Ідучи по стопах Інків

«СТРАХ НАДИХАЮЧЕ!» «Чудесне!» «Неначе вернулись назад в історію». Такі то були наші почуття як ми дивились на панораму легендарно зниклого міста інків, Мачу-Пікчу у Перу.

Незважаючи на мої раніші відвідини Мачу-Пікчу, то знову дивитись на нього з дружиною, Елізабетою, і близькими друзями Балтазаром і Гайді доказалось бути незабутнім досвідом.

Наша подорож до Мачу-Пікчу почалась у чарівному місті Куско, колишній столиці давньої імперії інків, розташоване понад 11 000 футів (майже 3400 м) над рівнем моря. У цьому місті, якого провідник інків Пачакутека збудував на форму пуми, зберігаються пам’ятки інкської архітектури виняткової краси. Багато будинків головної площі ще до цих пір стоять на давніх інкських підвальних каміннях. Ті каміння, досконало влаштовані без вапна, часто є п’ять або більше футів (1,5 м) заввишки й важать кілька тонн. Так як писав іспанський хроніст Сієса: «Трудно зрозуміти... як вони влаштували те каміння на місці». Однак, нам казали, що фортеця Мачу-Пікчу перевершить все, що ми вже бачили.

Звивиста подорож

Ми прокинулись у п’ятницю рано вранці й виїхали з вокзалу Сан-Педро у Куско о сьомій годині, з великим захопленням у поїзді до фортеці Мачу-Пікчу. Здається поїзд давній, але добре робив круті повороти залізницею як ми спускались униз понад 4000 футів (1200 метрів) від Куско до краю Амазонських джунглів. Протягом чотирьох годин подорожі до Мачу-Пікчу (що значить «стара вершина») вздовж ріки Урубамба, краєвид змінювався перед нашими очима. Спускаючись від неродючих гір і плоскогір’я, грунт ставав все більше й більше покритий зеленою рослиною, аж до гір укритих р’ясною рослинністю.

В поїзді, ми обговорювали все те, що читали про місто-святилище Мачу-Пікчу а також його історію. У липні 1911 р., юнак запровадив американського дослідника Хайрама Бінгама до тієї старовинної столиці. Юнак показав Бінгамові «приблизні руїни» тропічних джунглів на шпилі Мачу-Пікчу. Але, так як Бінгам написав, «несподівано, під великою навислою горою хлопчина показав мені печеру чудесно обкладену гарно висіченими каміннями». Коли хлопчина показав йому стіну, то «це було неначе неймовірний сон. Тьмяно я почав усвідомлювати,— він каже,— що ця стіна з її прилягаючим півколовим храмом над печерою становили щонайкраще мурування в світі». І подумайте, зараз самі побачимо ті кам’яні кладки!

Ціль цієї відокремленої фортеці, правдоподібно збудовано близько 500 років тому, ще до цих пір невідома. Поширюють теорію, що це був сховок Дів сонця, правдоподібно, тому що в більшості камер Бінгам відкрив залишки жінок. Також поширюється теорія, що це місто було сторожевою військовою заставою. Декотрі також піддають думку, що фортеця була сховищем до якого інки втікали від іспанського завойовника Пісарро. Це теж могла бути столиця Вількабамби, нове місце племена заснованого Манко Інка в цих недоступних Амазонських джунглях. Яка б не була правда про місто Мачу-Пікчу, то ми таки прагнули побачити ці чарівні руїни 6750 футів (2000 м) понад рівнем моря.

Прибувши до підніжжя гори Мачу-Пікчу, ми знали, що давнє місто було розташоване верх нас, але з поїзда не могли бачити його. Ми поспішились, щоб стати у чергу для подорожі 20 хвилин автобусом лютим гірським поворотом догори. Проте, в’ючись вгору ми напружувались, щоб побачити руїни, однак їх не було видно.

Нескінченність східців і камення

З руїн можна бачити, що місто збудоване зовсім з каменю, використовуючи геометрію, і незвичайний грунт. Більшість будинків одноповерхові, пізної інкської будови, так як кажуть сучасні історики. У стінах кімнат є багато западин. Двері, вікна, і западини (ніші) трапезоподібні (чотирикутник, у якому дві протилежні сторони паралельні, а бічні непаралельні) — звужуючись на верху — риса пізної інкської архітектури. У центрі міста знаходиться велика головна площа, з терасами, храмами, палацами, та стрімкими сходами довкола. Декотрі стіни дуже майстерно оброблені, шедевр інкської майстерності.

Проходячи від одного кінця цих небувалих руїн до другого, ми почали оцінювати їхній розмір. Забрало годину часу перейти від одного кінця до другого, не рахуючи час підіймання до вершини Гуайна-Пікчу. Тому що місцевість дуже гориста, то в скелях висічено багато східців,— понад 3000. Навіть у терасах довкола міста, у яких вирощували урожай і пасли худобу, є висічені східці від одного рівня до другого. Підраховують площу міста бути п’ять квадратних миль (13 кв. км)!

Місто зберігається в доброму стані й це зробило велике враження на нас. Коли Бінгам відкрив його, то не було жодного фізичного доказу воєнних боїв. І можна бачити, що місто покинене а не завойоване. Тому що інки нічого не знали про колесо, то невідомо як вони улаштували такі великі каміння на місці. Каміння вирізані й влаштовані на місці досконало. З руїн міста, уважно поділене на секції, бачимо цивілізацію високого розвитку.

Тільки з ламами й зорями

Туристи відїхали пополудні, і у Мачу-Пікчу залишились тільки кілька приїжджих у готелі. Споглядально ми мандрували по руїнах і дивились, як сонце заходило за обрій. Оглядаючи руїни, Гайді й Елізабета побачили маля лами з самицею в одному куточку руїн. Лами, в’ючні тварини у Перу, можуть нести 80 фунтів (36 кг) вантажу, але не людину. Спершу, присутність наших дружин настрашила лами, але Гайді й Елізабет таки вирішили сфотографувати ці чудові тварини, які живуть спокійно між руїнами. Не хотівши занадто настрашити їх, тому що лами охороняються випльовуванням кислотної слини, то дружини обережно здружувались з ними. Гайді навіть подала самиці приблизної трави.

Пізніше у вечорі, надівши светри, ми помандрували зоряною ніччю, геть від штучних світил приблизного готелю. Місцевість освітлювали тільки небесні зорі. Це пригадало нам величність Єгови, а також людей, які 400 років раніше мешкали на цій горі й дивились на ті самі зорі.

Інки й конкістадори

Рано вранці, до сходу сонця, ми вернулись назад до руїн. Чулося сумний звук сопілки. Ми милувались красою й оточенням Мачу-Пікчу до прибуття денних туристів!

Відпочиваючи серед руїн і вдумуючись у все те, що ми бачили, Балтасар згадав трагічні наслідки релігії, яка не практикує те, що Біблія дійсно вчить (Матвія 7:15—20). Іспанські конкістадори, в ім’я католицької релігії і спонукані ненаситною зажерливістю, зруйнували цивілізацію інків вщент. Вони навіть не познайомились із культурою інків. Тому що в інків писаної мови не було, то вони користувались кіпу, тобто, довгими шнурочками затягнуті вузлами, щоб тримати статистичний рекорд дані жнив, зброї, новонародженості, смертей, тощо. Коли іспанські конкістадори поруйнували кіпи, то також зруйнували майже всі записи інкської культури.

Інки повернуться назад!

Пам’ятаючи обіцянку Єгови про воскресіння, Елізабет і Гайді висловлювались про чудесне знання, що народи цілком зруйнованої цивілізації матимуть нагоду знову жити (Дії 24:15). Подумайте, є можливість дійсно зустрітись з декотрими давніми інками і безпосередньо навчитись від них про їхню культуру! Може бути, що ми будемо втішатись привілеєм навчати декотрих інків мешкаючих у Мачу-Пікчу про правдивого Бога й Його наміри для них.

Два дні наших відвідин Мачу-Пікчу закінчились і ми вернулись назад у Куско. Нам залишились чудесні спогади того виняткового міста влаштованого на верху гори, місто якого тепер пам’ятається тільки по його руїнах. Незважаючи на те, що іспанські конкістадори завоювали імперію інків, то ніколи не відкрили міста Мачу-Пікчу. Але, ми тішились тим, що знайшли старовинне місто інків. (Внесок).

[Ілюстрація на сторінці 15]

Мачу-Пікчу, старовинне місто східців і терасів.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Мачу-Пікчу (стара вершина), високо в Анди горах, з Гуана-Пікчу (новіша вершина) на фоні.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Не знаючи про колесо, інки переміщали величезні витісані каміння для їхніх будинків.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Типічний дім інків трапезоподібної архітектури.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Самітня лама у руїнах Мачу-Пікчу.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Ріка Урубамба 2000 футів (600 м) внизу Мачу-Пікчу.