Чому Бог дозволяє людям страждати

«Не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком. Карай [дисциплінуй, НС] мене, Господи [Єгово, НС]» (Єремії 10:23, 24).

ТІ СЛОВА писалися кілька тисяч років після створення людини. Єремія усвідомлював, що до його дня, історія людини доказалася трагічною в порівнянні з добрим початком наших перших батьків.

Понад 2500 років пізніше, історія людства підсилює те спостереження Єремії. Трагедія людства дуже погіршилася. Що сталось?

Зловживання свободою волі

Наші перші батьки забули про те, що їх не створено жити без Бога або Його законів. Вони вирішили стати незалежними від Бога думаючи, що цим чином поліпшать своє життя. Але це доказалося зловживанням їхньою свободою. Вони поступили поза Богом призначену межу свободи волі (Буття, розділ 3).

Чому Бог не знищив Адама й Єви і не створив іншу людську пару? Тому що це піддало б сумніву Його всесвітній суверенітет і спосіб Його правління. Будучи Творцем усіх речей, і Всемогутнім Богом, Він мав право правити над ними. Тому що Він є Всерозумний, то Його правління є найкраще для всіх створінь. Але Боже правління тепер було піддане сумніву.

Чи людина може краще правити собою, ніж Бог? Справді, Творець знав відповідь на те запитання. Один певний спосіб переконати людину про це був дати їй безмежне право волі, якої вона бажала. Одна причина, між іншими, чому Бог дозволив лукавству й стражданню продовжуватися була, щоб довести поза всякий сумнів чи правління людиною, незалежно від Бога, матиме успіхa.

Адам і Єва стягнули страждання на себе самих і на їхніх нащадків. Вони «пожали те, що посіяли» (Галатів 6:7). «Зіпсулись вони,— не Його то сини, покоління невірне й покручене» (Повторення Закону 32:5).

Бог перестеріг наших перших батьків, що незалежність від Божого правління доведе до смерті (Буття 2:17). Це доказалося бути правдою. Покинувши Бога, вони покинули джерело свого здоров’я, а навіть життя. Вони почали занепадати аж до самої смерті (Буття 3:19).

Бог дозволив людству досить часу, щоб повністю доказати, чи якась політична, суспільна, або економічна система буде кращою, ніж Його правління. Чи котра-небудь з них упровадить щасливий, спокійний світ без злочину або війни? Чи котра-небудь з них доведе всіх людей до матеріального добробуту? Чи переборить хворобу, старіння й смерть? Боже правління завершить людині все це (Буття 1:26​-31).

Що хід часу навчає

Історія переконує нас про правду сказаного в Посланні до римлян 5:12 (НС): «Смерть поширилась до всіх людей». У цьому вірші пояснює, що «через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть». Коли наші перші батьки збунтувалися проти Божого правління, то зіпсувались, стали недосконалі. Вони передали свою недосконалість їхнім нащадкам. Внаслідок цього, ми всі роджені зіпсутими — хворіємо й вмираємо.

Хід часу також доказав як жахливо недосконалі люди поводяться одні з одними. Воювались безчисленні, жахливі війни, бувала етнічна й релігійна ненависть, інквізиції, страшенний злочин всякого роду, і самолюбність та зажерливість. Крім того, безліч мільйонів людей стали жертвою убогості й голодування.

Протягом минулих тисячі років, людство випробовувало всяку форму правління. Однак, жодна з цих не задовольнила потребу людини. Недавно, багато країн відкинули комуністичне правління. У демократичних країнах шаленіють злочин, убогість, економічна нестійкість, і зіпсованість. В дійсності, жоден людський уряд не задовольнив потреби людини.

Крім того, Бог дозволив час людині досягти найвищого рівня наукового й матеріального прогресу. Але чи це дійсний прогрес, коли лук і стріли заступилися ядерними снарядами? коли люди мають змогу літати в космос, але не можуть жити спокійно на землі? коли мільйони людей бояться виходити на вулицю вночі через злочин?

З плином часу доказалося, що людина не може «кермувати своїм кроком», так як вона не може жити без води, харчів або повітря. Нас створено перебувати під владою нашого Творця, так як нас створено з потребою харчів, води й повітря (Матвія 4:4).

Дозволом страждання й лукавства, Бог раз назавжди довів погані результати зловживання свободою волі. Це такий дорогоцінний дар, що замість відібрати його від людини, Бог дозволив їй побачити результати зловживання нею.

Про свободу волі, у книжці «Принципи консервативного іудаїзму» (англ.) каже: «Без можливості людям помилково вибирати добро чи зло, поняття волі немає жодного значення... Багато страждань у світі бувають результатом зловживання нашою свободою волі».

Певно, Єремія не помилявся, коли сказав: «Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком». Соломон теж говорив правду коли сказав: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіястова 8:9).

Це є гарним доказом нездатності людини викоренити страждання. Сам Соломон, розумний, заможний і могутній, не міг спростувати лихо, яке походить внаслідок правління людиною.

Як же Бог знищить страждання? Чи Він відшкодує людей за минуле страждання?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Бог дав людству досконалий початок, але з історії бачимо, що людина не може успішно «кермувати своїм кроком» незалежно від Бога.