісус воскресив Яірову доньку, старшого синагоги в Галілеї. Як дівчина вмирала, то Яір благав Ісуса ввійти в його дім та сцілити її. (Луки 8:40—42) Про це Біблія каже:

„Як Він [Ісус] ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та говорить: ,Дочка твоя вмерла,— не турбуй же Вчителя!’ Ісус же, почувши, йому відповів: ,Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона’. Прийшовши до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, і матері. А всі плакали та голосили за нею. . . . Він же промовив: ,Не плачте,— не вмерла вона, але спить!’ І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!’ І вернувся їй дух,— і хвилі тієї вона ожила. . . . І звелів дать їй їсти. І здивувались батьки її”.— Луки 8:49—56.

Хоч Ісус воскресив обох цих осіб зараз же після їхньої смерти, то це не було так з Його другом Лазарем з Віфанії, біля Єрусалиму. Лазар вже лежав мертвий у пам’ятному гробі чотири дні. Євангелія Івана каже:

„Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. Промовляє Ісус: ,Відваліть цього каменя!’ Сестра вмерлого, Марта, говорить до Нього: ,Уже, Господи, чути,— бо чотири вже дні він у гробі’. . . . Ісус каже до неї: ,Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати,— славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: ,Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довколо стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти мене’. І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: ,Лазарю,— вийди сюди!’ І вийшов померлий, по руках та по ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою. . . . Ісус каже до них: ,Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив’”.— Ів. 11:38—44.

Так як Біблія вчить, померлі є лише непритомні або несвідомі. Вони не зазнають ні радости, ні нужди. Проте, воскресення, які Ісус виконував, закладає здорову основу вірити в Його заохочуючі слова:

„Оце ж воля Того, Хто послав Мене,— щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця,— щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня”.— Ів. 6:39, 40.