Погляньмо на те, що ми називаємо домом
І довелось колись мені Заплакать, що немає роду, В чужій далекій стороні Нема пристанища, госпо́ди. Тарас Шевченко
ЩО ви розумієте під словами пристанище, госпо́да? Добре спроектований дім, побудований будьвельниками-професіоналами із сучасних будматеріалів? Чи будинок, побудований самим господарем із матеріалу, що доступний в даній місцевості? Погляньмо на те, що люди по цілому світі називають домом.
Наша перша зупинка в країні Сальвадор, де ми зустрічаємо в маленькому селі Техістепеке Хорхе та його батьків. Зайшовши в дім Хорхе, помічаємо, що підлога є просто втоптаним ґрунтом. Стелю підпирають дерев’яні колоди, основи яких міцно вкопані в землю. Стіни глинобитні, збудовані з саману. Черепичний дах з уступами дає тінь і оберігає стіни від дощу. Проте у Сальвадорі багато людей споруджує дахи з довгого очерету замість черепиці, накладаючи його завтовшки в 15 сантиметрів.
Деякі бідні люди в сільській місцевості Колумбії живуть у дещо схожих домах. Між вкопаними в ґрунт кутовими жердинами бамбукові віття, заштукатурені глиною, утворюють стіни. Стеля складається з пальмового листя, причепленого до несучих жердин.
В Уругваї в Такуарембо деякі будинки побудовані з саману, приготовленого із суміші конячого гною, землі та води. Цю суміш вливають у дерев’яні опоки, розставлені на гладкій поверхні, щоб вона висихала на сонці. Із затверділої цегли споруджують стіни, а очеретяний дах закріпляють до несучих стовпів. Замість скляних вікон роблять дерев’яні віконниці, а підлога — це втоптана земля.
Деякі бідні родини в Уругваї живуть у домах з дернини. Такі домівки, подібно до тих, що побудовані з саману, утримують прохолоду влітку, а взимку тепло. Дерен укладають, змикаючи один з одним, формуючи стіну завдовжки 0,6 метра і заввишки 1,8 метра. Очерет прив’язують до несучих балок на даху, утворюючи таким чином очеретяний дах завтовшки у 18 сантиметрів. Для того щоб зовнішня частина стіни мала тверду, гладеньку поверхню, деякі господарі штукатурять її сумішшю глини і коров’ячого гною. Внутрішні перегородки дому виготовлені з рам з молодих дерев і покриті зшитими лантухами з мішковини. Інколи їх штукатурять глиною.
На деяких сільських територіях Уругваю недалеко струмків і боліт люди живуть в очеретяних будинках, каркас яких зроблений із свіжих гілок, у котрі туго вплітають пучки очерету. Як це робиться? Очерет нарізають довжиною від 1,5 до 1,8 метра і тримають на сонці, аж поки він цілковито не висохне. Потім його зв’язуть у пучки діаметром приблизно 23 сантиметри і вплітають у рами, формуючи стіни і стелю.
Плаваючі будинки
У Перу коло містечка Ікітос бідні люди будують свої будинки на річці Амазонка. Але яким чином їхні будинки стоять нерухомо і не дрейфують? Люди в джунглях нарізають великі легкі колоди з легкого дерева для плоту, який потім чіпляють до свай, забитих у дно річки. Після того як пліт прикріплений до свай, на ньому споруджується будинок — однокімнатне приміщення з бамбуковими стінами і очеретяним дахом. Будинок має свого роду кондиціонер, оскільки вітер проходить через щілини між бамбуковими стінами. Часто через нестерпну тропічну спеку будинок має тільки три стіни.
Люди сплять, як правило, на дерев’яних ліжках, у гамаках або на підлозі, застеленій циновкою. Хоч такі будинки примітивні порівняно з більшістю будинків в Ікітос, бідні люди вважають їх своїми домами.
У Перу на чарівному озері Тітікака будуються очеретяні доми на плаваючих острівках. Ті острівки також виготовляються з очерету, і їхня величина буває різною; деякі розмірами з тенісний корт. На тому озері, що на висоті 3800 метрів над рівнем моря, росте дуже багато очерету.
Винахідливі люди скручують докупи снопи очерету, щоб утворити стіну і дах свого будинку, що будується на плаваючій платформі. Раз у рік люди поновлюють найвищий шар очерету платформи, щоб компенсувати найнижчий шар, який зігнив у воді. Платформа завтовшки 1,8 метра, і її дно поступово відгниває.
У Гонконзі існує інший тип плаваючого будинку, що його деякі китайці називають домом. Нічого незвичайного немає, коли маленькі водні таксі для пасажирів, що в бухті Абердін (Гонконг), служать також домом для сім’ї, яка обслуговує це таксі. Там родина готує їжу, їсть і спить. Інші китайські родини проводять усе своє життя в рибальських човнах, так званих джонках, які стали для них домом.
В Європі існує багато річок і каналів, по яких плавають баржі для перевозу товарів. Деякі сім’ї, які керують ними, перетворюють один кінець баржі у приміщення для проживання, і, таким чином, баржі стають їхнім домом.
Багатоквартирні доми у стилі Борнео
На острові Борнео, де живуть даяки, будують довгі доми — їхній власний варіант багатоквартирного будинку. Ці довгі та низькі споруди стоять на численних сваях, забитих у ґрунт, і розташовані на високих терасоподібних берегах річок.
Довжина дому залежить від кількості мешканців, яка може коливатися від десяти до ста чоловік. Коли молоді люди одружуються і утворюють сім’ї, то довжина дому росте, бо вони добудовують собі квартири.
Кожна родина має свою власну квартиру. Яким чином члени родини входять до своїх домівок? Через галерею, яка тягнеться по всій довжині дому. Тінь і захист від дощу забезпечує розлогий очеретяний дах. Коли мешканці вдома, то більшість часу проводять у цій галереї, без різниці, чи вони у гостях у когось, чи займаються якимось ремеслом, як, наприклад, плетінням кошиків або тканням саронґу.
Усередині кожної квартири сім’ї готують їжу, їдять і сплять. Над квартирами та галереєю знаходиться горище, яке є складом для сільськогосподарського знаряддя та рису. Воно також є спальнею для неодружених дівчат. Молоді неодружені чоловіки сплять на циновках на підлозі галереї.
У цих довгих будинках, на противагу західним високим багатоквартирним домам, немає ванни і туалету. Люди миються у річці, що неподалік, а нечистоти виводяться беспосередньо з висоти 4 метрів через ребристу підлогу на землю, де свині та кури допомагають розносити їх.
Будинки під землею
Протягом ХІХ століття багато піонерів-поселенців Сполучених Штатів Америки будували будинки з дерева або дерну, проте деякі будували свої домівки під землею. Вони викопували однокімнатні «бліндажі» на краю лощини з дахом, не вищим від самої лощини. Труба від кухонної плити проходила через дах і служила для витяжки диму від вогню для варива та огрівання. Щоправда, такі землянки були темними, але зимою в них було тепло. Часто люди копали такі землянки для коней і рогатої худоби.
Сьогодні на Острові орхідей коло Тайваню ямеси все ще будують традиційні будинки, більша частина яких знаходиться у землі. Кам’яні стіни ями і водостік захищають від наводнення під час грози. Кроква і дах з очерету тримаються на дерев’яних брусах. Над землею у кожному домі є окрема маленька споруда без стін з незначним підвищенням, яке має інший дах з очерету. Ця захисна платформа служить родині притулком, де вона може заховатись опівдні од виснажливого тропічного сонця.
Декілька років тому ідея переробляти печери у доми стала новою течією в багатьох країнах. У Франції в долині Луара серед багатьох багатих родин стало модою жити в печерах. Там ви можете побачити печеру, перероблену у вітальню, їдальню і кухню — ряд приміщень одне поруч з іншим, які простягаються глибоко у бескид. Інший будинок був спроектований з рядом печер одна коло одної. Кожна печера має вікна і двері зі склом, вбудовані у вхід до печери, щоб усередину проходило світло. Сім’ї, що живуть у таких печерах, відповідно трохи витратились, щоб устаткувати їх сучасними вигодами: водою, електроенергією і таке інше, включаючи компресійні вентилятори, щоб виводити вологість і цвіль із приміщення.
Будинки, з якими ми ознайомились, мабуть, відрізняються від вашого. Але для людей, які живуть у тих частинах світу, вони є «пристанищем, госпо́дою».