Коли земля тряслась, то вони допомогли
Від нашого кореспондента в Чілі
ЗЕМЛЯ тряслась усе більше й більше. Ми приступили до входу нашої кімнати. Ті, хто залишився в кухні, тримали двері шафів, щоб вони не відчинялись, тоді як на верхньому поверсі книжки, пляшки, вазонки, скляні посуди, і слоїки консервів падали на підлогу. Ми цікавились знати, як довго триватиме цей землетрус.
Непотрібно казати, ми не відзначали тривалості трусу за годинником, але наступного дня газети звіщали, що трус тривав дві хвилини. Ви можливо думаєте, що дві хвилини не є довго, але повірте мені, ви не маєте поняття які довгі здаються тих дві хвилини, коли земля трясеться під вами!
Це сталось о 7:47 пополудні в неділю 3 березня 1985 року, коли нас, тут в Сантьяго, Чілі, вдарив землетрус. Ми відпочивали в нашій кімнаті в відділі Товариства Вартової Башти, коли це сталось. Інші робітники пили чай у кухні.
Землетрус залишив нас без електрики на кілька годин. Ми вийняли ручні електричні ліхтари, свічки, і малі радіа на батареях. Згідно з новиною по радіо, землетрус дуже пошкодив береговим і старшим дільницям Сантьяго. ,Як же пощастило нашим християнським братам по тих околицях?’ ми цікавились знати. Не було можливо встановити контакт з ними через переобтяженість телефонних ліній, і, крім цього, телефонний зв’язок по тих околицях був розбитий. Перші потелефонувати до нашого відділу були робітники, які працювали на новому відділі. Як ми зраділи, коли взнали, що з братами все було гаразд, а новий будинок не ушкоджений! По суті, тільки одна стіна конторського будинку, вимурована того ранку, повалилась!
Тієї ночі дуже мало з нас добре спали. Ми тільки що впадали в сон, коли струс потряс ліжком і пробудив нас. Наступного ранку, у газетах були рапорти про вшкодження, з фото землетрусом спустошених околиць, який реєструвався 7,7 на шкалі Ріхтера. Міста залишились без води й електрики. Мости були понищені. Загинуло більше як 140 людей й близько 150 000 залишилось бездомних. Було близько 1800 мільйон доларів (США) шкоди! Землетрус коливав землею аж у Буенос-Айрес, Аргентіні, близько 1350 кілометрів (840 миль) відстані на Атлантичному узбережжі! Люди довгий час будуть пам’ятати 3 березня 1985 року.
Потрібно негайної допомоги!
Ми відразу зробили розпорядок для різних членів нашого відділу відвідати такі місцевості як Мачалі, Меліпілля, Реньго, Сан-Антоніо, Вальпарайсо, і Вінья дель Мар. Чому? Щоб довідатись про наших християнських братів і чого їм було найбільше потрібно.
Усюди можна було бачити спустошення. Хоч більшість розбитих будинків були глинобитні, то новомодні будинки — як-от восьмиповерховий багатоквартирний будинок у Реньяка, теж потрясло, і він похилився так як та падаюча башта в місті Піза. Той будинок було потрібно розвалити.
Але як пощастило нашим християнським братам? Хоч сотні загубили їхні доми й майно, то ми дуже тішились, коли довідались, що ані один з 16 000 Свідків Єгови тієї місцевості не загинув або був поранений! Збори Свідків Єгови в Сантьяго й з так далека як Пунта-Аренас і Ікіке почали телефонувати, питаючи в чім вони могли допомогти. Чутки швидко розійшлись, і до кількох годин декотрі брати почали приносити харч, одяг, ковдри, та інші корисні речі. Незабаром ми навантажили наших два грузовики, 5,5 тонн місткості, і вирушили в дорогу. Коли грузовики вернулись пізно того вечора, то люди вже були позносили так багато пожертв, що планували ще одну подорож. І так то бувало протягом майже двох тижнів.
Другої суботи й неділі після землетруса, 110 добровольчих робітників з сусідніх зборів, і робітники, які працювали при новому відділі, подорожували до декотрих найбільш розбитих міст і спорудили 24 заздалегідь збудованих будинків. У часі писання цієї статті, ми вже збудували 69 таких притулків, і маємо надію ще збудувати багато більше перш ніж настане дощова пора.
Один збір написав нам листа в якому сказав, що практична допомога й збудовані притулки були видимим доказом нашого братерства. „Лос ерманос се пасарон!” („брати перевершили себе!”) З душевним хвилюванням, ми пригадали собі, що це справді було міжнародне братерство, бо в наступні дні й тижні Свідки Єгови з Аргентіни, Німеччини, Італії, і Сполучених Штатів Америки телефонували й розпитували про добробут їхніх християнських братів тут у Чілі. Після розмов по телефону вони висилали щедрі пожертви, щоб допомогти постачити потреби нашої „родини”.
Час для самоперевірки
Крик „Землетрус!” і його руїнницька сила часто спонукують людей подумати про їхнє споріднення з Богом. По суті, кілька хвилин після того як землетрус вдарив Чілі, багато сусідів відвідували наші Зали Царства й шукали в них охорони. Одного Свідка в Меліпілл, добревідомого в його сусідстві, відвідувало багато людей тієї ночі. Після кожного трусу, все більше й більше сусідів шукали охорони в його домі. Він напнув намет на задньому дворі, і допізна вночі обговорював з людьми Ісусові слова про останні дні, що „будуть землетруси місцями”.— Марка 13:3—8.
У Вінья дель Мар один чоловік покинув студіювати Біблію й казав, що вже більше не буде ходити до Залу Царства. Але, куди ж він утік тієї ночі? Таж до Залу Царства! Свідки Єгови привітали цього чоловіка з його родиною й дали йому тимчасове приміщення. Гостинність, яку Свідки показали до нього та його родини так зворушила цього чоловіка, що він постановив знову студіювати Біблію.
Декотрі наші брати ледве врятували своє життя. Наприклад, у зборі Вікунья Росас, один брат недавно вернувся з лікарні й був прикутий до ліжка. Того вечора його дружина з дочкою пішли на зібрання, а він залишився вдома. Кілька хвилин перед тим як вдарив землетрус, він вирішив зробити дружині й дочці несподіванку, коли вони вернуться до дому, і пішов запарити для них чай. Повільно він пошкандибав до кухні, і почав нагрівати воду, коли землетрус вдарив. Вернувшись назад до кімнати, він знайшов ліжко під поваленою стіною три метри (9 футів) висоти! Який же вдячний він був за те, що пішов до кухні запарити чай!
Відношення наших християнських братів дуже підкріпляло віру, бо, хоч загубили все своє майно, таки не втрачали надію. Так як багато висловлювались: „Наші доми повалились, але не віра!”