„Райські” острови в тихому океані
ГОЙДАЮЧІСЯ кокосові пальми, піскуваті положисті береги, синювато-зелені води, плодотворні ниви, тихенькі місяцем освітлені вечори — чи це здається вам як рай? Тут у Мікронезії, західного Тихого океану, ми маємо все це й ще більше. У цьому неспокійному 20-му столітті, багато людей хотіли б „утекти від усього цього” й жити десь спокійно та гарно. Чи якийсь острів Тихого океану може бути досконалий сховок?
Мікронезія складається з коло 2.000 островів — 97 з цих є заселені — розкидані, на трьох мільйонах квадратних миль (7.770.000 квадратних кілометрів) океану. Згори вони є схожі на розбиті частинки чудового смарагдового намиста на синьому оксамиті Тихого океану. Кожний район має свою спеціальну красу — від чудових заходів сонця в Гуамі й Белау до плантацій кокосової пальми й сонцем випалених білих берегів Кірібаті; від смарагдового кольору гір і буйних водоспадів Понапе до прегарних вод Трук лагуни.
Чи ви мрієте про життя в раю? Коли так, то ходіть з нами й відвідайте декотрі з цих прекрасних районів. Може бути, що ви виберете „рай” в якому хотіли б жити!
Белау і Яп
Давайте почнемо з районом, якого декотрі вважають бути найгарніший: район Белау (колишній Палау), на самому заході Каролінських островів.
Прилітаючи ближче, коли перше поглянете згори, то вид є майже неймовірно гарний. Величезні зеленуваті гриби здається з’являються з зеленувато-блакитних і темно-синіх вод — води такі чисті, що видно до самого дна, навіть у глибині 30 або 40 футів (9 або 12 метрів). Приземлившись, ви знаходите, що цей острів сповняє обітницю вашого першого виду. Листя росте дуже буйно. Там є пагористі густі ліси. Земля є дуже родюча на якій росте рясне хлібне дерево, апельсини, цукрові тростини та інші тропічні продукти. У мілких прибережних водах ростуть мангрові дерева, постачаючи сховок рясному морському життю. І тут, так як і по більшості островах Мікронезії, ви зауважите ТИШУ.
Але ми не будемо затримуватись тут. Ходімо до Япу — ще один незвичайний „рай”, острів кокосових пальм і тихої краси. Тут нема вимощених доріг. Темп життя — повільний, а земля плодотворна.
Те, що робить Яп єдиним у його роді є його гроші — славні великі кам’яні круги. По декотрих місцях, вулиці є буквально вкриті грішми! Сьогодні в торгівлі вже не вживають кам’яних грошей, однак ще досі вважають, що вони мають культурну цінність. Цінність грошей не вирішується за їхньою величиною, але за віком і історією. Там є кілька селищних „грошових банків”, маючи великі кам’яні круги з дірками саме в центрі, стоячі рядом вздовж дороги до „банку” і притулені до стін будинків.
Ясноокі діти Япу є дуже привабливі, так як по цілій Мікронезії. І вони мають дуже цікаві імена: Радіо, Кохай Мене, Ніщо, Недбайливий, Миготіння, а навіть Адольф Гітлер. Декотрих названо по іменах відвідуючих славних осіб, разом з кличкою!
Чи ви хотіли б залишитись тут? Ну, докінчім наше оглядання перш ніж будете остаточно рішати.
Трук, Понапе і Кірібаті
Щоб не марнувати часу, то ми побудемо тільки кілька хвилин над чудовою Трук лагуною. Більше як 30 миль (48 кілометрів) поперек, ця лагуна є досить велика, що в неї можна помістити всі острови Мікронезії. Її блакитні води постачають спеціальний рай для ентузіастів пірнання. Тут знаходиться історичне підводне кладовище, в якому чудові форми морського життя поселились поміж затопленими військовими кораблями з Другої Світової Війни.
Давайте ж, тепер підемо до Понапе, на сході Каролінських островів. Понапе є дуже багатий на невеликі, чудові водоспади й хвалиться найвищого горою за всіх Каролінських островів — понад 2.500 футів (760 метрів) височини. Це є країна великих дощів і густих нагірних лісів. Але ці ліси дуже рідко коли відвідують, тому, що жителі Понапе воліють мешкати коло берегових заток.
Люди є дещо встидливі й говорять м’якою мовою. Їхній „Касалелія” („привіт”) є один з найприємніших привітів у Мікронезії. Між іншим, жителі Понапе дуже люблять стегнастих жінок; отже, якщо ви відчуваєте себе бути дещо „здоровинною”, то це може бути острівний „рай” для вас!
Віддалено від берегів Понапе знаходиться цікавий археологічний скарб — залишене місто Нан Матол. Називаючись „Венеція Тихого океану”, це місто будувалось з величезних блоків базальту на більше як 100 острівцях у болотистій лагуні. Ніхто сьогодні не знає, як або коли те місто було побудоване.
Далеко на південний схід від Мікронезького ланцюга островів знаходяться мальовничі Гілберта острови (Кірібаті), з головним атолом (кораловий острів) Тарава, Тут бачимо те, що більшість людей вважали б бути правдиві острівні доми Тихого океану: незвичайні очеретом-покриті дахи по домах збудованих з стовбурів та листя кокосової пальми, зв’язані докупи мотузком сплетений з лушпини кокосових горіхів.
Люди є незвичайно дружні й гостинні. Рясні кокосові горіхи й хлібне дерево становлять основний врожай, якого доповнюють стравою морських тварин. Коли приземлитесь у Таравії, то на вас зараз спадає тиша. Непоспішний темп життя тутешніх людей є заразливий, і гість може відчувати, що справді йому вдалось ,втекти від усього цього’.
Тут людей обслуговують публічні автобуси, яких не знайдете по інших островах Мікронезії. Це є перевага, тому що цей острів є вузький, але довгий. Але не пробуйте поспішати на автобус вчасно. Автобуси не тримаються часу вказаному в розкладі — пам’ятайте, ми є на тропічному острові.
Пальмою-облямована лагуна віддзеркалює правдиві мікронезькі кольори — блакитно-сині й зелені вдень, а вночі місяць і зірки здаються такі близькі, що можна доторкнутись до них. Приємне плескання хвиль об обидва береги малого острівця й легенький вітрець можуть скоро приспати вас до сну. Хоч Тарава лежить на екваторі, то пасатні вітри тримають повітря приємно холодним, принаймні протягом кількох місяців у році.
Чи ви вже вирішили до котрого з цих чарівних островів ви хотіли б утекти? Щоб допомогти вам вирішити, то є щось інше про яке ви повинні знати.