Найновітніша зброя й боротьба за безпеку

„УЖЕ працюють над зброєю нечуваної сили, яка зовсім змінить усі майбутні умови воювання... Якщо не погодяться над контролем і вживанням цих нових активних матеріалів, то яка-небудь тимчасова користь, незважаючи на те яка велика, може бути перевищена довічною загрозою людському суспільству”.— Датський науковець ядерної фізики, Нільс Бор. Писано 1944 року.

У дослідженні проведене Організацією Об’єднаних Націй було сказано: „Немає... жодної цілі (місцевості) досить сильної, щоб витримала сильні наслідки ядерної зброї, немає жодної ефективної оборони проти рішучої атаки... У цьому ж значенні, людство зустрічає найновітнішу зброю”.

З цього людина скоро усвідомила, що не тільки міста будуть зовсім знищені протягом кількох секунд, але також, що це спустошення можна дуже легко здійснити — немає потреби перше завдавати війську поразки. Ядерною зброєю можна зовсім знищити населення країни, а також її економію тільки до одного дня, і це без перестрілки.

Розуміння, що проти ядерної зброї немає ефективної оборони, довело до розвитку засобів для залякування. У листопаді 1945 року, командуючий генерал США військово-повітряного флоту, Генрі Г. Арнолд, сказав у рапорті до військового міністра: „Дійсна безпека проти атомної зброї в передбаченій майбутності залежить від нашої спроможності негайно перейти в наступ переважаючою силою. Нападникові повинно бути ясно, що атака на Сполучені Штати Америки негайно рушить проти нього дуже руїнницьку повітряно-атомну атаку”.

Багато людей не погоджуються з тим, що таке залякування гарантує їм дійсну безпеку. Роберт Й. Оппенхаймер, видатний фізик, який очолював розвиток атомної бомби, порівнював протилежні ядерні держави до „двох скорпіонів у пляшці, кожен може вбити іншого, кожен рискуючи своїм власним життям”. Більш сучасно, президент Роналд Рейган порівнював сучасне становище між США а Радянським Союзом до двох осіб націлюючі пістолети одна на одну.

Зусилля зробити атом інтернаціональним

У червні 1946 року Сполучені Штати Америки запропонували план новоформованій Організації Об’єднаних Націй. План вимагав створення інтернаціональної агентури, яка матиме владу контролювати й перевіряти всі діяльності атомної енергії по цілому світі. Коли заснується така агентура, тоді Сполучені Штати Америки передадуть їй свої атомні секрети, викинуть існуючі атомні бомби, і вже більше не будуть виробляти їх.

Радянський Союз заявив, що перше необхідно позбутись атомної зброї. Зробивши це, тоді можна планувати розпорядок перевірки й контролю. Те спірне питання застоялось, і протягом наступних років холодної війни надія, що ООН контролюватиме атомну зброю загинула.

Гонка озброєнь: дія й реакція

У 1949 році Радянський Союз випробував свою першу атомну бомбу. Між Сходом а Заходом заглибилось підозріння та недовір’я, і почалась серйозна гонка озброєнь. США відповіли на Радянське випробовування своєї бомби розвитком багато сильнішої зброї, водневої бомби. Перша випробувана воднева бомба (1952 року) була близько 800 разів сильнішою від раніших атомних бомб. Після тільки дев’ятьох місяців, Радянський Союз успішно розвинув свою власну водневу бомбу.

Потім розвинули МБР (міжконтинентальна балістична ракета). У Радянському Союзі проводились успішні випробовування міжконтинентальних балістичних ракет у 1957 році. Ракета могла долетіти в будь-який район тільки за кілька хвилин, замість годин. Сполучені Штати Америки спішились, щоб наздогнати Радянський Союз і наступного року додали МБР до свого арсеналу.

Тимчасом інші країни опрацьовували й випробовували свої власні атомні бомби. По черзі, Сполучене Королівство Великобританії, Франція та інші країни стали ядерними державами.

Цей синдром дій й реакцій продовжувався неослаблено протягом 1960 років. Сполучені Штати Америки й Радянський Союз випробовували антибалістичні ракети. Обидві країни навчились запускати свої ракети з підводних човнів. Обидві розвинули ракети носячі багато боєголовок.

Гонка озброєнь продовжувалась до 1970 років із значним розвитком МІРВ (багаторазово незалежно націлений знову вхідний космічний корабель). Одна ракета тепер могла нести багато боєголовок, кожну з яких можна індивідуально націлювати на відмінну ціль. Наприклад, американська МХ, або Охоронець миру, ракета сучасного типу, є встаткована десятьма такими боєголовками; як також Радянська СС-18 ракета. Кожна ракета може знищити десять міст.

Почали вироблятись ракети більш точного влучення, і це, разом з розвитком МІРВ заворушило новий страх. Замість націлювати ракети на міста, то МІРВ ракети багаторазово націлювались на ракетні та військові установи ворога. Декотрі тепер робили припущення, що вже можливо здобути перемогу в ядерній війні. Могутній перший удар може розгромити здатність або волю ворога відповісти своїм власним ударом.

Обидві сторони тепер почувались примушені протидіяти такій загрозі спроможністю відповісти своїм власним ударом навіть коли б ворог несподівано перше атакував. Без спроможності контратакувати, міркували держави, то не буде можливо відстрашити атаку ворога; дійсно така атака могла б доказатись бути непереборно принадною. Тому розробляли ще більше зброї.

Тепер, на середині 1980 років, гонка озброєнь продовжується великою швидкістю. До галерії зброї недавно додали нейтронну бомбу — мала воднева бомба розроблена вбивати людей радіацією, але не шкодити будинкам та засобам пересування. Інша є крейсерська ракета, яка літає тільки верх дерев (і нижче радіолокаційних хвиль ворога) точно націлена влучити в ціль 1500 миль (2400 км) дальності. Найновітніша зброя занесена до ядерного арсеналу, популярно звана Зоряні Війни, додає ще космос до поля бою.

Зусилля, щоб контролювати зброю

Хоч історія розроблення ядерної зброї може навівати людям думку, що ядерна гонка озброєнь продовжувалась без жодних запобіжних заходів, то вже підписували кілька договорів. Декотрі обмежують випробовування або ограничують кількість деякої зброї, тоді як інші забороняють виробництво ядерної зброї неядерними державами.

Ці договори досяглись тільки старанними й час-марнуючими зусиллями. І жоден договір значно не зменшив кількість існуючої зброї.

Сама суть проблеми така: Великі держави дуже недовіряють і бояться одна одної. Іронічно ця небезпека тільки створює вимогу розробляти ще більше зброї. А розроблення зброї, по черзі, дає кожній стороні більш зловісний й загрозливий вигляд; люди відчувають ще більшу небезпеку.

[Вставка на сторінці 5]

„Коли слони боряться, то трава теж потерпить”.

[Схема на сторінці 5]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Одна МХ ракета дорівнює силі 300 бомб, яка знищила Хіросіму, і може знищити 240 квадратних миль площі.

МАНГАТТАН

Вибух над Хіросімою

Вибух МХ ракети