Молоді люди запитують...

Як мені справлятись із своєю вадою?

«ВОНА ще може ходити,— говорить матір однієї молодої дівчини, яку називатимемо Меґґі.— Але в неї порушена координація рухів, і говорить вона нечітко». У Меґґі розсіяний склероз, і вона є однією з мільйонів молодих людей, які страждають якимись фізичними вадами.

Може, і ти є серед того числа. Без різниці, чи ти народився з вадами, чи набув їх унаслідок хвороби або нещасного випадкуa, не треба приходити до висновку, що ти нещасний. Зі старанними зусиллями ти можеш зробити позитивні кроки, щоб ефективно справлятись у своїй ситуації.

Пастка нереальних надій

Звичайно, що людина за своєю природою не бажає вірити в неприємну дійсність, але надіється на те, що така вада — просто тимчасове явище. Апостол Павло, здається, також мав якусь хворобу очей. (Порівняй Галатів 6:11). Павло сказав про свій перший візит до християн у Галатії: «І знаєте ви, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію, ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули» (Галатів 4:13, 14). Деякі вчені вважають, що Павлове страждання полягало в тому, що з його очей тік гній і його вигляд був, у деякому плані, досить непривабливим. Тому не дивно, що Павло «три рази благав... Господа», щоб позбутися цієї хвороби. Але марно (2 Коринтян 12:8, 9). Проте, незважаючи на цю ваду, він досягнув надзвичайних успіхів у своєму житті як місіонер, вчений та письменник.

Тобі також, мабуть, потрібно змиритись із довготривалістю своєї фізичної вади. У книжці «Життя з непрацездатним» авторка Жан Кюмс пише: «Щоб пацієнт призвичаївся до своєї вади, перш за все йому потрібно визнати, що він дійсно має її. Він повинен зрозуміти, що його фізичні можливості обмежені і завдають йому незручності, але його особистість цим не применшується». Якщо немає ніякої підстави надіятись на видужання, то відкидання реальності свого стану лише втягуватиме тебе в багно самозвинувачення, відчуття нікчемності та розчарування. З іншого боку, «з сумирними — мудрість», говориться в Приповістей 11:2, і смирна особа знає і змирюється зі своїми обмеженими фізичними можливостями. Це зовсім не означає, що тобі потрібно ставати відлюдником або вести одноманітне життя чи безрадісне існування. Радше сумирність приводить до чесного обміркування своєї ситуації та ставлення перед собою реалістичних цілей.

Дій свідомо

Тобі також потрібні точні знання про природу своєї вади. «Кожен розумний за мудрістю робить»,— говориться в Приповістей 13:16. (Порівняйте Приповістей 10:14). Це означає, що потрібно читати певну медичну літературу або задавати конкретні запитання своєму лікарю та іншим медикам, які лікують тебе. Самоосвіта у цьому плані може звільнити тебе від багатьох неправильних уявлень, що стримують тебе від повноцінного життя.

Це також може допомогти тобі бути поінформованим про поступи у медицині та лікуванні, яке може поліпшити твою ситуацію. Приміром, тепер штучні кінцівки (протези) виготовляють з нових, легких матеріалів, що дозволяє вільніше і краще почувати себе в рухах. У журналі «Тайм» говориться про «вибух» кількості корисних винаходів, щоб допомогти особам з фізичними вадами. Мабуть, такі винаходи доступні тобі і, можливо, по кишені твоїй сім’ї.

Але такі традиційні винаходи, як слуховий апарат, паличка, милиці й ортопедичний апарат, також можуть бути досить корисними. Нині деякі молоді люди занадто соромляться і не хочуть користуватись такою допомогою. Але цар Соломон розумно зауважив: «Притупиться сокира, й не наточиш вістря, мусиш напружувати сили» (Екклезіяста 10:10, Хоменко). Ти можеш подібно знесилювати себе або стримуватись від життєрадісної діяльності, якщо не користуватимешся у повній мірі тим, що допомагає тобі. Навіщо ж дозволяти своїй гордині утруднювати собі життя? Соломон дійшов до висновку: «Мудрість дасть перевагу».

Так, це дасть тобі перевагу в тому, що ти краще ходитимеш, бачитимеш або чутимеш. Щоправда, тобі потрібно досить багато попрактикуватись і натерпітись, щоб оволодіти милицями, протезом або слуховим апаратом. Такі винаходи не обов’язково покращать твій зовнішній вигляд. Але зваж на свободу, яку ти отримаєш завдяки їм, та те, що ти зможеш робити, користуючись ними! Джей, одна африканська дівчина з фізичною вадою, вела відлюдне життя і лише один раз за свої 18 років вийшла за межі свого житла. Коли вона почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови, то стала відвідувати християнські зібрання. Це вимагало від неї «пройти» декілька кварталів, тягнучи себе руками до переду. Коли один Свідок з Європи дізнався про її жалюгідне становище, то вислав їй триколісний інвалідний візок. Джей могла їхати ним, крутячи переднє колесо спеціальними ручками, з’єднаними з ним ланцюгом. Чи вона смішно виглядала? Напевно, що ні. Але цей на перший погляд незграбний засіб пересування дозволив їй відвідувати зібрання та брати участь у праці проповідування від дому до дому.

Став собі завдання!

Однак остерігайся розвитку негативного складу думок. Мудрий цар Соломон сказав: «Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати» (Екклезіяста 11:4). Чи ти дозволяєш тому, щоб страх та невпевненість у собі стримували тебе від чинення того, чого ти бажаєш і потребуєш? Розглянь приклад Мойсея. Коли Бог вибрав його, щоб він визволив ізраїльтян з неволі в Єгипті, Мойсей благав Бога, щоб звільнитися від такої відповідальності через труднощі з чітким вимовлянням слів. «Я — необрізановустий!» — сказав Мойсей, мабуть, вказуючи на певну деформацію, що приглушувала його вимову (Вихід 6:12). Але Мойсей недооцінював себе. З часом виявилось, що він міг говорити вільно, звертаючись до усього ізраїльського народу (Повторення Закону 1:1).

Не повторюй такої самої помилки, недооцінюючи свої можливості. Силкуйся і став собі завдання! Наприклад, молода Беккі мала деякі труднощі у вимові через травму у п’ятирічному віці. Але батьки не дозволили їй впасти духом. Навпаки, вони записали її до Школи теократичного служіння, що в Залі Царства Свідків Єгови. У віці семи років Беккі мала коротенькі промови перед аудиторією. Беккі пригадує: «Мені допомогли ці промови. Вони змусили мене наполегливіше працювати над своєю вимовою». Беккі також заохочувалась брати у повній мірі участь у проповідуванні від дому до дому. «Інколи я думала, що людей просто дратує те, як я говорю; я дуже переймалась тим, що вони думають про мене. Але потім я сказала собі: «Я проповідую для Єгови» — і просила в нього допомоги». Сьогодні Беккі служить повночасним проповідником.

Креґ вже дорослий і страждає від церебрального паралічу. Він також не допустив, щоб його вада перешкодила йому стати повноцінним членом християнського збору. Він говорить: «Я покладаюся на Єгову, і він дуже благословляє мене. Я зміг служити допоміжним піонером [проповідником] п’ять разів. Я маю біблійні лекції на Школі теократичного служіння і також відповідаю за рахунки збору».

Також є «час сміятись», і, докладаючи певних зусиль, ти можеш навіть радісно проводити час, як й інші молоді люди (Екклезіяста 3:4, Хом.). Беккі зауважує: «Через сповільнені рефлекси я не можу грати, наприклад, у волейбол. Але я можу бігати. А незабаром після нещасного випадку мама заохочувала мене навчитись їздити на велосипеді. Вона завжди заохочувала мене вчитися чогось нового».

Не дій самостійно

Справлятись із вадою не легко. Апостол Павло назвав свою болячку «колючкою в тіло» (2 Коринтян 12:7, Хом.). На щастя, ти не мусиш сам справлятися зі своїми проблемами. Серні, молода жінка з деформованим стегном, говорить: «Я побачила, що відповідне християнське товариство та лю́ба підтримка з боку сім’ї, друзів і збору є просто безцінними для мене». Не відокремлюйся (Приповістей 18:1). Настільки, наскільки це можливо, перебувай «в Господньому ділі» (1 Коринтян 15:58). Серні розповідає про позитивні наслідки такої діяльності: «Активна участь у справах Царства допомогла мені дивитись на свої проблеми з правильного боку». Беккі зауважує: «Ти розмовляєш з людьми, котрі насправді скалічені більше, ніж ти, бо вони не мають надії на майбутнє. Це допомагає мені забути свої проблеми».

Передусім шукай підтримки Бога Єгови. Він розуміє твої потреби та почуття і навіть може забезпечити тебе «премножеством сили», яка допоможе тобі справлятися з проблемою (2 Коринтян 4:7, Куліш). Можливо, в тебе також оптимістичний погляд, як у Терренса, молодого християнина з фізичною вадою. Коли Терренсу сповнилось вісім років, він втратив зір, але не впав духом; він говорить: «Я не вважаю, що моя сліпота є каліцтвом — це просто незручність».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 25]

Дізнавайся про свою ваду все, що можеш.