„Вибирайтесь негайно!”
Масовий вихід десятьох тисяч людей за одну ніч
Від нашого кореспондента в Японії
„ВИБИРАЙТЕСЬ зараз! Негайно!” Стареньким чоловікам і жінкам Осімського закладу для старих громадян наказали шукати сховку в початковій школі перед виверженням гори Міхари 21 листопада 1986 р. Хоч робітники в закладі були приготовлені вибиратись ще коли вулкан став діючий кілька днів раніше, то несподіваність буйного виверження того пополудня не полегшило їхньої втечі.
„Ми навіть не подумали про носилки, яких були приготовили нам”, пояснює Казуко, робітник у закладі. „Ми виносили стареньких людей на руках або на плечах до двох автобусів, яких міська влада надіслала до закладу. Незабаром автобуси були набиті людьми, і декотрих треба було вивозити до сховку вантажними автомобілями”.
Згодом, старих людей привезли до порту й посадили на судно Агентури морської безпеки для того, щоб випорожнити острів. Ці люди перші вибрались. Потім вивезли більше як десять тисяч жителів острова й туристів.
Землетруси й виверження
Гора Міхара на острові Ідзу-Осіма, звичайно відомий під ім’ям Осіма, є одна з чотирьох діючих вулканів під строгим наглядом японського уряду. Гора стала відома за її малі діючі виверження. Але 15 листопада 1986 р., гора вивергнулась тільки два тижні після того, як Конференція для передречення вулканічного виверження оголосила її бути безпечною. Виверження з кратера чис. 1 збільшувались. (Дивіться карту на 6 сторінці.) Лава випливала з внутрішньої кальдери (заглиблення на вершині вулкана). Тоді, 21 листопада несподіване виверження вдарило мешканців острова. В наслідок вивержень сформувався новий кратер. Після цього бували виверження з внутрішніх тріщин гори вивергуючи фонтан вогню більше як 330 футів (100 метрів) вгору. Як при схилах гори формувались ущелини, то формувались і нові вогненні фонтани.
Землетруси ще більше настрашили вже переляканих людей. До години 80 землетрусів потрясли острів. Лава випливала із зовнішнього краю кратера й вилась по схилі гори до Мотомачі, найбільш населеного пункту Осіми. Потік лави до Мотомачі спонукав мера, Гідемаса Уемруа, наказати людям вибратись з міста. У цей час вважали південну частину острова, район Хабу, бути безпечним.
,Грибоподібна хмара неначе вибух атомної бомби’
„Ми пили чай”, пригадує Джіро Нішімура, єдиний старший в ідзу-осімському зборі свідків Єгови. „Тоді пролунав великий вибух. Я вибіг на двір, і побачив грибоподібну хмару, зносячуся верх гори Міхари неначе вибух атомної бомби. Я знав, що це не було мале виверження. Я чув якесь оголошення по міських гучномовцях, але тому що не зрозумів їх докладно, потелефонував до міського бюра. Мені казали, що мешканцям Мотомачі ще не наказували вибиратись. Я знав, що нам будуть потрібні харчі, отже наказав дружині наварити рису й поробити з нього рисові кульки. Але перш ніж я з’їв першу кульку, нам наказали вибиратись.
„Нас п’ятеро, включаючи 90 тилітню матір моєї дружини, втекли до автотранспортної стоянки в порті Мотомачі. Люди стояли в ряді чекаючи сідати в судно й залишати острів. Ряд був довгий, але через стареньку матір моєї дружини яка вже не могла ходити без помочі, нам дозволили сісти на раніше судно в дорозі до Атамі”.
Для декотрих людей, залишати батьківщину не було легко. Кічіджіро Окамура, 84 тилітній чоловік, який працює акупунктуристом у Осімському закладі для старих громадян, вже 40 літ мешкав на острові Осімі. Окамура виявляє свої почуття так: „Землетруси були великі, але я мислив, що все буде гаразд і хотів побачити, що станеться до кількох днів. Я вже звиклий до вивержень та землетрусів. Я не дуже турбувався, бо знав, що вони зрештою втихнуть. Але рибалки схопили мене й примусили вибратись”. Він вибрався з дружиною Йоші й двома дочками та чотирма внуками.
Наказ усім людям вибиратись
Спершу, потік лави загрожував тільки північній частині острова. Мешканців округи Мотомачі перевозили до району Хабу. Мешканцям північної частини острова тільки наказали збиратись у гімнастичних шкільних залах.
„У мене були цих дві ковдри й торба”, каже Каоко Хіракава, яка о п’ятій годині пополудні шукала сховку в гімнастичному залі Номаші. „Я думала, що тільки переночую в цьому залі”. Її чоловік Рінзо турбувався його хворими батьками, які жили недалеко новоутвореного кратера. Розтурбовані, вони сіли в автомашину й поїхали по батьків. „Землетруси були страшні”, каже Рінзо. „Земля коливалась неначе хвилі на бурхливому морі. Батьки тільки що сіли в машину, коли земля кілька кілометрів від їхнього дому прорвалась”. Їм удалось доїхати до гімнастичного залу в Номаші, але пізніше їм наказали вибратись до Хабу.
О годині 10:50 вечором, мер міста дав наказ, щоб усі люди на острові вибрались. „Ми шукали сховища в Третій середній школі в Хабу”, каже пані Тамаокі. „Тоді нам наказали йти пішки до порту. Вода була за мілка для більших судин, отже ми зрештою поїхали автобусом до Мотомачі, а там нас посадили на корабель у дорозі до Токіо”.
Виїзд більше як десять тисяч мешканців і туристів закінчився о годині 5:55 рано 22 листопада з мером та його службовцями на останньому судні. До п’ятьох годин після головного вибуху випорожнили острів Осіму. Операція відбулась спокійно й організовано, завдяки заходам громадських службовців, суднової компанії, яка послала судна до Осіми вивозити її мешканців, і охочого співробітництва самих жителів острова. Крім кількох винятків, люди негайно послухали наказу вибратись. На острові лишилась тільки сотня поліцаїв, пожежників, і інших діячів, як також кілька людей, які не хотіли вибратись.
Але де ж оселились ті вивезені люди? Хто доглядав їх? Як же пощастило свідкам Єгови того острова?
[Схема/Карти на сторінці 6]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
Осіма
Гора Міхара
Токіо
Шімода
Інаторі
Сакураджіма
Іто
Атамі
Ебіна
[Схема]
Осіма
Оката
Кітанояма
потік лави
кратер чис. 2
виверження
кратер чис. 1
зовнішній край кратера
Сашікіджі
Порт Хабу
Гора Міхара
Номаші
Мотомачі
аеропорт
[Ілюстрація на сторінці 4]
„Пожежники силоміць примусили мене залишити острів”.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 5]
Page 2 photo: K. Abe, Earthquake Research Institute, Tokyo. All rights reserved