Саван Туріну — Чи це є Ісусова похоронна плащаниця?

Чи це є обличчя Ісуса Христа? Мільйони людей кругом світу вірять, що воно є його обличчя. А чому?

ВІДБИТОК цього обличчя є частино відібраження на куску лляного полотна, якого називають „найважливішим залишком в історії Християнства”— Саван Туріну.

Цей 14-на-3^1/2-футів (4.3-на-1.1-метрів) кусок полотна кажуть є „плащаниця” (Марка 15:46), якою були обгорнули Ісусове тіло після Його смерти. На цьому полотні був відбиток неясного образу кров’ю заплямованого тіла з ранами, які кажуть відповідають Ісусовим ранам. Твердять, що полотном накрили тіло вздовж, а тоді підіткнули його так, що було видно перед і зад чоловіка, влаштованого між двома темними смужками під тіло через пошкодження вогнем.

Світові звернуто увагу на цей залишок, коли після довгоочікуваної публічної вистави, яка притягнула мільйони спостерігачів, групі науковців дали дозвіл уважно переглянути цей саван. Протягом п’ятьох днів і ночей в жовтні 1978 р., цих 45 науковців, вживаючи чотири тонни складної апаратури атомного віку, оглядали залишок. По суті, Science News звітував:

„П’ять ярдів лляного полотна на вівтарі в катедрі Туріну, сталось предметом більш точного наукового дослідження ніж мабуть від якого-небудь іншого релігійного залишка”.

Навіть ще до друкування висновків цих науковців, то газети та книжки вже гукали, що саван був:

● „Доказом, що Бог існує”

● „П’ята Євангелія написана кров’ю”

● „Буквальний ,моментальний фотографічний знімок’ воскресення”

● „Фотографія Христа”

Який же християнин не бажав би знати фізичний вигляд Христа? Подумати лише, що є, так як декотрі заявляють, дійсний доказ на воскресення, дійсно викликає збудження. З другого боку, яке почуття ви мали б коли б саван доказано бути обманом? Яке обманююче! Чи через звернення такої великої уваги на саван можливо зводиться людей, щоб вони ігнорували важливіші справи?

Чи ж ви не хотіли б знати всіх фактів? Саме як цей залишок повинен впливати на християнина?

По-перше, побачимо чому так багато науковців є збуджені цим саваном.

Чому декотрі збуджені?

Така матерія, сплетена в „ялинку” була дуже популярна в Палестині за часу Христа, і віднайшли, що пилок на полотні походив з рослин, які колись росли в тій околиці. Збереження полотна від Ісусового часу не є нічого надзвичайного, тому що ще багато старші лляні полотна існують. Те, що робить це полотно небувалим, є відбиток людини на ньому.

Ще в 1898 р., коли перший раз сфотографували саван, щось цілком несподіване захопило увагу науковців. Коли проявили плівку, то науковці знайшли, що образ дійсно був негативом. (У фотографіях негатив є образ, якого бачите на проявленій плівці на якій світлі місця знімки виходять темними, а темні — світлими.) Неясні знаки на савані ожили на негативах. Незвичайно докладно, вони виявили фігуру чоловіка.

На зап’ястці і нозі були знаки немов проколення. Також зауважена була велика кров’яна пляма на правому боці біля грудей і багато знаків ран на вид гантелів, подібні до свинцевих куль по римських батогах, якими вони користувались за часу Христа. На чолі видно кров’яні плями, пригадуючи нам вінок з тернини.

Найбільша загадка є як цей образ був сформований. Недавні дослідження не відкривають жодного пігменту барви, якою користувались протягом Середніх Віків, в якому то часі, так як підтверджують, саван перший раз з’явився. Сильні мікроскопи відкривають, що образ формують маленькі „від жовточервоних до оранжових зернят” влаштовані на верху полотна. Річ, яка сформувала образ не проникнула полотно. Очевидно, так як каже авторитет Ян Вілсон, „виглядає, що це був якийсь ,сухий’ процес, немов з якоїсь фізичної сили реагуючи з зовнішнім волокном ниток савану, формуючи мов би зернятка з самого волокна”.

Остання теорія, згідно з фізичним хіміком та спеціалістом савану, Рей Роджерсом є, що образ створено вибухом якоїсь променистої енергії”. Декотрі відчувають, що це сталось тоді, коли Ісус воскрес. Проте, чи всі є переконані про це?

Чому декотрі серйозно сумніваються

Кілька серйозних студентів Біблії сумніваються про вірогідність савану через те, що є записано в Біблії. Писання натякають, що обставини на Ісусовому похороні були інакші від тих, яких бачимо на савані. Щоб цей саван був вірогідним, то дві умови мусіли існувати в час, коли образ формувався: (1) Тіло не могло бути обмите, бо кров’яні плями ясно видно, і (2) лляне полотно мусіло бути тільки накинене на тіло, а не підіткнене. „Знаки [на савані] не з’явилися тільки дотиком полотна з людським тілом”, як твердить захисник савану, Едвард Віншел. Він додає: „Такий контакт спотворив би образ, а фігура на цьому савані є дуже мало або цілком не спотворена”.

Звіти Ісусового похорону, які записали Матвій (27:59, 60), Марко (15:46) і Лука (23:53) є досить короткі. Але всі згадують, що тіло було „обгорнене плащаницею”. Чи тіло було так скоро приготовлене, що не було обмите? Це було б дуже незвичайно для юдеїв так робити. А чому? Сучасник єврейський історик Джосіфус каже, що не так як декотрі з їхніх ворогів, „євреї дуже старанно ховали людей”.

Апостол Іван, який був свідком Ісусового похорону, дає додаткові подробиці, потверджуючи, що Ісусове тіло було „дуже старанно” приготоване для похорону. Він звітує:

„Тож прийшов він [Йосип з Аріматеї], і взяв тіло Ісусове. Прибув також і Никодим, . . . і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто. Отож узяли вони тіло Ісусове, та обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв”.— Ів. 19:38—40.

А який був „звичай” між юдеями приготовляти тіло для похорону? Фактично єдиний сучасний доказ знаходимо в Грецькому Писанні. Там показується, що тіло перше обмивали, а тоді намащували його олією та миром. (Дії 9:37; Мат. 26:12) Факт, що Йосип і Никодим вживали смирну та алой і перев’язочним матеріалом „обв’язали” трупа, показує, що вони принаймні почали приготовляти трупа для похорону так, як був звичай в юдеїв.

Стародавні єврейські небіблійні писання також показують, що в юдеїв був звичай обмивати тіло і тоді намащувати його ароматами, але не зберігати або бальзамувати трупа, як то дехто твердить; швидше, так як Талмуд каже, „труп намащували пахощами, щоб не смердів”. Навіть у суботу не було заборонено так приготовляти трупа; так як Мішна (з 2-го століття З.Д.) каже: „Дозволено приготовляти [у суботу] все, що потрібне для мертвих, намащувати трупа і обмивати його”.— Шаббат 23:5.

Що цих два чоловіки почали готувати трупа для похорону також показує те, що знайшли в порожньому гробі після Ісусового воскресення. Іван каже:

„Він [Петро] побачив перев’язки лежачі, також полотно, що було на Його голові, не лежачи з перев’язками, але окремо, згорнене, в одному місці”.— Ів. 20:6, 7, НС (анг.).

Тут нічого не згадано про плащаницю” (грецьке: sindón), але про перев’язку” (грецьке: othónia) і „полотно на Його голові” (грецьке: soudárion). Може бути, що та „плащаниця” була подерта на довгі вузькі смуги для „перев’язок”. Вони всі повинні були бути обгорнені навколо тіл. Проте, коли це правда, то перев’язки тримали б саван близько до тіла, витворюючи „відбиток”, а не якийсь кинений образ так, як знайдено на савані. Коли тіло було обвите перев’язками під саваном, то це також спотворило б образ.

Тому що Писання згадують про окремий шматок полотна „на Його голові”, то це показує, що інакше полотно покривало Його голову, оскільки на савані є ясний образ голови на тому самому полотні, яким тіло було обгорнене. Проте, декотрі сперечаються, що це полотно на голові є дійсно той саван. Але різні переклади переводять це грецьке слово на „салфетка” (АВ) або „хустка” (Католицька Confraternity Версія), і в Луки 19:20 це слово стосується до полотна в якому завивають гроші. Як його порівняти з 14 футовим (4.3 метровим) саваном! Інші кажуть, що це полотно на голові було тільки пояс під бородою, щоб ним підв’язати рот трупа. Коли так, то це значить, що Іван нічого не згадує про саван у порожньому гробі. Певно, тому що він так докладно описує про „перев’язки” і про ,полотно голови’, то чи також не згадав би про „плащаницю” або саван, якщо б там був якийсь саван?

Писання натякають, що Ісусове тіло було обмите й помазане миром та алоєм, як то був звичай в юдеїв. Усе було закінчене, крім намащення олією і пахощамиa, яке жінки мали намір зробити слідуючої неділі вранці. (Луки 23:55, 56; Марка 16:1) Через такі приготовлення образ не міг би відбитися на савані. Відносно цього звіту в Біблії, прихильник савану, Родней Гоар признає:

„Ця частина святого Івана вже роками була головним доводом у нападі на вірогідність савану, і дуже ж сильний довід то є”.— The Testimony of the Shroud, ст. 120.

Незвичайне мовчання ранніх християнських письменників

Коли б на Ісусовому похоронному одязі був відбиток Його образа, то чи ж його не зауважили б і чи ж він не стався б предметом дискусій? Однак, крім інформації в Євангеліях, Новий Заповіт нічого більше не згадує про цей похоронний одяг.

Навіть визнані християнські письменники в третьому і четвертому столітті, багато, яких писали про безліч так званих чуд пов’язаних з різними залишками, нічого не згадують про саван, з образом Ісуса на собі. Дехто заявляє, що саван був захований протягом усіх тих років. Однак, навіть після „відкриття” так званого Ісусового похоронного савану, то згідно з письменниками з сьомого століття, не було жодної згадки про образ на ньому. Прихильник савану П. А. Бічер подає список досить багатьох осіб, які бачили саван між сьомим, а тринадцятим століттям і одна з цих навіть „поцілувала його”, однак ні один нічого не згадує про образ на ньому. Це тяжко зрозуміти, оскільки глядачі у п’ятнадцятому і шістнадцятому столітті, згідно з єзуїтським вченим Гербертом Торстоном, „кажуть, що відбитки на савані були такі яскраві в подробицях і барвах, що могли бути досить свіжі”.

Це аж у 1205 р., що французький вояк, Роберт де Кларі, каже, що бачив „той саван, яким був обгорнений наш Господь . . . простягненим прямовисно так, що на ньому легко бачити образ нашого Спасителя”. Про цю довгу мовчанку Ян Вілсон, прихильник савану, запитує деякі турбуючі питання:

„Як це можливо, щоб про такий чудовий кусок полотна, як Саван Туріну, коли б був справжній, не було нічого написано протягом тринадцять століть, який несподівано появився у Франції у чотирнадцятому столітті?

„Чи може бути, що він був захований ввесь той час, тому що юдеї та римляни дуже переслідували християн, піддаючи небезпеці всі предмети маючи на собі образи, протягом доби іконоборців (725 до 842 р.)? Це було дуже неправдоподібним.

„Чотириста років минуло від навернення Константина Великого до часу іконоборців, протягом якої то доби явилось багато ,захованих’ залишок, між якими були Цілковитий Правдивий Хрест, вінок з тернини, цвяхи, багряниця, тростина, камінь гробниці, і багато інших. Було багато нагод для такого важливого і очевидного залишку, як Саван Туріну з’явитись. Однак, не маємо жодного запису такої події”.

Це щось дуже дивно, беручи до уваги значність цього залишку, чому минуло майже 1.200 років, аж поки перший раз згадали про образ на ньому.

Науковці й історичні проблеми

Було вже чимало теорій, щоб показати як той образ на савані створено. Більшість науковців погоджуються, що найновіші відкриття показали, що цілий образ був створений від тієї самої причини, можливо якимось процесом, що „обпалив його”.

Цей науковий висновок підносить деякі проблеми, бо показує, що відбиток на савані основно мусить бути однокольоровий, різнячись тільки яскравістю. Однак, глядачі 16-го століття натякають, що образ складався з двох різних кольорів. Не тільки мистецькі репродукції за того часу показують, що він був багатокольоровий, але один спостерігач, Шіфлет сказав:

„На фіґурі Туріну нічого не видно крім темно-червоних плям . . . виглядає, що знаки ран були намальовані над відбитком тіла дуже блідожовтявим кольором”.

Цікаво знати, чи сьогоднішній саван є той самий, який був на виставці в 14-му столітті й якому римо-католицький єпископ Генрі де Троєс (з Франції) назвав бути обманом, кажучи, що він був „хитро намальований”. Йосип Ганлон, пишучи до New Scientist, підносить цікаву можливість:

„Але чи може бути подвійна підробка, одна в 14-столітті, а друга в минулому столітті? Саван був показаний на виставках у 15 і 16 столітті, але не пізніше. Чи може бути, що перший обман стався занадто очевидним? . . . Чи ж в тому часі власники савану могли більш майстерно підробити його, користуючись сучасною технологією і медичним знанням, і також такими пробами, як Барбетого, і вживаючи старе лляне полотно з Середнього Сходу? Чи ж для цієї цілі не могли виробити статую, підгріти її, щоб нею зробити відбиток на полотні, а тоді знищити її? . . . Незважаючи на те, вже було кілька таких ускладнених архіологічних обманів за Вікторіанської доби, отже ми не можемо ігнорувати цю можливість”.

Інші висловлюють думку про користування мішанини миру з алоєм намазаним на барельєфі (тримірний образ), щоб ним створити подібний образ. Проте, Адам Отербайн, президент Товариства Святого Савану, зробив висновок: „Як цей образ був сформований назавжди може залишитись таємницею. . . . Наука правдоподібно ніколи не докаже спосіб його сформовання”.

Чи це впливає на вашу віру?

Очевидно ще якийсь час будуть дебатувати про саван. Але чи ви думаєте, що це є Божий спосіб підтверджувати воскресення його Сина? Як особи у першому столітті були переконані? Замість покладатися на полотно, яким колись обгорнено померлого чоловіка, Єгова постарався, щоб більше, як 500 живих свідків посвідчили про воскреслого Христа. (1 Кор. 15:3—8) З огляду такого доказу, то похоронний одяг зникає у ніщо.

Однак, чи таким публікуванням, саван, навіть коли б і був правдивий, може затьмарити цей дійсний доказ про воскресення? Чи він може відвернути людей, щоб вони покладали їхню віру на цей кусок полотна? Навіть дослідник савану Іван Джексон сам сказав:

„Коли б хтось цілком засновував свою віру на звичайному куску полотна, то дійсно це було б формою ідолопоклонства”.— The Catholic Digest, з квітня 1979 р.

Цікаві можливості цього савану можуть дуже легко принаджувати серце людини. Але чи зацікавлення саваном може створити правдиву віру? Чи він допоможе нам „ходити вірою, а не видінням”? (2 Кор. 5:7) А що коли б доказано, що саван є обманом? Чи ви загубили б вашу віру в воскресення або почали б сумніватись? Коли ви збуджені цим саваном, то чому ж саме? Чи вашій вірі потрібно такої підпори, як саван? Чи саван в дійсності може доказатись бути слабкою підпорою або милицею? Це є важливі запитання для кожного християнина над якими необхідно задуматися.

Хоч ми живемо в часі коли люди дуже цікавляться дивовижним, то як часто така дивовижність відвертає увагу від важливих справ. Наприклад, Франко Барберо, римо-католицький священик сказав: „Цікаво знати, що сталося б у Турінській церкві, коли б уся та енергія витрачено і зосереджена на цій ініціативі була б витрачена на проповідуванні Слова”! (Курсив наш)

Так, „проповідування Слова”, а не вистава якихось залишок підбадьорює правдиву віру. Така віра створить упевнену надію, яка „не доводить до розчарування”. (Рим. 5:5, НС, анг.) Ця надія запевняє нас, що Той Самий, Який воскресив Ісуса знову буде діяти, не „посилаючи” шматок полотна, щоб ним зачудувати світ, але вживаючи Свого прославленого Сина знищити зіпсутий світ, якому бракує правдивої віри. У тому самому часі, Він визволить у новий праведний лад усіх осіб правдивої віри.— 2 Пет. 3:13.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 14]

Чому жодні біблійні письменники або ранні „християнські” письменники нічого не згадують про саван з образом людини на ньому?

[Вставка на сторінці 15]

Біблійна історія „є дуже сильним доводом” проти його вірогідности, каже один прихильник савану.