Уроки, яких не навчилось з історії

Здається, що в шкільних і університетських класах про історію вчать тільки про події, битви, документи й відомих осіб. Г. Г. Уельс сказав, що „неточне навчання історії” тоді коли ми ходили до школи складалось головно з „ненадихаючого, і дещо забутого ряду національних царів або президентів”.

Однак, для мислячих людей, історія повинна бути світильником кидаючим світло на пастки минулого, а також теперішнього. Вона повинна надихати трохи надії на майбутнє. Обдумайте кілька помітних уроків з історії й того, що людство не навчилось з них.

УРОК 1 — Зміни уряду: Так як було за часу Французької Революції, то в напрямі подій подібне заступає місце подібного, „зміна” бувша більш очевидною ніж дійсною. Таким чином, тиранство може заступати місце тиранства. У таких Західних демократичних країнах, як Сполучених Штатах Америки або Великобританії, голосуванням обирають політичні партії на посаду. Але в дійсності немає основних змін.

Цікаво, відомий письменник Павло Валері зауважив: „Всі політичні провідники читали історію; але можна сказати, що вони читали її тільки для того, щоб навчитись як знову повторювати ті самі лиха”. Але чому ж це так? Основно, тому що стається так, як Біблія каже: „Це не належить до людини, коли вона ходить, керувати кроком своїм”.— Єремії 10:23, НС.

Який же є урок у цьому? „Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема”. (Псалом 146:3) Обіцянкам людським не все можна довіряти. Хоч люди можуть щиро старатись, то не сподівайтесь, щоб вони здійснили цілком задовольняюче правління. Тільки Бог Єгова може, і дійсно здійснить таке правління через Своє Царство в якому Ісус Христос буде царювати.— Матвія 6:9, 10; Ісаї 9:6, 7; Даниїла 2:44.

УРОК 2 — Релігія в політиці: Історія показує, що священство організованої релігії в якій-небудь ері, тоді як має політичний вплив над людством, діє як знаряддя для підтримування статус-кво (становище, що існувало або існує в той чи інший момент) часто на користь управляючим політичним партіям. Приклад цього є роль Римсько-католицької ієрархії в Європі та по інших країнах світу в збереженні феодального ладу після того як Римська Імперія повалилась у п’ятому столітті н.е. Протягом тисячоліття або й більше, Церква на Заході, а також на Сході, близько співдіяла з королями, царями та з панством, щоб підтримувати привілей тих кількох, які вже добились суспільного успіху.

За це Церква одержувала земельні маєтки (основа сили феодального ладу), і її членів кликали „мілорд Абат” або „мілорд Єпископ”. Папа сам, мабуть, був наймогутнішим монархом у так званому Християнстві. Таку силу можна бачити в списку папських привілеїв виданих папою Григорієм VII в 11-му столітті. Між цими поміщались „сила усувати імператорів” і „касувати чиї-небудь накази”.

Провідники давнього Вавілона, Єгипту, ацтек, у Америці, індуської Індії — дійсно, мабуть усі суспільства в минулому — користувались релігійним ладом, щоб укріпляти свої власні інтереси. І заради самолюбного зиску світська релігія часто старалась підтримувати близькі зв’язки з Державою. Але який є урок у цьому? Урок є такий: Коли релігія мішається в політичні справи й втягається в світ з його політикою, то маси людей страждають і з цього виникає замішання. Такий духовний перелюб сприяє на те, що релігія стала огидою для Бога. (Об’явлення 17:3—5) Крім того, з Біблії ми довідуємось, що одна вимога Богом-схваленого поклоніння є ,тримати себе незаплямованими від світу’.— Якова 1:27.

УРОК 3 — Матеріальний добробут: По деяких країнах і ерах історії люди втішались значним матеріальним добробутом. Багато кажуть, що щастя та задоволення збільшуються з поліпшенням рівня життя. Але що історія дійсно навчає? Що люди не стають щасливі тільки з матеріального добробуту. Що ж інше є потрібне крім матеріальних речей?

У своїй книжці Людина, Бог і чарування, Івар Лісснер сказав: „Ми можемо тільки дивуватись завзятості якою протягом цілої історії людина задовольняла свої бажання. Людина не була задоволена тільки потребами на життя. Вона завжди старалась добитись недосяжного. Ця дивна й вспадкована спонука в людині є її духовність... Людина не є задоволена тільки спати, їсти й огріватись... Всі цивілізації людства, які вже колись існували, вкорінювались у релігії й шуканні Бога. Без віри, релігії та Бога не можна уявити собі цивілізацію”.

Дев’ятнадцять століть тому, Ісус Христос сказав: „Щасливі ті, хто усвідомлює свою духовну потребу, тому що Царство небесне належить до них”. (Матвія 5:3, НС) Хоч з матеріального добробуту може бути трохи задоволення, то з цього уроку історії ми довідуємось, що правдиве щастя є наслідком розвинення й задоволення наших духовних потреб.

УРОК 4 — Суспільне поліпшення: Неможливо мати кращий світ без кращих людей. Дійсно, історія доказує, що „запанувала людина над людиною на лихо для неї”. (Екклезіястова 8:9) Так, такі розвитки як скасування рабства поліпшили суспільство. Але через різні людські фактори згинуло мільйони людей в нелюдяних війнах. Щоб дійсно поліпшити суспільство, то необхідно навчити людей любити одні одних. (Матвія 22:39) Правда, Біблія показує, що людству треба буде тисячу років удосконалитись під царюванням Ісуса Христа та Його помазаних співправителів. Але початок тієї ери вже є дуже близько, і це буде одно з багатьох досягнень Божого Царства.— Об’явлення 20:4—6; 21:1—5.

Безсумнівно, ми можемо навчитись багато уроків із історії людства. Але, що сказати про тих чотирьох вищезгаданих уроків? Як ми можемо особисто застосовувати такі уроки історії?

[Вставка на сторінці 5]

,Вони читають історію тільки, щоб навчитись як повторювати ті самі лиха’