Чи ви повинні додержувати суботу або неділю?

„Хто ще цікавиться суботою або неділею?” Так говорять багато людей, котрі сьогодні дивляться на той день тільки, як на нагоду, щоб задовольняти самих себе. Але для євреїв та членів деяких релігій так званого Християнства, то субота або неділя є серйозною справою. Наприклад: Більш строгі євреї в Єрусалимі недавно каменували інших євреїв за те, що вони їздили автомашинами в суботу, кажучи, що згоряння або вогонь у двигунах є проти суботнього закону.

Декотрі протестанти досі дуже шанують неділю, який то день у них є такий, як субота. Наприклад, багато людей Південної Африки побожно стримуються від таких речей, як спорт і осуджують тих, котрі клянуться в неділю. Проте, вони не бачать нічого злого їздити автомашинами до церкви або коли їхні слуги, також протестанти, працюють тяжко приготовляючи недільний обід. Загально говорячи, католики мають поблажливий погляд. Папа Іван сказав, що спорт після церковної служби в неділю може бути корисним для тіла та духа.

Очевидно, про суботу є дуже розбіжні погляди. Чи цей день припадає в суботу чи в неділю? Чи християнам слід святкувати суботу? Щоб відповісти на ці запитання, то вернімся назад до походження суботи, так як про неї говорить найбільш вірогідна історична книга — Біблія.

У 1513 році перед З.Д. ізраїльтяни мандрували пустинею в дорозі до гори Сінай й їм не вистачало харчів. Отже, Бог давав їм манну шість днів, але не сьомого. (2 Мойс. 16:22—30) Перший раз Єгова зробив це законом, щоб Його люди відпочивали сьомого дня.

Пізніше, при горі Сінай, цей закон приєднано до Десятьох Заповідей, і у четвертій Заповіді було сказано: „Пам’ятай день суботній, щоб святити його. . . . Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа [Єгови, НС, анг.], Бога твого”. Цей закон також стосувався до рабів та свійських тварин. (2 Мойс. 20:8—11) Це мав бути день цілковитого відпочинку, євреям не було дозволено збирати дров, ні підпалювати вогонь, і кара за порушення цього закону була смерть. (2 Мойс. 35:1—3) Крім того, це був розпорядок тільки для Ізраїля: „Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами”.— 2 Мойс. 31:16, 17.

Чи все це було якимось обрядом? Ні, субота була дуже корисна для ізраїльтян. Фізично, цей тижневий відпочинок був добрий для них. Важливіше, у суботу вони мали нагоду на активності, які відновляли духа, як-от читання і дискутування Божого Слова. Субота була добра для родин теж, даючи батькам нагоду вчити їхніх дітей про Бога.

Чи ізраїльтяни дотримували суботу? Деколи. Проте, після повороту з поневолення в Вавилоні (537 р. перед З.Д.), то єврейські релігійні провідники додали до цього закону багато людських обмежень. Вони навіть зробили незаконним зловити блоху в суботу! Маючи таке дрібне, фанатичне відношення, то не дивно, що Христос образив релігійних провідників у Його часі. Тому, що Він не підтримував їхнього поняття відносно суботи, то вони „переповнились лютістю”, і планували вбити Ісуса.— Мат. 12:9—14; Луки 6:6—11.

Після Ісусової смерти відбулись великі зміни. Під проводом Божого духа ранні християни зрозуміли, що вже не були під Законом, і що „кінець Закону — Христос”. (Рим. 10:4; 6:14, 15) Отже, вони вже не були під обов’язком жертвувати тварин, приносити десятину, обрі, зуватись, або дотримувати суботу. Апостол Павло написав: „Своїм тілом Він [Христос] скасував. . . Закона заповідей”.— Ефес. 2:15, НС (анг.).

Раз-у-раз Біблія чітко каже, що християни не є під Законом, що він був ,скасований’, прибитий до Христового дерева страстей. „Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято . . . чи за суботи”.— Кол. 2:13—16.

Безперечно, апостоли користувались суботою, щоб проповідувати євреям, котрі сходились по їхніх синагогах. Але вони вже не були під обов’язком дотримувати суботу. Коли погани навертались до Християнства, то не підлягали під обов’язок суботнього закону; але таки одержали святого духа. (Дії 10:44, 45) Цікаво, на раді в Єрусалимі, яка зійшлась дискутувати про вимоги для поган, то декотрі увірувавші, які колись були фарисеями бажали, щоб поганські нововірці берегли „закону Мойсеєвого”, який вміщав обрізання та суботу. Але рішення апостолів не включали жодних з цих. (Дії 15:1, 2, 5, 28, 29) Отже, Павло написав єврейським та поганським християнам у Римі: „Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання”.— Рим. 14:5.

У другому столітті З.Д., передсказане відступництво вже пролізло серед християн. Пізніше, у 321 р. З.Д., римський імператор Константин, бажаючи підтримувати тодішнє вже зіпсуте Християнство в його часі ввів закон, щоб святкувати неділю. Він твердив, що цей день був святим для сонця. Ця думка була поганська, а не християнська. Сьогодні відступницьке Християнство з послабшуючим завзяттям та різними поглядами, досі признає dies solis, день сонця!

З уважного дослідження Біблії виникають ці важливі точки: якщо б було потрібно святкувати якийсь день, то це повинна бути субота, сьомий день,a що суботній закон стосувався тільки до стародавнього Ізраїля; що він ніколи не був повторений або нав’язаний на християн (так як закон про святість крови — Дії 15:19 20); і що „кінець закону — Христос”, разом з суботою. (Рим. 10:4) Отже, до тих, котрі „вважають пильно на дні та місяці”, апостол Павло написав: „Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?”— Гал. 4:10, 11.

За загальною згодою, суботній закон був корисний. Якщо християни не мусять дотримувати його, то чи не пропускають його користі? Зовсім ні.

Наприклад, по тих околицях де багато людей ще ходять до церкви в неділю, то люди часто нарікають про „недільних християн”. Вони мають на думці тих людей, котрі думають, що ходити до церкви в день, який вони вважають бути суботою, оправдує тиждень поганої поведінки. Але, чи ж такі люди можуть обдурити Бога? Вони пропустили намір суботи.

А який був той намір суботи?

Стримуючись від усякого діла в суботу, то стародавні, вірні Божі люди показували, що вклонятись Йому була найважливіша річ у їхньому житті. Як вони читали й дискутували про Боже Слово того дня, то виявляли переконання, що „не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих [Єгови, НС, анг.]”.— Мат. 4:4.

Дійсно, чи ж християни не повинні виявляти свою віру в ці речі кожного дня в їхньому житті? Якщо християнин не дозволяє його світській роботі перешкоджати його службі Богові, то чи ж він не дотримує наміру суботи? Що ж сказати про того християнина, котрий використовує час кожного дня для читання Божого Слова й пристосовування його принципів до свого щоденного життя?

Ісус уздоровлював людей в суботу, так, як іншими днями, отже, чи ж це не правильно кожного дня пристосовувати напучування, „Тож, тому, поки маємо час, усім робімо добро?” (Гал. 6:10) Щирі християни, роблячи все це, можливо не дотримують якийсь спеціальний день,— але вони справді шанують Божу суботу!

[Примітка]

[Рамка на сторінці 7]

Не „зневажають суботи”

СВІДКИ ЄГОВИ відвідують людей по їхніх домах, щоб дискутувати з ними Біблію кожного дня в тижні. У цьому вони наслідують Ісуса Христа й апостолів.

Час від часу місцеві суспільства обвинувачували Свідків, кажучи, що вони ,зневажають суботу’, тому що ходять від дому до дому у неділю. Як суди дивляться на цю справу? Типовим є слідуючі цитати верховного суду в Айові:

„Ми не є готові підтвердити те, що відвідувати приватні доми в суботу або неділю, не зважаючи на те, що відвідувач може не є бажаний, саме в собі, становить зневагу суботи”.

Що ж сказати про доручення людям літератури за номінальну ціну? Чи це становить ,продаж у суботу’? У цьому відношенні суд продовжав:

„[Свідки] навчали і поширювали їхні релігійні погляди без матеріальної винагороди своїм власним коштом. . . . Це не становить комерційну продаж. Ми не думаємо, що закон вважає доручення людям книжечок цієї натури й під цими особливими обставинами, як зневага суботи”.— Верховний Суд Айови, State v. Mead et al., 1941.