Проникаючи джунглові ріки вісткою життя
Від „Пробудись!” кореспондента в Перу
ЧИ ВИ хотіли б взяти подорож моторовим човном крізь джунглі, переповнені величезними деревами, та рясною рослиною, лунаючих екзотичними співами великої різноманітности пташок, дзижчанням безлічі комах, і криком диких тварин? Справді, це був би дуже цікавий досвід, ви кажете.
Околиця в якій треба проголошувати „Добру Новину”
Перуанські джунглі постачають багато таких досвідів, тому що охоплюють простір 288.529 квадратових миль (747.287 квадратових кілометрів), покриваючи майже три п’ятих частин цілої країни. На заході вони межують з високими Анди горами. У цих величезних тропічних джунглях (тропічний ліс) є багато заплутаної рослини і багато різних комах, між якими є шкідливі, як-от москіт-комарі та ісанги (рід свердляра, який впивається у шкіру, особливо в кісточки ніг, і спричиняючи нестерпний біль). Також, тут є велика різноманітність тварин включаючи ягуари, крокодили, і ґуанґани (дикі лісові свині). Тут неможливо подорожувати жодним іншим способом, а головно по низьких місцевостях, як тільки рікою.
Тут є тисячі річок, декотрі дуже великі. Джунглові околиці перехрещують три величезні ріки, Юкаялі і Маранйон, які з’єднуються, щоб формувати третю — могутню Амазонку ріку. Річки різних розмірів спливають у ці три великі ріки, щоб становити сітку комунікації, подібну до артерій та кровоносних судин людського тіла. Ця водна сітка сягає майже навіть до всіх негостинних околиць.
Цей великий обшир є залюднений сільськими мешканцями, які оброблюють землю у деяких порах року. Також, дуже багато індійських племен таких, як Кашібо, Шіпібо, Кампа і Мачігуенга, постійно кочують (переходять) з одного місця на друге по цих величезних джунглях.
Дозвольте нам удатися до подробиць про Укаялі ріку. Вона (разом з Апурімак рікою, її найдовша притока), є 1.700 миль (2.700 кілометрів) довга. По її берегах стоять такі великі міста, як Пукалпа, Контамана та інші. Тепер ці міста дуже збагачуються комерцією та судноплавством збільшуючись щоденно через недавнє відкриття індустрії нафти та лісоматеріалу.
Коли Свідки Єгови перше почали звіщати біблійну вістку життя людям у Перу, то їм було легко відвідувати людей, які мешкали недалеко берега та в горах. Але, як вони могли дати цим людям, що мешкають в цих джунглях, вічнозелених лісів, нагоду почути „добру новину”?
Розв’язують проблему
Свідки Єгови, бажаючи поширити свою християнську працю, робити учнів, були готові прийняти виклик цієї трудно-досяжної території. Вони придумали собі збудувати дім на човні, який міг би плисти по ріках. Їх заохочував сміливий та ревний працівник, Волтер Ейкін, один з перших місіонерів Свідків Єгови, який прибув до Перу серед 1940-го десятиліття. Він помагав докінчити цей проект.
Човен мав бути досить міцний, щоб подорожувати ріками та досить великий, щоб помістити шість осіб. Проект представили групі інженерам, які зробили його план з слідуючими особливостями: човен буде 30 футів (9 метрів) довгий, а 9 футів (3 метри) широкий важучи 15 тонн, збудований цілком із заліза з мотором дізелем 50 кінських сил, спеціально пристосованим для судноплавства. На човні було досить місця на спальні, їдальню, кухню та ванну кімнату.
Човен почали будувати у майстерні одного Свідка у Каллао. Каллао є головний порт у Перу, не на березі Атлантичного, але Тихого океану. Це представило дійсну проблему: як перевезти човен, що важить 15 тонн від берега Тихого океану через прохід 15.797 футів (4.815 метрів) вище морського рівня, в Анди горах, а тоді спустити його у ріку джунглів. Єдина відповідь була збудувати човен з двох частин, а тоді зложити його на другому боці, саме в джунглях.
Човен змонтували у Пукалпі, порт Юкаялі ріки. А яке ім’я цей „життязберігаючий” човен повинен мати? Ел Рефюджіо (сховище) здавалось бути найбільш придатне.
Човен цього розміру міг плавати лише по більших ріках. Але як проповідувати людям, що живуть понад неглибокі притоки та по неглибоких берегах? Для цієї цілі збудували малий човен з малим мотором під назвою Пекіпекі. Ел Рефюджіо міг плавати по великих ріках, а Пекіпекі по малих та озерах. Решту околиць буде треба покривати пішки.
Тепер у Пукалпі все вже було готове. Але ще було потрібно спеціального екіпажу або обслуги, чи команди. Відділ Товариства Вартової Башти у Ліма вишукав шість осіб, які могли відкласти ввесь час для цієї викликаючої та цікавої праці, щоб проповідувати і досягнути стільки людей, скільки було можливо по цих лісах — дійсна задача, тому, що сільські мешканці та племена дуже різняться звичаями та мовами.
Франціско Ечеґерей, досвідчений надзиратель перуанського збору був призначений опікуватися човном. Він уже довгий час проповідував повночасно, і був досвідченим моряком. Тоді, вибрали ще п’ятьох інших членів обслуги. Час від часу деяких треба було заступити іншими, тому, що їм було дуже трудно привикнути до клімату та оточення.
У цих „піонерів” було дві головні мети, щоб проповідувати найбільшому числу людей вістку життя, і роблячи це, втримуючи високу духовність між собою. Отже, Ел Рефюджіо почав діяти, як малий збір, його навіть відвідував об’їздовий слуга округи.
На ньому завели добрий денний порядок. Члени, під наглядом призначеного „надзирателя дому” чергувались доглядати кухарських обов’язків та інших послуг. Цей розпорядок поправляли і удосконалювали, так, що денний порядок був такий: вставали о 4-ій годині рано, тоді, перше, дуже поспішно купалися в ріці — поспішно, тому що коли б перестали рухатися, то рибки, між якими були пірани (хоч вони не є такі ненажерливі, як пірани, що знаходяться по більш віддалених околицях), починають клювати. Коли задзвонить дзвінок, то всі відразу сідають за стіл і обговорюють біблійний текст або вірш з Біблії, а тоді черговий кухар подає сніданок. Головний харч є такачо, якого приготовляють з бананів, вівсяної крупи і смаженої риби.
У 6-ій годині рано, група сідає у малий човен, навантажений літературою, щоб починати денну службу. Тут краще починати рано, тому що більшість людей вже починають свою щоденну роботу, і коли приходить ніч, коло 7 або 8 години вечером, то тоді всяка активність припиняється.
Досвіди
А які були наслідки з проповідування вістки життя у такий спосіб? Від вересня 1976 р. до липня, 1977 р., село Новий Сан-Гуан, що лежить па південь від Пукалпа, уживалося за центр. Група подорожувала човном у гору та вдолину Юкаялі рікою з її притоками, відвідуючи села та містечка по обох берегах. Вони навіть проповідували порозкиданим мешканцям в околиці Сепа ріки. Коли ці „місіонерські моряки” прибувають до одної з цих околиць, то вони перше приступають до місцевих авторитетів і роблять розпорядок, щоб люди сходились на публічну промову. Після промови тим, що цікавились роздавали літературу. Ці зібрання відбувались по школах, приватних домах, готелях та інших місцях.
У Новому Сан-Гуан, де мешкає коло 500 людей, більшість є протестанти. Коли брати прибули до їхнього села, то люди були певні, що вони навернуть цих новоприбувших до своєї релігії. Але, за короткий час сталося цілком протилежно. Моряки човна Ел Рефюджіо розпочали багато біблійних студій з зацікавленими людьми, і незабаром, у середньому 23-оє осіб почали приходити на зібрання.
У цих околицях живуть Шіпібо і Конібо індійці, і „місіонерські моряки” розпочали з людьми дивну торгівлю. Вони обмінювалися мовами. Індійці навчають місіонерів їхнього діалекту, а місіонери навчають їх іспанської мови, вживаючи видавництва Товариства Вартової Башти.
У серпні 1977 р., цей човен-дім рушив на північ, до Контамана, в якому відкрили новий центр. У тому селі люди дуже цікавилися Біблією. День і ніч вони вишукували місіонерів, щоб ставити їм запитання і отримувати біблійну літературу. З цими людьми вони розпочали біблійні студії. Незабаром ці розвилися у зборові зібрання. Це тут у Контамані цій групі з шістьох місіонерів було пригадано слова апостола Павла про „у небезпеках на річках”. (2 Кор. 11:26) А як?
Раптом, дуже велика буря з’явилась з сильними вітрами, і вода у ріці дуже піднялася. Вода розірвала мертві якорі, якими прив’язували човен до берега, і один місіонер вискочив на беріг, пробуючи прив’язати його. Але через сильний вітер не зміг і Ел Рефюджіо поплив за течією. Троє місіонерів, що спали в човні зараз прокинулись і старались рушити мотор, щоб контролювати човен у швидко-збільшаючій воді. Але ріка шалено взяла човен зі собою і кинула його проти берега саме тоді, коли водою підмитий беріг повалився у ріку. Через те човен дуже похилився на право з братами всередині. За кілька хвилин човен почав потопати. Але двері були відкриті і брати могли вилізти вгору, скочити у бурхливу воду і приплисти до берега.
Це був час щасливого з’єднання для тих чотирьох місіонерів на березі, і сльози заливали очі декотрим, тому що вони дуже турбувалися за життя своїх співпрацівників. Як вони дякували Богові Єгові за те, що ніхто не загубив свого життя! Але, що сказати про Ел Рефюджіо? Човен цілком перевернувся і став носом вгору. „Дякувати Богові”, сказав Франціс Ечеґєрі, який опікувався командою, „ми ще зможемо врятувати наш дім”.
Зараз, о 4-ій годині рано вони почали приготовлятися, щоб врятувати човен перед тим ніж він цілком затопиться. О 7-ій годині, вживаючи 2 трактори, яких позичили від власників місцевого лісового складу, притягнули човен до берега. Група повторно старалась повернути човен до його нормальної позиції, але не могла і мусіла позичити підіймальний кран. О 4-ій годині пополудні, після 12 годин тяжкої праці повернули човен. Місіонери тепер могли відпочити і пообідати. На кінці цього втомлюючого дня, хоч вони загубили все, що мали, то тішилися тому, що дістали назад свій дім, човен, який був необхідний для сповнення їхньої цілі. Після деякого ремонту, човен знову міг вживатися для відвідування мешканців цих джунглів з „доброю новиною”, біблійною вісткою життя. Свідки Єгови в Перу допомогли грішми, і після кількох місяців ремонту Ел Рефюджіо знову був готовий вживатися в службі.
А що ще лежало перед нашими „місіонерськими моряками”? Джунглі, навколо Маранйон ріки з її сотками притоків та величезна Амазонська околиця, ще чекають на них. Ми молимося, щоб ця відважна команда, під благословенством та охороною Єгови, змогла покрити їхню призначену територію і допомогти ще багатьом людям тих Перуанських джунглів мати нагоду послужити їхньому Великому Творцю, Єгові.