Чи ви „подякували”?

„ВІЙ, вій, ти зимний вітре, ти не є такий неприємний, як невдячність людини”. Це певно є перебільшення. Чи невдячність людини може бути холоднішою від жорстокої зими? На жаль, багато людей мають причину погодитись з цим спостереженням Шекспіра.

Затверділі жорстокими подіями цього 20-го століття, то невдячність ще досі стає дуже неприємною, тому що вона підриває основну потребу, яку ми маємо один до одного. Особисто, ми не можемо стати майстерними в усьому потрібному, щоб утішатись життям. Дуже мало з нас хочемо бути пустинниками, бо в такому стані не зможемо пережити. Отже, нам потрібно спілкуватись одні з одними.

Отже, коли ми стараємось сприяти загальному добру, а хтось припускає це як щось звичайне; коли хтось неохоче обслуговує нас, а ми платимо їм; коли ми дуже стараємось бути приємними, а хтось тільки позирає на нас несхвально або підозріло; коли люблячо турбуємось людьми, а вони тлумачать це бути ознакою слабкості; тоді холодність їхньої невдячності дотикає до самого серця. Чи вам уже так траплялось?

Чому людина стає невдячною? Хоч це може звучати суворим, то основна причина на це є себелюбство. Звичайно, є різні ступені себелюбства, відзначаючись від нерозсудливості до егоцентризму (хвороблива риса характеру). Нерозсудлива людина може здивуватись, а навіть образитись коли їй звертають увагу на те, що вона не висказувала вдячності, але егоцентрична людина не дбає про це. Як би там не було, то очевидно що тут маємо пляму на яку потрібно звернути увагу.

Розвиваючи вдячну натуру

Що ми можемо робити, щоб розвинути вдячну натуру? По-перше, ніколи не припускайте жодного вчинку як щось звичайного. Чи ж це трудно щиро „подякувати” комусь? По деяких місцевостях світу, через неправильну традицію, люди відчувають непотрібність казати „Будь ласка” або, „Дякую”. Однак, Біблія радить нам, щоб ми ,вдячними були’.— Колосян 3:15.

Потім, ми можемо більше оцінювати послуги інших людей. Це може включати майже всіх тих осіб з якими ми маємо стосунки, зокрема наших рідних. Через сім днів у тижні, дружина може робити покупки, прати шмаття, готувати обіди, прибирати, доглядати за дітьми. Яка ж велика задача це є! Чи ж учинками, а також словами, ми показуємо, що оцінюємо її? Або, чи з перебігом років, ми стали припускати її послуги як щось звичайне? Чи ви недавно запитали себе, Чи мої вислови оцінювання вистачають подякувати їй за все те, що вона робить, щоб зробити наш дім притулком від цього жорстокого світу? З другого боку, чи ті з нас, що є дружинами повністю оцінюємо зусилля наших чоловіків постачати потреби для родини під сьогоднішніми трудними, і часто знеохочуючими обставинами з якими він щоденно мусить змагатись?

Цими днями, коли багато дружин мусять ходити на роботу, то це надає ще більший тиск. Дружина мусить доглядати за домашніми обов’язками вечорами і в суботу та неділю. Іноді через це вдячність потерпить. Втомлені люди часто стають нетерпимі й не висловлюють ввічливості та добрості життя. Під такими обставинами всі члени родини повинні бути готові терпіти це й прощати один одному.

Що ж сказати про вдячність наших дітей? Як це нагороджує, коли вони виростають фізично та розумово, відповідають на привчання та догляд; дивитись як вони сповняють їхні обов’язки, тому що ви навчили їх, що вони є частиною родини; відчути, що вони довіряють вам; відчути їхні люблячі обійми як ви цілуєте їх на добраніч. Так, є багато причин чому ми повинні бути вдячні нашим дітям, вдячні їхній матері, яка витрачає так багато часу привчати їх, і найважливіше, вдячні Богові, тому що Він є Творцем родини.

Поза родиною, наші колеги на роботі й всі ті, які обслуговують нас у різні способи, сприяють нашому добробуту. Отже, ми повинні бути вдячні за те, що вони роблять для нас. У основному ми можемо відплачуватись їм добрістю. Це можна зробити тільки усміхом або щирим „дякую”. Головна річ є не бути такими зайнятими, щоб не зауважувати щире оцінювання. Покажіть, що ви, крім заплати, оцінюєте, те що хтось зробив для вас і дух в якому воно було зроблене. Робити це розвеселить інших, і це є гарна мета, яку мати в житті.

Чи ви є вдячні Богові?

У 17-му розділі Луки ми читаємо про десятьох прокажених, які зустрілись з Ісусом і просили Його милосердя. З наміром уздоровити їх, Ісус наказав їм піти до священиків так як Закон вимагав. Як вони відходили, то „очистились”. Але тільки один вернувся, щоб подякувати Ісусові й прославити Бога за це визволення.

Ісус міг розчаровуватись. „А дев’ять же де?” Він запитав. „Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?” (Луки 17:11—19) Тих дев’ятьох прокажених не висловили вдячності за щось таке дуже дорогоцінне для них — визволення від огидної хвороби,— прокази. Ісус вважав це правильно звернути увагу на це. Але яке ж приємне й інакше було відношення самарянина, який вернувся й так позитивно висловив свою вдячність!

Тепер, де ви особисто стоїте в цій справі подякування на славу Богові Єгові й Його Синові? Чи ви думаєте, що є щось за що ми повинні бути вдячні?

Очевидно багато людей за часу апостола Павла не думали, що було, бо він сказав співхристиянам у Римі: „Тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив... Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували”.— Римлян 1:19—21.

Так само сьогодні, скільки людей недобачають і не є вдячні? Чи може бути, що ви є одним з них?

Вдячне серце прикрашає людину. З нього приходить мир та задоволення тому, хто розвиває його. Воно підносить якість особистості. Воно здобуває Боже благословення. „Дякую вам” є двоє звичайних слів, які зворушують серце. Отже, великодушно висказуйте вдячність словом, а також учинком, якщо хочете розвеселити серце Бога та людини.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Вдячні чоловіки не припускають роботу дружини як щось звичайне

[Ілюстрація на сторінці 19]

„Будь ласка” і „дякую” повинні бути нормальними виразами добрих манерів

[Ілюстрації на сторінці 20]

Є багато причин за які ми повинні бути вдячні нашим дітям

„Дякую вам” за щоденні послуги може мати велике значення