Погляд Біблії

Християни і сплата податків

„ПРИЙШОВ ЧАС ПЛАТИТИ ПОДАТОК — Але вони відмовляються платити”. „Не рапортована праця може коштувати С.Ш.А. більйони доларів податками”. „Шахрування на прибуткових податках збільшується у Британії”. „Викрут з хитрощами, щоб не платити податок є спосіб життя в Ізраїлі”.

Ці заголовки у газетах показують, що дуже багато людей не хочуть платити податків. А як християнам дивитися на сплату податків?

Писання часто згадують про податки. Через Мойсея, Бог був наказав ізраїльтянам, щоб вони платили деякі податки, щоб підтримувати святиню для поклоніння. (2 Хрон. 24:6, 9; 2 Мойс. 30:12—16; 4 Мойс. 18:26—29; 31:26—47; Неем. 10:32) Коли царі були поставлені над Ізраїлем, то наставляли податки, щоб утримувати царя, його дім та різних урядових начальників та слуг. (1 Сам. 8:11—17; 1 Цар. 4:6—19) Коли над Ізраїлем запанували чужі країни, то вони тоді мусіли платити ще більші податки. Наприклад, коли Персія панувала над Ізраїлем, то особистий ізраїльтянин мусів платити очевидно досить високу „данину”, тому що багато євреїв мусіли позичати гроші, щоб сповнити цей обов’язок.— Неем. 5:4.

Але Бог ніколи не наказував Своїм поклонникам, щоб вони не платили податки. Після заснування християнського збору, апостол Павло був надхнений написати: „Нехай кожна людина кориться вищій владі. . . . Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито”.— Рим. 13:1, 7.

Це не значить, що християнин мусить платити більші податки, ніж закон вимагає. Якщо закон знижує податок деяким особам або організаціям, то це не є нічого злого, по-біблійному, коли вони користуються цим.

Проте, у сучасних роках люди все більше і більше звертаються до нечесних способів, щоб платити менші податки, або щоб цілком не платити їх. „Між людьми, які дають звіти про свої заробітки”, сказав U.S. News & World Report (з 27-го березня, 1978 р.) „є старі люди, що вже пішли на пенсію стараючись додавати до свого доходу, безробітні, які лише часами працюють, і майстерні ремісники, які працюють додатково. Навіть високо-плачені професійні робітники відхиляються від їхніх обов’язків тому, що не звітують дохід від додаткової праці у вільному часі”. Newsweek (10-го квітня, 1978 р.) сказав:

„ ,Між робітниками, які найбільше шахрують на податках є офіціанти, хатні робітники, лікарі, малі торговці та комерсанти, робітники та такі незалежні ремісники, як водопровідники’, каже колишній комісіонер IRS, Шелдон Коген, ,Це є обслуги за які платиться багато грошей малими виплатами, навіть коли плачено чеком, то в багатьох випадках не тримають рахунків’.

„Збирачі податків головно турбуються ,незалежними підрядчиками’, страховними агентами та продавцями по телефону до господинь, які справляють Tupperware вечірки (для розпродажі посуду). Всі мають регулярну роботу і мусять давати звіт про всі свої заробітки, хоч їхні компанії не є під обов’язком давати звіт про їхні заробітки. І коли вони не рапортують усіх або частину їхніх заробітків, то митникам трудно зловити їх”.

Безперечно, податкові закони змінюються від країни до країни і часами навіть від одної околиці до другої якоїсь одної країни. Проте, сумлінне бажання, щоб дотримувати цей обов’язок платити всі податки буде спонукувати християнів ознайомлюватися з і дотримувати податковий закон де б вони не мешкали.

Чому люди шахрують?

Багато вірять, що коли не будуть шахрувати на податках, то не зможуть ,звести кінці з кінцями’ або дати раду в їхньому житті. Часопис Нью-Йорк Таймс (анг.) надрукував вислови одної вдови небагатої околиці Лос Анжелос в якої є троє дітей: „Я мушу давати утримання цілій родині. Мені не дають соціального забезпечення. Коли б я заробляла багато грошей, то давала б звіт про всі мої заробітки, але лише 150 доларів на тиждень не вистачає мені. Коли б ще мусіла платити податок, то мені нічого не лишилося б”.

Той самий часопис також сказав: „Одна жінка у Чікаґо заробляє 18.500 доларів річно працюючи в агенції оголошення і каже, що додатково ще заробляє 3.500 доларів на рік при іншій роботі, але дає звіт лише 1.500 доларів з цього. ,Мені більше потрібно грошей, ніж урядові’, вона каже. ,IRS (Внутрішня Служба Податків та Зборів) відбирає дуже багато грошей від мене, отже я мушу працювати при двох роботах лише, щоб затримати собі 3.500 доларів. Коли б я дала звіт про всі ці гроші, то це поставить мене у вище оподаткування. Я хочу годувати своїх дітей, а не уряд’ ”.

Погляд Ісуса Христа

А як ті люди, що хочуть жити згідно з біблійними принципами дивляться на цю справу, щоб платити податки? Обдумайте ці добре знані слова Ісуса Христа:

„Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його [Ісуса]. І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: ,Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?’ А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: ,Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий’. І принесли динарія Йому. А Він каже до них: ,Чий це образ і напис?’ Ті відказують: ,Кесарів’. Тоді каже Він їм: ,Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже’ ”.— Мат. 22:15—21.

Тому що на динарієві був образ кесаря, то гроші були кесареві; і він мав право вимагати трохи цих грошей назад у формі податків. Таке саме є з світськими урядами сьогодні. Коли апостол Павло давав пораду, щоб платити податки, то сказав: „Віддайте належне всім”. Згідно з Біблією, то податки є щось ,належне’ урядові. Без різниці, як уряд уживає податкові гроші, то християнин таки має обов’язок платити податок.

Євангелія Матвія поміщає цікавий випадок в якому Ісус платив деякий податок. Там читаємо:

„Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: ,Чи не заплатить ваш учитель дидрахми?’ Він відказує: ,Так’. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: ,Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?’ А як той відказав: ,Від чужих’, то промовив до нього Ісус: ,Тож вільні сини! Та щоб їх не спокусити, піди над море та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй,— і знайдеш статира; візьми ти його,— і віддай їм за Мене й за себе’ ”.— Мат. 17:24—27.

Хоч Син Божий не був під обов’язком давати двох драхмів храмового податку, то таки дав його, щоб не спотикнути інших. Якщо Ісус так турбувався Своїми ближніми, що аж давав податок, якого не був під обов’язком платити, то певно, що особи, які бажають наслідувати Христа, будуть готові платити податки, так, як закон вимагає.

Заохочення, щоб платити податок можна бачити у цій дальшій пораді Ісуса: „Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі”. (Мат. 5:16) Коли християни поводяться чесно, то це спонукує інших сприятливо дивитися на їхнього Бога та спосіб, яким вони поклоняються Йому.

Рапорт з відділу Товариства Вартової Башти у Бразілії показує це, кажучи: „У Джайо Пессоа, штат Параїба, старший Джаґуаріб збору розказує про місцевого збирача податків, який сказав: ,Він є Свідок Єгови, є чесний, платить свої податки, має високу моральність’. Інший старший з Паранаїби, у штаті Мато Ґросо, має свою власну торгівлю, але кажуть, що він є найкращий платник податків. Навіть збирачі шанують його чесність”.

„Ніколи не журіться”

Але що робити, коли виглядає, що потрібно шахрувати на податках, щоб було досить грошей на життя? Тут було б добре подумати про Ісусове важливе навчання в Його Проповіді на Горі:

„Не журіться про життя своє — що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє,— у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? . . . Отож, не журіться, кажучи: ,Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?’ Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди його,— а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрішній день,— бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи”.— Мат. 6:25, 31—34.

Ті, що перше шукають ,Божої праведности’ стараються пристосовувати свої особистості до праведних вимог Святого Писання. Вони мають запевнення від Божого Сина, що „всього того”, тобто, щоденні потреби поживи, одягу та сховку, „додадуться вам”. Ті, що бажають наслідувати Христа не повинні дозволяти, щоб журба про щоденні потреби доводила їх до нечесних практик.

Зверніть увагу на подібну пораду через апостола Павла і спеціальне благословенство, яке приходить, коли слухаємо її: „Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою, й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”. (Фил. 4:6, 7) Щоб утішатися „миром Божим”, який приходить, коли покладаємось на Нього, то необхідно вірно дотримувати біблійні принципи і мати чесне сумління. У рапорті до Товариства Вартової Башти було сказано: Одному чоловікові „завжди докучали збирачі податків, тому що його торгівля ніколи не була в порядку. Коли він навчився біблійної правди, проте, то спростував усі свої справи і тепер живе спокійно без турбування. Начальники вже більше не докучають йому. . . . Ті брати, що є чесні в таких випадках кажуть, що мають спокійне сумління, спокій розума за те, що коряться законам”.

Через еконімічні натиски і сьогоднішні популярні погляди багато нечесно шахрують на податках. Але Писання заохочують християнів, щоб вони сумлінно платили податки. У цьому, так, як у всіх інших справах життя, богобоязливі особи хочуть наслідувати гарний приклад про якого згадується в листі до Євреїв 13:18: „Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись”.a

[Примітка]

„Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтесь тим, що маєте. Сам бо сказав: ,Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе’ ”.— Євр. 13:5.