Рис — від поля до горщика

З деякими рецептами, які ви може схочете попробувати

Від „Пробудись!’ кореспондента в Японії

АВТОР книжки The Kingdom of Japonica (Японське Царство) написав, що японці „дуже люблять зілля, рибу, ячмінь та рис”. Це є правда сьогодні так, як було у шістнадцятому столітті. Рис далі є головний харч в Японії.

В японській мові є кілька слів на „рис”. Так, як його переважно подають до стола, то вживають слово ґоган, що означає „варений харч”, або буквально, „шановний варений рис”. Перед тим ніж появляється ґоган на столі, то є дуже багато роботи, щоб приготовити його. Спершу, подивіться на рисових рільників, щоб побачити як їхнє окоме, що означає „рисове зерно”, дістається.

Як усе це починається

Рис є однолітня трава з роду Graminaea і кажуть, що є 1.400 родів рису. На початку квітня, рільники починають свою працю для оброблення рису (Ориза сатіва) і розорюють землю у своїх полях. Тому що більшість господарств є малі, то вони не вживають великих машин. Коли починають приготовляти поля, то часами вживають малі машини, хоч по деяких місцях можна бачити, як воли ще тягають грубі необроблені господарські приладдя.

На протязі перших десять днів у травні засівають грубе рисове насіння у добре приготовлених грудках для яких відкладають невелику ділянку поля. Тому що поля затоплюються саме в той самий час, коли насаджують грядки, то ці клаптики є вищі від поля. За місяць насіння починає пускати паростки, і рясна зелена розсада згущується дуже близько при купі.

Переважно, у другому тижні червня, приходять мусонські дощі. У третьому тижні червня, починають працювати на полі. Наприклад, щоб підкріпити насипи навколо поля, то засаджують малу рослину з міцним корінням.

Перед пересаджуванням рису, то поля ще раз розорюють і виполюють всю траву та бур’ян. У мокрі поля затягають машини, що є подібні до великої косарки. До цих машин рільники прив’язують шнури, а до шнурів плоскі дошки. Тоді чоловіки стають на дошки і перетягають свої водяні санчата доки поле не вирівнюється.

Ціла родина, друзі та сусіди помагають вибирати розсаду з розсадників. Розсаду зв’язують у пучки, і складають у кошики. Тоді на плечах зрівноважуючи два кошики на довгій жердині, кожний рільник розкидає пучки розсади на призначених місцях його поля.

Пересадження та догляд рослини

Тоді починається стомлююча праця пересаджування рису. Чоловіки, жінки та діти входять у болотисте поле. Закон вимагає, щоб їхні ноги та литки були покриті, і щоб було легше рухатися, то взуття є добре припасоване. Ниткою відзначають ряди. Робітники стають у ряд з жмутками розсади в руках. З пучки розділюють двоє по п’ятьох рослин і засаджують від 20 до 30 сантиметрів (від 8 до 12 дюймів) одну від другої. Кожна особа засаджує рядки по боках так далеко, як може досягнути. Коли закінчують один ряд, то шнур перекладають на другий. І так робота йде годину за годиною, аж поки не засадять ціле поле. Часами робітники вертаються додому, коли вже смеркне.

Проходити поміж полями рису вночі може бути досить гарний досвід для міських людей тому, що можна чути гамір подібний до гуркоту товарного потяга. Гамір роблять безшкідливі жаби. Як вони люблять ту воду! Цілу ніч, вони надуваються та крякають.

Щоденно рільники переглядають свої поля. Коли вода є заглибока, то пошкодить рослині. Щури виривають ями у берегових валах і випускають воду; отже ті діри затикають. Регулярно рослину кроплять отрутою проти шкідників; І стало переглядають, щоб рис не нищили шкідливі комахи або рослинні хвороби.

У червні приходить дощовий період і з ним приходить гаряча, вогка погода — також дуже багато бур’янів. Спритні очі дружин рільників вишукують та виполюють бур’яни та траву. Бродячи рядками рису, ці жінки кроплять поле отрутою, щоб нищити бур’ян, яка кажуть не шкодить рисові. Незабаром кожна рослина виростає приблизно 1.2 метрів (4 футів) височини. З часом у полях рису можна бачити лише капелюхи робітників.

Плоди їхньої праці

Перед жнивами з поля спускають воду. Переважно поля є замалі, щоб вживати машини збирати рис. У жовтні, ,всі сили беруться за серпи’. Одним розмахом зрубують жменю рослини. Тоді їх збирають і зв’язують у снопи. Тоді кожний сніп вивішують над жердинами на дерев’яну раму на полях, і сушать два або три дні.

Зерно відділяють від стебла на сухих полях. Щоб зробити це, то вживають легенькі машини. Руками подають в’язки рису у машину, а машина вимолочує зерно, що виходить з другого кінця. Пластиковими рурами, полова вивівається у протилежну сторону. В Японії, смугасті стебла і полова вживаються за добриво, паливо або набивати подушки та для багато інших цілей. Цим господарським способом тут видають від 11.772.000 до 13.165.00 тонн рису річно.

Від поля до горщика, рис мусить переходити багато процесів. Тому що більшість людей люблять білий рис, то у процесі очищення, рис, на жаль, тратить багато своєї поживности. Тому що самого рису не вистачає, то пересічні японці додають до дієти зелену городину, рибу або м’ясо. А як?

У горщик

Перше рис треба варити. Відміряйте пів чашки рису для одної особи. Рис треба виполоскати під зимною водою аж поки стікаюча вода буде чиста. Поставте рис у друшлях і нехай він висихає одну годину перед варенням. Кількість води, щоб варити рис залежить від роду риса. Переважно, треба одну і чверть чашок води на одну чашку азіятського рису, а одну і три чверті чашок води на кожну чашку європейського або американського рису. Досвід є найкращий вчитель.

Тоді, змішайте рис з водою у міцній каструлі і накрийте тяжкою кришкою. Коли рис закипить, то треба знижити жар, і нехай кипить на малому вогні двадцять хвилин або поки вода цілком не википить. Не знімаючи кришки, підкрутіть жар на 20 або 30 секундів перед тим, як усуваєте каструлю з вогню. Нехай рис постоїть від десять до двадцять хвилин перед подаванням на стіл. Це випаровання у затриманому жарі помагає підпушити рис.

А тепер слово про поживність потрібна для здорового життя. Кмітливі можуть бути певні, що японське куховарство не є трудніше від інших, а в деяких розуміннях багато легше ніж деякі. У цій країні, звичайний обід може складатися з чистого супу з маленькими шматочками ласощів (солодкого м’яса), або густий суп поміщаючи місо (паста з бобу), за якою подають головну страву і закінчують вареним рисом з солоними огірками.

Легка закуска

Японське слово домбурі означає „китайська миска”, але цю назву часто пристосовують до їжі, яку подають у мисках. А яка ж є ця їжа? Гарячий рис з різними приправами, якого поливають підливкою. Тому що така закуска не є коштовна й її легко приготовляти, то сталась дуже улюблена. У такий спосіб японські господині можуть зуживати залишки, тому що яке-небудь м’ясо, рибу або городину можна уживати за приправу.

Одна з найсмачніших закусок називається ояко донбурі, що означає „родич та дитина миска, бо „родич” складається з курячого м’яса, а „дитина” це яйце. Чому не попробувати приготовити такої закуски?

Для шістьох осіб, треба три чашки сирого рису, і 350 грамів (12 унцій) курячого м’яса, дві наґанеґі (довга зелена цибуля) або маленький жмуток весняної цибулі, четверо яєць, три чашки курячого бульйону, три четвертих чашки сойового соусу і три чверті чашки некоштовного білого вина. Зваріть рис, як звичайно. Поріжте кубіки курячого м’яса, і покришіть мілко цибулю, з гичкою. Злийте бульйон у каструлю, і додайте сойовий соус та вино. Тепер поставте на вогонь, і коли закипить, дайте курячого м’яса. Нехай легенько кіпить на малому вогні п’ять хвилин, додайте цибулю і варіть ще одну хвилину. Покуштуйте чи треба додати якоїсь приправи. Тепер збийте яйця у велику миску. Коли суп закипить, то додайте всі яйця нараз. Грійте мішанину аж поки не почне кипіти при краях каструлі. Тоді знижте вогонь так низько, як можливо і накрийте кришкою. Після трьох хвилин, виключіть вогонь. Яйця тепер згустіють і будуть подібні до яєчньої-бовтанки. Насипте гарячого рису в тарілки, і додайте курки, яйця і супний суміш до ґогану. Між іншим, покришена петрушка є прикрашаючим гарніром.

Улюблена страва в японців

Якщо ви є більш відважним, то можете приготовити чіраші-зуші (незатверділа суші), [японська страва з смужків сирої риби обгорнена навколо холодним звареним рисом]. Зваріть досить рису для чотирьох осіб; інші речі, які є також потрібні є: оцит, сіль, цукор, сакі (рисове вино), 2 яєць, сто грам (3 з половиною унцій) стручків бобу, моркви, коріння лотосу (морська рослина) [якщо є] і червоного маринованого імбіру або свіжого коріння імбіру, 200 грам (7 унцій) маленьких зварених креветок (очищені без нутрощів) і чотири сухих грибів.

Зсипте рис у велику сковороду і додайте дві чайні ложки солі, 2 столові ложки цукру і дві і пів столові ложки оцету, і добре розмішайте. Покришіть і покип’ятіть біб кілька хвилин, але вважайте, щоб не переварити. Процідіть і додайте чверть чайної ложки солі і пів чайної ложки цукру; тепер добре розмішайте і відставте. Приготовте трохи бульйону і зваріть усі приправи в ньому, але не одночасно, лишаючи гриби на останок. Щоб зробити цей бульйон, то треба одну чашку кип’ячої води. До цього додайте пів чашки сойового соусу, чверть чашки сакі і половину чашки цукру. Нехай закипить і виключіть вогонь. Покришіть моркву і зваріть в цьому бульйоні, щоб була м’яка. Виберіть моркву з бульйону, вкиньте в нього очищені нарізані лотос корінці і зваріть на малому вогні. Додайте столову ложку сойового соусу у миску, і до цього додайте яйця і добре збийте разом. Присмажте яйце дуже тоненько і покрайте на довгі та вузькі куски. Поріжте намочені гриби і варіть у бульйоні дві хвилини. Тепер можна додати маленькі кусочки імбіру. Змішайте креветки, моркву та гриби з рижом. Тепер розділіть мішанину на чотири тарілки. Прикрасіть приправами, але покладіть імбір на самий вершок.

Тепер задовольняйтеся. І як будете смакувати присмаки з горщика, то нехай це збільшає ваше оцінення праці рисових рільників.