Біблія — жертва жорстокого нападу

ЯК ВИ можете знищити книжку? Кількома способами. Наприклад, подумайте, як ви можете зіпсувати склянку чистої води. Ви можете (1) розбити її об камінь, або (2) тільки додати трохи бруду або якоїсь іншої нечистоти до води, змінюючи її зміст.

Подібний подвійний виступ загрожував знищити Біблію. Жорстокий напад на саму книжку, разом з зусиллям, щоб перекрутити її зміст, з наміром змінити її вістку. Яке-небудь з цих зусиль, якщо б було успішне, зробило б цю книгу безкорисною і доказало б, що Бог не міг зберегти Своє власне Слово.

Але чому?

Вас можливо буде дивувати, що проти Біблії є так багато жорстокої ворожости і супротивності. Тому що вона заохочує високі моралі й любов, то чому хтось бажав би знищити її? Часто, також ті, що найбільше жорстоко накидались на Біблію заявляли, що вона була дорогоцінна для них. Виглядає, немов би якась сила, вища від людської маневрувала чи керувала справою.

І це є точно те, що Біблія показує. Вона говорить про лукаве духовне створіння, яке ні перед чим не зупиниться, щоб Боже Слово не досягло оцінюючих сердець. Безсумнівно, що цей Божий противник, тобто, Сатана Диявол, керував цим планом, щоб придушити Біблію.— 2 Кор. 4:4.

Певна річ, деякі читачі можуть противитись такому висновку. Але, як інакше можна пояснити таку постійну боротьбу, на протязі століть, щоб відвернути або знеохотити звичайну людину від уживання Біблії і робити її живою силою в своєму житті? Жодна інша книга в історії не переносила таких постійних нападів.

Брутальний напад у Римській Імперії

Хоч Рим переслідував християнів на протязі багатьох років, то перший напад на їхні святі Писання прийшов у 303 р. З.Д. Імператор Діоклетан видав наказ, щоб усі християнські книги були передані на спалення. Непогодження з цим приносило смерть! На жаль, по вулицях спалювали багато дорогоцінних рукописів Біблії. Проте, декотрі, як-от Фелікс з Тіабари (Африки), відмовився віддати їм свої Писання. Він сказав: ,Краще, щоб я згорів замість Божественні Писання’. Він заплатив своїм життям за це.

Майже продовж цілого десятиліття були такі жорстокі напади на Біблію. Однак, могутність цілої Римської Імперії не могла знищити цієї книги. Копії уважно заховували аж поки переслідування не закінчилось. Але це було тільки проблиск того, що ще мало прийти.

Жива Книга між першими християнами

Ранні християни тримали Біблію живою вживаючи її по своїх релігійних зібраннях і домах. Декотрі євреї, які пізніше стались християнами, були похвалені за те, що вони „уважно переглядали Писання щоденно”. Навіть у другому столітті, Іренеус заохочував усіх „старанно читати Писання”. Клемент з Александрії радив, щоб усі „читали Писання перед їдою”.— Дії 17:11; 1 Тим. 4:13; 2 Тим. 3:15.

Усіх заохочувалось мати свої власні Біблії. Більш заможні християни навіть дарували Писання іншим людям так, як робив один Памфілус, про якого Юсібіюс каже:

„Він також був завжди готовий роздавати людям Святі Писання, не тільки для читання, але, щоб люди мали їх. Не тільки чоловікам, але навіть жінкам, які цікавились читати Біблію. Тому він приготовляв багато копій Біблії, щоб роздавати людям, як подарунки”.

Однак, з часом розвився стан, що мав поганий вплив на Біблію, як сила в життю тих, що визнавали віру в неї.

Релігійне відступництво майже знищило Біблію

Апостол Павло передсказав „відступлення” від правдивого Християнства, і розвиток релігійної групи „беззаконника”, що буде дуже величати себе. (2 Сол. 2:3, 4) Він показав, що цей „беззаконник” розвинеться з деяких старших, або надзирателів („єпископи”, Американська Стандард Версія), які будуть „казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою”.— Дії 20:28—30.

Так, як було передсказано в пророцтві, по смерті Ісусових вірних апостолів, появились фальшиві так звані християни, „кукіль”. (Мат. 13:24—30, 36—43) Декотрі з цих сформовувались в окремі групи і перекручували значення Писань. (2 Пет. 3:16) Це довело до стану, який дехто буде казати не є важливий, однак, його наслідки були руїнницькі.

„Святі Писання, які вселяють у нас віру, попередник знання, не матимуть жодної користи для вас, якщо не будете правильно розуміти їх”, сказав Авґустин, провідник церкви у четвертому столітті. Оріґен, у свойому творі, De Principiis, сказав:

„Тому що церковні навчання передані за порядком від апостолів, які залишились по церквах і до теперішнього часу ще є збережені, то тільки їх слід приймати за правду, яка в жодних відношеннях не різниться від церковної й апостольської традиції”.

Це „церковне навчання” і „церковні та апостольські традиції” були поставлені на такому самому рівні, як Писання, щоб запобігти єресі або навчання позірної релігійної помилки.

Разом з тим, ставили великий наголос на церемонії та на церковні обряди. Відчували, що члени більше скористають з цих і не будуть ставатись збентеженими або замішаними досліджуванням „глибини святого Писання”. Розкішні церковні будинки, з біблійними сценами вирізбленими по стінах, поміщаючи в собі образи або статуї осіб вважали, як ,книги для неосвічених’.

Декотрі релігійні провідники, як-от Крисостом у четвертому столітті, далі пропонували, щоб усі люди особисто читали Біблію. Але жереб уже було кинуто! Більшість людей самі вже не бачили важливості з особистого читання та студіювання Біблії. Декотрі сперечались з Крисостомом, кажучи:

„Ми не є монахи. Я мушу займатись публічними справами; я проваджу торгівлю; я мушу доглядати свою дружину, дітей та слугів; вкоротці, я є світський чоловік; читати Біблію не є моя справа; це є справа тих, що вже зріклися світу і віддали себе до самотнього життя на верху гір”.

Отже, поступово розвилось почуття, що тільки священики та високо освічені повинні читати й студіювати Біблію.

Святі мощі?

З часом Біблію переложили на латинську мову, що була мовою звичайних людей. Релігійні влади вирішили зробити латинську мову святою мовою. Біблія мала залишитись у латинській мові. Але часи поступово змінювались, і дуже мало звичайних людей могли читати по-латинському. Не стараючись зрозуміти Біблії, багато людей вибрали тільки шанувати її сторінки. Біблію почали вживати немов би якийсь чар. Коли хтось мав займатись якимось важливим або небезпечним ділом, то розгортав Біблію і вірив, що вірш на якого перше кинув оком, був божественною вісткою для нього. Чудово вироблені оправлені Біблії, написані на пурпурному пергаменті срібними та золотими буквами. На жаль, ці книжки були тільки на показ і дуже мало людей читали їх. Так, повільно Біблія стала „святими мощами” замість живою, значною книгою.

Безсумнівно ви можете бачити, що Біблія була в небезпеці. Навіть декотрі священики або проповідники вже не могли читати Біблії в латинській мові. Те, що сталось з декотрими „святими” писаннями стародавнього Риму показує, що могло статись з Біблією. Нова Католицька Енциклопедія (анг.) пояснює:

„На протязі століть поганський Рим зберігав деякі святі писання, навіть коли священики вже не розуміли їх”. (Курсив наш).

Так, ніхто вже не міг читати Біблії. Святі і дуже шановні — але мертві! Чи ж така сама доля може бути Біблії?

Переклади на мови звичайних людей

Хоч на протязі багатьох століть Римо-Католицька Церква перекладала Біблію на рідні мови, то не з наміром, щоб звичайні люди читали її. Про відношення церковних властей на протязі середніх віків, книжка The Lollard Bible каже:

„Коли Біблію перекладали для якогось царя або славної особи, або коли перекладом займався якийсь один студент, і коли Біблія була прославленим, але майже невживаним томом у царській або монастирській бібліотеці, то ніхто не противився такому перекладі; але коли намір перекладу був, щоб викладати знання якогось біблійного тексту між звичайними людьми, то зараз накладали заборону”.

Аж у дванадцятому столітті зробили такий переклад. І коли він з’явився, то зараз почали накидатись на нього!

Валенсіани в Франції

У прекрасній долині південної Франції мешкала релігійна група називаючись Валденсіани. Кажуть, що коротко перед 1180 роком, один видатний член цієї групи, на ім’я Петро Валдо, заплатив двом священикам, щоб вони переклали деякі частини Біблії на їхню рідну мову. Читачі цієї Біблії дуже змінювали своє життя. Навіть один з їхніх найбільш жорстоких ворогів признав велику різницю між їхньою поведінкою, а поведінкою людей взагалі. Він сказав:

,Єретиків [Валденсіанів] пізнається по їхніх манерах і словах; бо поведінкою вони є порядні, а в звичаях умірковані! Між ними нема фальшу або обману. Вони є чесні, помірні, тверезі й стримуються від гніву’.

Наповнені захопленням з особистого читання Біблії, валденсіани ходили по двоє до людей, читаючи і навчаючи їх Біблії. Вони були такі захоплені цією роботою, що кажуть один „переплив ріку вночі в зимі, щоб відвідати [якусь особу] і навчати її”. Те, що вони знайшли в Біблії сталось для них „живою силою”!

Наповнені захопленням, вони подорожували до Риму, Італії, за офіціальним дозволом від Папи Александра третього, щоб уживати їхню Біблію навчати людей. Але їм не дали такого дозволу! Один релігійний сановник на цій Третій Латеранській Раді, Валтер Мар, пояснив:

„Чи ж Слово дане неосвіченим не є таке, як би кидати перли перед свиньми!”

Подумайте! Помагати звичайній людині читати Біблію в її рідній мові вважали бути таке саме, як би ,кидати перли перед свиньми’!

Папа Іносент (Невинний) Третій зорганізував хрестовий похід, щоб ,винищити’ тих єретиків. Рапорти від тих, які провадили такий похід показують, що страчували сотки чоловіків, жінок та дітей і спалювали їхні Біблії, тому що так, як один релігійний суддя або член суду інквізіції сказав:

„Вони переложили Старий й Ноний Заповіт на простолюдну [звичайну] мову, і тепер навчають і вивчають його. Я чув і бачив, як один неписьменний селянин декламував книгу Йова, слово в слово; і багато людей майже досконало знали цілий Новий Заповіт”.

Біблія поширюється в рідних мовах

Вогонь та меч розпорошив валденсіанів до інших країн. Коротко після того переклади Біблії на звичайних мовах з’явились в Іспанії, Італії, Німеччині та по інших країнах. Де б вони не являлись, то звичайно вибухали заборони і жорстокі переслідування. На протилежній сторінці показується кілька офіцальних заборон Біблії. За порушення цих релігійних і світських законів людей спалювали живими!

В Англії коло 1382 р., Іван Вайкліф та його помічники закінчили перекладати першу Біблію в цілості на англійську мову. Але багато звичайних людей не вміли читати. Отже, він зорганізував групу чоловіків під назвою Лоларди і посилав їх до людей, щоб вони читали їм Біблію.

Жорстоке переслідування

Ці „біблійники’, так як їх називали часами, викликали чималий переполох. Релігійні власті в Англії віднеслись до цього неймовірним переслідуванням. У 1401 році англійський парламент заявив, що хто-небудь, хто має Біблію в звичайній мові повинен прийти „перед народ, на високому місці і спалений, щоб такою карою вселити страх в інших людей”.

І справді це вселило такий страх! Один чоловік, що мав англійську Біблію, боячись, що за це він буде обвинувачений, сказав, що „краще спалив би свої книги ніж, щоб сам згорів через ці книги”. Однак, багато людей не дуже легко знеохочувались від читання Божого Слова. Сотки цих людей були спалені живцем за те, так як один судовий запис показує, „що мали малу книгу Писань в англійській мові”. Часто таких людей палили „разом з книгами їхнього вчення [Бібліями] висячи навколо їхніх ший”.

Таке жорстоке переслідування шаліло в країні за країною. По деяких країнах вирізували всіх людей в селі, тому що вони наполягали читати Біблію в рідній мові. Жодна людина не була безпечна від своїх сусідів, робітників або навіть своїх власних дітей, тому що людей, через страх жорстокого переслідування, заохочувалось виявляти всіх тих, що читали Біблію в рідній мові. Однак, незважаючи на це все, багато людей, щоб їх не виявлено, читали Біблію пізно вночі.

Що б ви зробили під такими обставинами? Чи ви б так високо цінили звістку Біблії, щоб читати її, рискуючи своїм власним життям?

Однак, народні Біблії нищили скоріше, ніж їх виробляли, тому що копії переписували руками. Через цю напружену задачу, Біблія була дуже коштовна і тільки заможні могли купувати її. Кажуть, що ціла німецька Біблія коштувала 70 флорентійських залотих гульденів. У той час, за один або два гульдени можна було купити відгодованого вола. Отже, Біблія коштувала те саме, що череда худоби! Декотрі люди навіть давали віз сіна за кілька розділів книги Якова або Павла в англійській мові’, згідно з істориком Іваном Фоксом.

Поступово, виглядало, що Біблія цілком загине, як жива сила серед людей. Але в її найтяжчому часі, щось було винайдено, що цілком змінило стан.

Друкарська машина з пересувним друком

Коли з’явились друкарські машини, то Біблію тепер можна було друкувати скорше, як її нищили. Кажуть, що перша книжка надрукована в цей спосіб була латинська Біблія. Незабаром, проте, друкували Біблію у звичайній мові.

Через масове виробництво, то ціна Біблії так знижилась, що звичайна людина могла мати Біблію. Мартин Лутер і Вілям Тиндел, які перекладали Біблію з первісних мов, не тільки з латинської, зробили її легшою для читання. Тиндел уживав слова, яких навіть ,хлопець що поганяє плугом’, міг зрозуміти. Замість „добродійність” він вживав слово „любов”; замість „церкви”, він уживав „збір”; замість „каяття”, „покаяння”. Через це, Біблія ожила для ,звичайної людини’.

Проте, боротьба проти таких Біблій ще не була закінчена. На протязі багатьох тисячоліть після 1456 р., коли почали друкувати Біблію на друкарських машинах, відбулась дійсна війна, щоб знищити Біблію в звичайній мові. Тинделові Біблії спалювали так скоро, як єпіскоп Лондону міг відбирати їх від людей. Кажуть, що цей єпіскоп так постановив знищити всі Тинделові Біблії, що аж купував їх, щоб спалити. Одного разу, через свого друга, Тиндел продав йому пошкоджені копії і вжив ці гроші закінчити своє поправлення. Наслідком цього, в Англії з’явилось ще більше Біблій його перекладу:

На протязі багатьох років на Тиндела полювали немов на звірину. Кінець кінцем, через зраду його схопили силою. Його зусилля коштувало йому його життя, його задушили й спалили на стовпі.

Чому була така опозиція перекладам Біблії

Чи вам тяжко зрозуміти чому так багато релігійних сановників противились перекладанню Біблії на мови звичайних людей? Це не тому, що всі ці противники були в опозиції до самої Біблії. Багато з них дуже шанували її. Вони помилково боялись, що невповноважені особи будуть робити помилкові переклади, і таким чином будуть зловживати Словом Божим. Тримати Біблію в поважній, стійкій латинській мові був їхній спосіб охороняти її від „блюзнірського” вільного перекладу у розвиваючі звичайні мови.

Чому ж, тоді, вони самі не видали „уповноважений” переклад? З часом вийшов такий переклад. Коло 1527 р. був виданий німецький переклад через Емсера, а в 1582 р. вийшов Раймс переклад Нового Заповіту в англійській мові. Даючи причину на таку повільність, римо-католицький сановник Ґейлер з Кейсерсберґу (Німеччина) сказав десь приблизно в 1500 році:

„Це небезпечно давати дітям ножі у руки, щоб вони різали хліб, бо можуть порізатись. Так само Святе Писання, що поміщає Божий хліб, повинні читати і пояснювати тільки ті, що вже мають знання та досвід і можуть викладати безперечне значення. Бо читання може пошкодити недосвідченим. . . . Отже, коли бажаєте читати Біблію, то вважайте, щоб не помилялись”.

Але, чи ж побоювання, щоб неосвічений читач не ,помилявся’ було головною причиною чому знеохочували читання Біблії? Ні, бо славний католицький вчений Ірасмус відверто згадує про інших, кажучи:

„Жінка, що займається читанням святих томів нехтує своїми домашніми обов’язками, . . . а вояк можливо не схоче піти на війну! і в цьому була б велика небезпека! . . . По різних місцях Святі Томи докоряють священикам та князям за їхні вади, і коли б люди читали про них, то ремствували б проти них”.

Без різниці яка причина була, то наслідок цього був, що Біблія була, як жива сила, знищена майже цілком у житті звичайної людини. Коли б такі відношення залишилися б, без різниці, які багатозначні вони можуть бути, то Біблія справді сталася б „святим залишком”.

Які вдячні ми повинні бути, що через зусилля деяких дуже посвячених людей, як також через друкарську машину, Біблія була друкована в живій мові, щоб її могли читати звичайні люди! І з малим коштом так, що більшість людей могли мати Біблію. Справді, Біблія витерпіла найбільш жорстокий напад.

А що сказати про другий спосіб нападу — псування її змісту? Додаток бруду до склянки чистої води забруднить її. А як Біблія витерпіла цей хитрий напад?

[Вставка на сторінці 7]

Яка була причина такої постійної боротьби, на протязі століть, щоб стримувати Біблію від звичайних людей?

[Вставка на сторінці 9]

Що б ви зробили, коли б ваше життя було загрозою за те, що ви читаєте Біблію?

[Вставка на сторінці 10]

,Читання Біблії може пошкодити неосвіченим людям’, пояснив один церковний сановник. Але вчений Ірасмус відверто сказав: „По різних місцях Святі Томи докоряють священикам та князям за їхні вади, і коли б люди читали про них, то ремствували б проти них”.

[Рамка на сторінці 8]

БІБЛІЯ ЗАБОРОНЕНА

„Жодна людина не матиме книг Старого чи Нового Заповіту”. в романській мові [звичайній мові]”.— ЯКІВ ПЕРШИЙ, ЦАР АРАҐОНУ (ІСПАНІЯ), 1223 Р. ПО ХР.

„Непрофесійні [звичайні] люди не матимуть книг Писання, . . . крім цього, ми забороняємо непрофесійним людям мати книги Старого чи Нового Заповіту”.— РЕЛІГІЙНИЙ СОБОР ТУЛУСУ (ФРАНЦІЯ), 1229 Р. ПО ХР.

,Ради цього, ми суворо наказуємо всім архієпископам, єпіскопам і всім священикам, князям, і т.д., щоб ви допомогами вищезгаданим інквізиторам і забирали такі книги, написані в простолюдній мові, від усіх людей. Всі ці книги відбирайте від усіх осіб, світських, а головно від непрофесійних [звичайних] людей (особливо від цих, тому що канонічний закон забороняє непрофесійним людям, будь-якої статі, читати які-небудь книги Святого Писання написані простою мовою)’.— КОРОЛЬ КАРЛ 4-ИЙ, ІМПЕРАТОР НІМЕЧЧИНИ, 1369 Р. ПО ХР.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Римський імператор наказав, щоб Біблії забирати і спалювати

[Ілюстрація на сторінці 7]

Вірили, що тільки священики повинні читати Біблію

[Ілюстрація на сторінці 8]

Видавали розкішні й коштовні Біблії, але з ними поводились немов вони були „святі мощі”

[Ілюстрація на сторінці 9]

Службовці видали декрет, щоб спалено живцем кого-небудь, що мав Біблію в звичайній мові