Як ви дивитесь на старих?

У НАШІЙ сучасній добі ми бачили багато швидких змін. Між цими є як люди дивляться на старих. Колись пошана до старих була майже всесвітня. Але стан дуже змінився. По багатьох країнах розвиваються цілком протилежні ставлення. У цьому відношенні, один старенький професор університету зауважив:

„Старий вік є хвороба в Америці. Стара людина стається прокажена, і її засилають геть до притулку, або, коли має щастя, і є багата, то до коштовної колонії, відділеної від решти людства”.

Дослідження дітей шкільного віку, якого провів Центр Про Старість в Університеті Меріленд, віднайшло, що молодь переважно дивиться на старих людей, як на „хворих, сумних, втомлених, брудних й огидних”. Це є трагедія нашого часу, що молоді все менше та менше шанують старих людей. Навіть ще більш трагічним є факт, що чим раз більше дітей не відчувають обов’язку доглядати їхніх старих родичів.

Проте, таке відношення не є несподіване, принаймні для тих, які тримались кроком з подіями нашого дня у світлі біблійного пророцтва. Воно передсказало, що в нашому часі, у цих „останніх днях” теперішнього лукавого ладу, багато будуть „самолюбні, . . . батькам неслухняні, невдячні, невірні, не маючи природної любови”.— 2 Тим. 3:2—5, НС, (анг.).

Як Бог дивиться на старих

Великою цікавістю і важливістю є бачити, як Бог дивиться на старших.

Коли стародавній Ізраїль був під угодою з Богом, то Він наказав їм: „Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого”. (3 Мойс. 19:32) Отже, повага до старих була святим обов’язком, пов’язана з підкоренням Богові. Подібно, апостол Павло сказав: „Старшого не докоряй [навіть коли він і помиляється]. Але умовляй, немов батька, . . . старших жінок — немов матірок”.— 1 Тим. 5:1, 2.

Наказ, щоб відповідно шанувати своїх родичів був поміщений в одній з Десятьох Заповідей, в п’ятій, де сказано: „Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь [Єгова], Бог твій, дає тобі”. (2 Мойс. 20:12) Також, зверніть увагу на слідуючі біблійні вірші, які відбивають Божий погляд відносно споріднення дітей з їхніми родичами:

„Слухай батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя”.— Прип. 23:22.

„Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що застиджує та осоромлює”.— Прип. 19:26.

„Око, що з батька сміється і погорджує послухом матері,— нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!”— Прип. 30:17.

„А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий. І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий”.— 2 Мойс. 21:15, 17.

Сьогодні ми не є під Мойсеєвим законом з його заборонами. (Рим. 6:14; Кол. 2:13, 14) Однак, вони певно навчають нас, яка важлива ця справа є перед Богом.

Пошана в інших культурах

Навіть по багатьох стародавніх націях, що не були під Божими законами, шанували старих людей. У стародавньому Єгипті молодих вчили, вставати на ноги перед їхніми старшими, як знак честі, віддаючи їм перше місце. Молодих у стародавній Греції вчили, щоб вони шановно мовчали перед старшими особами.

У деяких частинах світу сьогодні ще шанують старих людей. По деяких околицях Радянського Союзу, де багато людей живуть понад 100 років, то кажуть, що пошана, яку вони отримують є головний чинник їхнього довгого життя. Вони почувають себе корисними та бажаними, займаючи шановне місце в громаді.

Раніше в історії Сполучених Штатів, звичайно шанували старих людей і корились їм. Батьки доглядали дітей, виховували їх, і коли діти виростали, то розуміли відповідальність, що мусять доглядати своїх родичів.

Про сьогоднішнє відношення до старих в одному місті, газета Нью-Йорк Щоденні Вісті (анг.) зауважує:

„Цікаво звернути увагу, що в Нью-Йорку є користь бути чорним, або іспанцем у цьому віці життя [бути старим]. Чорні та іспанці доглядають своїх старих.

„Білі переважно не роблять цього, і їхні числа доказують, що 300.000 людей старші 65 років, мешкають самотньо по ренту-контрольованих квартирах, брудних готелях та умебльованих кімнатах”.

Певно, що старші прагнуть почувати себе бажаними, потрібними, коханими. Коли вони не відчувають цього, то гублять бажання жити. Д-р Амос Джонсон, з Американської Академії Домашніх Лікарів, сказав:

„Я бачив старих людей в досить доброму здоров’ї, які, коли їх заслали до притулків, цілком перестали цікавитись життям”.

„Вони не комунікують, не хочуть їсти, стаються прикуті до ліжка, марніють і вмирають. Це є хвороба, яку називають ,самотність’ і цю причину повинні правильно поміщати на свідоцтві про причину смерти”.

Захований скарб

Молоді люди, які цікавляться старшими людьми часто знаходять, що цей досвід дуже збагачує їх. Один чоловік середнього віку зауважив, що найцікавіші, найкорисніші, „золоті” години його життя були ті, які він провів з старшими людьми.

А чому це так? Старі люди вже довше жили, мають переважно багато більше досвідів в житті. Їхні погляди та спогади можуть бути дуже корисні. Це особливо є корисно, коли старша людина жила своє життя у гармонії з Божими законами та принципами. Про таких Біблія говорить: „Сивизна — то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности”.— Прип. 16:31.

Старі люди можуть бути мов захований скарб. Але скарб, щоб ним можна користуватись, перше треба віднайти й вживати. Цю багату копальню інформації, мудрости та поглядів старших людей треба використовувати. Отже, діти, неповнолітні, молоді дорослі, а також люди середнього віку дуже скористають, коли будуть обмінюватись поглядами з старими. А коли старі не бажають висловлюватись, то з тактом й лагідністю запрошуйте їх висловлювати свої погляди. Ви можливо будете здивовані, як нагороджуючим це може бути. Це також буде підбадьорювати і їх.

Старі люди не лише можуть дати добрі поради та інформації; багато пригнічених молодих осіб знайшли великий душевний спокій, коли провадили час зі старшими особами, в яких часто є теплість, любов та вирозуміння, а ці риси є дуже приваблюючі. Приємне слово від таких може полегшити щоденні проблеми. Тому діди і бабусі є дуже добрі няньки.

Це не значить, що кожна старша особа завжди буде говорити мудрі та підбадьорюючі слова. (Еккл. 4:13) Ніхто не може бути таким. Старі можуть мати часто помилкові погляди; але й інші. В них також можуть бути дивності, так як і в інших. Однак, не зважаючи на їхні недосконалості, які часто збільшується з старшим віком, то Божий погляд є, що вони заслужили нашої пошани та любови.

Як ви можете допомогти

Дві старенькі пані, друзі, мешкали в окремих домах в тому самому містечку. Одного дня впав великий сніг. Вранці, коли одна з тих пань подивилась через вікно, то дуже здивувалась, бо хтось відкинув сніг з пішоходу.

Жінка дивувалась, хто це міг так ласкаво послужити їй, і навіть не дав їй знати, ані не вимагав платні. Вона зателефонувала до своєї приятельки, щоб розказати їй про це. Але з подібним здивованням її приятелька відповіла, що її пішохід також був вичищений.

Тижні пізніше, знову впав великий сніг. На другий ранок, хтось знову відкинув сніг цим двом паням. Пізніше, передсказували ще один великий сніг, і так сталось. Того вечора одна пані пішла спати рано і прокинулась о 6-ій годині вранці. Коли вона подивилась через вікно, побачила 12-літнього хлопця, який відкидав сніг.

Як вона з своєю приятелькою тішились, що хтось дбав про них і так послужив їм. Але чому так рано? Щоб ці старші жінки не бачили його і не відчували обов’язку платити йому за його послугу! Цей хлопчина послужив їм у дуже практичний спосіб. Це є один приклад багатьох речей, якими інші можуть полегшити тягарі, що приходять з старим віком.

Тактовна допомога

У той самий час, проте, рівновага і такт є потрібні. Коли помагаємо старим, то не повинні бути занадто зухвалими, зарозумілими або сердитись. Це є дуже важливо, коли тільки можливо, щоб стара людина відчувала, що вона ще має контролю над його або її життям.

Наприклад, одного дня один чоловік побачив, як стара жінка несла тяжку пачку. Ввічливо він запитав: „Чи бажаєте, щоб я поміг вам?” Вона усміхнулась, подякувала за пропонування, але відмовилась, кажучи: „Ні, я ще можу нести її сама”.

У другому випадку, один чоловік почав переходити шумну вулицю серед зими. Він побачив стареньку жінку, яка стояла на пішоході з переляканим виглядом на її обличчі. Він зауважив купу снігу та льоду, яку вона мусіла переходити. Повернувшися до неї, він запитав: „Чи я можу допомогти вам?” Вона зараз відповіла „О так. Прошу”!

Відвідини є дуже важливі

Старі люди дуже оцінюють відвідини. Так як одна старша особа сказала про своїх гостей, які відвідували її: „Вони не знають яку радість вони приносять людям, яких діти та внуки живуть далеко від дому”. Ви можливо маєте якийсь цікавий досвід розказати їм, або якусь новину, що буде дорогоцінна для них. Проте, часами лише бути добрим слухачем є найважніша служба, яку ви можете дати.

Багато старших людей, коли вже не бачать добре оцінюють, як хтось читає їм вголос. Ви можливо маєте якусь цікаву точку в листі, якого ви отримали. Або вони можуть мати якийсь матеріал, якого хочуть, щоб прочитати їм. Можна читати і обговорювати якусь частину з Біблії. Багато цікавляться і підбадьорюються різною інформацією поміщеною в журналі Пробудись! і також у біблійному журналі Вартова Башта.

Також малим подарунком можна показати, що ви цікавитесь ними. Це може бути їжа, вазонок, або можливо щось, що ви самі зробили. Так, ви навіть можете принести грошовий подарунок, якщо бачите потребу. Також, ви можете пропонувати зварити їм обід, або коли можуть ходити, то взяти їх до ресторану. Або вони можуть оцінювати запрошення до чийогось дому або на прийняття. Пропонуйте піти з ними. І коли підете, то вважайте, щоб їх добре доглядали.

Часами, коли люди старіються, то хворіють і не можуть подбати про такі потрібні справи, як піти до крамниці на закупи. Це була дійсна люб’язність послужитись їм у цьому, щоб вони мали все потрібне.

Так, є різні способи, якими можна допомагати старим людям, щоб вони могли втішатись життям. Такими вчинками відбиваємо побожний дух давання. Так робити помагає і тим, хто дає, тому що вони відчувають більше задоволення у житті знаючи, що вчинили правильну річ. І переважно одержувач подарунка буде ще більше любити їх за це. Ісус сказав: „Блаженніше давати, ніж брати”.— Дії 20:35.

Такий був дух позаді гарного вчинка, якого 12-літній хлопчина виконував тим двом стареньким жінкам, коли відкидав їм сніг. Він навчився такого побожного відношення від родичів Свідків Єгови, які вчили його дотримувати біблійні принципи. Його батько навчив його, щоб бути слугою Єгови, то потрібно добрих вчинків, як також вірити у Бога.— Як. 2:26.

Фінансова допомога

По багатьох країнах, існують різні урядові засоби, що дають фінансову допомогу, і це властиво користуватись ними.

Часами така фінансова допомога не вистачає, або не існує. У такому разі, який фінансовий обов’язок, а особливо, дорослі діти мають до старіючих родичів, а навіть дідуся та бабусі? Про цю важливу справу Боже Слово каже:

„А як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно.

„Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного”.— 1 Тим. 5:4, 8.

Дійсно, це нерозумно казати, що комусь не слід понести тягар старих родичів. У різні способи батьки доглядали дітей. На протязі 18 до 20 років або й більше, батьки постачали їм їжу, приміщення, одяг, освіту, гроші та інші речі. Вони доглядали їх, коли вони були безпомічні немовлята, а також коли хворіли. Чи ж це не є правильно, щоб діти, коли виростуть, також виконували свій обов’язок і доглядали старіючих родичів?

Безперечно, час може прийти, коли хтось не буде спроможний доглядати старіючого родича, як такий стається нездатний. Може бути, що їх будуть краще доглядати у приватній лікарні, яка спеціалізується в цьому. Коли так станеться, то тоді треба часто відвідувати їх. Проживати останні роки у приватній лікарні не є приємно.

Чи ж доля людства завжди буде поміщати старіння, прикуття до ліжка, так, що старі не можуть брати участь у діяльностях, якими колись втішались, чекаючи на смерть?