„Вічна непорочність Марії” — її вплив

ДЕКОТРІ читачі цього журналу можливо будуть здивовані, а навіть приголомшені, читати про „вічну непорочність діви Марії” під загальною темою „Католицька церква — її погляд на статеві справи”. Будьте певні, що ми не маємо на меті образити католиків, ані обчорнити Марію. По суті, ми дуже поважаємо її за те, що вона була одним з Христових вірних учнів.

Крім того, ми зовсім погоджуємось з думкою, що Марія була дівою, коли породила Ісуса. (Матвія 1:18—23) Але, чи Марія була дівою через ціле своє земне життя?

Багато католиків сумніваються

Католицькі довідники виявляють те, що католицькі вчені сумнівались, що Марія була дівою ціле своє життя. Біблія сама кілька разів згадує Ісусових „братів” і „сестер”. (Матвія 12:46, 47; 13:55, 56; Марка 6:3; Луки 8:19, 20; Івана 2:12; 7:3, 5) Але декотрі католики кажуть, що ці слова вказують на „родичів”, як-от племінників. Чи це правда?

Нова католицька енциклопедія каже: „Читачі грецьких слів... які вживаються визначати споріднення між Ісусом а цими родичами, розуміють, що тут говориться про Його рідних братів і сестер”. Також, Нова американська Біблія, католицький переклад, признає у примітці до Марка 6:1—6, в якому то вірші згадується Ісусових братів і сестер, кажучи: „Не було б жодного питання про значення цього віршу коли б Церква не навчала вічної непорочності Марії”.

Біблія ясно каже, що Марія породила інших дітей крім Ісуса; суперечність створила Католицька церква своїм навчанням, що Марія не породила інших дітей. Католицький автор Г. Гіллес, який докладно дослідив усі біблійні докази на цю тему, зробив висновок: „Коротко й зваженими висловами, через мою вірність до [католицької] Церкви, я вірю, що можу зробити підсумок мого дослідження так... ЧОТИРИ КАНОНІЧНИХ ЄВАНГЕЛІЯ поміщають гармонійний доказ,.. що Ісус мав рідних братів і сестер у Своїй родині... Всупереч цьому ясному доказові, здається, традиційна позиція [Католицької церкви] грунтується на уразливій й слабкій основі”.

Якщо в Біблії немає доказу на „вічну непорочність Марії”, то звідкіля ж походить цей догмат?

Джерело догмату

„У кількох стародавніх релігіях”, каже єзуїтський священик Ігнас де ла Поттері, „непорочність була пов’язана з релігійними обрядами. Деякі богині (Аната, Артеміда, Афіна) звались дівами”. Однак, що це має до діла з Марією? Католицький священик Андрій Грілей пояснює: „Символ Марії прямо поєднує Християнство з древніми релігіями в яких обожались матері-богині”.

Професор церковної історії Ернст В. Бенц говорить про цей зв’язок з древніми поганськими релігіями. „Шанування матері Божої”, він писав у Новій британській енциклопедії, „посилилось коли християнська церква стала імператорською під Константином і народні маси поган почали товпитись у члени церкви... Побожність і релігійна свідомість [народу] вже з давнини була оформлена культом ,великої матері’ богині й ,божественної діви’, розвиток з своїм джерелом у давніх популярних релігіях Вавілонії й Ассірії... Незважаючи на те, що традиційні Євангелія не навчають цього догмату, то культове обожання божественної діви й матері знайшло в християнській церкві нову можливість на вираження в поклонінні Марії”.

Але що спонукало Римську церкву запровадити й ухвалити культ „великої матері” богині й „божественної діви”? По-перше, „маси поган”, які товпились у члени Церкви вимагали цього; вони почувались вигідно в Церкві, яка обожала ,велику діву-матір’. „В Єгипті”, каже професор Бенц, „Марії ще в давнину поклонялись під назвою родителька Бога (Теоток)”. Отже, культ „божественної діви” було запроваджено, щоб послужити „масам поган”, які товпились у члени церкви.

На першому Нікейському соборі 325 року н.е., було дано поштовх обожанні Марії. Як? Тому що на тому соборі зробили Трійцю офіційним навчанням Католицької церкви,— Нікейський символ віри оголосив Ісуса бути Богом. За загальною думкою це зробило Марію „Богородицею”, або „матір’ю Божою”. І, так як сказав професор Бенц: „Ефеський собор (431 р.) підвищив цю назву на догматичний стандарт”. Другий крок був зробити Марію „вічною дівою”. Це сталось, тоді коли Марії було дано назву „вічна діва” на другому Константинопольському соборі 553 року н.е.

Наслідки догмату

Й. Й. Пелікан, професор у Єйл університеті, пише про це так: „Ріст цього суворого ідеалу в Церкві допоміг підтримувати цей погляд Марії бути зразком довічної діви”. Цей „суворий ідеал” теж можна було бачити в розвитку монастирського життя й обітниці безшлюбності в століттях після Нікейського собору. Сотні тисяч католицького духівництва, монахи й черниці, старались — декотрі успішно, багато неуспішно — вести здержливе життя, тому що їхня Церква навчала несумісність статевих зносин із святістю.

Значно зауважити, що головний керівник церкви, „святий” Августин, „поєднував оригінальний гріх з статевою хтивістю”. Правда, багато сьогочасних католицьких теологів уже не погоджуються з цим тлумаченням. Але чи ж учення про вічну непорочність Марії й обітницю безшлюбності не натякає на те, що статеві зносини є неморальні? І чи ж те що Ватікан наново повторив політику церкви у справах розводу й контролювання народжуваності не збільшило проблему для мільйонів католиків?

Важливішим, що Біблія говорить про статеві справи?

[Вставка на сторінці 8]

„ЧОТИРИ КАНОНІЧНІ ЄВАНГЕЛІЯ поміщають гармонійний доказ,.. що Ісус мав рідних братів і сестер”.— Католицький автор