Від скель до багатства — Історія ніклю
Від „Пробудись” кореспондента в Канаді
НА ПРОТЯЗІ Середніх Віків алхіміки мріяли, що колись зможуть обернути залізо в срібло, а свинець у золото. Їхні знаряддя були магія та таємничі формули. Сучасна технологія заступила їх наукою та відвагою, і алхімік пішов у забуття. В той самий час через технологію з’явились корисні та цінні матеріали і велике багатство з того, що колись думали було безвартісна скеля, безвартісне каміння.
Ніде інше у світі цей стан не є такий явний, як у Садбурі, провінції Онтаріо, Канаді, місце в якому знаходяться найбагатіші родовища мінералів у світі.
Початок рудних родовищ
На протязі багатьох років старались розв’язати таємницю про початок цих величезних складів багатства, з їхнім винятковим геологічним утворенням та надзвичайними топографічними особливостями (рисами поверхнього грунту), багато геологів тепер приймають теорію, яку підтримують польові перевірки та лабораторні аналізи. Вони вірять, що цей багатий Судбурі басейн, так як геологи називають його, в дійсності становить залишки величезного кратера, виритого величезним метеором. Вони обчисляють, що метеор був від двох до трьох миль (від трьох до п’ятьох кілометрів) в діаметрі і впав на землю з ударом 200.000 разів сильнішим за вибух атомної бомби, яку кинули на Гірошіму, Японію.
Факт, що розбиті конуси скелі цілком оточують Судбурі Басейн здається підтримують цю теорію. Риси удару є конічний розкол, якого спричиняють величезні хвилі, що розходяться по скелі при ударі, яких можна бачити по місцях де метеори впали. Геологи спостерегли, що у Судбурському Басейні є більше таких розбитих конусних скель від будь-якого іншого місця на землі. А теологічні риси є такі подібні до поверхні місяця, що в 1971 і 1972 р. астронавти Аполло місії з Сполучених Штатів, приготовляючись летіти на місяць, щоб переглянути його геологічний грунт, привчались якийсь час в околиці Судбурі.
Геологи тепер вірять, що коли метеор ударив околицю, то розтоплений камінь почав виходити з середини землі, і з ним осідався нікель та мідь по розбитій поверхні. Там вони охолоджувались та затверділи у величезні осади незнані та не відкриті аж до недавнього часу.
Випадкове відкриття
Родовище металу в Судбурському Басейні відкрили випадково. В серпні 1883 р., робітники, які будували залізницю через ту околицю, прорізували шлях вибухом крізь скелю. Один спостережливий коваль знайшов те, що пізніше доказалось бути мідь-і-нікель-руда. Відразу, новина про це важливе відкриття міді почала розходитися і розвідувачі збігались до околиці, щоб відзначати межі мінеральних копалень.
Кілька рудників були відкриті, і для багатьох здавалось, що праця цих скоро закінчиться. Спосіб, яким тоді витоплювали мінерали не видавав чистої міді з цієї руди, але мідь змішану з великою кількістю ніклю. У той час був малий попит на нікель. В дійсності, тоді говорили, що через нього було більше клопоту, як користей, бо відділяти мідь тодішніми способами було тяжко і дуже коштовно. Цікаво, що цей самий факт дав ніклеві його назву.
Більше, як двісті років тому, кілька гірників з Саксону в Європі старались витоплювати мінерал з руди в якій думали була мідь, але замість міді витопили якийсь білий металь. Бувши забобонні та віруючи в чари та чарівництво, вони зробили висновок, що це Сатана зачарував їхні копальні. Тому назвали цей новий металь „Мідь Старого Миколая”, або Купфернікель, так, як цей вислів вимовляли їхньою мовою. З переходом років цей мінерал почали називати „нікель”.
Здавалось, що успіх цих нових рудників в Судбурі залежав від того, щоб віднайти спосіб, яким можна було б економічно відділяти мідь від ніклю. У той час було мало знання і спонук, щоб розвивати такий процес. У світі вживали дуже мало ніклю, крім переважно для карбування монет. Отже, майбутність для цих компаній не виглядала добра. Родовища поміщали дуже багато руди, багата на металь, але для якої ще не було відповідного процесу витоплювати та відділяти її. Також, до того ще був малий попит за цим мінералом.
Новий процес відкривають
Довгим дослідженням віднайшли, що коли б додати селітри до витоплюючої руди, то можна було досить економічно відділяти мідь від ніклю. Ця турбуюча проблема була розв’язана. На протязі багатьох років це був звичайний канадійський спосіб витоплювати мінерали з руди у Судбурі. Справді, що це була технологічна перемога, яка відчинить двері для цілої нової індустрії, яка з часом видасть багатства та користі, яких у той час навіть не уявляли собі.
Коли нікельна „індустрія Північної Америки ввійшла в двадцяте століття то було лише дві компанії, одна мала дуже багато сирової руди, а друга відкрила спосіб відділяти мінерали. Ясно було, що вони мусіли об’єднатися.
Через кілька об’єднань та замін акціями, починаючись у 1902 р., появилась величезна індустріальна бригада корпорацій, що тепер називається International Nickel Company of Canada Limited, або Inco Limited. Це тепер є найбільша рудникова промисловість у Канаді і найбільший рудник ніклю у світі, видаючи сотні мільйонів фунтів (десятки мільйонів кілограмів) ніклю річно. У запасі Inco понад 400.000.000 тонн руди. З цієї складної руди витоплюють не менше, як 15 елементів, між якими є такі дорогоцінні, як золото і платина. У Канаді, ця промисловість має 19 рудників і є репрезентована по багатьох інших країнах.
Сучасно, інші компанії також почали витоплювати нікель і цим збільшили продукцію цього металу у світі. Одна з найбільших компаній є Falconbridge Mines, Limited, яка була заснована у 1928 р., щоб розвити майно, яке роки раніше дослідив славний американський винахідник та науковець, Тома Алва Едисон. Він не міг розв’язати деяких технічних проблем і тому покинув працю. Але компанія Falconbridge успішно розв’язала їх, і сьогодні є серцем рудникової та індустріальної імперії, яка, так, як Іпсо справді є міжнародна у масштабі. Вона є друга найбільша компанія в Судбурі.
Дослідження поширює збут
Щоб запевнити стійкий збут на їхню збільшаючу продукцію, то продуковці ніклю витрачували величезні суми грошей на дослідження, щоб віднайти все більше і більше вживання на нікель. Гірники міді вже не кажуть, що цей мінерал є докучливий, але називають його ,дивовижний металь”, або „дружній металь”. Нікель . . . тепер уживається майже у кожній індустрії.
Нікель є головно корисний тому, що його легко стоплювати. Тому дуже рідко коли вживають лише самий нікель. Переважно, його домішують до інших металів, і він дає їм унікальні властивості, яких лише нікель посідає — довготривалу, блискучу красу, міцність, а також хоронить їх від корозії (іржі) та температури. Тепер уже домішують нікель до більше, як 3.000 металів, яких уживається, щоб виробляти речі від неіржавіючих стальових раковин для стікання води до міжпланетних кораблів.
Домішуючи нікель до металу з якого виробляють джет двигуни уможливлює подорожування надзвуковими літаками (літак, що летить скорше за звук). Нікель також уживався виробляти багато важливих частинок корабля простору Аполло 11, помагаючи вислати першого чоловіка на місяць у 1969 р. На місяці лишили дошку вироблену з ніклю змішаного з нержавіючою сталю, яку астронавти поставили на ньому на пам’ятку першого полету до цього тіла в космічному просторі.
Цей цікавий метал вживається все більше і більше у будуванні високих будинків. Одна домішка ніклю до сталі з якої виробляють металеві балки для будівлі дає ту саму силу, як звичайні балки, але важить одну чверть їхньої ваги.
Грошові монети є гарний приклад, як нікель уживається в своєму чистому стані. Наприклад, у Канаді, всі монети, крім центів, виробляються з чистого ніклю. Майже всі інші країни також уживають цей метал в його чистій формі, щоб виробляти монети або домішують до іншого. Одна причина чому країни починають виробляти монети з ніклю є, що ніклеві гроші довше служать — доказ, що цей метал є міцний і не зношується.
Вплив на оточення
Багато людей, які відвідують Судбурі кажуть, що околиця є дуже скеляста, а також неродюча. Часто декотрі кажуть, що вона є подібна до поверхні місяця. Справді, що ця околиця є „інакша”, і багато поверхні є подібна до пустині. Отже, треба було заплатити ціну за шукання багатств у скелях. Проте, треба сказати, що це не лише гірнича промисловість оголила цю околицю. Ще багато років перед тим ніж гірнича промисловість з’явилася, то лісоматеріальна промиловість уже оголяла лісисті пагорки до майже сухої, неродючої землі. Коли лісоруби позрізували великі сосни, то шукачі мінералів палили попадані обрубки і тоненький орний шар землі — часами нерозбірливо — розкриваючи скелю, щоб шукати мінералів у ній.
Пізніше, недалеко Копер Клиф, Онтаріо, випалювали великі купи багатої руди. Це спалення видавало дуже багато сірки двоокису, яка розходилася по сільській місцевості, нищучи решту дерев та рослинність. До 1920 р. околиця була майже цілком спустошена. Але тепер, після тих недбалих часів, через поліпшену технологію та свідомість про потребу охороняти та зберігати оточення принесло менше відділення отруйних відходів. Уряд обмежує тепер такі отруйні випускання в повітря і землю.
Видимий доказ цього зацікавлення, щоб охороняти та відновляти оточення є Inco „superstack” (високий димар), що зноситься над містом Судбурі. Поміщаючи в собі коло 21.000 кубічних ярдів (16.000 кубічних метрів) бетону і зносячись 1.250 футів (381 метрів) вгору, цей „superstack” коштує 25.000.000 доларів. Коли він вивергує газову сірку двоокис дуже високо вгору, то тим зменшуються земні осади і газ розбавляється, коли розходиться в повітрі. Гази проводяться до димаря стальовими рурами майже дві третих миль (майже 1 кілометр) довгі. Гази проходять швидкістю 55 миль (88 кілометрів) на годину у температурі 735 градусів вище нуля Фаренгейта (390 вище градусів Цельсія).
Доказ, що ці різні зусилля, щоб зменшити забруднення та відновляти пустинні околиці є корисні можна бачити в тому, що тепер ростуть сотки акрів трави та жито по околицях, які колись були лише величезні купи відходів. Комахи і тварини вертаються назад, і по маленьких ставках можна бачити гуси та качки. Це гарно бачити, що люди стараються зберігати Богом-дану природну красу в обмін за матеріальні користі земних багатств.
Розвиток все більше і більше копалень, щоб видавати нікель та інші металі, мали великий вплив на людей цієї околиці, а також на оточення. Мільйони людей кругом світу поліпшили своє життя розвитком різних користей цього нікель металя. Чи в земній корі є замкнені ще інші фізичні та хімікальні таємниці? Час покаже.