Давайте подивимось на стародавній Кіпр

КІПР — це острів у північносхідному розі Середземного моря, коло 45 миль (72 кілометрів) на південь від Малої Азії й коло 67 миль (108 кілометрів) на захід від берега Сирії.

Цікаво зауважити, що Біблія кілька разів згадує про Кіпр. Очевидно, що „Кіттім”, в Єврейському Писанні стосується до цього острова. (Іс. 23:1, 12; Дан. 11:30) Через його географічне положення, багато світових імперій пробували завоювати цей острів Кіпр. Коли апостол Павло з своїм другом Варнавою прибули до Кіпру, як християнські місіонери приблизно у 47 р. З.Д., то Рим уже панував над світом. Християнів головно цікавлять двоє міст Кіпру, яких відвідував Павло з Варнавою, Саламін на східному березі, а Пафа на західному.

Кажуть, що Тюсер, герой Троянської Війни заснував місто Саламін у 12-му столітті перед З.Д. Тюсер приніс до Кіпру свою рідну релігію. Таким способом, Зевс стався головним богом, якому за стародавніх часів поклонялися на цьому острові.

За часу царя Еваґора (410?—374 перед З.Д.) Саламін втішався золотою добою. Видатні промовці з Афін переїжджали до Саламіну. Цар Еваґора заохочував різні мистецтва і підтримував комерцію, і містечко вважали за „неперевершене жодним містом у грецькій цивілізації”.

Кіпріотська флота, складаючись з 120 кораблів, під проводом одного з царів Саламіну помагала Александрові Великому в його війні з іранцями (персами). З часом Толомей зацарював над Кіпром і зробив Саламін місцем осідку свого уряду. На протязі цієї доби, багато євреїв оселились у Кіпрі.

Коли Рим запанував над Кіпром у 58 р. перед З.Д., то місце уряду перенесли від Саламіну до Пафу. Одначе, Саламін продовжував бути великим комерційним центром імперії. Римляни назвали Саламін „Торговельний Центр Сходу”.

Так, як Саламін сталось славне через комерцію, то Пафа стала славною за релігію, де поклонялись Афродіті (Венері), богиня любови, краси та родючости. Згідно з міфологією, Афродіта народилася з морської піни недалеко берега Пафи. Через це там збудували храм і святиню на її честь на мисі, що виходить на це місце. Це була найславніша за всіх стародавніх святинь богині Афродіти. Біля храму збудували місто Палаепафос або Старе місто Пафа. Царі цього міста також служили за первосвящеників культу Афродіти і мали великий вплив на цілому острові. Проте, землетрус знищив Старе місто Пафу при кінці 12-го століття перед З.Д.

Приблизно 10 миль (16 кілометрів) на захід від Старої Пафи, з’явилось інше місто називаючись Нова Пафа. Це під володінням Толомеїв, що Нова Пафа сталась славним містом і військово-морською базою. Але, місто досягло найвищу точку своєї слави, коли Рим завоював Кіпр, так як ми вже згадали, у 58 р. перед З.Д. Нова Пафа сталась столицею острова і тут мешкав римський представник.

Під римським пануванням, святиня Афродіти сталась центром богомольців цілої імперії. Між її захисниками були римські імператори. Богомольці прибували до природної гавані Нової Пафи. Поблизу Єроскіпо (грецьке: Гієрос-Кіпос, або Святий Сад) богомольці сходились на річне весняне свято на честь Афродіти. При музичному супроводі, урочисті процесії вилися до храму і святині кілька миль далеко. Там жертвували і приймали богомольців у міфічні обряди. Цю богиню плодючости не представляли людською формою. Швидше, її символізувала конічна кам’яна річ, яку по їхніх великих святах, помазували олією. Римські монети поміщають цей храм з його конічним ідолом. Кажуть, що хмарові обряди поміщали релігійну проституцію.

До четвертого століття З.Д. великі землетруси розбили Нову Пафу. Зменшене до маленького села, те місто ніколи вже не відновило своєї колишньої слави. Сьогодні, руїни храму Афродіти і Нової Пафи приваблюють багато туристів зо всіх частин світу. Туристи можуть оглядати гарні мозаїки Нової Пафи, руїни палати римського губернатора і мури міста.

Різні археологічні розкопи постійно викопують скарби під землею цього старого міста На острові відкрили надпис з коло 55 р. З.Д. з висловом „у проконсульстві (губернаторстві) Павла”. Це підтримує Біблію, коли вона каже, що римське володіння над островом виконувалося через проконсулів. По суті, проконсул за часу апостола Павла був Сергій Павло.

Ясно є, що мешканцям цього острова, які поклонялись Зевсові та Афродіті, було дуже потрібно християнської вістки, яку проповідували Павло та Варнава. Чи ж завдяки праці цих ранніх місіонерів були добрі наслідки на Кіпрі? Застановіться над тим, що Писання кажуть про це:

„Вони ж [Павло та Варнава], послані бувши від духа святого, прийшли у Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули. Як були ж в Саламіні, то звіщали вони слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

„А коли перейшли аж до Пафи, ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім’я Варісус. Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова. Але їм опирався Еліма ворожбит той,— бо ім’я його перекладається так,— і намагавсь відвернути від віри проконсула. Але Савл, що й Павло він, переповнився духом святим і на нього споглянув, і промовив: ,О сину Дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх [Єгови] доріг? І тепер ось на тебе Господня [Єгови] рука,— ти станеш сліпий, і сонце бачити не будеш до часу!’ І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора. . . . Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній [Єгові]”.— Дії 13:4—12.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Руїни Саламіну