Як життя почалось на землі?

Один чоловік розшукує відповіді

ЗА МОЇХ молодих літ я знав відповідь на ці запитання. Бог створив життя. Батьки навчили мене цього з Біблії. За моїх молодих літ я бачив життя навколо себе. Життя чарувало мене. Серце наповнювалось його чудесами.

Літні квіти в’янули восени, але залишали по собі насіння, яке весною відновлювало їхні кольорні прояви. Сік дерев зимує під землею, але місяці пізніше вертається, щоб втіляти голі гілки весняною зелениною. Бабаки (великі гризуни) упадаючі в сплячку звиті в степових норах, пробуджуються теплою весною. Пара малих синіх співочих птахів, які гніздяться в порожнині залізного стовпа огорожі нашого двору, перелітали на південь восени, але весною вертались до того самого стовпа, щоб виводити ще одну сім’ю. Благоговійно я дивився на гуси перелітаючі ключем на південь і зачаровано слухав їхнього постійного крику — бажаючий знати про що вони так базікали.

Чим більше я навчався про життя, то тим більше бачив у ньому планування. І чим більше бачив планування, то тим більше переконувався про потребу Майстерного Планувальника, про Якого батьки говорили мені.

Непотрібно Планувальника?

У середній школі мені казали, що Планувальника непотрібно: ,Усе це тільки появилось. Хімікати примітивної земної атмосфери розгромлювались блискавками й ультрафіолетовими проміннями, і їхні атоми об’єднувались, щоб формувати ще складніші молекули,— таким то шляхом появилась жива клітина. Як клітини множились, то відбувались випадкові зміни, і тисячі мільйонів років пізніше життя в його незліченних формах укрило землю. Людина є його останнім продуктом’.

Вони робили еволюцію дуже легкозрозумілою. Можливо занадто легкою. Я таки держався мого переконання в створювання, не хотівши стати легковірним. Я прагнув логіки, бути неупередженим, навчитись правди. Я почав читати наукові твори. З них я багато навчився. Очі мої ще більше розкрились до чудес природи. Чим більше я навчався, то тим більше дивувався. Але чим більше бачив планування, то тим більше розум упирався вченню, що випадкові зміни й сліпа ймовірність створили те, чого видатні науковці не могли створити в їхніх лабораторіях — ані одної мацюпінької бактерії, нічого й не кажучи про квіти, співучі птахи, ключі гусей.

Протягом моїх років у середній школі й університеті, я скільки міг вивчався всяких родів науки — хімії, фізики, біології, математики. До того ж я читав книжки й статті в журналах, які писались еволюціоністами. Однак, таки не переконався. Еволюційні заяви писались дуже гладенько, занадто гладенько, беручи до уваги їхні супровідні твердження.

Це було багато років тому. Уже настали 1980 роки. Можливо вже нагромадили більше доказу, а менше формулювання. Може бути, що вже час знову розглянути цю справу. Я звернув увагу на одну точку — як життя почалось на землі. Якщо еволюція не може привести аргумент на появлення першої живої клітини, то як же вона може підтвердити те, що її шляхом появились живі створіння складаючісь з трильйонів клітин — і мене та вас, яких тіло складається з сто трильйонів?

Для мого дослідження я вибрав недавно писані книжки науковцями бездоганних вірчих грамот — усі еволюціоністи. Буду звертатись до Ісусового способу, яким Він поводився з фальшивими релігіоністами: „Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений”. (Матвія 12:37) Я обмежував своє дослідження до головних кроків, якими еволюціоністи доказували появлення життя: (1) примітивна атмосфера, (2) органічна юшка, (3) протеїни, (4) нуклеотиди, (5) нуклеїнові кислоти називаючись ДНК, і (6) мембрана.

Припущення про ранню атмосферу

Перше, початковій землі була потрібна атмосфера, яка, коли її опромінюватимуть блискавки або ультрафіолетові проміння, або яка-небудь інша енергія, витворюватиме прості молекули потрібні для життя. У 1953 р. Стенлі Міллер говорив про таке дослідження. Для початкової землі він вибрав атмосферу насичену воднем, дав їй електричну іскру, і витворив 2 простіших амінокислот з 20, які є потрібні робити протеїни.¹ Але, ніхто не знає складу першої навколоземної атмосфери.² Чому ж Міллер вибрав атмосферу насичену воднем? Він признав своє упередження, тому що тільки в такій атмосфері „відбувається синтез біологічних складників”.³

Я відкрив, що науковці часто шахраювали на своїх експериментах, щоб здобути бажаних наслідків. Багато науковців визнавали, що дослідник може ,уміло й нечесно доводити до бажаних наслідків’, і що ,своєю інтелігенцією може привертати дослідження до свого смаку’.⁴ Міллерову атмосферу вживалось у більшості майбутніх дослідженнях, не тому що це було логічно, а навіть можливо, щоб у ній появилось життя, але тому що „вона [поняття такої атмосфери] сприяла на еволюційні дослідження”, і „успіхи досліджень у лабораторії рекомендують уживати її”.⁵

Усе ж таки еволюціоністи привітали Міллерове дослідження бути великим успіхом. Вони проводили багато більше досліджень, різними джерелами енергії й дійсними сировинами. Такими маніпуляціями й підробками, а також ігноруванням обставин, які існують у природному оточенні, науковці своїми жорстоко-контрольованими дослідженнями в лабораторіях здобули додаткових органічних хімікатів, які стосуються до життя. З Міллерової кротовини (купа землі, вигорнута кротом із нори на поверхню) вони зробили гору Еверест. Це відкрило шлях на ще один будівельний блок життя — органічну юшку — яка скупчувалась в океанах, або чи дійсно скупчувалась?

Органічна юшка це міф

Міллерова кротовина провалилась, і з її припиненням також повалилась їхня гора Еверест. Електричною іскрою Міллер роздроблював прості хімікати в своїй атмосфері, щоб сформовувати амінокислоти. Але ця іскра ще скоріше роздроблювала б ті амінокислоти! Тому, Міллер знову нечесно маніпулював свої дослідження: У своїй апаратурі він зробив трубку зігнуту в вигляді літери U, щоб зберігати кислоти як тільки вони формувались, і щоб іскра не проходила крізь них. Науковці кажуть, що коли земля перше формувалась, то амінокислоти уникали блискавок або ультрафіолетових промінь пірнанням у океан. Таким то чином еволюціоністи старались зберегти свою юшку.

Це доказалось даремним з кількох причин. У воді амінокислоти нестійкі й в стародавніх океанах існували б тільки в незначній кількості. Якщо була така органічна юшка, то декотрі з її складників зберігалися б у осадочних гірських породах, але незважаючи на 20 років дослідження, „у найраніших породах немає жодного доказу на таку юшку перед появленням життя”. Однак, „існування такої переджиттєвої юшки є дуже потрібним”. Отже, „це важкий удар узнати, що немає жодного доказу на існування такої первобутньої юшки”.⁶

Можливість на формування протеїну

Припустім, що була така юшка, на яку в природі доказу немає. Мільйони молекулів амінокислоти в тій юшці, сотні різних родів, приблизно половина їх були б лівобічні а половина правобічні. Чи ці амінокислоти тепер будуть поєднуватись довгими ланцюгами, щоб створювати протеїни? Чи тільки 20 потрібних видів протеїнів будуть випадково вибиратись з сотень видів у юшці? І чи з цих 20 видів, випадок вибиратиме тільки лівобічних, щоб формувати з них живий організм? А тоді вишиковувати їх за правильним порядком для кожного відмінного протеїну і за точною формою, якої вимагається від кожного?⁷ Тільки чудом це може статись.

У звичайному протеїні поміщається близько сотня видів амінокислот і багато тисяч атомів. У процесах життя жива клітина вживає близько 200 000 протеїн. Дві тисячі цих протеїнів є ензими, спеціальні протеїни без яких клітина не може існувати. Яка ж можливість, що ці ензими будуть формуватись за випадком у юшці — якщо була така юшка? Надзвичайна можливість, що трапляється один раз на 10^40 000 випадків. Це значить 1 за яким пишеться 40 000 нулів. Коли б повністю виписати ці цифри, то вони наповнили б 14 сторінок цього журналу. Або, інакше кажучи, можливість є така сама як би грати в кості і безперервно здобути 50 000 шісток. І це тільки для 2000 з 200 000 потрібних протеїнів для живої клітини.⁸ Отже, щоб здобути всіх потрібних протеїнів, то необхідно здобути 5 000 000 більше шісток у ряд!

Дотепер я почувався неначе носив воду решетом — займався марною справою. Але таки продовжував. Припускаючи, що та юшка і дала нам протеїни, то що ж сказати про нуклеотиди? Леслі Оргел з каліфорнійського Салк інституту натякнув на те, що нуклеотиди були „одною з головних проблем первобутнього синтезу”.⁹ Вони є потрібні сформовувати нуклетинові кислоти (ДНК, РНК, риборуклеїнові кислоти), процес, якого також назвали бути переважаючою проблемою. Між іншим, протеїни неможливо збирати без нуклеїнових кислот, а нуклеїнові кислоти не можуть формуватись без протеїнів.¹⁰ Це та сама загадка в хімічному одязі: Що було перше, курка чи яйце?

Давайте залишім ту гору, і нехай еволюціоніст Роберт Шапіро, професор хімії Нью-Йоркського університету і спеціаліст дослідження ДНК, розпорядиться з можливістю цієї формації нуклеотидів і нуклеїнових кислот у оточенні ранньої землі:

„Коли дві амінокислоти з’єднуються, то формують молекулу води. Потрібно дві молекули води сформувати нуклеотид з його складових елементів, і коли нуклеотиди з’єднуються, щоб формувати нуклеїнову кислоту, то формується ще більше води. На нещастя, формація води в водяному оточенні хімічно порівнюється до того, як би сипати пісок у пустиню Сахару. Це несприятливий процес вимагаючий багато енергії. Самі собою такі процеси не відбуваються легко. По суті, відбуваються протилежні реакції — мимовільно. На нещастя вода роз’їдає біологічні молекули. Вона розламлює нуклеотиди, роздроблює сполуки цукру-фосфату, і відділяє основні хімікати від цукрів”.¹¹

Останній з шістьох кроків згаданих спочатку цієї статті: мембрана. Без мембрани клітина не може існувати. Клітину необхідно охороняти від води, і це водонепроникні жири охороняють її від води.¹² Але щоб сформувати мембрану, то потрібно „апаратури” утворювати протеїни з складних хімічних речовин шляхом сполучення різних елементів”, і ця „апаратура” може діяти тільки тоді, коли є мембрана, щоб тримати їх при купі.¹³ Це повторення тієї курка-яйце проблеми!

Молекулярна біологія віщує її загибель

Еволюціоністи мріяли відкрити надто просту першу живу клітину. Але молекулярна біологія перемінила їхню мрію на гнітюче страхіття. Майкл Дентон, спеціаліст молекулярної біології, передвістив її загибель так:

„Молекулярна біологія відкрила, що найпростіші зі всіх живих систем на землі сьогодні, клітини бактерій, є дуже складні. Незважаючи на те, що найменша бактерія є дуже малесенька, важуча менше ніж 10^-12 грама, то в дійсності кожна діє неначе справжня фабрика зображена в мініатюрі, поміщаюча в собі тисячі чудово-планованих кусочків складних молекулярних предметів, складаючись з сто тисяч мільйонів атомів, багато складніша від якого-небудь людиноствореного предмета й зовсім без рівня в безживному світі.

„Молекулярна біологія теж виявила, що основний план клітинних систем є однаковий в усіх живих предметах на землі — від бактерії до ссавців. У всіх організмах ролі ДНК, МРНК і протеїн — однакові. Основно генетичний код всіх клітин також є однаковий. Розмір, структура й складовий план на формацію протеїн є майже однаковий в усіх клітинах. Отже, за умовами основного біохемічного плану протеїн, то в жодній живій системі, примітивній чи спадковій відносно якої-небудь іншої системи, немає найменшого емпіричного (спостереження в природних умовах) натяку на еволюційний процес між усіма неймовірно різноманітними клітинами в світі”.¹⁴

Не дивно, що Гарольд Моровіц, фізик Йєль університету, вирахував, що можливість випадково здобути найпростішу живу бактерію є 1 до 1 за яким пишеться 100 000 000 000 нулів. „Це число таке велике”, каже Шапіро, „що виписати його загальним способом треба було б кілька сотень тисяч неписаних книг”. Він обвинувачує науковців зобов’язаних досліджувати хімічну еволюцію життя, ігноруванням збільшаючого доказу й „вважають її [еволюцію життя] бути безсумнівною правдою, і таким чином зберігають її як міфологія”.¹⁵

Один спеціаліст-науковець клітинної біології каже, що мільйони років тому „тільки одна клітина могла виробляти зброю, ловити харч, розтравлювати його, позбуватись відходів, рухатися, будувати доми, брати участь у статевих зносинах прямих чи химерних. Ті створіння ще до цих пір існують. Протісти — організми довершені й цілі складаючіся тільки з одної клітини — мають багато талантів, але не мають ні тканини, ні органів, ні сердець і без розумів — дійсно посідають усі таланти що ми”. Вона говорить про одну клітину, яка просочується разом з „тими сотнями тисячами одночасними хімічними реакціями, що є життя”.¹⁶

Яка ж неймовірна плутанина хімічного руху втісненого в мікроскопічній клітині, однак без перешкоди рухові! Очевидно, відповідальним за все це мусить бути Майстерний Планувальник всевишньої інтелігенції. Зміст інформації вбудований в цятці ДНК важуча „менше ніж кілька тисяч мільйонних частин грама” вистачає „точно визначати організм такий складний як людина”.¹⁷ Навіть інформація поміщена в одній клітині, „коли б виписана, наповнила б тисячу 600 сторінкових книжок”.¹⁸ Як усе це охоплює благоговійним страхом! Мусить бути Інтелігенція, Якої ми не маємо сили збагнути, щоб дати початок життю на землі.

Після цього дослідження я дійшов до цього висновку: Без правильної атмосфери, немає органічної юшки. Без органічної юшки, немає амінокислот. Без амінокислот, немає протеїнів. Без протеїнів, немає нуклеотидів. Без нуклеотидів, немає ДНК. Без ДНК, немає клітин, які б розмножували самих себе. Без покриваючої мембрани, немає живої клітини. І без інтелігентного планування й керівництва, немає життя на землі.

Але науковці зробили віруючим у створювання велику послугу. Те що вони відкрили про життя дуже підкріпило мою віру в створювання, і тепер з глибоким оцінюванням я читаю в посланні до Римлян 1:20, 21, 28: „Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання... Але знікчемніли своїми думками... А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений,— щоб чинили непристойне”.

Моє дослідження переконало мене, що батьки навчили мене правди: Тільки Бог Єгова є „джерелом життя”. (Псалом 36:10) — Один з письменників до журналу Пробудись! (анг.).

Посилання

1. Походження: Довідник скептика до створювання життя на землі, автор Роберт Шапіро, 1986 р., ст. 105; Саме життя, автор Франсис Крік, 1981 р., ст. 77.

2. Походження: Довідник скептика, ст. 96-7.

3. Походження життя на землі, автор Стенлі Л. Міллер і Леслі Е. Оргел, 1974 р., ст. 33.

4. Походження: Довідник скептика, ст. 103.

5. Розгляд технології, квітень 1981 р., автор Р. С. Кавен, ст. 8; Наука 210, автор Р. А. Керр, 1980 р., ст. 42. (Обидві цитати вибираються з Таємниця походження життя: Переоцінюючи сучасні теорії, 1984 р., ст. 76.)

6. Еволюція: Про кризу теорії, автор Майкл Дентон, 1985 р., ст. 260-1, 263; Походження: Довідник скептика, ст. 112-13.

7. Еволюція: Про кризу теорії, ст. 234-8.

8. Інтелігентний всесвіт, автор Фред Гойл, 1983 р., ст. 12-17.

9. Походження: Довідник скептика, ст. 188.

10. Еволюція: Про кризу теорії, ст. 238; Походження; Довідник скептика, ст. 134, 138.

11. Походження: Довідник скептика, ст. 173-4.

12. Там же, ст. 65.

13. Еволюція: Про кризу теорії, ст. 268-9.

14. Там же, ст. 250.

15. Походження: Довідник скептика, ст. 32, 49, 128.

16. Центр життя, автор Л. Л. Ларісон Кудмор. 1977 р., ст. 5, 13-14.

17. Еволюція: Про кризу теорії, ст. 334.

18. Національний Географік, вересня 1976 р., ст. 357.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Котре було перше?

Курка несе яйце, але курка походить з яйця.

Протеїни не можуть формуватись без нуклеїнових кислот, але нуклеїнові кислоти не можуть формуватись без протеїнів.

Мембрана не може формуватись без апаратури створювати протеїни, але ця апаратура не може формуватись без мембрани.

[Ілюстрація на сторінці 8]

У кожній живій клітині відбуваються сотні тисяч хімічних реакцій — одночасно без затору!

[Ілюстрація на сторінці 9]

Інформація тільки в одній клітині наповнила б тисячу 600 сторінкових книг.