Аборт — за яку ціну?

У ГЛАЗГО, Шотландії, двом медичним сестрам привиджались „гнітючі видіння” і через це вони не могли спати, так як було сказано в Дейлі Телеграф. Чому? Тому що вони брали участь у хірургічній абортивній операції, щоб припинити народження немовлятка чоловічої статі, якому вже сповнилось 24 тижні. Несподівано, немовлятко жило „якийсь час”.

У Детройті, США, утробний плід 29 тижнів, який, так як гадали, був убитий впорсканням (медичного препарату) в матку, кинули в сталеве відро. Немовлятко жило. Вчули як воно плакало, і цю маленьку дівчинку взяли до відділу пильного догляду саме на час.

Припиняти народження життєздатного плоду розвинулось на зростаючу проблему через збільшаючу кількість абортів. Прогресивною медичною технікою постачають передчасним немовляткам кращого догляду, так, що коли йому сповниться тільки 26 тижнів, здорове немовлятко може жити — дуже неправдоподібна річ кілька років тому. Через це, медичні сестри в декотрих країнах мають законне право, на підставі сумління, відмовитись працювати при операціях абортувань.

Що ж сказати про лікарів? Як вони ставляться до цього?

Абортне діло

„Публічно визнавати себе лікарем, який робить аборти — це поцілунок смерті”, признався лікар Філліп Стобелфільд у інтерв’ю з журналом Нюзвік. По суті, через тиск публічної опінії, багато лікарів у Сполучених Штатах Америки вже зовсім відмовляються робити аборти. Через те, що висадили кілька абортивних закладів у повітря, то „по цілій країні, маємо заклади яким трудно пошукати медичних директорів, тому що лікарі бояться того, чого суспільство може заподіяти їм”, пояснив лікар Стобелфільд.

Усе ж таки, робити аборти хірургічно зростає все більше й більше. І, не дуже трудно пошукати одної причини на це. З цих операцій є гарні прибутки.

Наприклад, у Парижі, Франції, одні батьки заплатили 1000 фунтів (1400 доларів), щоб приватно зробити хірургічний аборт їхній неповнолітній дочці, згідно з рапортом у медичному журналі Пульс. Декотрі медичні заклади в Лондоні, каже той самий рапорт, вимагають так багато як 2000 фунтів (2800 доларів) за кожну операцію.

У 1982 р., дві найбільших агентур для абортивних операцій в Великобританії, разом мали 4,5 мільйонів фунтів стерлінгів (6,3 мільйонів доларів) доходу. Коментуючи про цей дохід, журнал Гюмен консерн каже: „Абортивні операції це прибуткове діло”. В Японії уряд відмовляється узаконити таблетки для запобігання вагітності. „Забороняють застосування таблеток”, було сказано в Лондонському Сонді тайме „через вплив лікарів, які нагромаджують великих прибутків з хірургічних абортів”. Де б ви не розглядали абортивні справи, то знайдете, що гроші завжди включені.

І це не дивно. Коли батьків спіткає несподіване травматичне становище, як наприклад коли неодружена, неповнолітня дочка завагітніє, то вони будуть платити яку-небудь ціну, тільки, щоб розв’язати ситуацію, а головно коли аборт зробиться безпечно, негайно, і зовсім секретно.

Однак, багато лікарів усе більше й більше розчаровуються через абортивні операції. Спочатку ери абортивних операцій в Великобританії, то Дейлі Мейл цитував професора Іана Морріса, який сказав: „Коли б я тільки починав мою професію, і знав те, що я тепер знаю про аборт, то ніколи не вибрав би працювати гінекологом”. Він додав: „Мені обридла ця операція. Це зовсім протилежно моєму медичному привчанню. Намір моєї професії є зберігати життя, а не вбивати немовлятка цим методом”. Різькі слова, це правда, але не всі лікарі погоджуються з ними. Однак у них таки бачимо дещо огиди до цієї практики, яку декотрі лікарі підсвідомо відчувають.

Абортувати — чий вибір?

Коли жінка мусить вирішувати чи вона буде робити аборт, то дуже мало людей, можливо сама жінка, мало думають про батька того немовлятка. Часто тільки жінка вирішує чи вона буде робити аборт, звертаючись до близьких друзів і родичів, за підтвердженням її рішення. Але „чоловіки також сумують, відчувають втрату”, каже рапорт у Нью-Йоркський час, „і так як жінки, переживають суперечні почуття майбутнього батьківства”.

Декотрі батьки мають сильні почуття й хочуть, щоб на їхні бажання також звернути увагу, і щоб вони мали нагоду більше висловлюватись, перш ніж матір вирішить абортувати недорозвинений плід. „Чоловіки хочуть мати участь у вирішуванні, а не накидати свої погляди”, каже соціолог Артур Шостак після десятирічного дослідження цієї проблеми. Певно, це розсудлива думка.

Змагаючись з реакцією

Однак, коли жінка робить свої рішення, то, не так як чоловік, мусить боротись з фізичним ударом цілої своє системи, коли раптово припинить період її вагітності. Дійсно що є включено в цьому?

Навіть після раннього аборту, це звичайно для жінки почувати себе слабосилою й втомленою. Жінки також страждають від болісних корчів, хворобливого стану, і часто кровоточать. У пізньому аборті (від 16 до 28 тижнів) симптоми припиненої вагітності можуть тривати аж до тижня або й довше, коли ступінь гормону зменшується. Жінку також болять груди й вона стає дуже пригніченою — додаткові фактори з якими вона мусить боротись. Так, робити аборт може бути дуже болісним досвідом, якого тільки жінка переживає, і робити це рішення не завжди легко.

Важливішим є те, що хвилюючо, а також розумово, наслідки абортів можуть дуже пригнічувати. Проблема в тім, що тоді як фізична реакція може настати негайно й жінка сподівається її, то розумові й хвилюючі муки появляються пізніше й довше тривають, якщо дійсно загояться. „Говорячи як той, хто професійно мусить час від часу мати справу з пацієнтами, які робили аборти, то багато років після їхнього досвіду в закладі, вони ще дуже страждають”, пише кореспондент до журналу Лондонського Тайме. Яка ж велика проблема?

„Здається, проблема більша ніж колись думали”, було сказано в Сонді таймс. Наслідки пригнічення й нервохворіння часто такі глибокі, що „половині неодружених жінок, які роблять аборти з терапевтичних причин, потрібно психіатричної допомоги”. Ці відкриття підтверджують дослідження проведене в Лондонській Кіньг Коледж лікарні. Це дослідження виявляє, згідно з журналом Таймс, що „пари, які вирішують припинити вагітність абортом, можуть постраждати від глибокого пригнічення” і цей смуток їм „трудно подолати”.

У японців є незвичайний спосіб поводитись з цією проблемою людського почуття. На подвір’ї храмів вони влаштовують маленькі статуї, вироблені з пластики, гіпсу, або каменю, представляти абортованих немовлят. Там, ці немовлятка передано під опіку Джізо, опікун немовлят у буддистів. Коли батьки моляться до цього божества, і просять його простити їм, то таким чином виявляють свої почуття сорому, смутку, і провинності. То не тільки в японців є ця потреба. Розгляньте наступні особисті досвіди.

„Незабаром я почала соромитись”

Коли Елейн сповнилось 22 роки, то вона вже зробила три аборти. Вона пригадує: „Мені казали, що це було правильно й законно робити аборт, коли зародкові було тільки шість тижнів, тому що немовлятко ще не сформоване до того часу, тільки після трьох місяців або й довше. Пізніше, коли я чула, як люди погано говорили про неодружених матерів, то тішилась, що передчасно припинила свою вагітність. Два роки пізніше я двічі повторила цю процедуру, і раділа все більше й більше, тому що знайшла спосіб яким не народжувати дітей на цей світ”.

Незабаром після цього, Елейн стала працювати медичною сестрою, і подавала жінкам медичну допомогу при пологах. „Я дуже тішилась”, вона пригадує, „коли народжувалось немовлятко й зазнавала радість, яку таке народження дає лікарям, акушеркам, і батькам. Але, незабаром я почала соромитись через те, що припинила життя трьох невинних немовлят, і мене почали охоплювати неспокій та сором. Я дивилася назад на минуле й рахувала скільки років уже було б моїм дітям і чи вони б були родились хлопцями чи дівчатами, а також які вони були б на вигляд. Це дуже жахливе почуття”.

Дженіт, матір 39 років віку, говорить про свої почуття після аборту: „Єдиний спосіб яким я могла подолати свої почуття було переконатись, що мені цього ніколи не трапилось. Протягом багатьох років я переконувала себе, що ніяк не могла зробити аборт, і що це були тільки гнітючі думки”.

Дев’ятнадцятилітня Керен розповідає по секрету: „Я старалась як могла не звертати уваги на мій вчинок, але плакала, коли побачила немовлятко або вагітну жінку. Я дуже пригнічувалась. Тоді з грудей почало точитись молоко ще більше нагадуючи мені цей досвід. Через мої страхіття я пробуджувалась з плачем, мені причувались плачі немовлят. Я стала дуже жовчна через усе це”.

Це омана думати, що аборт є тільки проста операція вигідності. Цей крок неможливо завернути. Негайна проблема може зникнути, однак наслідки, так як ми вже бачили, можуть бути глибокі й довготривалі. Але що сказати коли лікар рекомендує аборт?

„Ви повинні абортувати ваше немовлятко”

Так то лікар відверто порадив Сью. Чому? Тому що Сью вже мала двоє дітей, і як тільки взнала, що знову завагітніла, одна дитина захворіла на триденний кір. „Я теж заражуся”, вона сказала. І так сталось. Незабаром вона теж захворіла.

Медичний доказ показує, що коли вагітна жінка захворіє на триденний кір, то це може спричинити ненормальність зростаючому зародкові. З цим фактом на увазі лікар порадив їй зробити аборт. „Він відверто сказав мені”, нагадую тобі Сью, „що немовлятко народиться ненормальним, і що я ніколи не зможу справлятися з цією ситуацією. У клініці він наполягав на те, що коли я не послухаю його поради, то мушу підписати документ приймаючи повну відповідальність за моє рішення, і звільнити його від відповідальності”. Сью підписала документ. „По всій справедливості, я мушу сказати на його честь, що він дійсно турбувався мною, а головно тому, що я була епілептиком”, додала Сью.

Чоловік Сью, хоч як звичайно дуже турбувався, залишив дружині робити це рішення, і вона зробила розпорядок мати свою дитину. З часом їм народилась дочка. Немовлятко негайно перевірили, але крім невеликої анемії, в нього не було жодної вади. Лікарі дуже здивувались, коли в крові немовлятка знайшли антитіла, яких у крові матері немає, на доказ, що зростаюче немовлятко було вражене триденним кіром.

Справляючись з ненормальністю

Хоч у тому випадку немовлятко народилось нормальним, то фактично багато народжуються ненормальними, і їм потрібно спеціального догляду. Казати, що це людяно не народжувати калік на світ легко, але хто дійсно може судити якість життя якоїсь людини? Чи в кожному суспільстві немає людей різних ступенів нормальності, які втішаються життям до такої міри як можуть, і які по черзі сприяють на добро людства?a

Сью була такої думки. Але в неї було ще інше джерело сили — її віра. Коли лікар перше натякнув, що немовлятко народиться ненормальним, то вона відповіла йому, що коли б так і сталось, то вона буде покладатись на силу Божу, яка допоможе їй справлятись з цим становищем. Також, вона не мала права позбавляти ненормальній дитині „чудової надії на зцілення від усіх фізичних ненормальностей під Божою новою системою”, під правлінням Його Царства. (Об’явлення 21:1—4) Така віра має свої власні нагороди.

Критичний вибір

„Народжувати? Чи Абортувати?” Що ви робили б, коли б мусили вибирати?

Сью зробила цей висновок: „Моє немовлятко не просило народитись на світ, отже яке ж право я мала припиняти те маленьке життя перш ніж воно матиме нагоду жити?”

Це легке питання. Але як би ви відповідали на нього?

[Примітки]

[Рамка на сторінці 9]

Конфлікт вірностей?

Загальна Асамблея всесвітнього медичного товариства в Женеві, Швейцарії, в вересні 1948 р. прийняла Женевську декларацію. Декларацію засновано на стародавній присязі Гіппократа. Унизу подаємо вривок з тієї декларації:

„У час прийняття мене в члени Медичної професії: Я врочисто присягаюся присвятити моє життя на службу людства. . . Я практикуватиму мою професію сумлінно й поважно. . . Я надто шануватиму людське життя, від самого зачаття; навіть під погрозою, я не вживатиму свого медичного знання на шкоду інтересам людини”.

Як лікарі тлумачать цю присягу? Внизу подаємо два суперницькі погляди. З котрим ви погоджуєтесь?

ДОКТОР І. М.

„Я ніколи не можу дивитись на тканину, яку вибрав під час припинення вагітності, і щоб не відчути огиди. Тканина може бути в формі желе, однак, це таки життя, якого я нищу”.

ДОКТОР В. А.

„По моїй думці аборт ніколи не є неправильний. Доти поки зародок є зовсім залежний від його матері, то він не є особою”.

[Рамка на сторінці 11]

Техніки абортивних процедур

Загроза матері від абортивної операції є прямо пов’язана з віком зародка. Цих ніколи не слід недооцінювати.

У ранньому аборті, звичайно зародок висмоктують вакуум-насосом.b Операція коротка й звичайно її роблять у закладі. В операції пізнього аборту зародок розрізують, щоб виймати його з матки, або штучним впорскуванням, щоб спричинити аборт. Звичайно необхідно залишитись у закладі на короткий час. Ще пізніший аборт здійснюється тільки великою операцією як-от гістеротомія.c

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 8]

Недоношені немовлятка тепер можуть переживати через прогресивну медичну техніку.

[Відомості про джерело]

Justitz/Zefa/H. Armstrong Roberts

[Ілюстрація на сторінці 10]

Мало людей звертають увагу на почуття батька немовлятка.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Аборт може дуже пошкодити хвилюючо й розумово.