Останні дні ришти
Від нашого кореспондента в Нігерії
ДЕНЬ видався гарячий, як і всі інші дні. Чінєре прив’язує до спини своє немовля, бере два бутелі з висушеного гарбуза і приєднується до інших селян, що ідуть по запиленій дорозі. Вони разом прямують по випалених сонцем полях до маленького озерця — єдиного джерела води у цій місцевості. Далі, обережно ступаючи по слизькому болотистому березі, вона по коліна заходить у озеро, щоб набрати води.
Вона помічає крокодилів, що ліниво просуваються у сухій траві вздовж берега і повільно занурюються під воду, але вона не боїться їх. Один чоловік, що стоїть на березі, говорить: «Ми не зачіпаємо їх, і вони не зачіпають нас».
Звичайно, цього не можна сказати про інші створіння, що живуть в озері. Чінєре їх не бачить і не може бачити, бо вони дуже малі. Вони знаходяться у воді, яку Чінєре набирає у свої посудини.
Небезпечна ришта
Чінєре повертається до свого дому з глинобитними стінами та очеретяним дахом і переливає воду в глиняний глечик. Після того як осад сів на дно, вона починає пити воду. Через рік вона помічає, що в нижній частині її ноги появилось щось, трохи схоже на розширену вену. Але це не вена. Мікроскопічне створіння, що було у воді, яку вона випила, перетворилось у тонкого хробака завдовжки вісімдесят сантиметрів.
Незабаром цей хробак утворить на її шкірі болючий нарив. Через деякий час оболонка цього нариву прорветься і хробак кремового кольору почне вилазити назовні, кожного дня на декілька сантиметрів. Для того щоб цілком вилізти з тіла, йому потрібно від двох до чотирьох тижнів, а може й більше. Найімовірніше, що майже весь той час Чінєре лежатиме в постелі, а біль посилюватиметься. У нарив, оболонка якого прорвалася, може попасти інфекція, що приведе до зараження стовбняком, сепсисом, поліартритом або до абсцесу.
Чінєре заразилась лише одним хробаком, але часто жертви заражені одночасно декількома, навіть десятком, а то й ще більшою кількістю червів. Вони вилазять переважно у нижніх частинах кінцівок, проте інколи вони мігрують і вилазять з інших частин тіла, як, наприклад, зі шкіри на голові, грудях та з язика.
А втім, завдяки інтернаціональній кампанії боротьби проти ришти, ці черви незабаром будуть переможені. Як повідомила Всесвітня організація охорони здоров’я, сьогодні по цілому світі цим захворюванням уражено менше, ніж три мільйони людей, більшість з них живе у Пакистані, Індії та 17 африканських країнах. Менше ніж десятиліття тому ним було уражено десять мільйонів людей. В Азії ришта тепер вже майже викорінена; а в найбільш заражених риштою африканських країнах цього паразита можна легко позбутися до кінця 1995 року.
Довга історія
Ще за давніх-давен ришта була бичем людства, особливо на Близькому Сході та в Африці. Закам’янілу ришту було знайдено в мумії 13-річної дівчинки, яку археологи розкопали в Єгипті. На жаль, у неї було ампутовано обидві ноги, мабуть, через гангрену внаслідок інфекції від ришти.
У стародавніх рукописах дуже часто згадується про ришту. Найдавніший рукопис, що згадував про неї, було знайдено в Єгипті. Там описувалось про намотування на паличку цього хробака, коли він вилазив. У другому столітті до н. е. один грек на ім’я Аґатархід із Кніда писав: «Люди, що хворіють коло Червоного моря, страждають на багато дивних і нечуваних болячок, серед яких є хробаки, маленькі змії, котрі вилазять на людей і розгризають їхні ноги та руки, а коли їх доторкнутися — втягуються, скручуючи себе клубком у м’язах і підсилюють найнестерпніший біль».
Лікування
Прислів’я «Коси, коса, доки роса» також стосується до зараження риштою. Фактично проти нього не існує лікування. З того часу, коли людина випила воду, забруднену личинками ришти, вже нічого не можна зробити медичним шляхом аж доти, доки хробак не готовий вилазити зі шкіри, тобто перед тим, коли він ще не утворив нариву. На цій стадії вмілий лікар інколи може витягнути паразита, зробивши маленький надріз на шкірі вздовж місця розташування хробака. Потім лікар, вживаючи медичний інструмент з гачком, виймає частину хробака у вигляді петлі. Після чого ретельно виймає все, що залишилось від нього під шкірою; така операція триває декілька хвилин.
Проте, коли хробак починає вилазити сам, запалення на тому місці, де прорвалась шкіра, заважає легко вийняти його. У такому випадку найкраще, що жертва може зробити — наслідувати стародавній метод: ретельно намотувати хробака на маленьку паличку, коли він починає вилазити. Слід бути дуже уважним, щоб не розірвати хробака. Якщо таке станеться, то залишок втягнеться в тіло жертви, наслідок цього — запалення, біль та інфекція.
Коли ришта знаходиться всередині людського організму, то медицина безсила. Але багато чого можна зробити, щоб перемогти паразита, коли він поза організмом людини.
Перемога над риштою
Один спосіб — це постачати чисту питну воду, наприклад, викопуючи криниці, в які личинки ришти не можуть попасти. Інший — навчити селян або кип’ятити воду для пиття, або фільтрувати її через щільну тканину. Третій спосіб — обробити озеро хімікаліями, що знищать личинки, проте не пошкодять людям та тваринам.
У всіх країнах, де це захворювання все ще існує, енергійно втілюють у життя програми пошуку заражених сіл і допомоги селянам запобігати зараженню. Такі зусилля виявились досить ефективними. Тепер стало очевидним, що надходять останні дні ришти. І ніхто не шкодуватиме за такою втратою.
[Ілюстрація на сторінці 26]
Забруднену воду не слід пити, хіба що перекип’ятивши або профільтрувавши її.