Чи їхні причини є здорові?

ЧИ ВИ вірите, що людина може дати собі раду без Бога? Може це правда, що вона старається бути без Нього. Але чи вона має успіх?

Обставини, яких бачимо у світі сьогодні є наслідком того, що людина старається жити без Бога. Правда, декотрі провідники світу заявляють, що вірять у Бога; але французький філософ, Волтейр, колись правильно зауважив: „Більшість вельмож цього світу живуть мов би були атеїстами (безбожниками). . . . Знання про Бога, Його присутність, Його справедливість, не мають найменшого впливу на війни, угоди, предмети честолюбства, зацікавлення, або приємності, за якими вони цілковито побиваються”.

А який був плід цього ,життя мов були безбожниками’? Голод, пригноблення, злочин, хвороби та нещастя. Забруднення і перенаселення зробило життя людей жалюгідним. Стаття у газеті датована 6-го березня, 1979 р., помістила список країн, яких населення є одна чверть всього людства, які того самого дня були втягнені в терористичну діяльність, цивільні боротьби, або таки в цілковиту війну.

Біблія твердить, що людина не може успішно керувати сама собою без допомоги. В Єремії 10:23 є сказано: „Шлях людини не є в її контролі, ані в силі людини . . . керувати своїм кроком”. (Єрусалимська Біблія, анг.) Сьогоднішні події доказують правду цього. Проте, Біблія говорить нам, що в ній є провід для всіх бажаючих користуватись ним.

Чи ми потребуємо Бога емоційно?

Безбожники відчувають, що людина може „жити . . . емоційно . . . без Бога”. Чи це правда?

Докази показують, що з народження людина є релігійна. Всі цивілізації протягом цілої історії представляли якусь систему поклоніння.

Але що стається, коли люди відпихають те, що кажуть є їхня „потреба вірити”? Вони можуть звернутись до поклоніння грошей, влади, науки, політичних догм або самому собі. Навіть атеїзм може статись релігією. Психіатр Стефорд-Кларк каже про захисників атеїзму: „Запал, яким вони обороняють його . . . є дальший яскравий доказ про емоційні потреби вірити”.

Що сказати про розумову здібність?

Чи це не правда, що люди можуть пояснити існування різних речей і без звертання до Бога? Вони стараються робити так. Є збільшаюче зусилля забувати про Бога.

Чи ви погоджуєтесь з таким поглядом? Коли так, то подумайте на хвилинку. До якої міри ваше власне думання є відповідальним за це? І який вплив має „інтелектуальний дух”, або дух розуму, який існує у світі сьогодні?

Філософ Леслі Дюварт, так як його цитовано в книжці Religion in a Secular Age, каже, що „сучасні люди . . . формуються науковою культурою цього часу, так як люди Середніх Віків формувались теологічною культурою за їхнього дня”. У середніх Віках, більшість людей вірили в Бога. В той час існувало таке суспільство. Крім цього, часто не вірити в Бога було небезпечно! Проте, їхня віра часто була нерозсудлива і забобонна. Часами „теологічна культура” того часу перешкоджала розвитку науки. Отже, коли Галілей розвив свої революційні відкриття, то релігійні провідники тоді старались примушувати його „зріктись” (хоч, в дійсності, його відкриття ніяк не суперечили тому, що Біблія говорила).

Але тепер відповідальність несуть інші. Тепер існує майже такий самий натиск, щоб не вірити в Бога, як колись був, щоб вірити в Нього. Навіть священики відкидають частини Біблії, вибираючи такі сучасні теорії, як еволюція. Декотрі навіть відкидають біблійні рівні про моральність і схвалюють такі речі, як мужоложство та розпусту.

Чи ж який-небудь з цих станів, за Середніх Віків чи сучасний, є правильний? Факт, що середньовічний забобонний погляд був незрівноважений, не робить сучасний, матеріалістичний погляд правильним. Наприклад, доктор Вернер фон Браун, славний американський ракетний інженер, сказав: „Мені так само трудно зрозуміти науковця, який не признає присутність вищої розумності позаді існування всесвіту, як зрозуміти теолога, який заперечує успіхи науки”.

Чи еволюція може заступити віру в Бога?

Перш ніж Дарвин поширював свою теорію про еволюцію в її загальнодоступній формі, то більшість людей вірили, що мусів бути Бог, тому що існування речей неможливо було інакше пояснити. Але, прийнявши теорію еволюції, багато людей очевидно відчувають, що для них вже більше не було потреби вірити в Бога.

Проте, якщо ви є прихильником еволюції, то може будете цікавитися замітками поміщені в недавньому числі журнала Harper’s, про те, що сформувало Дарвинові думки. Чи ж вони були засновані на об’єктивному аналізі живих і скам’янілих речей? Цитують Степана Й. Ґулда, професора біології з Гарвард Університету, який сказав: „Поступове поділення тваринного царства з самого початку було a priori (засноване на теорії) припущення — його ніколи не ,бачили’ в скелях; воно виражало культурні і політичні упередження дев’ятнадцятистолітнього лібералізму”. Іншими словами, суспільство в якому Дарвин жив, зумовляло його думання. Карл Маркс є цитований так: „Дуже чудово зауважити, як Дарвин пізнає між тваринами і рослинами своє англійське суспільство з його поділенням праці, змаганнями [і т.д.]”.

Багато науковців сьогодні підносять серйозні сумніви про дійсність пропонованих теорій на підтримування еволюції. Чому ж, тоді, далі обороняють Дарвинове вчення? Стаття продовжує: „Декотрі сперечаються, що коли б цілком відкинути еволюційну конструкцію, то це напевно довело б до сумніву про дійсність еволюційного розвитку. Безсумнівно з цієї причини Дарвина так міцно обороняють . . . тому, що [його прихильники] є матеріалістами”.

Але тому що вони не бажають обдумувати інших можливостей, то це не значить, що еволюція мусить бути правдива, чи ж не так?a Не більше, як упертість релігійних провідників у Галілеєвому дні значило, що він мусів помилятися. Емоції і упередження можуть так легко засліплювати науковців, так як вони можуть засліплювати релігійних провідників.

Правда є, що незважаючи на всі натиски „сучасности”, щоб покинути віру в Бога, або щоб принаймні відсунути Його до задньої позиції, багато людей є твердо переконані, що Бог існує. І збільшення наукового знання в нашому часі тільки зміцнює їхнє переконання.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 5]

„Протягом Середніх Віків, більшість людей вірили в Бога. Таке суспільство існувало в тому часі. . . . Цими днями, стан цілком змінився”.

[Рамка на сторінці 5]

Науковці підносять сумніви

Чи всі науковці є з’єднані у прийнятті еволюції? Багатьох людей доводиться вірити цьому. Проте, буквально тисячі шановних науковців тільки у Сполучених Штатах відкидають еволюцію або сумніваються нею на наукових підставах, і еволюційні науковці самі часто признають, що в теорії є великі проломи. Зверніть увагу на деякі спостереження:

„У недавніх десятиріччях, тлумачення можливих початків людини так змінювались, що тепер залишається місце в обережності говорити звідки і коли людина появилась. Багато науковців відступають від цієї теорії. Але є багато основ на сумніви про еволюцію без жодного релігійного припущення.— Біолог King’s College Вейн Ф. Фраєр.

„Еволюція є догматична, не наукова. В умовах сьогоднішнього наукового знання, вона не має сенсу або рації”.— Науковець природознавства Іван Н. Мур з Мічіган Штатового Університету.

„Я повинен пригадати читачеві, що деякі з найдавніших та найбільш турботних питань про еволюцію людини, ще залишаються без відповідей. . . . Так, як колишні, теперішні захисники різного припущення можуть помилятись на тих самих точках відносно яких тепер є дуже впевнені. . . . Усі погляди про еволюцію людини є засновані на позірних, або уявних фактах, які дуже різняться в їхньому ступні певності”.— Професор фізичної антропології, Шервуд Л. Вашбурн з Каліфорнійського Університету в Берклі.

„Чи може якась мікроскопічна форма життя, яка нібито розвивається через еволюцію множитись?

„Це особливо дуже відповідно зауважити, що видатний теоретичний фізик, Юджін П. Віґнер, в його мало-знаному творі, наводить вишуканий та сильний доказ з групової теорії, що мимовільна та само-розвиваюча одиниця якого-небудь роду ніяк не може множитись”.— Едвард А Бовдро, спільний професор хімії з Університету Нового Орлеану.