Стародавня технологія — сучасне чудо
«МІСТО [Турфан], що лежить на одній з найгарячіших, найменш гостинних територій на землі, завдяки технології 2000-річної давності надалі залишається зеленим оазисом»,— повідомила торонтська газета «Глоб енд мейл» (Канада).
Турфан має репутацію не тільки найгарячішого міста в Китаї, але й також одного з найгарячіших і найпосушливіших місць на землі. Його населення становить близько 180 000 чоловік, а лежить воно у північній частині Турфанської улого́вини, що являє собою продовження пустелі Такла-Макан. Злива — це практично небувале тут явище, а невеликі дощі через сильну спеку випаровуються, не досягаючи землі. Протягом літніх місяців температура у затінку звичайно сягає 54 градусів за Цельсієм.
Однак дерева і чагарники, що оточують Турфан, вкривають територію площею приблизно 3200 гектарів. Це служить захистом для мешканців міста від грізних піщаних бур, які регулярно здіймаються і кружляють довкола нього. Бурі зароджуються у пустелі Такла-Макан і несуть величезну кількість піску, який може повністю поховати під собою будівлі та густо вкрити родючі поля. Отже, дерева і чагарники захищають міський оазис від згубних сил пустелі.
Незважаючи на суворість природних умов — сильні піщані бурі і високі температури, Турфан є квітучим сільськогосподарським центром. Це справжній супермаркет екзотичних видів їжі, тут вирощуються пустельні види фінікових пальм, виноград, баштанні культури, гранати, персики, абрикоси, яблука, баклажани, цибуля, пшениця та інші хлібні злаки, вже не кажучи про чудовий тонковолокнистий бавовник, що росте в Китаї. З давніх-давен Турфан славиться якістю й різноманітністю сільськогосподарської продукції. Ось уже тисячі років він є квітучим містом у родючому оазисі.
Що ж це за технологія 2000-річної давності, яка дала можливість добитись таких чудових результатів у таких суворих природних умовах? Газета «Глоб енд мейл» твердить, що місто завдячує своїми успіхами «стародавній зрошувальній системі, що являє собою один з наймайстерніших і найнадійніших витворів інженерного мистецтва». Ця газета додає: «Секрет виживання [Турфана] криється в нечуваному лабіринті зрошувальних каналів і водоймищ, відомих у місцевому уйгурському діалекті як кареци, які збирають воду, котра тече з вкритих снігами гір Тянь-Шаню, що за 80 кілометрів [50 миль] на північний захід». Ця вода, мабуть, випарувалася б, не досягнувши міських трубопроводів, якби не сотні підземних каналів, що утворюють дуже складну зрошувальну систему.
Ще задовго перед тим, як уйгури побудували свою зрошувальну систему, подібну мережу каналів використовували давні перси. У «Британській енциклопедії» сказано: «Перси створили підземні джерела води, прокопуючи в горах тунелі, або канаци, часто декілька сотень футів вглиб і 12 миль (19 кілометрів) у довжину». Ця стародавня зрошувальна технологія справді є чудом навіть у сучасні часи, оскільки підтримує оазис в одному з найгарячіших, найпосушливіших місць на землі.
Хоча стара і нова технологія перетворює пустелі в пречудові сади, в недалекому майбутньому за допомогою свого царського уряду Єгова зробить так, що на втіху цілому людському роду заквітнуть усі пустелі на землі. Пророк Єгови сказав: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда,— розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону,— вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога!» (Ісаї 35:1, 2).