Уроки, яких навчає всесвіт

«Я не претендую на розуміння всесвіту, він набагато більший за мене». Томас Карлейл (1795—1881).

СЬОГОДНІ, через сто років, ми ще краще усвідомлюємо наскільки більший від нас всесвіт. Хоча вчені розуміють тепер набагато більше ніж раніше, їх ситуація, за словами одного астронома, все ще подібна до ситуації «ботаніка у XVII столітті, який перебував у джунглях і знаходив нові квіти».

Незважаючи на обмеженість наших знань, можна все-таки зробити деякі висновки. І ці висновки стосуються найважливіших питань: як діє всесвіт і, передусім, як він виник?

Швидше порядок, ніж хаос

Вчення про природу всесвіту називають космологією. Термін цей походить від двох грецьких слів космос і логос, які означають «дослідження порядку або гармонії». Це дуже влучна назва, тому що порядок — це те, з чим астрономи, в основному, зустрічаються незалежно від того, чи досліджують рух небесних тіл, чи матерію, з якої складається космос.

Усе в нашому всесвіті знаходиться в русі, причому рух цей не хаотичний і піддається логічному поясненню. Планети, зорі і галактики рухаються в просторі згідно з точними фізичними законами, які дають можливість ученим передбачити деякі космічні феномени з надзвичайною точністю. Неймовірно, що чотири основні сили, які контролюють мікроскопічний атом, керують також могутніми галактиками.

Порядок видно теж у самій матерії, з якої збудовано всесвіт. «Матерія є... організованою на всіх рівнях: від найнижчого — аж до найвищого»,— пояснюється у праці «Кембріджський астрономічний атлас». Матерія розподілена далеко не безладно, вона організована впорядковано чи то електронним шляхом за допомогою зв’язків між протонами і нейтронами атомного ядра, чи за допомогою взаємного притягання галактичних скупчень.

Чому у всесвіті такий порядок і гармонія? Чому існують такі чудові закони, які керують ним? Поскільки ці закони повинні були існувати ще перед виникненням всесвіту — в іншому випадку вони не були б у стані контролювати ним — постає логічне питання: звідки вони взялись?

Відомий вчений Ісаак Ньютон зробив такий висновок: «Ця найпрекрасніша система, яка складається з Сонця, планет і комет, могла з’явитись тільки завдяки наміру і владі розумної і могутньої Істоти».

Фізик Фред Гойл сказав: «Виникнення всесвіту, як і складення кубика Рубика, вимагає розуму». На основі всього цього можна зробити висновок, що мусить існувати надприродний Законодавець, що і підтверджується нашим розумінням виникнення всесвіту.

Основне питання: як виник всесвіт

Вчений в галузі теоретичної фізики Хокінг пояснює: «Ранній всесвіт таїть в собі відповідь на найважливіше питання про виникнення всього, що існує сьогодні, включаючи життя». Якої ж точки зору притримується сьогоднішня наука по відношенню до раннього всесвіту?

У 1960-их роках учені зареєстрували слабкий радіоактивний фон в усіх ділянках неба. Цю радіацію вважали відгомоном первісного вибуху, що його астрономи називали великим. Вони говорять, що цей вибух був такий потужний, що вловлювати його ехо можна ще й сьогодні, через мільярди роківa.

Але якщо всесвіт раптово вибухнув 15—20 мільярдів років тому, як вважає зараз більшість учених (хоча інші гаряче заперечували це), постає критичне питання: звідки взялась початкова енергія? Іншими словами, що було перед великим вибухом?

Це питання, від якого багато астрономів ухиляються. Один з них визнав: «Вчені довели, що світ постав у результаті дії сил, які, здається, назавжди залишаться за межами наукового пояснення. Це непокоїть науку тому, що розходиться з релігією науки — релігією причини і наслідку, вірою, що кожен наслідок повинен мати причину. Тепер ми бачимо, що найбільший з усіх наслідків — народження всесвіту — порушує цю віру».

Один професор Оксфордського університету написав зрозуміліше: «Ми залишаємо читачеві можливість вписати першопричину всесвіту. Але без нього наша картина не повна». Але Біблія вияснює справу, ототожнюючи «першопричину» такими словами: «На початку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1).

Незначущість людини

Найпростіший урок, якого вчить нас всесвіт, і разом з тим найочевидніший, це урок, яким горді люди середньовіччя старалися ігнорувати, але який біблійні поети покірно визнавали тисячоліття назад,— урок про незначущість людини.

Недавні відкриття підтримують реалістичну оцінку царя Давида, який сказав: «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш [яким ти турбуєшся, НС]»? (Псалом 8:4, 5).

Астрономія відхилила завісу над неосяжністю і величністю космосу: колосальні розміри зірок, відстані, які неможливо навіть уявити, безмежний час, що не піддається осмисленню, космічні вогнища, які створюють температуру в мільйони градусів, викиди такої кількості енергії, яка затьмарює вибух мільярдів ядерних бомб. Але все це добре описується в книзі Йова: «Таж це все — самі кінці дороги Його,— бо ми тільки слабе шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його — хто його зрозуміє?» (Йова 26:14). Чим більше ми навчаємось про всесвіт, тим обмеженішими виглядають наші знання, і наше власне місце у ньому стає меншим. Об’єктивних спостерігачів цей урок заставляє замислюватись.

Ісаак Ньютон погоджувався: «Здається, що я виглядаю хлопчиком, який грається на березі моря, і забавляюся, коли знаходжу гладший камінчик чи красивішу, ніж звичайно, черепашку, тоді як великий океан правди лежить невідкритим переді мною».

Покора, яку таке розуміння повинно викликати в нас, допоможе нам визнати, що існує Хтось, хто створив всесвіт; Хтось, хто встановив закони, які управляють ним; Хтось, хто є набагато більшим і мудрішим від нас. У книзі Йова нам нагадується: «Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум» (Йова 12:13). Це і є найважливіший урок.

Чим більше таємниць розкривається, тим більше з’являється нових. В одній з майбутніх статей будуть обговорюватися деякі з останніх відкриттів, які приводять астрономів у замішання і піднімають нові питання, що викликають серед космологів дебати.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 10]

Апарат для реєстрування радіаційного фону, джерелом якого вважають великий вибух.

[Відомості про джерело]

З дозволу Royal Greenwich Observatory and the Canary Islands Institute of Astrophysics