Німі каміння говорять

Від нашого кореспондента в Мексіці

ДВАДЦЯТЬ перше лютого, 1978 р., робітники електричної компанії копали рів у діловій частині Мехіко й відкрили частину кам’яної скульптури. Це було найважливіше археологічне відкриття в історії Мексіки.

Кам’яну скульптуру викопали в місцевості на якій колись стояв головний храм ацтекського міста Теночтітлан. Сьогодні руїни того храму вже викопані й відвідувачі можуть оглядати ту місцевість. Декотрі відвідувачі тільки цікавляться подивитись. Але інші цікавляться тим, що ці руїни можуть навчити нас про ацтеків, засновників стародавньої Мексіканської імперії. Ці німі каміння розказують нам дуже захоплююче оповідання.

Головний храм

Неподалік розкопу стоїть Сокало — станція підземної залізниці. Тут можна бачити модель відтворений в зменшеному вигляді того, яким гадають був головний храм. Храм збудовано на форму піраміди з двома до башти подібними будинками на верху. Бувши центром поклоніння ацтеків, навколо нього були інші храми на центральній площі Теночтітлана. Тут були головні ідоли, яким ацтеки поклонялись, Хуіцілопочтлі, бог війни, і Тлалок, бог дощу.

До іспанської колонізації, Теночтітлан було острів у долині озер. Паралельно до вулиць були канали для перевозу вантажу малими човнами, називаючись чалупа. Сальвадор Тоскано, в своїй книжці, Квавтемок, описує нам це так: „Велика площа головного храму стояла в центрі острова, і Кортес додає, що ,немає людської мови, щоб нею оповісти величність і винятковість того храму, такого великого, що масиви для помешкання 500 людей можна було будувати в його межах. На площі поміщались кілька пірамід для поклоніння й ігор у м’яч. Там будували доми священиків, були платформи в вигляді черепа (цомпантліс), і монументальні храми збудовані з тесаного каменя й ароматичної кедрини. Крім цих будинків, стояла головна храмова піраміда для поклоніння богу сонця і війни, Хуіцілопочтлі, 30 метрів [100 футів] висоти — 116 східців до верха — з якої було видно цілий острів’”.

Відвідуючи розкопи

Маючи цю інформацію на увазі, давайте підемо до поруччя, яке запровадить нас глибоко в розкоп, щоб подивитись на цю місцевість. Що ж ви там бачите? По-перше, тільки руїни! Місцевість залишили точно так як її відкрили, крім малого відновлення. Але ближче приглянутись, то можна бачити деякі цікаві факти.

Наприклад, у центрі розкопу, бачимо місце на якому поклонялись богам Хуіцілопочтлі й Тлалоку. Цікаво зауважити, що храм, якого Кортес описує, був багато більший за цього. Іспанські конкістадори (завойовники) мали намір знищити ацтекську культуру, а головно те, що вони вважали бути кровожерливою релігією. Завоювавши місто в 1521 р., вони систематично нищили храм, аж поки не залишились тільки вламки. Тоді вони будували свої власні будівлі на тому місці.

Проте, іспанські конкістадори не знали, що храм, якого вони знищили, був тільки останній з серії будинків. Першу будівлю кілька разів розбудовували, і кожна розбудова покривала попередню. Тому то, іспанські конкістадори не знищили частини раніших храмів. Двоє місць поклоніння, яких бачимо тут, є частиною другої розбудови.

Кровожерлива релігія

По цих місцевостях поклоніння жертвували людей, і через це називають ацтекську релігію бути кровожерливою. Однак, порівнювати ту релігію з теперішньою, то належно звернути увагу на те, що сказав Домінік Верут: „Ацтекська цивілізація пройнята жахом жертвування людей, яке то культурне явище має багато оборонців, однак викликає огиду в її ворогах, які забувають про святу інквізицію [і] нацизм”.

Однак, ми не можемо не відчувати холоду й дрижання, коли дивимося на жертовний камінь перед капличкою Хуіцілопочтлі. Жертву ставили на той плоский камінь, догори обличчям, а тоді виривали з неї серце, і жертвували його богам.

Інший камінь, статуя богині Койолахвкі, виявляє ще інший аспект ацтекського поклоніння. Кажуть, що богиня Койолахвкі була сестрою Хуіцілопочтлі, яку він убив і порозрізував на кусочки. Отже, плоска скульптура представляє її розчленовану, з головою відрізаною від грудної клітки. Очевидно, ацтеки не відчували докорів сумління через те, що поклонялись розчленованій богині.

Порівняння — стародавнє і сучасне

Читачам Біблії відомо, що жертвування людей часто було частиною фальшивого поклоніння. Ханаанеяни, а навіть деколи відступницькі ізраїльтяни, жертвували своїх дітей демонським богам. (2 Царів 23:10; Єремії 32:35) Ацтеки, теж, жертвували своїх дітей. Про це читаємо в книжці Ель Темпло Майор: „У одній з цих [ямів] знайшли останки пожертвованих дітей разом із образом бога дощу. Чи це було спеціальне жертвування, тому що настала посуха?”

На сторінці 219 та сама книжка додає й каже: „Фрей Хуан де Торквемада говорить про це в книжці Монаркія індіана (Індіанська монархія): ,Дітей брали до дуже прикрашених вівтарів жертвування, на верху переносних платформ або носилках, прикрашені квітами і пір’ям, яких носили священики на раменах своїх. Інші люди йшли перед ними, грали на музичні інструменти, співали й танцювали. Таким то способом дітей проводили до місцевостей де вони були пожертвовані демонам’”.

Звертаючи увагу на інші подібності між релігією ацтеків а релігією старого світу, то заявляють, що бог Тлалок також був богом родючості. Один з головних вівтарів є присвячений йому. У храмі теж є вирізьблено дві великі гадюки, а гадюки — це символ плодючості. Багато стародавніх поганських релігій старого світу теж мали богів плодючості, і гадюка була дуже поширеним релігійним символом. Також цікаво зауважити, що, так як заявляють, бог Хуіцілопочтлі народився богині Коатлікве, і цю матір-богиню пізніше назвали „мати всіх богів”.

Ацтеки пристосовуються новій релігії

Іспанські конкістадори дуже старались, і часто насильно, викоренити ацтекську релігію з Мексіки. Часто вони будували свої власні церкви верх ацтекських храмів, на каменю давніших будинків. Навіть кусочки ацтекських ідолів уживали, як будівельний матеріал.

Проте, ацтекам не було трудно привикнути до нової релігії. Ідоли з дерева й кераміки заступили їхніх ідолів з каменю. Ці нові ідоли були більш схожі на людину, але все ж таки були ідолами. І багато ідей давніх релігій залишились частиною мексіканської культури. Наприклад, у Мексіці ще був культ померлих, якого святкували кожного року на початку листопада. І послідовники нової релігії вірили в безсмертя людської душі, так як стародавні мешканці Мехіко. Отже, релігія, яку Кортес старався знищити, була дуже схожа на релігію, яку він приніс до Мексіки.

Ті німі руїни головного храму, яких відвідувачі тепер можуть оглядати, викликають спогади про імперію й культуру знищені навіки. Вони пригадують нам жорстокі релігійні звичаї, богів яким ніхто вже не поклоняється, і практики, які зберігаються до цих пір, хоч під інакшими назвами й в інакших релігіях. І вони пригадують нам чудову схожість між фальшивою релігією старого світу а релігією нового.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Богиня Коатлікве.

[Відомості про джерело]

Nat’l Institute of Anthropology and History, Mexico

[Ілюстрація на сторінці 20]

Богиня Койолахвкі.

[Відомості про джерело]

Nat’l Institute of Anthropology and History, Mexico