«Так, щоб нічого не було змарнованим»

Від кореспондента «Пробудись!» у Ґані.

Я ЗУСТРІВ його в скромній майстерні в Лабаді, в передмісті Аккри, він різав і стругав дерево ручним способом і був вражаюче енергійним. Його звати Адамс Акюетей. Йому 70 років і він працює теслею вже 50 років.

Коли я запитав, що він вважає вершиною своєї теслярської кар’єри, він не задумуючись відповів, що чотири роки, які він провів на будові нових приміщень філіалу Товариства Вартової Башти в Нунґуа (Ґана). Це було з 1984 по 1988 рік.

— Що ти робив на будові?— запитав я його.

— Я виготовляв опалубки і допомагав покрівельникам.

— Здається, що там тебе пам’ятають більше у зв’язку з постачанням цвяхів,— натякаю йому.

— Ах так, цвяхи. Ти знаєш, що цвяхи в Ґані дуже дорогі. У той час півкілограма цвяхів коштували від двох до трьох доларів. Отже, я подумав собі: «Чи не можемо ми пустити деякі використані цвяхи знову в хід? Ану ж я спробую».

І я почав із власної ініціативи і у свій вільний час. Коли наглядач будови застав мене за цією роботою, він був дуже задоволений. Він назначив мене працювати на цій роботі постійно. Отже, чотири роки я кожного ранку прочісував територію новобудови і збирав непотрібні цвяхи. Обережно витягав теж цвяхи, які знаходив у дошках демонтованих опалубок.

— Чи ти викидав затуплені і погнуті цвяхи?

— Ні, тупі цвяхи використовувалися для м’ягкого дерева або застосовувалася дрель, щоб можна було використовувати їх на твердому дереві. Погнуті я старанно вирівнював молотком.

— Чи ця робота не здавалася тобі монотонною або набридливою?

— Можливо, для молодих ця робота була б монотонною, але для мене — ні. Наглядач будови сказав, що моя робота заощаджує гроші Товариства, гроші Єгови, отже, я був дуже задоволеним. Особливо радісно було бачити, як ростуть купи врятованих цвяхів різного розміру. Тоді я говорив про себе: «Ага, тепер я випередив покрівельників!» Але потім купи зникали. І мені вже кричали з даху, що потрібно ще! Отже, я знову йшов, повний запалу.

— Чим ти займаєшся зараз, коли будова закінчена?

— Я знову в повночасній службі, чекаю на розбудову філіалу в Ґані. Тоді я приїду туди і з радістю буду рівняти цвяхи і заощаджувати гроші.

Чотири роки він виконував роботу, яку дехто вважав би лакейською. Але Адамс Акюетей, «вирівнювач цвяхів філіалу в Ґані», так не вважав. Він з радістю рівняв цвяхи, щоб заощадити гроші Єгови!

Ісус мав такий самий спосіб мислення. Хоча він мав чудову силу розмножити буханці хліба, він сказав після одного обіду: «Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло [не було змарнованим, НС]» (Івана 6:12).

[Ілюстрація на сторінці 31]

Адамс Акюетей, «вирівнювач цвяхів філіалу в Ґані».