День з життя метелика

ЯКЩО буденне життя видається вам стресовим та важким, то згадайте наполегливого метелика. Спочатку ви, мабуть, вважатимете, що робочий графік метелика подібний до режиму дня протягом безтурботної відпустки. Через те, що метелик пурхає від квітки до квітки, то тут, то там висмоктує нектарчик, час від часу гріється на сонці, він здається типовим прикладом безтурботного життя.

Але у світі комах усе не завжди так, як може здаватися. Метелики — працьовиті створіння, вони виконують важливе служіння, в поспіху і безперестанку працюючи. Простежмо за типовим робочим днем метелика.

Сонячний сніданок

Ви прокинулись, як побиті? Для метеликів світанок завжди понурий. Інколи вони взагалі не можуть рухатися. Їхня проблема полягає у температурі тіла, що коливається у залежності від навколишнього середовища. Після прохолодної ночівлі на листочку їхня кров настільки холодна, що їм важко рухатись, не говорячи вже про політ. Отже, вони мусять чекати на сонце.

Коли сходить сонце, метелик відкриває свої крила і підставляє їх теплому промінню. Розкриті крила відіграють роль мініатюрних сонячних батарейок — незабаром метелик розігрівається до відповідної температури і рушає у свою мандрівку. А що, коли небо захмарене? У холодних місцевостях метелики повинні нерухомо сидіти на зручній гілочці або квітці поти, поки не з’явиться сонце. І це зовсім не лінощі. Це необхідність.

Якщо день видався негарячим, то метелик інколи зупиняється, щоб «підзарядитися» від сонця. Подібно як автомобілю потрібно заправлятись бензином на бензозаправці, так і йому потрібно «заправитись» сонячною енергією. У тропіках метеликам потрібно розігріватись, мабуть, лише рано-вранці або після дощу. Якщо говорити у загальному, то чим холодніша погода, тим більше йому потрібно грітися на сонечку. А коли енергію відновлено, він знову береться за свою працю.

«Кохання з першого запаху»

Найнагальніше завдання — знайти партнера. Життя рідко коли триває більше декількох тижнів, тому нема коли гав ловити. А у світі метеликів знайти собі партнера — нелегке завдання, воно вимагає героїчного терпіння та наполегливості.

Метеликам не відоме «кохання з першого погляду». Вони загальновідомі за свою короткозорість і дуже часто помиляються, сприймаючи представників інших видів за своїх. Це призводить до дуже багатьох безуспішних зусиль, що закінчуються невдачею, коли метелик-залицяльник зрештою розуміє, що очі підвели його.

Життя ще більше ускладнюється, коли самка несхильно ставиться до нього, що буває частенько. Палкий самець невтомно пурхає довкола неї у швидкому повітряному вальсі, сподіваючись, що вона врешті-решт пристане на його пропозиції. Але такий імпозантний балет метелика переважно раптово обрубується, коли самка просто відлітає, залишаючи нещасного самця, щоб він продовжував пошуки.

Як це не дивно, але самка не так уже й захоплено реагує на кольори свого шлюбного партнера. Хоча Дарвін безпідставно дійшов висновку, що «еволюційний поступ» сприяв яскравому забарвленню метеликів, то факти не підтримують цього. Під час одного експерименту самки метелика південноамериканського виду Anartia amathea досить охоче спаровувались із самцями, крила котрих яскраво-малинового і чорного кольорів були перефарбовані у чорний колір. Здається, що тут найбільшу роль відіграє стиль польоту самця, його наполегливість, а понад усе його унікальна «пудра кохання».

Ця «пудра кохання» складається з феромону, що і є його козирем. Ці міцні парфуми дуже ефективно діють на самок його виду. Під час залицяння він намагається припудрити самку своїм «суперзапахом». Хоч «пудра кохання» і не гарантує успіху, але вона добре діє, коли врешті-решт знайдеться піддатлива самка.

Смак нектару

Слід відновити всю енергію, затрачену на пошуки партнера. Отже, метеликам смакує нектар. Квіти рекламують цю висококалорійну їжу своїми привабливими формами та кольорами. Сівши на таку квітку, метелик вправно висмоктує з неї нектар своїм довгим хоботком, котрий запихає в серединку квітки.

Під час висмоктування нектару ця комаха присипає своє пелехате тільце пилком, отже забирає цей пилок зі собою на іншу квітку. Протягом такого типового робочого дня метелик запилює сотні квітів. Проте у тропічних лісах не так уже й багато квітів. То що ж переважно п’ють тропічні метелики?

Тропічним метеликам найбільше подобаються зігнилі фрукти. Переспілі фрукти, що попадали на землю, є для них багатим джерелом глюкози.

Метеликам також подобається сіль. Часто можна побачити, як вони п’ють солону вологу з сирого ґрунту або інколи піт від руки людини-роззяви. Іноді можна навіть побачити, як безстрашний метелик Dryas iulia осушує сльозові виділення у каймана.

Окрім постійного пошуку партнера, запилювання квітів і доброго харчування, наш крилатий друг також мусить добре дивитися, чи нема поблизу ворога. Він, може, і виглядає беззахисним, але має багато способів уникнути небезпеки.

Триматись подалі від небезпеки

Помітний метелик, пурхаючи над лукою, звісно ж, стає чудовою принадою для будь-якої комахоїдної птахи. Але через непередбаченість та уривчастість польоту пташці дуже важко спіймати його. Більшість птахів після декількох невдалих спроб забираються геть. Навіть коли птах і зловить метелика, той може успішно втекти, залишивши у дзьобі птаха кавальчик крила.

Іншим захистом для метелика є його зір. Хоча метелики і короткозорі, їхні складні очі чудово бачать рухи. Як тільки-но вони помічають якусь небезпеку, то негайно втікають; про це знає всякий, хто пробував сфотографувати метелика.

Деякі метелики, що літають повільно, мають інші засоби захисту — вони бридкі на смак. Це спричинено тим, що вони їли отруйні рослини, коли були гусеницями. Якщо птах вже один раз попробував на смак такого метелика, то другий раз він триматиметься від нього подалі. Часто такі гидкі на смак метелики, як, наприклад, Danaus plexippus, мають яскраве забарвлення, що є зоровим застереженням, яке, здається, нагадує птахові забиратися собі геть.

Кінець подорожі

В «Уорлд бук енсайклопідії» говориться, що більшість метеликів не живе довше кількох тижнів, але деякі види можуть жити і до 18 місяців. Деякі впадають у сплячку під час прохолодних зимових місяців або під час довгого посушливого сезону в тропічних широтах.

Але, незважаючи на своє коротке життя, метелики можуть робити далекі перельоти. Минулого сторіччя данаїди перелетіли Атлантичний океан у достатній кількості, щоб розплодитись на Канарських островах, що коло африканського узбережжя. Інший великий літун — метелик Vanessa cardui регулярно у літній період перелітає з Північної Африки у Північну Європу.

Протягом свого короткого життя невтомні метелики виконують важливу працю, запилюючи квіти, чагарники та фруктові дерева. І що найважливіше — вони додають краси та чарівності природі. Без них і літо не літо.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Рано-вранці на сонечку.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Збирання нектару з квітки.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Висмоктування вологи з ґрунту.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу Buckfast Butterfly Farm