Біблія переживає природні перепони

ДУЖЕ показна бібліотека в Александрії, Єгипті, була безсумнівно найбільшим збірником книг у цілому світі. Колись її стародавні полиці вигинались від більше, як пів мільйона документів.

Всього 350 років після її будування в третьому столітті перед З.Д., вогонь знищив декотрі з її книг. Незабаром те, що лишилось з її дорогоцінних документів, розкрали й знищили. Ці „твори стародавніх геніїв”, сказав історик Едвард Ґіббон, „безповоротно загинули”.

Так, цей величезний збірник книг, які в більшости були написані на папірусі (папіроподібний матеріал, якого виробляли тканини достатньої рослини папірус в Єгипті), був знищений природним ворогом пережитку книжок — вогонь, разом з розкраданням людиною. Коли б ті книги були написані на кам’яних або глиняних дощечках, замість на тлінному папірусі, то можливо були б пережили.

Однак, на цьому самому тлінному матеріалі, тобто, папірусі, можливо були написані частини Християнського Грецького Писання в першому столітті З.Д. У писанні Біблії головно вживали пергамент, або vellum (матеріал для писання, якого виробляли з шкір тварин [2 Тим. 4:13]). Цей матеріал також горить і з часом гниє. Як легко ті оригінальні рукописані копії Біблії могли зникнути коли б не було дуплікатів копій, щоб заступити їхню безцінну вістку! Проте, багато копій було вироблено і розповсюджено, так, що Боже послання не згубилося і не зникнуло, хоч воно було написане на тлінному матеріалі.

Довірена меншостям

Ще одна природна перешкода для пережитку Біблії був факт, що Писання оригінально або спочатку, було доручено зненавидженим меншостям. Апостол Павло признав: „Євреям довірено Писання Божі”. (Рим. 3:2, Переклад Моффата) На протязі більше, як тисячу років, Бог ужив кілька євреїв, щоб записати Свої слова, і народ старався зберігати ці святі Писання.

Але подумайте! Коли почалось писання Біблії, то інші говорили, що цей народ був „найменший зі всіх людей”. Їхня слабкість стояла протилежно великій могутності таких сусідніх націй, як хіттеянів, амореянів та інших. Однак, що сталось з літературою тих сильніших сусідів? Вона вже є мертва. Останки їхньої літератури лежать заховані в землі або розсипаються по музеях.— 5 Мойс. 7:1, 7.

Письменники та захисники Християнського Грецького Писання („Новий Заповіт”) були також малою й дуже зненавидженою та беззахисною групою. Сучасники говорили відносно цієї групи: „Їй скрізь противляться”.— Дії 28:22.

Тепер, тисячі років пізніше, Писання тих зненавиджених меншостей розійшлись по цілому світі. Щось цілком протилежно тому, чого звичайні обставини наводять на думку! Чи ж не виглядає, що якась багато вища сила діяла, як захисник?

Написана в мовах, яких багато людей вже забули

Чи ви вмієте читати стародавньою єврейською мовою? Мало людей знають її. Однак, Біблія була перше написана у тій мові. Ясно є, що коли б вона сьогодні знаходилась тільки в тій мові, то справді була б мертва книга!

Проте, у часі коли вживали, той рукописний шрифт, то всі, що користувались Біблією, як також багато сусідніх країн, могли читати і розуміти ті Писання. Протягом багатьох століть поклонники правдивого Бога розуміли той стародавній єврейський рукописний шрифт.

Тоді, у критичному сьомому столітті перед нашою З.Д., зі знищенням єврейської столиці Єрусалиму, євреї були розпорошені по чужих країнах. Грецька мова сталась міжнародною мовою. Хоч малий останок євреїв, який знову оселився в Єрусалимі затримував єврейську мову живою, то незабаром багато євреїв, що були „розпорошені поміж греків”, не могли читати Біблії в єврейській мові.— Ів. 7:35, НС.

Чи ж вістка Біблії тепер перестане бути „живою силою в їхньому житті? Також, що сказати про мільйони єврейських людей, які говорили по-грецькому? Чи ж знання Божого Слова буде закрите від них?

Перший переклад

Коло 300 років перед З.Д., в Александрії, Єгипті, культурний центр еллінського (грецького) світу, мешкало майже мільйон євреїв, які говорили по-грецькому. Через їхнє зусилля і можливо через співпрацю царя Толомея Філадельфуса, нарешті була Біблія переложена з єврейської на герцьку мову.

Який великий це був дар! Тепер користі з читання єврейського Писання не були обмежені тільки до кількох осіб, але так, як єврейський філософ Філо у першому столітті зауважив: ,Ціла людська раса тепер може користуватись приступом до наших мудрих, святих та чудових законів’.

Тому що Александрія вже мала довгу історію „виробництва книжок”, то незабаром копії цього перекладу, називаючись „Септуагінт”, були переписані і послані до євреїв, що говорили по-грецькому по цілому світі. Справді, це була „Біблія народу”, бувши написана у мові звичайних людей. Через її малий кошт, який був результатом видавницької техніки в Александрії, багато поклонників могли мати свою власну копію Біблії.

Ранні християни роблять Біблію живою

Вживання тих єврейських Писань можна бачити у службі апостола Павла. „Він змагався з ними [євреями у синагозі в Солуні] з Писання, пояснюючи і доказуючи довідками, що Христос мусів постраждати, і воскреснути з мертвих”. (Дії 17:2—4, НС, анг.) Щоб доказувати довідками’, то він посилався на різні вірші в Єврейському Писанні, щоб установлювати правдиву основу Християнства.

Вживання Біблії, включаючи новонаписані Християнські Грецькі Писання ранніми християнами, довело до розвитку, який цілком зробив революцію в галузі виробництва книжок. До того часу книжки виробляли в формі сувоїв. Цей спосіб був добрий для неквапливого читання. Але християни вживали Біблію для місіонерства, щоб ,доказувати довідками’ основу їхньої релігії. Чи можете уявити собі, як незручно знаходити вірші в сувоєві, який деколи міг бути 35 футів (11 метрів) довгий!

Майже століття перед цим, римляни робили дослідження з новою формою книжок з грубими шкірними сторінками. Ця величезна, незграбна вигадка ніколи не була популярною. Проте, хтось використав цю ідею, але виробляв сторінки з тоненького папірусу. Цей кодекс (рукописи в оправі) був дуже зручний, щоб скоро знаходити вірші. Він став попередником сьогоднішньої книжки. Хто ж був відповідальний за таку чудову вигадку? Авторитетна Cambridge History of the Bible каже:

„Хтось задумав виробити кодекс, не з пергаменту, але з папірусу. Де і хто був перший, що випробував цю думку, ми не знаємо; але ми знаємо, що ця нова форма є прямо пов’язана з ранніми днями Християнства, і винахідник міг бути християнином”.

Отже, сьогодні, коли розгортаєте книжку замість розвивати сувій, то можете пригадати про ревне свідоцтво християнів, які вживали кодекс за форму своїх книг. Отже, у початкових століттях нашої З.Д., звістка поміщена у Біблії була дуже жива і справді „діяльна” у серцях багатьох поклонників. Але такий безтурботний стан не мав довго тривати, так як побачимо.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Біблія була написана на тлінному матеріалі; тут бачимо найважніший рукопис Біблії в Британському музеї

[Ілюстрація на сторінці 5]

Переклад з єврейської на грецьку мову затримував Біблію живою для звичайної людини

[Ілюстрація на сторінці 5]

У формі кодексу, то раннім християнам було легше вживати Біблію вчити людей