Політика — її плід у Першій світовій війні

Майже 2000 років тому Ісус Христос виступив з Його славною Нагірною Проповіддю в якій висловив основні принципи для християнської поведінки. Замість ненависті, Він навчав людей любити; замість мститись, простити й відмовлятись від насильних методів. (Матвія, розділи від 5 до 7) Протягом історії так зване Християнство твердило, що воно наслідувало Його приклад. Але коли ближче приглянемось на політику нашого 20 століття, то що ми бачимо? Чи ж уряди так званого Християнства дійсно застосовували християнські принципи? Або чи вони, свідомо чи несвідомо, застосовували зухвалі принципи, яких додержував Нікколо Макіавеллі в своєму дослідженні історії людства? У своїй книжці Монарх, він розяснює методи до яких звертались успішні державні діячі протягом століть. Його головні принципи поміщаються на сторінці 7.

СПОЧАТКУ 20 століття здавалось, що майбутність була відповідно стійкою. Головні європейські держави заснували між собою врівноважуючі союзи, які теоретично повинні були забезпечити людям мир. Але, так як писав історик Р. Р. Палмер у своїй книжці Історія сьогочасного світу, „Європейці вірили, що доб’ються якоїсь стійкої ери, доброго прогресу й багатішої цивілізації, в якій користі сучасної науки та винахідництва будуть більше поширюватись... Замість цього у 1914 році Європа спотикнулась у нещастя”.

Професор А. Й. П. Тейлор навіть заявляє: „Не було майже жодної причини на ворожість між великими європейськими державами спочатку літа 1914 року”. Однак, європейські політикани ,спотикнулись у нещастя Великої Війни’ від 1914 до 1918 років. Чому? Згідно з тим самим професором, причина на це була „система союзів [блок Німеччини, Австро-Угорщини, та Італії становлячі Троїстий союз проти Франції, Росії, Великобританії, становлячі Антанту]... Вони повинні були сприяти мирові, але вони сприяли війні”.

Ісус навчав, „Коли вдарить тебе хто в праву щоку твою,— підстав йому й другу” і, „Любіть ворогів своїх”. (Матвія 5:39, 44) Макіавеллі натякав, що часто ,жорстока сила була потрібна’ для того, щоб правитель добився своєї мети. Він писав: „Князь, який хотів постояти за себе, мусив знати як чинити зло, і звертатись до нього в разі потреби”! Згідно з Макіавеллі, християнські принципи треба було пожертвовувати, щоб добитись своєї мети.

Коли католицькі, протестантські, і ортодоксальні політичні провідники в Європі — царі, імператори, президенти, прем’єри — оголосили війну в 1914 році, то чиє навчання вони, свідомо чи несвідомо, наслідували? Того Якого вони визнавали бути їхнім Господом, Ісуса Христа? Чи прагматичної (самовпевненої) поради Макіавеллі?

„Війна, щоб покінчити з війною” і війна, щоб „зробити світ безпечнішим для демократії” були деякі гасла, якими оправдували різанину в яку політичні діячі заганяли юнацтво в 1914 році. І яка ж велика війна це була! Яку ж ціну заплатили — не політичні діячі — але люди?

Наслідки Першої світової війни

Битва Сомме, північної Франції, є досконалим прикладом безумної різанини протягом Першої світової війни. Професор Палмер каже: „У битві Сомме, від липня до жовтня [1916 року], згинуло 500 000 німецького війська, 400 000 британського й 200 000 французького”. Усього згинуло 1 100 000 чоловіка! З яким же наслідком? „Не здобулось нічого корисного”, каже історик Палмер. Але згинуло багато — 1 100 000 батьків, чоловіків, і синів, які залишили по собі мільйони сумуючих батьків, дружин, і сиріт. Це був смертельний врожай тільки одної битви! Яка ж є основна причина на це? Роз’єднуюча політика, яка використовувала націоналізм і патріотизм, щоб кормити гармати в війні, яку ніколи не повинні були воювати.

Яку втрату понесли люди (але рідко коли правителі) воюючих країн? Одно джерело інформації каже: „До 11 листопада 1918 року... згинуло вісім мільйонів вояків, було 20 мільйонів поранених, заражених, покалічених, або блюваючих кров’ю від газових атак”. А скільки цивільного народу було поранено? „Було вбито або поранено двадцять два мільйони цивільного народу, а позосталі мешкали по селах розгромлених на купи осколок і сміття”.

Беручи до уваги цю велику різанину, то як відповідно Біблія символізує всесвітню політичну організацію Сатани протягом історії — „дикою звіриною”.a (Об’явлення 13:1, 2) При нагоді декотрі дикі звірі вбивають заради вбивання. Інші навіть убивають своїх малят.

Надії розгорялись, коли Перша світова війна закінчилась припиненням воєнних дій у листопаді 1918 року. Так як цю думку висловив письменник Чарлз Л. Мі у своїй книжці Версаль порядку 1919 року: „Перша світова війна була дуже великою трагедією. Було мобілізовано шістдесят п’ять мільйонів чоловік — багато мільйонів більше від якої-небудь попередньої мобілізації народу — воювати війну, так як їм було сказано, заради правосуддя й честі, національної гордості й великих мет, воювати війну, яка покінчить з війною, щоб заснувати зовсім новий лад миру й справедливості в світі”.

Чи ж політичні діячі світу навчились якогось уроку з цього страшенного кровопролиття? Чи ж так звані християнські країни вже більш практикують любов, яку Христос навчав? Ні, бо події після 1918 року суперечать усім тим гаслам, якими політичні діячі, священики, і мілітаристи так хитро користувались.

Коментар письменника Мі є доречне зауваження: „Дипломати зібрались [на Паризькі мирні договори] — і, замість привести світ до ладу, вони взяли хаос Великої Війни, і, мстиво, ненавмисно, безсило та хитро, запечатали його як постійний стан нашого століття”. Пізніші події підтвердили факт, що хаос був запечатаний як незмінний стан життя в 20 столітті.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 7]

У своїй книжці Монарх Нікколо Макіавеллі (1469 до 1527 рр.), майстерний державний діяч і письменник, висловив наступні принципи про те, як можна добитись успіху, як політичний провідник.

(1) „Це багато безпечніше, щоб вас боялись аніж любили... Люди багато менше вагаються образити улюбленого аніж того, якого вони бояться.

(2) „З досвіду ми взнали, що в сильних монархів світу цього вірність була малозначна.

(3) „Ви мусите усвідомити, що є два способи в які можна домагатись чогось: законом, а також силою; перший спосіб властивий людині, другий тварюкам; але тому що перший [спосіб] часто є мало успішний, то потрібно звертатись до другого.

(4) „Отже, це непотрібно для князя мати всі ті добрі риси, про яких я згадав, але дуже потрібним є мати їх на вигляд”.— Курсив наш.

(5) Монарх повинен „тим, які бачать і слухають його мати вигляд зовсім милостивої, вірної, людяної, праведної й релігійної людини. Найпотрібніша є та остання риса, тому що в основному люди судять по тому, що вони бачать, а не по ділах... Всі бачать те, чим здається ви є, мало людей дійсно знають вас такими якими ви дійсно є”.

(6) „Монарх не повинен мати жодних інших мет або думок, і не повинен досліджувати нічого іншого, крім війни й її правил та дисципліну, бо це єдине мистецтво, яке належить до тих, хто володарює.

(7) „Князь, який хотів постояти за себе мусив знати як чинити зло, і звертатись до нього в разі потреби”.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Велике кровопролиття в Першій світовій війні підкреслює безглуздя політичних діячів

[Відомості про джерело]

Народний архів

[Ілюстрація на сторінці 7]

Макіавеллі грунтував свої політичні принципи на попередній історії