Дводенні „Чуда”

ЦІ ЗАЛИ ЦАРСТВА НЕ Є ВИГОТОВЛЕНІ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. ВОНИ БУДУЮТЬСЯ ДО 90 ПРОЦЕНТІВ ДОКІНЧЕННЯ З МАТЕРІАЛІВ ПРИВЕЗЕНІ ДО ЗАЗДАЛЕГІДЬ ВИЛИТОЇ БЕТОННОЇ ПЛИТИ

ЯК БІЛ проїхав повз сусіднє поле, він ледве зауважив групу людей стоячих навколо фундаменту з дерева та блоків. Це було рано вранці. Він навіть не уявляв собі своє здивовання коли буде вертатись додому.

Чотири години пізніше, коли Біл наближався до того самого поля, він побачив це. Він дуже здивувався. Там, на тому фундаменті, стояв будинок! Хоч будинок ще не був цілком докінчений, то вже мав на собі дах вкритий гонтою, стіни й вікна. Через це здивовання він згубив керування свого ваговоза як обертався дивитись, і з’їхав з дороги. Тільки через скору реакцію він не заїхав у рів.

Біл бачив початок дводенного „чуда”. Натовп енергійних робітників будували Зал Царства Свідків Єгови, який майже цілком докінчать — всередині й також назовні — тільки до двох днів. Незабаром ціле містечко Графтон, Північна Дакота, знало про цей подвиг. „Вони вночі перевезли будинок!” сказала одна особа. „Неможливо”, сказала інша. „Ні, вони дійсно збудували його!”

Один чоловік у Мемфісі, Теннессі, який читав про інший такий проект, сказав, що рапорт постачив „промінь надії для стану людства”. Чому? Справді, подивитись на стан людства сьогодні, то бачимо, що він не є дуже приємний. Чому будівельний проект мав такі далекосяжні включення? Зараз побачите.

Тільки один з багатьох

Один організатор, Стенлі Пек, обчислює, що вже збудували більше як 60 таких „відразу збудованих” Зал Царства, починаючись з Залом 10 років тому в Веб Ситі, Міссурі. Там до двох днів 50 робітників збудували стіни й дах Залу. „Здавалося, що коли ми добре організуємось, то в суботу й неділю можемо збудувати цілий Зал”, сказав Пек. „Тут почалась ця думка”. Кожний Зал більше та більше докінчували до двох днів. „Приблизно останніх 20 Зал ми викінчили на 90 процентів”, сказав інший організатор, Іван Ланген.

„Дев’яносто процентів” звичайно включає цегляний, цілком ізольований будинок, з кондиціонованим повітрям, і деколи травоюзасаджене подвір’я. Часто Зал є помальований, шпалерований з гарним фресковим живописом вимальований на одній стіні, який дуже гарно гармоніює з кольорами нового килима. Ці Зали не є виготовлені заздалегідь, або тільки „похапцем” збудовані. Декотрі були такі великі, як 60 футівa на 70, вміщаючи 250 сидінь. Кожний Зал будується за новим планом, з багатьма кімнатами, з приміщенням для відпочинку і туалетами, з бібліотекою й аудиторією. Вони також є з проведеними дротами для апарата звуко-підсилення. В одному Залі в Оклахомі навіть збудували камін! Звичайно, ці Зали оцінюють три рази або й більше їхньої оригінальної вартості.

„Я не вірю цьому!”

Коли хтось дивиться на це будування — а в сусідстві не бракує глядачів — то узгодження є вражаюче. Робота починається о сьомій годині в суботу рано. До одної години стіни вже стоять! Тоді прибивають крокви для даху. Жінки починають приносити захисне покриття, і його прибивають цвяхами назовні стін. Електрики починають прокладати електричні дроти. До трьох годин укладають першу цеглу. Робітники, працюючі при апаратах для кондиціонування повітря і для огрівання чекають, щоб почати влаштовувати їх на місці. Все відбувається за порядком. „Я бачу”, сказав один робітник, „але я не вірю цьому”. Одначе, щось інше робить це ще більшим „чудом”.

„Робітникам не платиться ані 10 центів за їхню працю любові”, писав один газетний доповідач з Тульси, Оклахоми. Коли люди працюють так тяжко, однак безплатно, то це мусить бути „чудо”.

Сумніваючись про якість роботи, кілька людей в Гаймон, Оклахомі, потелефонували до міського інспектора. „Я сказав їм, якщо вони бажали побачити щось добре побудоване, то повинні відвідати зал!” сказав інспектор. „Ви люди правильно все влаштовуєте, навіть те, що не буде видно!”

Однак, багато робітників не є професійні будівники. Їх привчено на ‘роботі. Між такими непрофесійними при одному проекті був аптекар, вчитель колегії, професійний фотограф, два лікарі і городник. Проте, щоб забезпечити всім безпеку, то один Свідок, знайомий з будівельними правилами безпеки надзирає проекти, дивлячись за можливими небезпеками.

Але, чи все завжди йде так гладко?

,Ми почувались переборені’

Критична частина будівельного проекту є докінчення стелі й стін всередині. При цій роботі робітники працюють цілу ніч у суботу. Несподівано, в Елк Ситі, Оклахомі, коли робітники квапились, щоб докінчити суху штукатурку, то коло третьої години рано вони почули голосний удар. Усі світла загасли. Незабаром ще один вибух — і велика кулевидна блискавка розбила трансформатор на публічному електричному стовпі біля залу. Міські електрики сказали: „Не будете мати світла аж до ранку!” Час збігав. Якщо вони не докінчать роботу до ранку, то це перешкодить цілому проектові.

„Це дійсно засмучувало нас”, сказав один робітник. „Коли світла загасли, то ми почувались цілком переборені”. Але один робітник запам’ятав, що біля Залу стояв його причіпний вагон. У ньому був електрогенератор! До кількох хвилин вони вже мали світло. І це все, що було потрібно, щоб докінчити роботу на час.

„Часом, спочатку нема всього потрібного матеріалу”, згадав Гарольд Чік, ще один з організаторів. „Іноді здається, що часами спізняться з матеріалом, але ми ще ніколи не мусили припиняти або скасовувати проект”.

Працюючи з самопожертвованою любов’ю

„Я не знаю багато про цю роботу, але буду працювати при чому ви хочете”, пояснив один власник великого підприємства зварювання, який прилетів на місце будування приватним літаком. Інші так само відчувають. Його призначили до брудної роботи мішати й розносити розчин вапна. Цілі родини працювали разом. Один зовсім сліпий робітник прокладав дроти для звукової системи — здебільше напомацки. Кілька робітників були його „очі”. Діти вичищували рештки з підлоги й також подавали робітникам закуски й напої.

„Ні в якому разі ми не працювали б за гроші сьогодні — ніяк!” вигукнув один робітник у Вініта, Оклахомі, коли, через низьку температуру і вітер здавалось, що було -14 градусів Фаренгейта (-26 градусів Цельсія) морозу! На вусах декотрих робітників намерзали льодові бурульки! З другого боку, коли температура піднімалась до більше як 115 градусів Фаренгейта (46 градусів Цельсія), то здебільше та сама команда будувала Зал у Пурселі, Оклахомі. Часами на протязі цілих двох днів падає дощ, так як сталось у Монмавт, Іллінойс. „Ані один брат не залишав роботи”, сказав Гарольд Чік. „Вони працювали під час дощу”.

Однак, чому всі ці робітники не раз так працюють? Одна спостережлива неповнолітня подала точну відповідь. Хоч сама не була Свідком, то сказала родині з якою подорожувала до місця будування: „Щось мені стало ясно. Ми не знаємо цих людей. Ми ніколи не ходимо до їхнього Залу. Однак так тяжко працюємо. Гей, ми дійсно жертвуємо для когось іншого. Це є щось добре!”

Так, вони стались спонукані самопожертвовуючою любов’ю. Це є та любов, яка Ісус сказав буде ототожнювати Його правдивих послідовників через те, що вони мали любити один одного ,так як Він їх любив’. Ісус ставив їхні справи першими від Своїх власних. Він навіть помер за них.— Івана 13:34, 35.

Самопожертвування відбивається у відстані, яку декотрі мусили подорожувати. „Ми стараємось, щоб не подорожували більше як п’ять або шість сотень мильb від наших домів в Оклахомі, бо звичайно це є один день подорожі”, сказав Чік. Проте, одна родина подорожувала більше як 1.600 миль в обидва кінці. Інший робітник подорожував 920 миль, щоб прибути на проект! На одному проекті робітники поз’їжджались з 10 штатів. Звичайно, приїжджим не повертають гроші, щоб покрити витрати подорожі. Щоб не переобтяжувати нікого, то Іван Ланген тримає список імен і адрес більше як 800 добровільних робітників і таким чином може покликати тих, що живуть найближче планованого проекту.

Але, чи це дводенне „чудо” є тільки наслідком посвячених людей й доброго організування?

„Божа рука в дії”

У Думасі, Тексасі, одна пара попросила дозволу подивитись на середину нового Залу. „Як я роздивлялась”, сказала ця жінка, „то могла бачити наслідок Божої руки в дії”. Одна пара, яка дивилась на роботу в Елк Ситі, Оклахомі, погодилась з цим. „Це є щось, якого ми ще ніколи не бачили! Звичайно, ми не є Свідками Єгови, але ми знаємо, що ці робітники є спонукані Божим духом. Як інакше вони могли б виконати так багато роботи?”

Так, замість того, щоб робітники гордо хвалились їхнім „майже неможливим” завданням, то між собою група говорить про „явний доказ Божого благословення нашого зусилля”.

Чи це було варто?

В одному новому Залі в неділю вечір робітники зійшлись на перше зібрання. Кілька років тому, тільки один з місцевих старших був Свідком у цій околиці. Він бачив як робота поширювалась до теперішнього ступеня, де у них тепер був цілком новий „відразу збудований” Зал Царства. Через будування цього Залу багато людей у громаді зацікавились правдою. Цього старшого запросили, щоб він закінчив зібрання молитвою. Під час молитви він розплакався. Він був такий дуже вдячний. Цей Зал буде великою поміччю тому малому збору для поширення доброї новини про Боже Царство. (Матвія 24:14) Швидке будування заощадило багато часу, якого тепер можна вжити для проповідування.

Звичайно, запал тих, що приходять на зібрання до Залу збільшується, так як сказав один Свідок після закінчення їхнього Залу: „Тепер ми мусимо проповідувати іншим людям, щоб наповнити його!” З сусідами, котрі дивились на це дводенне „чудо” провели багато гарних біблійних дискусій.

Але, що це спонукало вищезгаданого спостерігача сказати, що ці проекти постачали „промінь надії для стану людства?”

„Промінь надії”

Це тому, що він читав, що в цілком негритянському сусідстві в Мемфісі, Теннессі, „чорні й білі, молоді й старі” працювали разом неначе одна велика родина. Спостерігаючи будування Залу, один відомий комерсант у Графтоні, Північній Дакоті, сказав: „Дійсно це було щось цілком інакше. Я міг бачити тут єдність, братерську любов. Я подумав у моєму серці, ,Люди дійсно повинні бути такими’”. Це зробило на нього таке глибоке враження, що він почав брати кроки, щоб статись Свідком Єгови.

Так, „люди дійсно повинні бути такими”. Наприклад, між робітниками є американський індіанець, який колись ненавидів білих людей. „Коли білий чоловік штовхав мене, то я збивав його до непритомності”, сказав цей дужий шестифутовий чоловік. Тепер він уже дружньо працював з багатьма білими при кількох Залах — даючи й одержуючи любов. Який багато кращий наш світ був би коли б між усіма людьми була така єдність!

„Коли б я згромадив сотню різних майстрів разом,” сказав один не-Свідок контрактор, „то до 30 хвилин вони всі проклинали б і сварилися б між собою”. Він стався дуже вражений, коли бачив як теслярі, мулярі, цвяхарі сухої штукатури і електрики всі працювали разом.

Замість виявляти байдужу спроможність, один організатор відложив час від його роботи, щоб подбати про цілком спаралізовану жінку, яка хотіла подивитись на будування Залу Царства. Він носив її з авта, привлаштовував або робив їй більш вигідно. Вона ніколи не забуде таку добрість, бо дивилась крізь сльози, які котились її обличчям.

Навчає „багато більший урок”

„Дякуємо вам за це мале оповідання скромних людей працюючих разом на добро й за багато більший урок, якого це навчає нас усіх, живущих у світі, якому потрібно дуже багато такої допомоги”, до такого то висновку прийшов один чоловік з Мемфісу, Теннессі, в його листі до газети. Приклад людей працюючих разом у дійсному мирі „навчає” багато.

„Люди сьогодні є втомлені від так багато балакання. Всі ці красномовні теорії ніяк не діють. Люди бажають бачити щось”, сказав один Свідок, який вже працював на багатьох цих проектах. „Ну, коли ви бачите як 200 осіб, з будь-якої раси або походження, працюють дуже тяжко, незважаючи на те, що змерзають або працюють під незручним становищем, і коли всі турбуються одні одними, то це показує нам щось. Це щось є помітний видимий доказ, що ,Гей, Біблія дійсно діє!’”

Один чоловік, який прийшов допомогти, не був Свідком, хоч був добре познайомлений з їхнім навчанням. „На протязі кількох років я вже чув про Правду, але тепер перший раз бачив її!” сказав цей чоловік, який вже сам стався дієвим Свідком.

Така кооперація також є проблиском на щось інше. Біблія вчить, що незабаром Бог поправить сьогоднішній „людський стан” знищенням лукавства й дасть змогу „покірним”, котрі слухаються Біблії, як жити в мирі на землі. (Псалом 37:10, 11, 34) Що б не було потрібно будувати в тому новому праведному ладі, то буде по цілому світі відбивати таку саму любу кооперацію, яку бачимо на цих проектах, коли будуються Зали Царства. „Це потішає ваше серце”, сказав один робітник, „подумати, що в такий спосіб будемо працювати разом в новій системі”. Так, любі, спільні зусилля, такі очевидні сьогодні, роблять ту надію ще більш реалістичною.— 2 Петра 3:13.

Один молодий чоловік стався дуже зворушений тим, що бачив на протязі двох днів. Навантаживши своє авто на довгу подорож додому, він подивився останній раз. Не мігши висказати своє почуття словами, він кинув капелюх угору, перевернувся два рази „колесом” і тоді скочив в авто, в якому його сміючася родина чекала на нього. Від’їхавши, він лишив позаду цілком новий Зал Царства на 2.800 квадратових футів площі, збудований присвяченням і любов’ю 150 чоловіків, жінок і також дітей — і двох день праці.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 21]

ВИСЛОВИ СЛУЖБОВЦІВ

„Дозвольте мене. . . висловити вам щире захоплення Громадян Пурселу за ваш гарний Зал Царства й за спосіб його будування”.— Міський Директор, Пурсел, Оклахома.

„Мавши нагоду працювати з цими людьми й з перших рук бачити будування кількох будинків, я можу сказати, що будинок зустріне й перевишить будівельні норми й правила”.— Директор Підприємств Громадського Користування, Боргер, Техас

„Я бачив, що дроти електричної системи були дуже акуратно прокладені і що ви користувались найкращим матеріалом”.— Електричний Інспектор, Лейк Чарлс, Луїзіана.

„Я відчуваю, що між вами є дійсні майстри, які працювали при цьому проекті й це виявляється в якості вашого будинку”.— Головний Будівельний Інспектор. Крейг, Колорадо.

[Ілюстрації на сторінці 19]

СЬОМА ГОДИНА В СУБОТУ РАНО

ДЕСЯТА ГОДИНА В СУБОТУ РАНО

ШОСТА ГОДИНА В НЕДІЛЮ ВВЕЧОРІ

[Ілюстрація на сторінці 20]

ПЕРЕДАЧІ НОВИН ЗАУВАЖУЮТЬ ЦІ „ВІДРАЗУ ЗБУДОВАНІ” ЗАЛИ. У МЕМФІСІ, ТЕННЕССІ, КІНОЗЙОМНИКИ ДВОХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ЦЕНТРІВ РОБИЛИ КІНОЗЙОМКИ З ПРОЕКТУ. У ТУЛЬСІ, ОКЛАХОМІ, ГАЗЕТНИЙ РЕПОРТЕР НА ПРОТЯЗІ ДВОХ ДНІВ ПРАЦЮВАВ НА ПРОЕКТІ Й СПОСТЕРІГАВ ЙОГО

[Ілюстрація на сторінці 22]

СВІДКИ РІЗНИХ РАС ПРАЦЮЮТЬ ПОРУЧ У ПРАЦІ З ЛЮБОВ’Ю

[Ілюстрації на сторінці 23]

ЧОЛОВІКИ Й ЖІНКИ — МОЛОДІ Й СТАРІ — БУДУЮТЬ „ВІДРАЗУ ЗБУДОВАНИЙ” ЗАЛ. ЖОДЕН З НИХ НЕ ОДЕРЖАВ АНІ ОДНОГО ЦЕНТА ПЛАТНІ