Входьте в літа з розумінням
ПРАВДИВА життєва історія одного літнього чоловіка зі Середнього Сходу, який зносив багато страждань та лиха, закінчується тим, що він впокоївся «старим та насиченим днями». Він прожив понад 140 років (Йова 42:16, 17).
Інший чоловік, також зі Середнього Сходу, дожив до глибокої старості, до 175 років. У певній книзі записано, що він «спочив та й умер... у старощах добрих, старий і нажившись». Так, навіть люди похилого віку можуть бути задоволені своїм життям (Буття 25:7, 8).
Один з вищезгаданих чоловіків, за нинішніми мірками, був у дуже старому віці, він добровільно залишив комфортабельний дім і зі всім своїм маєтком вирушив у дорогу до іншої країни. Перший етап цієї подорожі тягнувся понад 970 кілометрів, і все це без сучасних видів транспорту. Інший чоловік мав дуже серйозні проблеми із здоров’ям. Обидва ці чоловіки, будучи старими, ще й піклувались про свої родини.
Один з тих чоловіків бачив, як чотири царі, що утворили воєнний союз, захопили частину землі, на якій він проживав. Він мусив зібрати військо з 300 чоловіків, щоб кинутись у погоню за тими царями і визволити свого любимого родича. Пізніше він бачив, як Бог знищив два квітучих міста. Двічі у цього самого чоловіка могутні царі тимчасово забирали його чарівну дружину.
Обидва ці літні чоловіки — Йов та Авраам — успішно пережили тяжкі часи і дожили до «стар[ості] і нажившись». У чому був їхній секрет?
Сучасні проблеми старості
Чи сьогоднішні проблеми старших людей дійсно настільки відрізняються від проблем, які були у людей давнини? Чи нині деякі люди похилого віку не залишаються без майна, а навіть засобів існування?
Дехто залишається без власного дому і вимушений переїжджати у незнайоме йому середовище. Близькі родичі, друзі та подружні партнери помирають. Проблеми із здоров’ям — це основний фактор, з яким вони мусять миритися. На жаль, деякі діти нехтують своїми батьками, не підтримують їх і залишають їх на власному утриманні.
Нам немає потреби перелічувати такі проблеми, оскільки вони дуже знайомі старшим особам. Але ми можемо розсудливо шукати їхнє рішення.
Ставлення до старіння
Потрібно перебудувати своє мислення, бо воно може ставати причиною нещасливості особи. Приміром, деякі старенькі люди наполягають на незалежності від інших без огляду на їхні можливості піклуватися про себе. Одна жінка, що була фізично неповноцінна, жила самотньо у великому домі, і на дверях у неї було написано: «Ідіть собі геть!». Вона вважала, що все, чого від неї бажали,— це гроші та дім; вона нікому не довіряла.
Така особа не увійшла в літа з розумінням. Яка ж прикра ситуація! Слід погодитись: не всім можна довіряти. Але наскільки було б мудріше погодитися з тим, що декому все-таки можна довіряти, і погодитись на дружбу та руку допомоги тих, хто щиро хоче стати в пригоді такій людині!
Дехто із стареньких осіб може вважати, що прожив свої літа. Але вони ще не вмерли, і їм було б корисно і далі активно користуватися своїм розумом та можливістю. Якщо йдеться про те, щоб навчатися чогось нового, то це не виходить за рамки їхніх можливостей і може збагачувати життя, хоча тепер їм це може даватися важче, ніж у молодості.
Похилий вік — це особливий період
Настанови з питань геріатрії одного професійно-технічного училища говорять, що стареньким людям потрібно мати відчуття незалежності як фізичної, так і розумової. Вони також мусять відчувати, що їх люблять і що вони потрібні іншим та самі можуть піклуватися про себе. Більш того, у тих настановах говориться, що стареньким потрібно мати відчуття приналежності до когось, яке можна задовольнити у родині або з друзями, й вони можуть також мати пожиток із спілкування у релігійному колі.
Який склад розуму повинні проявляти старенькі люди? Справжньою допомогою може стати оптимістичний погляд на життя. Дев’яносторічна мати одного колишнього президента США, здається, дивилась на похилий вік як на нову сторінку життя. У своїх мемуарах вона писала: «Не потрібно боятися старості... Вона може бути багатством та сповненням надій... Якість життя у старшому віці залежатиме від життя, яке ми вже прожили». Такий умонастрій придасть більше значення пізнішим рокам власного життя.
Отже, у вищезгаданих настановах з геріатрії зауважується, що щасливими старші особи є тоді, коли займаються самоосвітою, розвиваючи зацікавлення до чогось нового та приємного, навчаючись та займаючись новими хобі, радіючи важливим подіям у житті та дружбі, навчаючись цінувати життя та зважаючи на межі своїх фізичних можливостей.
А що сказати про проблеми, яких ніяк не позбутися? У книжці «Про старіння» (англ.) говориться: «З впевненістю можна сказати, що коли людина має вищі цінності, особливо віру та її силу, то така людина легше зноситиме проблеми... Всім стареньким людям слід зміцняти свої релігійні зв’язки».
Дехто з людей ставить свою активність у житті на перше місце. Одна 61-річна сива жінка, будучи членом мотоциклетного клубу виключно для тих, кому за 40, розвинула пристрасть до їзди на потужних мотоциклах. Звичайно, «Пробудись!» не рекомендує стареньким людям їздити на мотоциклах!
Одна пара літніх людей керувалась гаслом: «Не відчувайте нікчемності через свій вік і не опускайте рук, коли ви на пенсії». Живучи за цим гаслом, вони в 1980 році проїхали на велосипедах од Лос-Анджелеса до Нью-Йорка. За чотири роки після виходу на заслужений відпочинок у 1976 році цей чоловік віком 69 років та його дружина віком 64 роки проїхали велосипедами понад 25 000 кілометрів по Канаді, Сполучених Штатах Америки, Норвегії, Бельгії, Голландії, Німеччині, Франції та Британії. Ми також не рекомендуємо, щоб хтось жив лише таким життям, бо не залишиться часу навчатися або брати участь у правдивому поклонінні Єгові. Але цей приклад дійсно показує, що деякі старенькі люди володіють великим життєвим потенціалом.
Продуктивна діяльність та роблення добра іншим можуть допомогти особі увійти у літа з приємністю. Одна група ремісників-пенсіонерів, декому з яких було за 70, далі займається своїм ремеслом, дешево ремонтуючи пенсіонерам квартири в околиці міста Ванкувера (Канада). Один чоловік сказав про вплив цієї праці на них: «Це добра терапія. Це допомагає бути активним». У газеті про них було написано, що вони «на заслуженому відпочинку, але не відпочивають». Ці старенькі також вважають, що лише дуже втомлені дивляться телевізор всю решту свого життя.
Роль вдячності
Вдячність за своє життя також відіграє роль. Один кмітливий 87-річний чоловік з Британської Колумбії (Канада) був дуже вдячним лише за те, що жив. Його кредо, щоб увійти в літа з розумінням, був: «Будь розумово активним, а серцем молодим. Живи кожним днем». Фактично він ніколи не готувався до старості, але просто був зайнятим, доглядаючи свої фруктові дерева. Щоб пристосуватися до цієї зміни умов, він постійно дуже цікавився іншими людьми і завжди намагався бути в курсі останніх новин.
Хоч і становище старших осіб у родині та суспільстві змінюється, все ж їм не потрібно втрачати весь інтерес до життя або впадати у депресію. Якщо друзі та рідні є підтримкою у такі часи, то це може мати великий благотворний ефект, бо тоді старенькі можуть ділитися своїми переживаннями та радощами. Один старенький чоловік, що самотньо жив у своєму домі у Британській Колумбії, каже: «Якщо люди знехтувані своїми родинами, то вони схильні жити тільки минулим, а це не зовсім добре». Він вдячний членам своєї родини, що живуть у різних місцях, за їхню вірність, яка проявляється у тому, що вони не забувають про нього. «Телефон,— говорить він,— це чудовий пристрій для старшої особи».
Один чоловік, що мусив вийти на пенсію раніше через тяжкі серцеві проблеми, говорив про небезпеку жити лише минулим. Він вів дуже активне життя, керував успішним бізнесом, а також був призначеним старійшиною у зборі Свідків Єгови. Чи він живе, сумуючи за своїм втраченим активним життям? Він сказав: «Ні. Щоб аж так, то ні. Я задоволений, що робив усе, що міг. Я заклав основу для інших, щоб вони будували на ній».
Його взаємини зі своєю одруженою дочкою та її родиною стали, за його словами, «найтіснішими з тісніших» у роках життя, що минають. Він та його дружина вдячні своїм любим, і вони навчились не втручатись у родинні рішення своїх дітей, робити які належить самим дітям, бо вони вже дорослі. Якщо б вони втручались в їхні справи, то це привело б лише до тертя між ними, нещасливого життя, а також добре відомих проблем з невісткою або зятем.
А як же прикро бабусі й дідусеві, коли ніхто не цінує їх! Але яке ж щастя почути дідусеві після довгого перебування в лікарні від онука: «Дідусю! Де ти так довго був? Ми скучили за тобою!»
Оскільки самолюбство і брак любові настільки поширені у сьогоднішньому світі, то не всі хворі та старенькі люди отримують моральну і фізичну підтримку, щоб спокійно справлятися з проблемами. Директор одного центру догляду важкохворих пристарілих людей у Канаді сказав про цю ситуацію: «Багато цих стареньких людей залишають свої нагріті місця і приїжджають сюди, де вони мають лише ліжко та шафу. Коли за ними приїжджає катафалк, то все їхнє майно, яке вони залишають по собі, можна скласти в маленький ящик. Це дуже прикре явище». А втім, у деяких випадках такі установи можуть бути єдиним виходом зі становища для тих родин, що шукають опіки своїм пристарілим любимим.
Дивитись у майбутнє з розумінням
Згідно з деякими футурологами, настане час, коли будуть ліки від старості, так само як і від інших хвороб, які сьогодні контролюються людиною. Але чи такі ненадійні провіщення недосконалої людини дають людям справжню надію, у котрих днів життя близько «сімдесят літ» або «вісімдесят літ»? (Псалом 90:10).
Тисячі старших людей отримали справжню надію з Божого Слова — Біблії. Сьогодні вони покладають надії на реалістичні обітниці «Старого днями», тобто Бога Єгови (Даниїла 7:9, 13). Одною з таких обітниць є та, що тіло старої людини «відмолодиться» і «поверне до днів його юности» (Йова 33:25). Навіть ті, які спочили сном смерті, прокинуться, щоб жити у Божому справедливому новому світі, котрий незабаром усуне нинішню незадовільну систему речей (Дії 24:15; 2 Петра 3:13). Саме така здорова надія дала змогу Авраамові та Йовові прожити своє життя до «стар[ості] і нажившись».
Дійсно, жити сьогодні відповідно до таких цінностей, що зігрівають серце,— це наче робити заощадження на майбутнє. Також старенька особа може процвітати, коли матиме родину і друзів, що підтримують її, та відповідні заняття. Але найважливіше, що тісні взаємини з тим, хто пообіцяв звільнити від старості та смерті, дадуть змогу увійти в літа з розумінням. Справді, особи, котрих Бог схвалює, «в сивині... будуть цвісти» (Псалом 92:15).