Висліджуючи причини забруднення

ТАК, дехто з нас маємо свої телевізори, мікрохвильові кухоньки, і комп’ютери. Але де ж наше свіже повітря, незабруднені харчі, і чиста вода? Як це, що технологія, яка висадила людину на місяць не може постачити нам наші основні потреби? Чому смертельні наслідки забруднення погіршуються?

«Усе росте»

Професор Курт Гамерак, пишучи в німецькому науковому журналі, заявляє, що «всі проблеми оточення спричиняються ростом, понад усе, несподіваним, скорим збільшенням населення». Населення світу більше як подвоїлось з 1950 років. Крім того, ми живемо в тім, що дослідження Організацією Об’єднаних Націй називає «світ вибухаючих містів». Кажуть, що до року 2000, близько три чверті людей, розвинених країн житимуть по містах. Із збільшенням населення також збільшується забруднення.

Тому що населення, вимагаюче товару, якого збільшене знання й технологія роблять можливим наростає, то індустріальна продукція й торгівля теж збільшуються. Будуються нові фабрики й хімічні заводи — нові джерела забруднення. Оперувати ці заводи потрібна енергія, отже будуються нові електростанції. У світі, вже діють близько 400, ядерних реакторів.

Люди мають більше часу на розвагу. Це значить, що вони мають більше часу, а також нагод на екскурсії в сільські місцевості, і в цьому процесі забруднюють землю, повітря, і воду, як також загрожують рослинному й тваринному житті.

Замість запобігати забрудненню, сучасна цивілізація дійсно допомогла створити його своєю матеріалістичною точкою зору, яке то життя в найкращому не є зовсім благословенням. Багато осіб на відповідальних посадах перестерігають, що дати волю цьому ростові доводить до знищення. Г. Р. Тейлор у творі Книга загибелі (англ.) доходить до цього висновку: «До цих пір здавалось, що матеріалістичний погляд... мусить перемогти. Зненацька стає ясно, що перемога неможлива».

Так, «усе росте,— каже професор Гамерак,— а навіть проблеми». Але, є ще важливіші причини на те чому в боротьбі із забрудненням перемоги немає.

Недостатнє знання

Наприклад, «ми майже нічого не знаємо,— каже Книга загибелі,— про взаємодії змішаних речовин, які забруднюють». Також не є знано скільки отруйної або радіоактивної речовини людина може набратись поки захворіє від неї. Токсиколог (фахівець, що вивчає фізичні й хімічні властивості отрут і їхніх наслідків на людей й тварин) Л. Горст Грімм з Бременського університету заявляє, що «неможливо визначати кількість риску який виникає з продукції, застосування, і розповсюдження забруднюючих речовин». Він вірить, що неможливо точно сказати в якому ступені забруднююча речовина стає шкідливою. «У багатьох випадках,— він каже,— вчені не мають достатнього знання, щоб вирішувати прийнятні кількості». Крім того, дослідження таке недавнє, що ніхто не знає як, навіть «прийнятна кількість», пошкодить людям у майбутньому.

Також заходить питання про позбуття отруйних відходів. Це проблема немала, тому що тільки в Західній Європі виділяються мільйони тонн шкідливих відходів кожного року. (Дивіться карту.) Є шість головних способів позбуття тих відходів: (1) скидати їх у море; (2) закопувати в землю; (3) зберігати довгий час; (4) обробляти фізично, хімічно або біологічно; (5) спалювати на землі або на морі; (6) переробляти. Жодні з цих способів позбуття не є зовсім задовільні або безпечні.

Слабкості й обмеження людини

Буряної ночі в вересні 1978 р., капітан нафтоналивного судна, Амоко кадіз, стратив контроль і судно сіло на мілину біля Бретаня, Франції. Більше як 200 000 тонн необробленої нафти розлилось у море — і згинуло близько 10 000 птахів, розладнило устричну індустрію, забруднило більше як сто миль берега, і створило величезну смугу нафти. Недбалість людини була причиною цього випадку.

Більш жахаючим прикладом слабкості людини є те що сталось в квітні 1986 р. У нещасному випадку в ядерному заводі в Чорнобилі, РСРС, загинуло близько 30 осіб, піддало небезпеці незчисленних тисяч інших людей, і треба було евакуювати 135 000 радянських громадян. В Уолл-стріт джорнел (англ.) було сказано: «Багато науковців кажуть, що майбутні наслідки радіації жителям Радянського Союзу й Європи, після того ядерного випадку, ще багато років не будуть знані... [Вони] сподіються збільшення захворювань на левкемію (рак крові), раку легенів, грудді і щитовидної залози». Згідно з рапортом у газеті Правда, це нещастя сталося з «безвідповідальності, занедби обов’язку, і браку дисципліни».

Перед тим бували подібні випадки. Журнал Шпігель каже, що «людство вже кілька разів прослизнулось на волосок від подібних катастроф». Цей німецький журнал заявляє, що мав доступ до 48 з більше як 250 рапортів про заворушення реакторів подані Міжнародним агентством по атомній енергії нещасливі випадки в різних місцевостях — Аргентіні, Болгарії, і Пакистані. Багато цих випадків, включаючи часткове стоплення реактора в Трі Майл Айленд у Сполучених Штатах Америки в березні 1979 р., дослідили до помилки людини.

Людина не тільки робить помилки, але також не має цілковитого контролю над стихіями природи. Тому що в центральній Європі вітри звичайно віють від заходу на схід, то Федеративна Республіка Німеччини, терпить забрудненню від Англії, тоді як Німецьку Демократичну Республіку й Чехословаччину мучить забруднене повітря від Федеративної Республіки. Але, вітри мінливі. Наприклад, під час нещастя в Чорнобилі, вітер змінився, і Польща, Балтійські країни, і Скандінавія — нічого й не кажучи про Радянський Союз — більше потерпіли від забрудненого радіоактивного повітря ніж інші країни Європи.

Ще більш серйозні недостатності

Часто люди нечесно оцінюють факти про забруднення. Тоді як охоронці оточення перебільшують негативний бік цієї справи, то опоненти перебільшують позитивний. Наприклад, одно авторитетне джерело каже про забруднені ріки: «Більшість ріки Ельба, в якій на початку цього століття було дуже багато риби, вже давно завмерла біологічно». Те саме заявляють про ріку Рейн, а головно після трагедії в заводі Сандозі. З другого боку представник хімічної індустрії, заявляє що «навіть після пожежі в Сандозі, ріка Рейн є в кращому стані ніж вона була десять років тому».

Точно кажучи, це може бути правда, тому що з 1983 р., з допомогою урядових антизабруднення законів, Рейн чудово очищувалась. І про ріку Темзу в Великобританії в Нейшенал гіогрефік (англ.) було сказано: «У минулих 30 роках, забруднення знижилось 90 процентів». Добились цього успіху тільки спільним зусиллям. Але згідно з журналістом Томою Неттером, цього успіху в багатьох країнах немає, тому що «вважають екологічне нещастя бути не своєю проблемою».

Правдоподібно це одна причина чому урядам дуже трудно ухвалити міжнародну перевірку забруднення. Протягом багатьох років Канада й Сполучені Штати Америки не могли погодитись над боротьбою проти кислотного дощу. Зрештою, в 1986 р. зробили малий прогрес. До того року, так як сказав один канадський діяч: «Кислотний дощ завмер у воді, так як риба». Незважаючи на те, що у 1987 р. 31 країна згодились зменшити на половину виробництво аерозольних розпилювачів, які здається руйнують озонний шар верх землі, то не доб’ються цієї мети аж до початку наступного століття. Щоб заохотити міжнародне співробітництво, то Європейське Суспільство визначило 1987 бути «Роком оточення».

Проте, буде мало успіху, поки пожадливі люди не перестануть навмисно забруднювати оточення заради зиску, а самолюбні заради вигод. Успіх залежить від того, щоб люди турбувались одні одними й охоче приймали свою відповідальність. «Контроль забруднення починається дома — про це я вже переконався»,— каже Клаус Топфер, німецький міністр оточення. Це значить, що кожний громадян мусить виконувати свою роль. Бідні люди можуть самовдоволено показувати пальцем на заможних — хімічні заводи й фабрики — але чи ж бідним краще поводиться коли вони самі смітять?

У Біблії є передсказано, що «в останні дні» люди будуть «самолюбні, грошолюбні,.. незгідні,.. ненависники добра». (2 Тимофія 3:​1—5, НС) Тому що через ці самі риси поширюється забруднення, то ситуація може здаватись безрадісна. Однак, є причини вірити, що перепони на дорозі до незабрудненого світу будуть знищені — незабаром!

[Рамка на сторінці 6]

Перешкоди в боротьбі людини проти забруднення

◼ Безконтрольний ріст

◼ Недостатнє знання

◼ Слабкості людини

◼ Брак контролю над стихіями природи

◼ Самолюбне ігнорування добробуту інших людей

[Таблиця/Карта на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Підрахунок тонн отруйних відходів продукованих одного недавнього року

Фінляндія 87 000

Норвегія 120 000

Швеція 550 000

Нідерланди 280 000

Великобританія 1 500 000

Ф. Р. Німеччини 4 892 000

Швейцарія 100 000

Франція 2 000 000