Наука: Зрівноважений погляд

ТАК, людство дуже скористало з науки. Всупереч цьому, ми повинні дивитись на ці постачання науки в зрівноважений спосіб. Наука є людське зусилля, а люди не є досконалі. Отже, науковий прогрес не завжди був цілковитим благословенням.

Наприклад, автомобіль був скорим, вигідним способом перевозки. Але кожного року через нього також умирало сотки тисяч людей в смертних аваріях, він забрудняє середовище й виснажує запаси енергії в світі до небезпечного ступеня. Подібно, через телебачення по наших домах ми користуємось новиною й розвагами. Але члени в родині деколи надто захоплюються ним, а передачі можуть бути некорисні й псуючі.

Нові хімікати революціонізують багато індустрій, але вони також забрудняють воду до пиття й повітря яке ми вдихаємо. Інсектисидами дуже збільшили врожай наших ферм. Але вони також убивають багато дичини й піддають здоров’я людей небезпеці. Погані наслідки, як також добрі,— це плід наукового прогресу. Чи нам винити науковців за це?

Хто є винуватий?

Науковці не завжди є винуваті. Науковим дослідженням зробили автомобілі досить безпечними, однак людська помилковість, кримінальне безглуздя й п’янство продовжують спричиняти аварії. Науковці можуть зменшити забруднення, але економічна дійсність часто перешкоджає їм у цьому. Наукові відкриття дали нам телебачення, але науковці не є авторами передач, які часто псуються статтю, насильством і псуючими думками. І не слід винити науковців за те, що люди не контролюють їхні звичаї дивитись на телебачення.

Проте, ми не можемо цілком звільнити науковців від усієї вини за проблеми спричинені їхнім прогресом. Наприклад, наука розвинула дуже небезпечне сучасне воювання. Хто є винуватий за це? Певно, що ті науковці мусять принаймні ділитись виною за те, що вони витрачують їхній час розвивати більш руїнницькі ядерні бомби або кращі системи вистрілювати цю зброю, або які своїм розумом і плануванням розвивають отрутні гази або матеріали для жахливого мікробного воювання.

Правда, науковці не починають війн. Політичні діячі починають їх. Але, так як запитала Лондонська газета Гардіан: „Коли більше як половина найкращих інженерів і науковців у світі працюють при гонці озброєнь, то як може початись розброєння і як же запобігти ядерну загибель?”

Теорії науки

Рівновага також є потрібна коли обдумуємо теорії науки. Науковці висловлюють деякі вражаючі ідеї, щоб пояснювати такі речі як будова речовини й початки всесвіту. Але ми не повинні забувати, що ці ідеї справді є тільки теорії,— яких у деяких випадках доказують вражаючим доказом, але, які то ідеї все-таки не є досконалі. Науковці не вважають жодну наукову теорію бути цілком правдивою.

Професор Паскаль Джордан сказав: „Через моє дослідження я взнав, що природна наука, а зокрема фізика, не є довершена й закрита система думок, але щось живе, у процесі постійної зміни”. Інший науковець признав, що наслідки наукового дослідження „в найкращому є відносна правда”. Науковий письменник доктор Лувіс Тома сказав: „Я не можу пригадати собі ані одної сфери біології або медицини в якій ми можемо претендувати на те, що вже маємо цілковите розуміння, і мені здається, що чим більше навчаємось про живе творіння, зокрема себе самих, то тим дивніше життя стає”.

Крім цього, тоді як дослідник переглядає історію наукового прогресу, то завжди пригадує собі, що науковці є люди. Він знайде доказ упередження. Нью-Йоркська газета Щоденні вісті сказала, що „у суперечці про сахарин, наприклад, казали, що всі дослідження субсидовані цукровою індустрією відкрили, що цей штучний солодильник був небезпечний, тоді як всі дослідження субсидовані індустрією дієтичних харчів не знаходили нічого шкідливого з сахарином”.

Він знайде упередження, так як сталось у випадку про якого говорить науковий письменник Ісак Асимов: „Німецький геолог Альфред Вегенер вселив думку в 1912 році, що континенти дуже повільно пливли на протязі мільйонів років. З нього дуже насміхались через це і він помер перш ніж зрештою признали його ідею”. (Сайєнц Дайджест, з липня 1981 р.) Тепер геологія погоджується з думкою Вегенера.

Студент також знайде приклади обману. Англійський науковий журнал провів дослідження після того як відкрили, що шановний науковець був винуватий за навмисну маніпуляцію. З 204 науковців, які брали участь у цьому дослідженні, то 92 заявили, що на протязі їхніх кар’єр вони вже спіткались принаймні з одним прикладом того, що назвали НП (навмисне упередження), яке є трохи більш пристойний зворот від підробки, але значить те саме.

Один приклад НП відбувся в 1976 р. Німецькі газети привітали знахідку викопної тварини бути „сенсаційною”. Гадали, що це була відсутня ланка в ланцюзі Сефалопода, і доказом на еволюцію. У 1979 р., виявили „навмисне упередження”, і та скам’яніла тварина доказалась бути підробкою. „Але”, зітхнув журналіст, „палеонтологія [дослідження скам’янілих тварин] дивиться на минулу барвисту історію фальсифікованих скам’янілих тварин”.

Отже, тоді як ми не повинні применшувати велике добро, якого наука зробила людству, то ми також повинні пам’ятати обмеження науки. Зокрема це є дуже важливим, коли порівнюємо її з тим іншим великим джерелом інформації,— Біблією.

[Рамка на сторінці 5]

Як же вчений чоловік, можливо маючий дружину й діти, може придумувати зброю, яка дійсно вбиває мільйони людей?

Докторка Хелін Калдікот, президент лікарів для Суспільної Відповідальності, описала в журнальному інтерв’ю як вона запитала науковця те саме запитання: „Я сказала йому, ,Йосип, навіщо ж люди видумують цю зброю для масового знищення?’ Він відповів, ,Чи ви знаєте чому? Це є незвичайна насолода. Ви маєте нерозв’язну проблему — як вмістити десять боєголовок в один снаряд і припасувати комп’ютера в його носикові, так щоб кожний незалежно падав на різне місто. Усе це є незвичайна насолода’ ”.— СШ Католик.

Але навіть коли науковці веселяться їхнім науковим викликом і досягненням, то їх таки слід дуже винити за напруження й небезпеки від яких ми всі мусимо страждати через їхню коштовну „насолоду”.