Чи Біблія дійсно є правдива?
,Люди в біблійних часах були неписьменні й забобонні. Вони не могли ні читати ні писати. Вони усно переказували історію. Отже, як же Біблія може бути правдива?’ Чи ви самі вже колись так думали про Біблію?
БАГАТО щирих людей вже так думали. Інші, як звичайно, звертаються до такого розсудку, щоб тільки уникати відповідальність. Але чи це правда, що в біблійних часах люди були такі дуже примітивні й неосвічені?
Недавні розкопи в Еблі, Сірії, відкрили бібліотеку з більше як 16 500 клинописних дощечок (клинопис вирізьблений в глині) і фрагментів відображуючі багато точок життя тієї околиці. Яку ж добу вони покривають? Найновіші підрахунки архіологів показують, що ці походять від третього тисячоліття до Нашої Ери (до Христа).
А що вони показують нам про те древнє людське суспільство? Чи люди були примітивні, неосвічені, неписьменні? Мовознавець Джіовані Петтінато каже: „З початкового дослідження матеріалу ми можемо висновувати, що Ебла був дуже індустріалізований штат, якого економія не грунтувалась на господарстві й вівчарстві, але краще на індустріальних продуктах і міжнародній торгівлі”.
Яка ж інформація зберігалась у тій обширній бібліотеці? Вчений Петтінато пояснює: „70 процентів збереженого тексту є економічно-адміністративний. . . Інших 10 процентів є історичний і, поміщає важливі міжнародні договори, яких заздрісно зберігалось. Інших 20 процентів тексту були літературні”.
Чи ця бібліотека в Еблі колись кине світло на біблійні події й околиці, то ще побачимо. Проте, вона показує, що більше як чотири тисячі років тому життя не було таке примітивне як дехто хоче, щоб ми вірили.
Чи є якийсь доказ на точність Біблії?
Тепер питання є таке: Чи є якісь древні клинописання і написи, які кидають світло на те, що Біблія представляє як історія? Давайте, переглянемо кілька коротких прикладів з біблійної історії. По-перше, подумайте про один випадок, який відбувся під час завоювання Ханаану ізраїльтянами в 15-му столітті до н. е.
1. „І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор . . . а Хацора спалив огнем”.— Ісуса Навина 11:10, 11.
У 1928 р. померлий професор Іван Гарштанг установив тотожність Тел-ел-Кведа, на північ від Галілейського моря, бути місцем ханаанського міста Хацор. Протягом 1955 до 1958 року геологи розкопували ту околицю. І там відкрили клинописну дощечку, яка засновує тотожність того міста бути Хацор. І „у південно-західному куті нижнього Міста знаходились ханаанські доми. . . У тій частині міста в якій знаходились ці доми. . . можна було бачити ознаки буйного знищення і залишення. Це тепер дуже гарно годиться з традицією його завоювання Ісусом Навином після Виходу”. (Ілюстрації історії Старого Заповіту, через Р. Д. Барнета) Це ясно, підтверджує точність Біблії.
2. У книзі Ездри Біблія каже, що Кір, цар Персії і завойовник Вавілонії, видав указ релігійної свободи, яким то указом дозволив єврейським засланцям вернутись до їхніх колишніх країн і відновити їхню форму поклоніння. (Ездри 1:1—3) Чи ж є якийсь доказ цієї біблійної політики релігійної терпимості, щоб так ясно протиставилась з ранішньою політикою Вавілонії й Асірії?
У 1879 р. Г. Рассам, розкопуючи Вавілон для британського музею, відкрив Циліндр Кіра, на якому було вирізьблене клинописне письмо. У 1970 р. відкрили додатковий фрагмент того циліндра. Таким чином відновилось ще одну частину тексту. А що переклад висновку того тексту показує?
„Так далеко як Ашшур і Суза, Агаде, Ешнунна . . . як також район у гутеїв, я повернувся до цих святих містів на другому боці Тігр ріки, яких то святилища вже давно були поруйновані, разом з ідолами, які колись замешкували ту околицю і заснував для них постійні святилища. Я (також) зібрав усіх їхніх (колишніх) мешканців і повернув (їм) їхні оселі”.
Цей клинописний текст чудово підтверджує точність Біблії відносно Кірової терпимої політики до чужих релігій.
3. Біблія каже, що „чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар ассирійський, на всі укріплені Юдині міста, та захопив їх”. В обличчі цієї погрози Єзекія вибрав віддати Санхерієві данину. „І наклав ассирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота”.— 2 Царів 18:13—16.
Чи ці події підтверджує якесь інше джерело? Протягом 1847 до 1851 р., британський архіолог А. Г. Лейард відкрив, в руїнах Санхерієвого палацу те, що тепер звуть Призму Санхеріва або Призму Тейлора. Клинописом ця призма представляє Санхеріїв варіант його подвигів. Чи там згадується про Єзекію? Чи там говориться про данину? Переклад каже:
„Щодо єврея Єзекії, який не покорився моєму ярму, то 46 його укріплених міст, як також малі міста в їхньому сусідстві, . . я оточив і завоював”. Історія продовжує, „Самого, неначе заловленого птаха, я замкнув в Єрусалимі, його царському місті”. Просимо зауважити, що Санхерів не каже, що він завоював Єрусалим, і це погоджується з історією в Біблії. Але що сказати про данину? „Я збільшив колишню данину, і наклав на нього річний платіж, податок . . . 30 талантів золота й 800 талантів срібла . . . [і] всякі дорогоцінні скарби”. Ясно, що Біблія погоджується з Призмою Санхеріва крім вартості данини срібла. Чи ж через це ми повинні сумніватись точності Біблії? Навіщо ж нам більше вірити хвастовитому Санхерієві ніж скромній історії в Біблії?
В оповіданні записаному на Призмі Санхеріва, він також каже що забрав 200 150 полонених з Іудеї тоді як Біблія показує, що він сам загубив 185 000 війська в одній ночі. (2 Царів 18:13 до 19:36) Як же нам пояснити ці різниці?
У своїй книжці Світло з древнього минулого професор Джек Фініган говорить про „загальний напрям хвалитися, який насичує написи ассірійських царів”. Професор Олмстед, в Ассірійська історіографія, пропонує цю опінію: „Коли Санхерів каже, що він забрав від . . . Іудеї не менше як 200 150 полонених, незважаючи на те, що не забрав самого Єрусалима, то ми можемо висновувати, що 200 000 — це барвиста фантазія ассірійського письменника й годиться повірити, що дійсно він забрав тільки 150 полонених”.
Здається, що перебільшені воєнні рапорти не є щось властивим виключно 20-му столітті! І не признавати розгромну поразку в офіційному літописі не є нічого нового. Але важливим є те, що напис на Призмі Тейлора звертає увагу на точність Біблії!
4. Обдумаймо ще один приклад, який підтверджує біблійну історію. Коли ізраїльтяни заволоділи Обіцяний Край більше як 3.400 років тому, то Данове покоління перебрало територію на північ від Галілеї. Біблійна історія каже:
„А Данові сини пішли й воювали з [ханаанським містом] Лешемом [Лаїш], і здобули його. . . І вони назвали Лешему ім’ям: Дан, як ім’я їхнього батька Дана”.— Ісуса Навина 19:47; Суддів 18:29.
Чи таке місто колись існувало? Чи воно колись називалось Дан? У Телл ел-Кваді, в 1976 р., архіолог Аврагам Біран відкрив плиту з вапняку з написом грецькою і арамейською мовою. Грецький текст згадує про особу на ім’я їй Зоілос, який присягнув „богові який є в Дані”. Таким чином архіологи знали, що вони працювали на місці древнього ізраїльського міста Дан, яке колись називалось Лаїш або Лешем. Знову, показується що Біблія є точна. Це можна доказати багатьма іншими прикладами архіологічного відкриття якщо б було місце зробити це.
Чи Біблія є достовірною основою?
По суті, знову й знову архіологи звертались до Біблії, щоб установлювати місце багатьох стародавніх місцевостей. Архіолог Йоганен Агароні підкреслює цінність Біблії в цьому значенні, пишучи: „Біблія ще досі є головним джерелом історичної географії Палестини на протязі ізраїльської доби. Її оповідання й описування відбивають їхні географічні середовища, як також сповнені історичні події. Вона згадує про коло 475 місцевих географічних імен і про багатьох цих у змісті, який постачає подробиці про природу, місцевість і історію тієї околиці”. Це є правда незважаючи на те, що „Біблія не є ні підручником географії ні енциклопедією”.
Чим більше хтось розшукує факти й примітивні людські вироби споріднені з Біблією, то тим більше оцінює її точність. Але факти й примітивні вироби є одна річ. Тлумачення, теорія й здогад — інакша. Чи архіологи завжди погоджуються їхнім тлумаченням? Чи вони завжди є цілком об’єктивні (незалежні від своєї волі)? Чи годиться приймати їхні теорії замість історичність того, що Біблія говорить?
[Ілюстрації на сторінці 4]
Циліндр Кіра підтверджує його релігійну терпимість
Призма Тейлора погоджується з тим, що Біблія говорить про данину дану Санхерієві