Молодь питає...

Чи Бог дійсно дбає про мене?

„ЦЕ ЧОГОСЬ не звучить справедливим”, сказала 24-літня Луїза, як вона роздумувала про своє дитинство під час якого її мати несподівано захворіла й померла. „Я жаліла себе. Чому ж це мені трапилось? Чому ж інші мали матері, щоб любити їх, а я не мала? Я бажала знати, ,Чи Бог не дбав про мене?’ ”

Багато молодих осіб уже переживали такі душевні страждання. Проте, багато інших теж втратили батьків, не через смерть, але через розвід, розлучення або залишення. Обчисляють, що двоє з кожних п’ятеро сьогодні-живих дітей будуть проживати трохи свого дитинства без одного з батьків. Навіть коли б вам це не трапилось, то певно ви бачите, що наш світ наповнений нещастям спричинене хворобою, війнами, злочином, зловживанням дітьми, несправедливістю й убогістю. Чи ж часами не здається, що справжня любов і довір’я вже зникли? Навіть декотрі люди, які ще вірять у Бога питають, ,Чи Він дійсно дбає про мене’.

Але, перш за все, оскільки жодна людина ніколи не бачила Бога, то як ми можемо бути певні, що Він навіть існує?

Доказ існування дбайливого Творця

Його існування й Його дбайливість можемо бачити в способі яким Він створив нас. Наприклад, добре подивіться на ваші руки. Чи можете бачити як легко вони тримають цей журнал і перегортають сторінки? Кожного дня ви користуєтесь вашими руками, щоб виконувати понад 1.000 функцій! Вашою рукою ви можете крутити, згинати, просувати, тягнути або міцно хапати. Доросла людина може викликати 150 фунтів (68 кілограм) напруження своєю правою рукою. Але щось іншого теж робить ваші руки винятковими.

Чи ж ви знали, що тільки людські руки — ваші руки — можуть виконувати такі точні дії як утягати нитку в голку або писати олівцем? Так, тільки людська рука має протилежний великий палець, який може торкати кінчик пальця поруч нього. Ця здібність уможливлює вас майстерно володіти пензлем мистця, ножем різьбаря або лічильною машинкою математика. Чи ж така досвідченість не є доказом на існування Творця, Який хоче, щоб ми мали змогу розвивати думки в наших творчих розумах? Як це знеохочувало б коли б думками ми могли уявляти собі прегарні твори мистецтва, але коли б наші руки не могли володіти делікатним пензликом мистця! Чи ви вже старались володіти пензлем мистця або олівцем і щоб не тримати його за допомогою великого пальця?

Через її різнобічність і чудову здібність, то описують людську руку бути „знаряддя над знаряддями”. Чи ж це розсудливо робити висновок, що таке чудово вплановане знаряддя здійснилось за сліпим випадком або ймовірно? Недавно, дуже майстерні інженери створили електричну штучну руку, яку приводять у рух маленькі імпульси м’язів у кінцівці руки. Вона імітує деякі рухи нормальної руки. Це не було якесь мале завдання! Було потрібно багато грошей, часу й складної технології, щоб створити цю, і також інші частини тіла, щоб ними заміщати тілесні члени. Користуючись високорозвитою наукою про комп’ютери тепер імітують кількох тілесних частин порівняльно новою наукою називаючись біоніка. Однак, один біомедичний доповідач сказав у Science Digest: „Розміром, дієвістю, ускладненням і різноманітністю функцій, то нема жодного порівняння між найкращим штучним приладдям, а природним органом”.

„Нема порівняння!” Подумайте, якщо найкраща сучасна технологія не може створити штучних тілесних органів, які будуть дорівнюватись органам з якими ми не родились, то чи ж з цього не є очевидно, що оригінал мусив бути продуктом Творця посідаючого надлюдську мудрість?

Інші риси нашого тіла також є доказом на існування дбайливого Творця. Наприклад, чи пам’ятаєте останній раз, коли ви дивились на райдугу, на захід сонця або на квітку? Чи ж ви могли б так дуже милуватись цими речами коли б ваш зір був тільки відтінки чорного та білого кольору, так як у деяких тварин? Також, подумайте як ваш смак збільшує вашу радість. Уявіть собі коли б ви не могли розрізняти між вашим улюбленим десертом, а городиною! Однак, ви можете жити без кольорового зору й можете добре живитись без смакування приємного смаку в харчах. Чи ж не здається, що наш Творець дбає? Він хоче, щоб ми задовольнялись життям, а не тільки існували.

Ми також можемо бачити Божі ніжні почуття коли подивимось на деякі характерні риси, яких Він вкорінив у різні тварини.

Бог з ніжним почуттям

Чи ви вже колись дивились як кошенятка грайливо куйовдять одне одного або на їхні гони за чим-небудь, від клубка пряжі до свого власного хвоста? Або може бути, що ви вже бачили або читали про видри як вони ковзаються по своїх глинистих горах і тоді шубовснають у ставок. Може бути, що в зоопарку ви вже залягались від сміху дивлячись на комедії мавпів. Але дійсно хто це навчив цих „сміхотворців” такого гумору? Ніхто. Це було підсвідоме чуття з яким вони родились.

Те саме є правда про любов між матір’ю, а її немовлятком. Певно, що Творець цих створінь сам мусить мати ніжне почуття, а також веселий настрій. Він мусить бути таким як Біблія описує Його, „Щасливий Бог”. Він мусить щиросердо цікавитись кожним з нас.— 1 Тимофія 1:11, НС (анг.).

„Але якщо все це є правда”, оплакувала молода Луїза, так як ми вже згадували спочатку цієї статті, „то чому ж Він дозволив моїй матері померти?” Але чому ж нам тут зупинятись? Чому ж яка-небудь мати мусить умирати? Подумайте про безліч жертов насильства та хвороб. Подумайте про їхні безпорадні діти. Так, чому ж світ є наповнений стражданням?

Напевно, що хтось такий могутній, щоб творити наш величезний всесвіт може знищити страждання на землі. Тому, що є так багато доказу, що Бог дбає, то Він мусить мати дуже важливі причини для того, що дозволяє цим болючим обставинам продовжуватись. Кілька років після смерті її матері, Луїза побачила докази в своєму власному житті, що Бог дбав про неї. Вона знайшла задовольняючі відповіді до цих запитань, які колись розривали її серце. В наступному номері Пробудись! будемо дискутувати про ці запитання. Але вона ще про щось більшого довідалась — і саме тоді коли їй було найбільше потрібно цього.

„Я вже приготовлялась вчинити самогубство через смуток, порожнечу й брак любові”, призналась ця молода жінка. Після смерті своєї матері, її віддавали від одного дому для виховання дітей до другого й вона одержувала мало любові. „Але, з часом, я зрозуміла, що Бог турбувався мною й відчував мій смуток. Я переконалась, що Він так покерував обставинами в моєму житті, що я встановила контакт з деякими Свідками Єгови. На їхніх зборах я знайшла дійсну любов. Ці люди справжньо дбали про мене. Справді, я одержала безліч ,матерів, батьків, сестер і братів — так, навіть домів’, так як Ісус обіцяв у Біблії. Я бачила як Бог відповідав на мої молитви за допомогою, щоб подолувати мою проблему. Тоді я знала, що Бог дійсно дбає про мене”.— Марка 10:29, 30.

[Вставка на сторінці 19]

Уславлений Ісак Ньютон, дослідивши конструкцію великого пальця, написав, „У відсутності якого-небудь іншого доказу, то великий палець сам переконав би мене, що Бог існує”. Чому він сказав це?

[Ілюстрації на сторінці 18]

Наші тіла були так створені, щоб ми не тільки жили, але задовольнялись життям. Очима бачимо колір, а не тільки відтінки чорного та білого. Смак збільшує радість їдження. Руками виконуємо точну роботу. Все це є доказом на існування Творця, Який дбає про нас

Творець, Який наділив тварини грайливими рисами й Який так наділив матір любов’ю до її немовля, Сам мусить мати ніжні почуття

Якщо ці штучні приладдя вимагають розвиненої технології й здібності творця, то чи можемо уявити собі, що оригінали не мали дуже майстерного Творця?