Чи Бог має матір?

ЯК МАШИНА швидкої допомоги скоро везла його до Гемелі лікарні, в Римі, то „папа Іван Павло, який дуже кровоточив, потихенько шепотів по-польськи ,Мадонна, Мадонна’”. Так то було сказано в рапорті новин про замах турецького убивця на життя папи Івана Павла II в травні 1981 р.

Звертаючись до Марії під час жахливої кризи, то папа підкреслив шанобливість, яку спрямовують божественно вибраній, дуже привілейованій жінці, яка народила Ісуса й яку часто звуть Матір Божа. Це шанування Марії дуже поширилось і практикується у багатьох різних формах, через яке люди є цікаві знати, ,Як це розвинулось?’

Майже 2.000 років тому, Марії, молодій діві живучій в Назареті, Галілеї, трапився величний випадок: небесний вісник сказав їй, що вона народить сина, якому мала дати ім’я Ісус. Марія запитала як це могло бути тому, що вона була дівою. „,На тебе злине святий дух’ відповів ангел ,і сила Всевишнього обгорне тебе. І дитина буде свята й буде зватись Сином Божим’”.— Луки 1:26—36, Єрусалимська Біблія, (анг.).

Тридцять років пізніше той „Син Божий” провів енергійну кампанію проповідування й заснував християнський збір. На протязі наступних кількох століть Християнство зазнавало великі горя і також зміни. З часом воно стало офіційною релігією Римської імперії. Також розвинулись різні опінії, одна з яких стосується до Христа: Чи Він був Богом Сином чи Сином Божим?

Римський імператор Константин, так званий, але неохрещений християнин, скликав спеціальний собор епіскопів Церкви в Нікеї в 325 році, щоб обговорити це питання. Наслідком цього, доктрина про Трійцю стала офіційною догмою пояснюючи Ісуса бути рівносильним, співвічним і „з одної суті” з Богом. Проте, в оригінальному Нікейському віровченні, складеному на тому соборі нічого не згадувалось про діву Марію.

Тому що Ісуса офіційно проголосили бути „Богом”, то логічно виходить, що наступний крок, за поглядом Церкви, був проголосити Марію бути „Матір Божою”. Це сталось у 431 р. на Ефеському соборі де її назвали „Теотокос”, яке значить „Богородиця”, або „Матір Божа”. Проте, взяло багато століть часу для культу Маріїa широко розвинутись. Доктор Ф. Ван Дер Мір, в своїй книжці Єпіскоп Августин (анг.) каже, що за часу Августина (в п’ятому столітті) і в північній Африці, „Марія . . . не мала місця в популярному поклонінні”. Все-таки, десь до року 1000 культ Марії став популярний по цілій Європі, і багато церков почали називатись по її імені,— славний Нотер Дейм (Наша Богоматір) собор у Парижі.

У 1854 р. доктрина про „непорочне зачаття” стала догмою, установлюючи правила, що від самого зачаття Марія була без гріха. В 1950 р. папа Пій XII пояснив переконання, що Марію тілесно взялось до неба (Тілесний вступ). Усе це дуже задовольняло культ Марії або тих, які зокрема присвятились цьому культу.

Католицький автор Золт Араді в його кинжці Святині нашої Богородиці кругом світу (анг.) писав: Марія наглядає над народами . . . з пишних церков і малих придорожних святинь; з вершин гір і узбережжя океанів. . . Обожання Марії . . . стало частиною краєвиду. Тисячі церков, зокрема ж католицькі й православні, як також протестантські, звуться Маріїні або святої Марії”.

У Сарагосі, Іспанії, стоїть славна статуя Марії називаючись Ла виржен дел пілар (Діва Стовпа). Місцева легенда каже, що ангели перемістили Марію від Єрусалима до Сарагоси. Там вона зустрілась з апостолом Яковом і залишила „малий стовп з яшми на якому поставили гарну малу статую з неї”. У книжці Святині нашої Богородиці кругом світу кажеться: „Почуття жителів Сарагоси до їхньої улюбленої Виржен дел пілар . . . є тісно зв’язане з їхнім патріотизмом, з їхнім націоналізмом, . . вони проголошують її бути провідником їхньої нації”.

У Південній Америці, в 1930 р., Аргентіна, Уругвай і Парагвай признали місцеву статую, Наша Богоматір Лужану, за свою захисницю. Араді додає: „Недавно аргентінська армія вибрала Богородицю Лужану за свою захисницю. І згідно з старим звичаєм присвятили військовий полк для її служби. Цей полк став її ,майном’ і члени полку назвали її ,Ла генерала дел Лужан’ [Богоматіргенерал Лужану]”.

Національний провідник, військовий командир, співвідкупителька людства, мати всіх людей, посередниця всіх світлостей, цариця всього створіння, матір Божа, цариця небес — всі ці звання й честі приписують Марії. Наслідком цього, багато мислячих католиків серйозно задумуються над тим чи у цьому не поступають задалеко. Помічник-професор теології в Прінстон семінарії писав: „Наші сквернення Марії стали безлічні. . . Ми зробили її Царицею Неба”.

Але що Біблія каже?

Щирі дослідники Біблії дуже шанують і люблять Марію за те, що вона була вірною слугою Божою, вибраною Ним, щоб грати важливу роль, як Матір Месії. Вони дуже оцінюють її приклад як покірна, вірна послідовниця Ісуса Христа. Але вони не вважають її бути матір Божою. Чому ж ні? Просто тому, що Боже Слово ніколи не говорить про неї, як „матір Божа”.

Зауважте приклад, якого Ісус сам дав, коли говорив до Своєї матері на весільному бенкеті в Кані. Історія каже: „І вина бракуючи, мати Ісуса сказала до Нього: Вина не мають. А Ісус сказав їй: Жінко, що це до Мене й до тебе?” (Івана 2:3, 4, Дя) Одного разу, коли Він промовляв публічне, то одна жінка з натовпу сказала до Нього: „Щаслива утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав”.— Очевидно гарна нагода віддати Його матері спеціальну честь. Але, замість цього, Ісус сказав: „Щасливіші ті, хто чує Боже Слово й дотримує його”. (Луки 11:27, 28, ЄБ) Саме перед Його смертю Ісус говорив до Своєї матері та Його улюбленого учня Івана й сказав: „Жінко, дивись син твій. Після того, Він сказав учневі: Дивись мати твоя”.— Івана 19:26, 27, Дя.

Для щирих християн ці згадування про Марію в Біблії ясно показують, що Ісус дуже старався, щоб не приділяти спеціальної честі Його матері або, щоб їхнє споріднення не впливало на Нього. Апостоли наслідували Його приклад. Давайте, переглянемо те вирішальне питання. . .

Чи Ісус є Бог?

Нехай Боже Слово знову прояснить нам цю справу. Коли ангел оголосив Марії Ісусове народження, то він сказав: „Святе, що народиться, назветься Син Божий”. (Луки 1:35, Кат. Переклад Василіян) Ісус ніколи не претендував на те, що Він був Богом. Проте, євреї обвинувачували Його, кажучи що Він робив Себе Богом, але Він спростував їх і сказав: „Я — Син Божий”.— Івана 10:33—36, Кат. Переклад Василіян.

Саме перед Його смертю Ісус вигукнув: „Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти покинув мене?” (Матвія 27:36, Дя) Після Його воскресіння Він сказав: „Іду Я до Отця Мого і до Отця вашого, до Бога Мого і до Бога вашого”. (Івана 20:17, Кат. Переклад Василіня) На іншій оказії Він сказав: „Отець є більший, ніж Я”. (Івана 14:28, Кат. Переклад Василіян) Очевидно Бог, Єгова (або, Ягве), не мусить ні до кого молитись. Але Ісус часто молився до Свого Отця на небі, іноді „з великим голосінням та слізьми. . . і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів значення послуху”. (Євреїв 5:7, 8, Кат. Переклад Василіня) Всемогутній Бог, Отець, ніколи не може вмерти. Але наша надія на спасіння спочиває на тому, що Ісус дійсно помер.

З цих і багато інших переконливих причин, правдиві християни твердять, що Ісус не є Богом, але, краще. Його Сином і тому Марія не є „Матір Божа”. Крім того, одного разу Ісус сказав: „Бог є духом і ті, хто поклоняється Йому мусить поклонятись духом і правдою”. (Івана 4:24, Єрусалимська Біблія, анг.) З другого боку, культ Марії відвернув відданість і поклоніння мільйонів щирих людей від Творця до створіння. Це є трагічно беручи до уваги те, що Біблія осуджує тих, які „замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві”.— Римлян 1:25, Кат. Переклад Василіян.

Лех Валеса, популярний польский провідник, так як звітують сказав, коли під великим напруженням: „Ні, ні. Я не боюсь. Я завжди маю матір Марію зі мною”. Але чи він покладається на правдиве джерело охорони? Дослідники Біблії, коли під напруженням, будуть наслідувати цю натхненну пораду: „Ні про що не турбуйтесь, але в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою; і мир Божий, який перевищує всяку думку берегтиме ваші серця й ваші розумові сили за допомогою Ісуса Христа”.— Филип’ян 4:6, 7, НС.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 17]

Виржен дел Пілар