Основне джерело значення

„ЄДИНА відповідна будова моральности засновується на первиннім значенні життя”. Так твердить славний психіатр, Ролло Мей. Він запитує де знаходиться ця будова й первинне значення життя, і відповідає: „Основна будова — це природа Бога. Принципи Божі,— це принципи, котрі лежать при основі життя від початку творення до кінця”.

„Людина має споріднення з Богом”, продовжує Мей. „Це споріднення є таке основне в людині, що його приписано до її творення бувши ,створеною на образ Божий’ ”. Він також зауважив, що егоїзм (самозакоханість) і славілля в людині збиває її від цього побожного образу й це спричиняє внутрішні конфлікти з їхніми напругами та почуттям провини. Це пригадує нам скрутний стан апостола Павла, так як він висловив його: „Бо не роблю я доброго, що хочу, але зло, чого не хочу, це чиню. Нещасна я людина!” (Рим. 7:19, 24) Основна точка, яку тут доводиться, проте, така — основне значення в житті знаходиться в спорідненню з Богом Єговою.

Людина почуває себе карликом, не тільки через простір і час, так як ми вже згадали, але також через мільйони живих людей на землі. „Чим більший натовп”, каже Ц. Й. Джанґ, „то тим більше незначною людина стається”. Вона почуває себе „пригніченою почуттям своєї власної малості й беззилля”, і через це, як наслідок, „її життя загубило своє значення”.

Але, маси людей, які є так дуже пригнічаючими для людини, є немов ніщо у порівнянню з Богом. Для Нього, „народи — як крапля з відра, а важать — як порох на шальках . . . всі люди — немов би ніщо, пораховані в Нього”. (Іс. 40:15, 17) Ті слова були написані більше, як 2.000 років перш ніж засновано сучасні психологічні школи, яких головним засновником був Сіґмунд Фройд, народжений в 1856 р. З.Д.

Щоб наше життя мало якесь дійсне значення, то воно потребує зв’язок з Богом Єговою, Творцем всесвіту. Проте, багато людей мають сумніви, що Бог навіть існує, отже їм трудно визначати співвідношення з Ним. Все ж таки, є багато доказу про Його існування. Багато людей дивляться на небеса та землю й погоджуються з апостолом Павлом, коли він сказав: „Його невидимі риси є видимі від створення світу, бо їх пізнано по творах”. Вони також можуть повторити з псалмоспівцем, його записані слова: „Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід”.— Рим. 1:20, НС (анг.); Пс. 19:2.; Науковці вже погоджуються, що всесвіт мав початок. Перший вірш у Біблії також каже: „На початку Бог створив небо та землю”. (1 Мойс. 1:1) Роберт Ястров, у своїй книжці God and the Astronomers (Бог і Астрономи), написав:

„Тепер ми бачимо, як астрономічний доказ доводить нас до біблійного погляду про початок світу. Подробиці різняться, але основні елементи в астрономному та біблійному оповіданні в першій книзі Мойсея є однакові: ланцюг подій, доводячи до людини почався раптом і виразно в точно встановленому моменті часу, миттю світла та енергії. Декотрі науковці не дуже раді цією думкою про початок світу в цей спосіб.

. . . Але останній доказ майже цілком доказує, що „Big Bang” (раптове появлення) дійсно відбулося багато мільйонів років тому”.

Британський теоретик, Едвард Мілне, у математичному трактаті про теорію відносності зробив висновок: „Щодо першої причини на всесвіт, у змісті розширення [„Big Bang”], то це лишається для читача вставляти, але наше зображення не є завершене без Нього”.

У Journal of the American Medical Association (Журнал Американського Медичного Товариства), з 22-го серпня, 1977 р., ст. 899, є сказано: „Сьогодні принаймні 80 відсотків науковців, котрі мають справу з біологією, мабуть признають, що біологію й життя регулює якась вища сила”.

„Чудовий порядок та правила в різних проявленнях життя й в основних процесах клітинних і молекулярних рівнів мають сильний вплив на переконання, що вища сила існує”.

Ця визнана Перша Причина, якої ім’я є Єгова, мала намір, або мету, у творенню землі: „Він Той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував”. Також, коли Адама було поселено в саді, то в цьому був намір: „Щоб порати й доглядати його”. Адамові і Єві Бог був сказав: „Плодіться й розмножуйтесь, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі”. (Іс. 45:18; 1 Мойс. 2:15; 1:28) „Все Господь [Єгова, НС, анг.] учинив ради цілей Своїх”, це є Його намір для людства, і Його наміри завжди збуваються.— Прип. 16:4; Іс. 46:11.

Сьогодні люди змагаються, щоб досягти мети й відчувати завершення в житті, але чи ж у цих метах є якась тривала якість? Чи ж значення переживе в часі й всесвітньому просторі? Основне джерело значення,— це охоче виконування тієї роботи, яку Бог Єгова призначив для людства — доглядати землю, прикрашати її, любо наглядати за тваринним життям і хвалити Єгову, як вони втішаються життям під царством Ісуса Христа. У цей спосіб вони вже більше не будуть почувати себе карликами перед простором і час не буде кінчати життя. Кожна людина тоді буде в згоді з намірами Бога для землі й буде поширювати їх. Кожне життя тоді матиме значення, значення для людини та для Бога. І якщо не хочете, щоб основне значення вашого життя закінчилось з часом, то поставте собі, як мету, набути вічне життя на райській землі під Христовим царством.

Є ще одна точка життя, присвячене Богові, яка дає йому значення всесвітньої важливости. Пам’ятайте слова стародавнього чоловіка, Йова, яких цитовано в початковій статті цієї серії? Чи пам’ятаєте, як тими словами гірко оплакувано короткість людського життя наповненого клопотами? Йовові дні були повні клопоту через те, що тисячі років тому Сатана Диявол був кинув виклик. Той виклик був такий: що Бог Єгова не матиме на землі людей, котрі будуть вірні Йому під час випробовування.

Безсумнівно, відносячись до цього піднесеного спірного питання, Єгова одного разу сказав Сатані: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає?” Сатана відповів: ,Ти обгородив його безпекою! Дозволь мені відібрати від нього все його майно й він проклине Тебе перед Твоїм лицем!’ Сатані дозволено зробити те, і, пізніше, навіть дозволено стягнути на Йова болючу хворобу та муки. Це спірне питання між Богом, а Сатаною було всесвітнє, тому що воно було оголошено перед ангелами на небесах Бога Єгови.— Йова 1:6 до 2:8.

Сатані було дозволено робити все, що він міг, щоб зламати Йовову вірність до Бога, але йому не вдалося. Йов викрикнув: „Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе!” Пізніше він сказав: „І невинність мою Бог пізнає”. Йов доказав, що Сатана є брехуном, а його виклик фальшивим. Крім того, його слова становлять надію для всього людства: „Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, сам я побачу Його”.— Йова 27:5; 31:6; 19:25—27.

Хоч багатьом не вдалося, то на протязі століть декотрі люди дотримували їхню вірність Богові і доказали що виклик Сатани є фальшивим, і до такої міри оправдували ім’я Єгови. Без сумніву, нічого іншого не може дати життю більшого значення від цього, а саме, підтримування справ Творця всесвіту, щоб показати людям, як також ангелам, що Сатана збрехав, коли сказав, що міг відвернути всіх людей від Бога!

У своїй біблійній книзі Екклезіястова, Соломон повторно писав, що життя, з його світськими ділами є марнотою, відпускаючи його, як „короткий відрізок марнота існування через яке він переходить неначе тінь”. (Еккл. 6:12, Нова Англійська Біблія) Все ж таки, він напучував молодих осіб пам’ятати їхнього Творця й закінчив своє писання цими словами: „Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,— чи добре воно, чи лихе!”— Еккл. 12:13, 14.

Вірне життя Богові Єгові не є марнотою, не є даремне, не є беззначне. Єгова, Творець всесвіту є основним джерелом значення, і життя присвячене та віддане Йому, буде продовжуватись вічно й матиме значення вічно.

[Вставка на сторінці 11]

Єгова, Творець всесвіту є основним джерелом значення, і життя, присвячене Йому буде продовжуватись навіки і назавжди матиме значення

[Рамка на сторінці 10]

НАВІТЬ СЛАВНІ ПСИХІАТРИ БУЛИ ПРИМУШЕНІ ПІДТВЕРДИТИ ПОТРЕБУ ВІРИТИ В БОГА

С. Г. Джанґ:

„Поняття про всесильне божественне єство знаходиться всюди, якщо його не признають свідомо, то приймають несвідомо. . . . Отже я думаю, що це мудріше признати поняття Бога свідомо; інакше щось інше стається богом, як правило, щось досить невідповідне й дурне”.

„Людина, котра не є зв’язана з Богом не має опору з своїх власних засобів проти фізичного й морального умовлення світом”.

„Релігія, як уважне спостереження і звернення уваги деяких невидимих й безконтрольних чинників, є інстинктивним відношенням, що є виключно людині, й її прояви можна прослідити через цілу історію людства”.

Про своїх пацієнтів понад 35 років: „Не було ані одного, якого проблема, в крайньому разі, не знайшла розв’язання через релігійний погляд життя”.

Ролло Мей:

Про віру в Бога і Його милосердя: „Тоді людина набуде почуття своєї власної малости й незначности у лиці великого всесвіту й Божих намірів у цьому відношенні. . . . Вона зрозуміє, що є наміри, котрі кружляють багато більшими кругами від її маленької сфери, й буде старатись погоджуватись з ними. Вона зрозуміє, без надмірної чутливости, її залежність від Бога”.

Про безбожництво: „Правдива релігія, тобто фундаментальне значення життя, є річ без якої жодна людина не може розвивати здорового характеру. . . . Що стається з психічним здоров’ям, коли бракує цього значення, якого релігія дає? Іншими словами, як безбожність впливає на особистість? . . . Я дуже здивувався фактом, що майже кожний правдивий безбожник, з яким я мав до діла, виявив безпомилкові невротичні нахили”.

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Ми можемо здаватись мікроскопічні в цьому величезному всесвіті й можемо бути неначе та злітаюча хвилинка у вічному протязі часу, але наша позиція на землі є небувалою і наше життя пов’язане з найбільш значним спірним питанням у цілому всесвіті